撒母耳記下第12章 |
1 耶和華遣拿單見大闢、告曰、邑中有兩人、 |
2 一富一貧、富者有牛羊、不可勝數、 |
3 貧者惟畜一羔、牝且稚、自購之後、養之己子偕、食同食、飲同飲、臥於懷、視若己女。 |
4 有旅人造富人之室、富者吝其牛羊、不以供給、乃取貧者之羔、烹之宴客。 |
5 大闢盛怒、謂拿單曰、我指耶和華以誓、若此者罪當死。 |
6 必償之四倍其羔、緣作是事、無矜憫之懷。 |
7 拿單告大闢曰、作此者爾也、以色列族之上帝耶和華云、我沐爾以膏、爲以色列王、援爾於掃羅手、 |
8 得據爾主之業、取爾主之妻、以色列猶大二族、畀爾治理、爾猶以爲寡、我更給爾貨財、難以悉數。 |
9 何藐視我命、行惡於我前、藉亞捫族之刃、殺赫人烏利亞、而取其妻爲妻。 |
10 爾旣藐視我、以赫人烏利亞之妻爲妻、人必以刃擊爾家、歷久不已。 |
11 耶和華又云、我必使惡人生於爾家、爾之骨肉奪爾嬪妃、白晝宣淫、爲爾目撃。 |
12 爾隱行是惡、我將以色列族前顯以報爾。 |
13 大闢曰、我犯罪於耶和華。拿單曰、耶和華已宥爾罪、不至死亡。 |
14 爾之作爲若此、使逆耶和華之人愈生厭惡、故爾所得之子必死。 |
15 拿單歸、耶和華撃烏利亞妻所生之子、遘疾垂危。 |
16 大闢緣子祈禱上帝、入內禁食、竟夕俯伏於地。 |
17 家之長老至其前、欲扶而起之、大闢不從、亦不偕食、 |
18 越至七日子死、大闢之臣僕不敢以告、意謂子尚生時、我與王言不聽、今子已死、如我相告、豈不愈傷其心乎。 |
19 大闢見臣僕切切私語、意子已死、故問臣僕曰、子死否、曰、死。 |
20 大闢遂起、濯身沐膏、更衣。入耶和華室而崇拜、旋返宮庭、使人設席、以供己食。 |
21 臣僕曰、爾所爲何意、子尚生時、爾禁食哭泣、今子已死、爾起而死。 |
22 曰子生存之日、我禁食哭泣者、蓋望上帝施恩、使子得保其生耳。 |
23 今子已死、我禁食何爲、豈能還其魂乎、我將歸子所、子不復就我。大闢待亞捫族諸城俱若此、然後率眾凱旋、至耶路撒冷。 |
24 大闢慰藉其妻拔示巴、偕寢生子、命名所羅門。耶和華眷愛之。 |
25 遣先知拿單、賜子名耶底太亞。見愛於耶和華故也。〇 |
26 |
27 遣使至大闢曰、求攻喇巴、絕其邑中水道。 |
28 今爾可集餘民、建營攻擊、以陷其城、恐我獲勝、功歸於我。 |
29 大闢集民往喇巴、攻城拔之。 |
30 獲敵王之冕、重千五百兩、鑄以兼金以寶石、人置於大闢首邑中貨財、獲之甚多。 |
31 驅民出邑、或解以鋸、或鑿以打禾之鐵具、或傷以斧斤、或使經陶瓦之所。 |
2-а СамуїловаРозділ 12 |
1 |
2 У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої. |
3 А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́. |
4 І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“. |
5 І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́. |
6 А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“. |
7 І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки. |
8 І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того. |
9 І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів. |
10 А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку. |
11 Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця. |
12 Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“. |
13 І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш! |
14 Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“. |
15 І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло. |
16 А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю. |
17 I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом. |
18 І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“. |
19 А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“. |
20 І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв. |
21 І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“ |
22 А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те? |
23 А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“. |
24 І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його, |
25 і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа. |
26 |
27 І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води. |
28 А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“. |
29 І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її. |
30 І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста. |
31 А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму. |
撒母耳記下第12章 |
2-а СамуїловаРозділ 12 |
1 耶和華遣拿單見大闢、告曰、邑中有兩人、 |
1 |
2 一富一貧、富者有牛羊、不可勝數、 |
2 У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої. |
3 貧者惟畜一羔、牝且稚、自購之後、養之己子偕、食同食、飲同飲、臥於懷、視若己女。 |
3 А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́. |
4 有旅人造富人之室、富者吝其牛羊、不以供給、乃取貧者之羔、烹之宴客。 |
4 І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“. |
5 大闢盛怒、謂拿單曰、我指耶和華以誓、若此者罪當死。 |
5 І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́. |
6 必償之四倍其羔、緣作是事、無矜憫之懷。 |
6 А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“. |
7 拿單告大闢曰、作此者爾也、以色列族之上帝耶和華云、我沐爾以膏、爲以色列王、援爾於掃羅手、 |
7 І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки. |
8 得據爾主之業、取爾主之妻、以色列猶大二族、畀爾治理、爾猶以爲寡、我更給爾貨財、難以悉數。 |
8 І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того. |
9 何藐視我命、行惡於我前、藉亞捫族之刃、殺赫人烏利亞、而取其妻爲妻。 |
9 І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів. |
10 爾旣藐視我、以赫人烏利亞之妻爲妻、人必以刃擊爾家、歷久不已。 |
10 А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку. |
11 耶和華又云、我必使惡人生於爾家、爾之骨肉奪爾嬪妃、白晝宣淫、爲爾目撃。 |
11 Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця. |
12 爾隱行是惡、我將以色列族前顯以報爾。 |
12 Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“. |
13 大闢曰、我犯罪於耶和華。拿單曰、耶和華已宥爾罪、不至死亡。 |
13 І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш! |
14 爾之作爲若此、使逆耶和華之人愈生厭惡、故爾所得之子必死。 |
14 Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“. |
15 拿單歸、耶和華撃烏利亞妻所生之子、遘疾垂危。 |
15 І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло. |
16 大闢緣子祈禱上帝、入內禁食、竟夕俯伏於地。 |
16 А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю. |
17 家之長老至其前、欲扶而起之、大闢不從、亦不偕食、 |
17 I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом. |
18 越至七日子死、大闢之臣僕不敢以告、意謂子尚生時、我與王言不聽、今子已死、如我相告、豈不愈傷其心乎。 |
18 І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“. |
19 大闢見臣僕切切私語、意子已死、故問臣僕曰、子死否、曰、死。 |
19 А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“. |
20 大闢遂起、濯身沐膏、更衣。入耶和華室而崇拜、旋返宮庭、使人設席、以供己食。 |
20 І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв. |
21 臣僕曰、爾所爲何意、子尚生時、爾禁食哭泣、今子已死、爾起而死。 |
21 І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“ |
22 曰子生存之日、我禁食哭泣者、蓋望上帝施恩、使子得保其生耳。 |
22 А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те? |
23 今子已死、我禁食何爲、豈能還其魂乎、我將歸子所、子不復就我。大闢待亞捫族諸城俱若此、然後率眾凱旋、至耶路撒冷。 |
23 А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“. |
24 大闢慰藉其妻拔示巴、偕寢生子、命名所羅門。耶和華眷愛之。 |
24 І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його, |
25 遣先知拿單、賜子名耶底太亞。見愛於耶和華故也。〇 |
25 і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа. |
26 |
26 |
27 遣使至大闢曰、求攻喇巴、絕其邑中水道。 |
27 І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води. |
28 今爾可集餘民、建營攻擊、以陷其城、恐我獲勝、功歸於我。 |
28 А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“. |
29 大闢集民往喇巴、攻城拔之。 |
29 І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її. |
30 獲敵王之冕、重千五百兩、鑄以兼金以寶石、人置於大闢首邑中貨財、獲之甚多。 |
30 І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста. |
31 驅民出邑、或解以鋸、或鑿以打禾之鐵具、或傷以斧斤、或使經陶瓦之所。 |
31 А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму. |