ИсходГлава 16 |
1 |
2 Здесь, в пустыне, снова возроптали сыны Израилевы на Моисея и Аарона. |
3 «Уж лучше бы умерли мы еще в Египте, пали бы от руки ГОСПОДА, — говорили они, — ведь там мы сидели у котлов с мясом, да и хлеба-то у нас было вдоволь! А вы завели нас в пустыню, чтобы всё это множество народа голодом заморить!» |
4 |
5 А когда в шестой день станут готовить из того, что принесли, увидят, что пищи у них вдвое больше, чем в другие дни собирали они». |
6 |
7 Когда же придет утро, вы увидите славу и могущество Его. Да, это Он услышал ваш ропот против Него, а не против нас. Кто мы такие, чтобы на нас роптать?» |
8 |
9 |
10 И как только сказал Аарон это всем израильтянам, взгляды их обратились к пустыне, и там явилась им в облаке слава ГОСПОДНЯ. |
11 А ГОСПОДЬ продолжал говорить с Моисеем: |
12 «Услышал Я ропот израильтян. Ты вот что скажи им: „Вечером мясо будете есть, а утром насытитесь хлебом, дабы знали вы, что Я — ГОСПОДЬ, Бог ваш“». |
13 |
14 Но когда она исчезла, оказалось — вся земля в пустыне усыпана чем-то очень мелким и твердым, мелким, как легкий иней на траве. |
15 Дивясь тому, израильтяне спрашивали друг друга: «Что это?», они ведь не знали, что это такое. Тогда Моисей сказал им: «Это и есть хлеб, который дал вам в пищу ГОСПОДЬ. |
16 И вот что Он повелел: „Собирайте столько, сколько нужно каждому — по омеру на человека, собирайте на каждого в шатре своем“». |
17 Так и сделали все сыны Израилевы, собрали кто сколько: одни больше, а другие меньше; |
18 но когда стали мерить омером, то у тех, кто собрал больше, не вышло излишка, а у тех, которые меньше собрали, недостатка не было. У каждого оказалось как раз столько, сколько ему было нужно. |
19 |
20 Иные, однако, не послушались его и отложили часть ими собранного до следующего утра. Но в том, что они оставили, завелись черви, и неприятный запах пошел от него. Разгневался Моисей на тех, кто ослушался его. |
21 И собирали израильтяне по утрам манну, каждый собирал столько, сколько ему было нужно, а когда начинало палить солнце, всё, что осталось несобранным, таяло под его лучами. |
22 |
23 он ответил: «Это как раз то, о чем говорил вам ГОСПОДЬ: завтра — день священного покоя, святая суббота ГОСПОДНЯ. Всё, что вам нужно испечь, — испеките сегодня, и что нужно сварить — сегодня же сварите, а что останется — отложите и сохраните для себя на завтра». |
24 Как и велел Моисей, израильтяне отложили оставшееся в пятницу до утра — и оно не испортилось, и червей в нем не завелось. |
25 И тогда Моисей сказал: «Сегодня ешьте то, что приготовили вчера, ибо сегодня суббота ГОСПОДНЯ, и на поле вы уже ничего не найдете. |
26 Шесть дней вы собирали манну, в седьмой же день, в субботу, ее там не будет». |
27 Но некоторые все же вышли собирать и в седьмой день, однако ничего не нашли. |
28 И сказал тогда ГОСПОДЬ израильтянам через Моисея: «Долго ли еще будете отказываться исполнять Мои заповеди и указания? |
29 Разве не видите, что Я, ГОСПОДЬ, установил для вас субботу, а потому в шестой день и пищу даю вам на два дня. В седьмой день оставайтесь в жилищах ваших, не покидайте их». |
30 Народ внял словам этим и в седьмой день пребывал в покое. |
31 |
32 |
33 Поэтому Моисей велел Аарону: «Возьми сосуд, насыпь в него омер манны и поставь его перед ГОСПОДОМ, чтобы сохранить ее во свидетельство для потомков ваших». |
34 |
35 |
36 (Омер — это десятая часть эфы.) |
ВихідРозділ 16 |
1 |
2 І стала ре́мствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині. |
3 І говорили їм Ізраїлеві сини: „Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім кра́ї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба до́сить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір“. |
4 І промовив Господь до Мойсея: „Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а наро́д вихо́дитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб ви́пробувати його, чи буде він ходити в Моєму Зако́ні, чи ні. |
5 А настане шостий день, то приготують, що принесу́ть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день “. |
6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: „Настане вечір — і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського кра́ю. |
7 А настане ра́нок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ре́мствування на Господа. А ми що́, що ви ре́мствуєте на нас?“ |
8 І сказав Мойсей: „Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на наси́чення, бо почув Господь ре́мствування ваші, що ви ре́мствуєте на Нього. А ми́ що? Не на нас ре́мствування ваше, а на Господа!“ |
9 І сказав Мойсей до Аарона: „Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ре́мствування!“ |
10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, — аж ось слава Господня показалася в хмарі! |
11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: |
12 „Я почув ре́мствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір бу́дете їсти м'ясо, а рано наси́титесь хлібом, — і познаєте, що Я — Господь, Бог ваш!“ |
13 І сталося ввечорі, і зняли́ся перепели́ці, і покрили та́бір. А рано була верства́ роси навколо табо́ру. |
14 І підняла́ся верства́ тієї роси, — аж ось на пове́рхні пустині щось дрі́бне, вузькувате, дрібне, немов па́морозь на землі. |
15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: „Ман гу?“, бо не знали, що́ то. А Мойсей відказав їм: „Це той хліб, що дав вам Господь на їжу. |
16 Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди́ своєї, го́мер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наме́ті його. |
17 I зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше. |
18 І зміряли вони гомером, — і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, — зібрали кожен у міру своєї їди́! |
19 І сказав до них Мойсей: „Нехай ніхто не лишає з ньо́го до ра́нку!“ |
20 Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставля́ли з нього до ранку, а воно зачерви́віло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей! |
21 І збирали його щора́нку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце — і воно розтавало. |
22 І сталося шостого дня, — поназби́рували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посхо́дилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві. |
23 А він сказав до них: „Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що бу́дете пекти — печіть, а що бу́дете варити — варіть, а все позостале покладіть собі на схо́вок до ра́нку“. |
24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви́ не було в нім. |
25 І сказав Мойсей: „Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не зна́йдете його на полі. |
26 Шість день будете збирати його, а дня сьомого — субота: не бу́де в ній того“. |
27 І сталося сьо́мого дня, повихо́дили були з наро́ду збирати, та не знайшли. |
28 І сказав Господь до Мойсея: „Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та зако́ни Мої? |
29 Побачте, — Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, — нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!“ |
30 І сьомого дня наро́д відпочивав. |
31 І назвав Ізраїлів дім ім'я́ тому: ма́нна. Вона була́, як коріяндрове насі́ння, біла, а смак її, — як тісто в меду. |
32 І сказав Мойсей: „Оце те, що наказав Господь: Напо́вни нею го́мер на схо́вок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського кра́ю“. |
33 І сказав Мойсей до Аарона: „Візьми одну посу́дину, і поклади туди повний го́мер ма́нни, і постав її перед Господнім лицем на схо́вок для ваших поколінь“. |
34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок. |
35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття́ їх до краю заселеного, їли манну аж до прихо́ду їх до границі ханаанського кра́ю. |
36 А го́мер — він десята частина ефи. |
ИсходГлава 16 |
ВихідРозділ 16 |
1 |
1 |
2 Здесь, в пустыне, снова возроптали сыны Израилевы на Моисея и Аарона. |
2 І стала ре́мствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині. |
3 «Уж лучше бы умерли мы еще в Египте, пали бы от руки ГОСПОДА, — говорили они, — ведь там мы сидели у котлов с мясом, да и хлеба-то у нас было вдоволь! А вы завели нас в пустыню, чтобы всё это множество народа голодом заморить!» |
3 І говорили їм Ізраїлеві сини: „Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім кра́ї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба до́сить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір“. |
4 |
4 І промовив Господь до Мойсея: „Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а наро́д вихо́дитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб ви́пробувати його, чи буде він ходити в Моєму Зако́ні, чи ні. |
5 А когда в шестой день станут готовить из того, что принесли, увидят, что пищи у них вдвое больше, чем в другие дни собирали они». |
5 А настане шостий день, то приготують, що принесу́ть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день “. |
6 |
6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: „Настане вечір — і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського кра́ю. |
7 Когда же придет утро, вы увидите славу и могущество Его. Да, это Он услышал ваш ропот против Него, а не против нас. Кто мы такие, чтобы на нас роптать?» |
7 А настане ра́нок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ре́мствування на Господа. А ми що́, що ви ре́мствуєте на нас?“ |
8 |
8 І сказав Мойсей: „Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на наси́чення, бо почув Господь ре́мствування ваші, що ви ре́мствуєте на Нього. А ми́ що? Не на нас ре́мствування ваше, а на Господа!“ |
9 |
9 І сказав Мойсей до Аарона: „Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ре́мствування!“ |
10 И как только сказал Аарон это всем израильтянам, взгляды их обратились к пустыне, и там явилась им в облаке слава ГОСПОДНЯ. |
10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, — аж ось слава Господня показалася в хмарі! |
11 А ГОСПОДЬ продолжал говорить с Моисеем: |
11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи: |
12 «Услышал Я ропот израильтян. Ты вот что скажи им: „Вечером мясо будете есть, а утром насытитесь хлебом, дабы знали вы, что Я — ГОСПОДЬ, Бог ваш“». |
12 „Я почув ре́мствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір бу́дете їсти м'ясо, а рано наси́титесь хлібом, — і познаєте, що Я — Господь, Бог ваш!“ |
13 |
13 І сталося ввечорі, і зняли́ся перепели́ці, і покрили та́бір. А рано була верства́ роси навколо табо́ру. |
14 Но когда она исчезла, оказалось — вся земля в пустыне усыпана чем-то очень мелким и твердым, мелким, как легкий иней на траве. |
14 І підняла́ся верства́ тієї роси, — аж ось на пове́рхні пустині щось дрі́бне, вузькувате, дрібне, немов па́морозь на землі. |
15 Дивясь тому, израильтяне спрашивали друг друга: «Что это?», они ведь не знали, что это такое. Тогда Моисей сказал им: «Это и есть хлеб, который дал вам в пищу ГОСПОДЬ. |
15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: „Ман гу?“, бо не знали, що́ то. А Мойсей відказав їм: „Це той хліб, що дав вам Господь на їжу. |
16 И вот что Он повелел: „Собирайте столько, сколько нужно каждому — по омеру на человека, собирайте на каждого в шатре своем“». |
16 Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди́ своєї, го́мер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наме́ті його. |
17 Так и сделали все сыны Израилевы, собрали кто сколько: одни больше, а другие меньше; |
17 I зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше. |
18 но когда стали мерить омером, то у тех, кто собрал больше, не вышло излишка, а у тех, которые меньше собрали, недостатка не было. У каждого оказалось как раз столько, сколько ему было нужно. |
18 І зміряли вони гомером, — і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, — зібрали кожен у міру своєї їди́! |
19 |
19 І сказав до них Мойсей: „Нехай ніхто не лишає з ньо́го до ра́нку!“ |
20 Иные, однако, не послушались его и отложили часть ими собранного до следующего утра. Но в том, что они оставили, завелись черви, и неприятный запах пошел от него. Разгневался Моисей на тех, кто ослушался его. |
20 Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставля́ли з нього до ранку, а воно зачерви́віло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей! |
21 И собирали израильтяне по утрам манну, каждый собирал столько, сколько ему было нужно, а когда начинало палить солнце, всё, что осталось несобранным, таяло под его лучами. |
21 І збирали його щора́нку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце — і воно розтавало. |
22 |
22 І сталося шостого дня, — поназби́рували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посхо́дилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві. |
23 он ответил: «Это как раз то, о чем говорил вам ГОСПОДЬ: завтра — день священного покоя, святая суббота ГОСПОДНЯ. Всё, что вам нужно испечь, — испеките сегодня, и что нужно сварить — сегодня же сварите, а что останется — отложите и сохраните для себя на завтра». |
23 А він сказав до них: „Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що бу́дете пекти — печіть, а що бу́дете варити — варіть, а все позостале покладіть собі на схо́вок до ра́нку“. |
24 Как и велел Моисей, израильтяне отложили оставшееся в пятницу до утра — и оно не испортилось, и червей в нем не завелось. |
24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви́ не було в нім. |
25 И тогда Моисей сказал: «Сегодня ешьте то, что приготовили вчера, ибо сегодня суббота ГОСПОДНЯ, и на поле вы уже ничего не найдете. |
25 І сказав Мойсей: „Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не зна́йдете його на полі. |
26 Шесть дней вы собирали манну, в седьмой же день, в субботу, ее там не будет». |
26 Шість день будете збирати його, а дня сьомого — субота: не бу́де в ній того“. |
27 Но некоторые все же вышли собирать и в седьмой день, однако ничего не нашли. |
27 І сталося сьо́мого дня, повихо́дили були з наро́ду збирати, та не знайшли. |
28 И сказал тогда ГОСПОДЬ израильтянам через Моисея: «Долго ли еще будете отказываться исполнять Мои заповеди и указания? |
28 І сказав Господь до Мойсея: „Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та зако́ни Мої? |
29 Разве не видите, что Я, ГОСПОДЬ, установил для вас субботу, а потому в шестой день и пищу даю вам на два дня. В седьмой день оставайтесь в жилищах ваших, не покидайте их». |
29 Побачте, — Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, — нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!“ |
30 Народ внял словам этим и в седьмой день пребывал в покое. |
30 І сьомого дня наро́д відпочивав. |
31 |
31 І назвав Ізраїлів дім ім'я́ тому: ма́нна. Вона була́, як коріяндрове насі́ння, біла, а смак її, — як тісто в меду. |
32 |
32 І сказав Мойсей: „Оце те, що наказав Господь: Напо́вни нею го́мер на схо́вок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського кра́ю“. |
33 Поэтому Моисей велел Аарону: «Возьми сосуд, насыпь в него омер манны и поставь его перед ГОСПОДОМ, чтобы сохранить ее во свидетельство для потомков ваших». |
33 І сказав Мойсей до Аарона: „Візьми одну посу́дину, і поклади туди повний го́мер ма́нни, і постав її перед Господнім лицем на схо́вок для ваших поколінь“. |
34 |
34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок. |
35 |
35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття́ їх до краю заселеного, їли манну аж до прихо́ду їх до границі ханаанського кра́ю. |
36 (Омер — это десятая часть эфы.) |
36 А го́мер — він десята частина ефи. |