傳道書

第2章

1 我心裏說:「來吧,我以喜樂試試你,你好享福。」誰知,這也是虛空。

2 我指嬉笑說:「這是狂妄。」論喜樂說:「有何功效呢?」

3 我心裏察究,如何用酒使我肉體舒暢,我心卻仍以智慧引導我;又如何持住愚昧,等我看明世人,在天下一生當行何事為美。

4 我為自己動大工程,建造房屋,栽種葡萄園,

5 修造花園果園[gardens and orchards],在其中栽種各樣果木樹;

6 挖造水池,用以澆灌嫩小的樹木。

7 我買了僕婢,也有生在家中的僕婢;又有許多大小牲畜[great and small cattle],勝過以前在耶路撒冷眾人所有的。

8 我又為自己積蓄金銀和特為[peculiar]君王的財寶,並各省的財寶;又得唱歌的男女和世人所喜愛的物,就如樂器,並各其類[as musical instruments, and that of all sorts]

9 這樣,我就日見昌盛,勝過以前在耶路撒冷的眾人。我的智慧仍然存留。

10 凡我眼所求的,我沒有留下不給它們[them]的;我心所樂的,我沒有禁止不享受的;因我的心為我一切所勞碌的快樂,這就是我從勞碌中所得的分。

11 後來,我察看我手所經營的一切事和我勞碌所成的功。誰知都是虛空,使心靈憂傷[vexation of spirit];在日光之下毫無益處。

12 我轉念觀看智慧、狂妄,和愚昧。在王以後而來的人還能作甚麼呢?也不過行早先所行的就是了。

13 我便看出智慧勝過愚昧,如同光明勝過黑暗。

14 智慧人的眼目在他頭上[are in his head],愚昧人在黑暗裏行。我卻看明有一件事,這兩等人都必遇見。

15 我就心裏說:「愚昧人所遇見的,我也必遇見,我為何更有智慧呢?」我心裏說,這也是虛空。

16 智慧人和愚昧人一樣,永遠無人記念,因為日後都被忘記;智慧人[and]怎樣死呢[how dieth]不過與[as]愚昧人無異。

17 我所以恨惡生命;因為在日光之下所行的事我都以為煩惱,都是虛空,使心靈憂傷[vexation of spirit]

18 我恨惡一切的勞碌,就是我在日光之下的勞碌,因為我得來的必留給我以後的人。

19 那人是智慧是愚昧,誰能知道?他竟要管理我勞碌所得的,就是我在日光之下用智慧所得的。這也是虛空。

20 故此,我轉想我在日光之下的一切勞碌[all the labour which I took],心便絕望。

21 因為有人用智慧、知識、公正[equity]所勞碌得來的,卻要留給未曾勞碌的人為分。這也是虛空,也是大患。

22 人在日光之下勞碌累心,在他一切的勞碌上得著甚麼呢?

23 因為他日日憂慮,他的勞苦成為愁煩,連夜間心也不安。這也是虛空。

24 人莫過於[better]吃喝,且在勞碌中享福,我看這也是出於神的手。

25 論到吃用、享福,誰能勝過我呢?

26在他眼中看誰為好[a man that is good in his sight],就給誰智慧、知識,和喜樂;唯有罪人,神使他勞苦,叫他將所收聚的、所堆積的歸給神所喜悅的人。這也是虛空,使心靈憂傷[vexation of spirit]

Екклезiяст

Розділ 2

1 Сказав був я в серці своє́му: Іди но, хай ви́пробую тебе радістю, і придивись до добра́, — та й воно ось марно́та.

2 На сміх я сказав: „Нерозумний“, а на радість: „Що́ робить вона?“

3 Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя.

4 Поробив я великі діла́: поставив для себе доми́, задля се́бе садив виноградники,

5 запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих.

6 Наробив я для себе ставі́в, щоб полива́ти із них ліс дере́в, що виро́стали.

7 Набував я для себе рабів та неві́льниць, були в мене й домі́вники. А худо́би великої та худоби дрібно́ї було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до ме́не були́!

8 Назбирав я собі також срі́бла та золота, і ска́рбів царів та прові́нцій, завів я собі співакі́в та співа́чок, і всякі приє́мнощі лю́дських синів, жінок — нало́жниць.

9 І звели́чувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були́, моя мудрість стояла також при мені.

10 І всього́, чого очі мої пожада́ли, я їм не відмо́влював: я не стримував се́рця свого від жодної втіхи, бо ті́шилось серце моє від усякого тру́ду мого́, — і це була частка моя від усякого тру́ду свого!

11 Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного!

12 І звернувсь я, щоб бачити мудрість, і бе́зум, і ду́рощі. Бо що зро́бить люди́на, що при́йде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

13 І я побачив, що є перева́га у мудрости над глупото́ю, як є перевага у світла над те́мрявою:

14 у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься!

15 І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце.

16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний.

17 І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру!

18 І знена́видів я ввесь свій труд, що під сонцем труди́вся я був, — бо його позоста́влю люди́ні, що буде вона по мені,

19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також.

20 І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем.

21 Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике!

22 Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона?

23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце!

24 Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

25 Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього?

26 Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!

傳道書

第2章

Екклезiяст

Розділ 2

1 我心裏說:「來吧,我以喜樂試試你,你好享福。」誰知,這也是虛空。

1 Сказав був я в серці своє́му: Іди но, хай ви́пробую тебе радістю, і придивись до добра́, — та й воно ось марно́та.

2 我指嬉笑說:「這是狂妄。」論喜樂說:「有何功效呢?」

2 На сміх я сказав: „Нерозумний“, а на радість: „Що́ робить вона?“

3 我心裏察究,如何用酒使我肉體舒暢,我心卻仍以智慧引導我;又如何持住愚昧,等我看明世人,在天下一生當行何事為美。

3 Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя.

4 我為自己動大工程,建造房屋,栽種葡萄園,

4 Поробив я великі діла́: поставив для себе доми́, задля се́бе садив виноградники,

5 修造花園果園[gardens and orchards],在其中栽種各樣果木樹;

5 запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих.

6 挖造水池,用以澆灌嫩小的樹木。

6 Наробив я для себе ставі́в, щоб полива́ти із них ліс дере́в, що виро́стали.

7 我買了僕婢,也有生在家中的僕婢;又有許多大小牲畜[great and small cattle],勝過以前在耶路撒冷眾人所有的。

7 Набував я для себе рабів та неві́льниць, були в мене й домі́вники. А худо́би великої та худоби дрібно́ї було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до ме́не були́!

8 我又為自己積蓄金銀和特為[peculiar]君王的財寶,並各省的財寶;又得唱歌的男女和世人所喜愛的物,就如樂器,並各其類[as musical instruments, and that of all sorts]

8 Назбирав я собі також срі́бла та золота, і ска́рбів царів та прові́нцій, завів я собі співакі́в та співа́чок, і всякі приє́мнощі лю́дських синів, жінок — нало́жниць.

9 這樣,我就日見昌盛,勝過以前在耶路撒冷的眾人。我的智慧仍然存留。

9 І звели́чувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були́, моя мудрість стояла також при мені.

10 凡我眼所求的,我沒有留下不給它們[them]的;我心所樂的,我沒有禁止不享受的;因我的心為我一切所勞碌的快樂,這就是我從勞碌中所得的分。

10 І всього́, чого очі мої пожада́ли, я їм не відмо́влював: я не стримував се́рця свого від жодної втіхи, бо ті́шилось серце моє від усякого тру́ду мого́, — і це була частка моя від усякого тру́ду свого!

11 後來,我察看我手所經營的一切事和我勞碌所成的功。誰知都是虛空,使心靈憂傷[vexation of spirit];在日光之下毫無益處。

11 Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного!

12 我轉念觀看智慧、狂妄,和愚昧。在王以後而來的人還能作甚麼呢?也不過行早先所行的就是了。

12 І звернувсь я, щоб бачити мудрість, і бе́зум, і ду́рощі. Бо що зро́бить люди́на, що при́йде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

13 我便看出智慧勝過愚昧,如同光明勝過黑暗。

13 І я побачив, що є перева́га у мудрости над глупото́ю, як є перевага у світла над те́мрявою:

14 智慧人的眼目在他頭上[are in his head],愚昧人在黑暗裏行。我卻看明有一件事,這兩等人都必遇見。

14 у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься!

15 我就心裏說:「愚昧人所遇見的,我也必遇見,我為何更有智慧呢?」我心裏說,這也是虛空。

15 І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце.

16 智慧人和愚昧人一樣,永遠無人記念,因為日後都被忘記;智慧人[and]怎樣死呢[how dieth]不過與[as]愚昧人無異。

16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний.

17 我所以恨惡生命;因為在日光之下所行的事我都以為煩惱,都是虛空,使心靈憂傷[vexation of spirit]

17 І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру!

18 我恨惡一切的勞碌,就是我在日光之下的勞碌,因為我得來的必留給我以後的人。

18 І знена́видів я ввесь свій труд, що під сонцем труди́вся я був, — бо його позоста́влю люди́ні, що буде вона по мені,

19 那人是智慧是愚昧,誰能知道?他竟要管理我勞碌所得的,就是我在日光之下用智慧所得的。這也是虛空。

19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також.

20 故此,我轉想我在日光之下的一切勞碌[all the labour which I took],心便絕望。

20 І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем.

21 因為有人用智慧、知識、公正[equity]所勞碌得來的,卻要留給未曾勞碌的人為分。這也是虛空,也是大患。

21 Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике!

22 人在日光之下勞碌累心,在他一切的勞碌上得著甚麼呢?

22 Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона?

23 因為他日日憂慮,他的勞苦成為愁煩,連夜間心也不安。這也是虛空。

23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце!

24 人莫過於[better]吃喝,且在勞碌中享福,我看這也是出於神的手。

24 Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

25 論到吃用、享福,誰能勝過我呢?

25 Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього?

26在他眼中看誰為好[a man that is good in his sight],就給誰智慧、知識,和喜樂;唯有罪人,神使他勞苦,叫他將所收聚的、所堆積的歸給神所喜悅的人。這也是虛空,使心靈憂傷[vexation of spirit]

26 Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!