CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Sam. 12
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

2 Samuel

Chapter 12

1 AND the LORD sent Nathan the prophet to David. And he came to him and said to him, There were two men in a certain city, the one rich and the other poor.

2 The rich man had exceedingly many flocks and herds;

3 But the poor man had nothing but one little ewe lamb which he had bought; and it lived together with him and with his children; it did eat of his food and drink from his cup and lie in his bosom, and it was to him like a daughter.

4 And there came a guest to the rich man, and he refused to take of his own herds or flocks to make a banquet for the guest who had come to him, but he took the poor man's ewe lamb and prepared it for the guest who had come to him.

5 And David's anger was greatly kindled against the man; and he said, As the LORD lives, the man who has done this thing is worthy of death;

6 And he shall restore the ewe lamb fourfold because he did this thing and because he had no pity.

7 And Nathan said to David, You are the man. Thus says the LORD God of Israel, I anointed you king over my people Israel and I delivered you out of the hands of Saul,

8 And I gave you your master's daughters and your master's wives into your bosom, and I also gave you the daughters of Israel and of Judah; and if they were too few you should have told me, and I would have added to you twice that many.

9 Why have you despised the commandment of the LORD and have done that which is evil in the sight of the LORD? You have killed Uriah the Hittite with the sword and have taken his wife to be your wife and have slain him with the sword of the Ammonites.

10 Now therefore the sword shall not depart from your house for ever; because you have despised me and have taken the wife of Uriah the Hittite to be your wife.

11 Thus says the LORD, Behold, I will raise up evil against you out of your own house, and I will take your wives before your eyes and give them to your neighbor, and he shall lie with them in the broad daylight.

12 For you did it secretly; but I will do this thing in the sight of all Israel, in the daytime.

13 And David said to Nathan, I have sinned against the LORD. And Nathan said to David, The LORD also has put away your transgression; you shall not die.

14 Nevertheless, because by this deed you have made the enemies of the LORD to boast, the son also that is born to you shall surely die.

15 Then Nathan went to his house. And the LORD struck the child that the wife of Uriah the Hittite bore to David, and it was very sick.

16 David therefore besought God for the child; and David fasted and went in and lay all night on the ground.

17 And the eiders of his household arose and tried to raise him up from the ground, but he would not, neither did he eat bread with them.

18 And it came to pass on the seventh day that the child died. And the servants of David feared to tell him that the child was dead; for they said, Behold, while the child was yet alive, we spoke to him, and he would not listen to us; how then shall we tell him now that the child is dead? He may react violently.

19 But when David saw that his servants were whispering, David perceived that the child was dead; therefore he said to his servants, Is the child dead? And they said, He is dead.

20 Then David arose from the earth, and washed and anointed himself, and changed his garments and went into the house of the LORD and worshipped; then he came to his own house and asked for food, and they set it before him and he did eat.

21 Then his servants said to him, What is this that you have done? While the child was still alive, you were fasting and praying, but when he was dead, you did rise up and eat food.

22 David said to them, While the child was still alive, I fasted and prayed; for I said, Who knows whether God will be gracious to me, and let the child live?

23 But now he is dead, why should I fast? Can I bring him back again? I shall go to him, but he cannot return to me.

24 And David comforted Bathsheba his wife, and went in to her and lay with her; and she bore a son, and she called his name Solomon; and the LORD loved the child.

25 Then he sent for Nathan the prophet; and he named the child Jedidah because the LORD loved him.

26 And Joab fought against Rabbath of the children of Ammon, and took the royal city.

27 And Joab sent messengers to David and said, I have fought against Rabbath and I have also taken the royal city.

28 Now therefore gather the rest of the people together, and come and encamp against the city and take it; lest I take the city, and it shall be called after my name.

29 So David gathered all the people together and went against Rabbath, and fought against it and took it.

30 And he took their king's crown from off his head; the weight of it was a talent of gold, and in it were precious stones; and it was set on David's head. And he brought forth the spoil of the city in great abundance.

31 And he brought forth the people who were in it, and put them in iron bands and in chains, and made them pass through the measuring line; and thus did he to all the cities of the Ammonites. Then David and all the people returned to Jerusalem.

2-а Самуїлова

Розділ 12

1 І послав Господь Ната́на до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: „Два чолові́ки були́ в одно́му місті, — один замо́жний, а один убогий.

2 У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої.

3 А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́.

4 І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“.

5 І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́.

6 А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“.

7 І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки.

8 І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.

9 І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.

10 А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.

11 Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця.

12 Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“.

13 І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш!

14 Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“.

15 І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло.

16 А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю.

17 I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом.

18 І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“.

19 А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“.

20 І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв.

21 І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“

22 А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?

23 А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“.

24 І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його,

25 і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа.

26 А Йоа́в воював з Раббо́ю аммоні́тян, і здобув царське́ місто.

27 І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води.

28 А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“.

29 І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.

30 І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста.

31 А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму.

2 Samuel

Chapter 12

2-а Самуїлова

Розділ 12

1 AND the LORD sent Nathan the prophet to David. And he came to him and said to him, There were two men in a certain city, the one rich and the other poor.

1 І послав Господь Ната́на до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: „Два чолові́ки були́ в одно́му місті, — один замо́жний, а один убогий.

2 The rich man had exceedingly many flocks and herds;

2 У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої.

3 But the poor man had nothing but one little ewe lamb which he had bought; and it lived together with him and with his children; it did eat of his food and drink from his cup and lie in his bosom, and it was to him like a daughter.

3 А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́.

4 And there came a guest to the rich man, and he refused to take of his own herds or flocks to make a banquet for the guest who had come to him, but he took the poor man's ewe lamb and prepared it for the guest who had come to him.

4 І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“.

5 And David's anger was greatly kindled against the man; and he said, As the LORD lives, the man who has done this thing is worthy of death;

5 І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́.

6 And he shall restore the ewe lamb fourfold because he did this thing and because he had no pity.

6 А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“.

7 And Nathan said to David, You are the man. Thus says the LORD God of Israel, I anointed you king over my people Israel and I delivered you out of the hands of Saul,

7 І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки.

8 And I gave you your master's daughters and your master's wives into your bosom, and I also gave you the daughters of Israel and of Judah; and if they were too few you should have told me, and I would have added to you twice that many.

8 І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.

9 Why have you despised the commandment of the LORD and have done that which is evil in the sight of the LORD? You have killed Uriah the Hittite with the sword and have taken his wife to be your wife and have slain him with the sword of the Ammonites.

9 І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.

10 Now therefore the sword shall not depart from your house for ever; because you have despised me and have taken the wife of Uriah the Hittite to be your wife.

10 А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.

11 Thus says the LORD, Behold, I will raise up evil against you out of your own house, and I will take your wives before your eyes and give them to your neighbor, and he shall lie with them in the broad daylight.

11 Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця.

12 For you did it secretly; but I will do this thing in the sight of all Israel, in the daytime.

12 Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“.

13 And David said to Nathan, I have sinned against the LORD. And Nathan said to David, The LORD also has put away your transgression; you shall not die.

13 І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш!

14 Nevertheless, because by this deed you have made the enemies of the LORD to boast, the son also that is born to you shall surely die.

14 Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“.

15 Then Nathan went to his house. And the LORD struck the child that the wife of Uriah the Hittite bore to David, and it was very sick.

15 І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло.

16 David therefore besought God for the child; and David fasted and went in and lay all night on the ground.

16 А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю.

17 And the eiders of his household arose and tried to raise him up from the ground, but he would not, neither did he eat bread with them.

17 I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом.

18 And it came to pass on the seventh day that the child died. And the servants of David feared to tell him that the child was dead; for they said, Behold, while the child was yet alive, we spoke to him, and he would not listen to us; how then shall we tell him now that the child is dead? He may react violently.

18 І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“.

19 But when David saw that his servants were whispering, David perceived that the child was dead; therefore he said to his servants, Is the child dead? And they said, He is dead.

19 А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“.

20 Then David arose from the earth, and washed and anointed himself, and changed his garments and went into the house of the LORD and worshipped; then he came to his own house and asked for food, and they set it before him and he did eat.

20 І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв.

21 Then his servants said to him, What is this that you have done? While the child was still alive, you were fasting and praying, but when he was dead, you did rise up and eat food.

21 І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“

22 David said to them, While the child was still alive, I fasted and prayed; for I said, Who knows whether God will be gracious to me, and let the child live?

22 А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?

23 But now he is dead, why should I fast? Can I bring him back again? I shall go to him, but he cannot return to me.

23 А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“.

24 And David comforted Bathsheba his wife, and went in to her and lay with her; and she bore a son, and she called his name Solomon; and the LORD loved the child.

24 І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його,

25 Then he sent for Nathan the prophet; and he named the child Jedidah because the LORD loved him.

25 і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа.

26 And Joab fought against Rabbath of the children of Ammon, and took the royal city.

26 А Йоа́в воював з Раббо́ю аммоні́тян, і здобув царське́ місто.

27 And Joab sent messengers to David and said, I have fought against Rabbath and I have also taken the royal city.

27 І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води.

28 Now therefore gather the rest of the people together, and come and encamp against the city and take it; lest I take the city, and it shall be called after my name.

28 А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“.

29 So David gathered all the people together and went against Rabbath, and fought against it and took it.

29 І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.

30 And he took their king's crown from off his head; the weight of it was a talent of gold, and in it were precious stones; and it was set on David's head. And he brought forth the spoil of the city in great abundance.

30 І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста.

31 And he brought forth the people who were in it, and put them in iron bands and in chains, and made them pass through the measuring line; and thus did he to all the cities of the Ammonites. Then David and all the people returned to Jerusalem.

31 А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму.