Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Матфею

Глава 22

1 И вновь Иисус обратился к ним в притчах:

2 «Представление о Царстве Небесном может дать то, что произошло с одним царем, который устроил для сына своего свадебный пир.

3 Он послал своих слуг собрать гостей, званных на пир, но те не захотели прийти.

4 Послал он других слуг, наказав им: „Скажите званым: вот, я приготовил обед мой. Быки мои и откормленный скот заколоты, всё готово. Приходите на свадебный пир!“

5 Но те опять оставили его слова без внимания. Иные из них разошлись: кто на поле свое, кто по торговым делам;

6 оставшиеся же схватили слуг его и, надругавшись, убили их.

7 Разгневанный царь послал войска свои, приказав истребить тех убийц, а город их сжечь.

8 А слугам своим потом сказал: „Свадебный пир готов, но гости, мной приглашенные, оказались его недостойны.

9 Ступайте же на распутья и, кого найдете, зовите на свадебный пир“.

10 Слуги пошли по дорогам и собрали всех, кого нашли: и злых и добрых. Зал наполнился наконец гостями.

11 Но когда царь вошел посмотреть на собравшихся, он увидел там человека, одетого не в свадебную одежду,

12 и спросил его: „Друг! Как случилось, что ты вошел сюда не в свадебной одежде?“ Тот молчал.

13 Тогда царь велел слугам: „Свяжите ему руки и ноги и выбросите его вон, во тьму: там будет плач и скрежет зубовный“.

14 Ибо много званых, но мало избранных».

15 Фарисеи ушли и сговорились о том, как им поймать Иисуса на слове.

16 Они подослали к Нему учеников своих вместе со сторонниками Ирода. «Учитель, мы знаем, что Ты истину говоришь, — сказали они, — и воистину по-Божьи жить учишь, не думая при этом угодить людям, кто бы они ни были.

17 Так скажи нам, как Ты считаешь: позволительно платить налог кесарю или нет?»

18 Но Иисус, зная их умысел злой, сказал: «Зачем расставляете Мне сети, лицемеры?

19 Покажите монету, которой платят налог». Они подали Ему денарий.

20 Иисус спросил их: «Чье это изображение и надпись?»

21 «Кесаря», — ответили они. «Так и отдавайте кесарево кесарю, а Божие — Богу», — сказал Он им.

22 Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.

23 В тот день подошли к Нему саддукеи, которые утверждают, что нет никакого воскресения мертвых, и спросили Его:

24 «Учитель! Моисей сказал: „Если кто-нибудь умрет бездетным, то на вдове его должен жениться брат умершего и продолжить род брата своего“.

25 Было же у нас семь братьев. И первый, женившись, скончался бездетным и оставил жену своему брату.

26 То же случилось и со вторым, и с третьим, и со всеми семью.

27 А после всех умерла и та женщина.

28 В день, когда мертвые воскреснут, женой кому из этих семи она будет, ведь все они были ее мужьями?»

29 Иисус же ответил им: «Заблуждаетесь вы, не зная Писания и силы Божией.

30 После воскресения уже не женятся, не выходят замуж, но живут, как ангелы в Небе.

31 А что до воскресения мертвых, то неужели вы не читали того, что Бог вам сказал:

32 „Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова“? Он — не мертвых Бог, а живых».

33 Услышав это, народ не переставал дивиться тому, как и чему Он учил.

34 Тогда фарисеи, услышав, что вынудил Он замолчать саддукеев, собрались вместе вокруг Него,

35 и один из них, [законник], испытывая Его, спросил:

36 «Учитель! Какая заповедь в Законе самая главная?»

37 Иисус сказал ему: «„Люби Господа, Бога своего, всем сердцем своим, всей душою своею и всем разумом своим“, —

38 вот первая и самая главная заповедь.

39 Вторая подобна ей: „Люби ближнего своего, как самого себя“.

40 Весь Закон и пророки на этих двух заповедях стоят».

41 Когда же вокруг собрались фарисеи, Иисус спросил у них:

42 «Что думаете вы о Мессии? Чей сын Он?» «Давидов», — ответили они.

43 «Если так, — сказал Иисус им на это, — почему же Давид, движимый Духом Божиим, называет Его Господом, говоря:

44 „Сказал Господь Господу моему: сядь по правую руку Мою, доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“?

45 Если Давид называет Его Господом, как же Он сын ему?»

46 И ни один из них не мог Ему на это ответить. С того дня никто уже больше не решался задавать Ему вопросы.

Вiд Матвiя

Розділ 22

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

27 А по всіх вмерла й жінка.

28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Евангелие по Матфею Глава 22	Вiд Матвiя Розділ 22
1 И вновь Иисус обратился к ним в притчах:	1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
2 «Представление о Царстве Небесном может дать то, что произошло с одним царем, который устроил для сына своего свадебный пир.	2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
3 Он послал своих слуг собрать гостей, званных на пир, но те не захотели прийти.	3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
4 Послал он других слуг, наказав им: „Скажите званым: вот, я приготовил обед мой. Быки мои и откормленный скот заколоты, всё готово. Приходите на свадебный пир!“	4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
5 Но те опять оставили его слова без внимания. Иные из них разошлись: кто на поле свое, кто по торговым делам;	5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
6 оставшиеся же схватили слуг его и, надругавшись, убили их.	6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
7 Разгневанный царь послал войска свои, приказав истребить тех убийц, а город их сжечь.	7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8 А слугам своим потом сказал: „Свадебный пир готов, но гости, мной приглашенные, оказались его недостойны.	8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
9 Ступайте же на распутья и, кого найдете, зовите на свадебный пир“.	9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
10 Слуги пошли по дорогам и собрали всех, кого нашли: и злых и добрых. Зал наполнился наконец гостями.	10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
11 Но когда царь вошел посмотреть на собравшихся, он увидел там человека, одетого не в свадебную одежду,	11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
12 и спросил его: „Друг! Как случилось, что ты вошел сюда не в свадебной одежде?“ Тот молчал.	12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.
13 Тогда царь велел слугам: „Свяжите ему руки и ноги и выбросите его вон, во тьму: там будет плач и скрежет зубовный“.	13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
14 Ибо много званых, но мало избранных».	14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
15 Фарисеи ушли и сговорились о том, как им поймать Иисуса на слове.	15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
16 Они подослали к Нему учеников своих вместе со сторонниками Ирода. «Учитель, мы знаем, что Ты истину говоришь, — сказали они, — и воистину по-Божьи жить учишь, не думая при этом угодить людям, кто бы они ни были.	16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
17 Так скажи нам, как Ты считаешь: позволительно платить налог кесарю или нет?»	17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
18 Но Иисус, зная их умысел злой, сказал: «Зачем расставляете Мне сети, лицемеры?	18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
19 Покажите монету, которой платят налог». Они подали Ему денарий.	19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
20 Иисус спросил их: «Чье это изображение и надпись?»	20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
21 «Кесаря», — ответили они. «Так и отдавайте кесарево кесарю, а Божие — Богу», — сказал Он им.	21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
22 Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.	22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
23 В тот день подошли к Нему саддукеи, которые утверждают, что нет никакого воскресения мертвых, и спросили Его:	23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
24 «Учитель! Моисей сказал: „Если кто-нибудь умрет бездетным, то на вдове его должен жениться брат умершего и продолжить род брата своего“.	24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
25 Было же у нас семь братьев. И первый, женившись, скончался бездетным и оставил жену своему брату.	25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
26 То же случилось и со вторым, и с третьим, и со всеми семью.	26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
27 А после всех умерла и та женщина.	27 А по всіх вмерла й жінка.
28 В день, когда мертвые воскреснут, женой кому из этих семи она будет, ведь все они были ее мужьями?»	28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
29 Иисус же ответил им: «Заблуждаетесь вы, не зная Писания и силы Божией.	29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
30 После воскресения уже не женятся, не выходят замуж, но живут, как ангелы в Небе.	30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
31 А что до воскресения мертвых, то неужели вы не читали того, что Бог вам сказал:	31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
32 „Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова“? Он — не мертвых Бог, а живых».	32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
33 Услышав это, народ не переставал дивиться тому, как и чему Он учил.	33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
34 Тогда фарисеи, услышав, что вынудил Он замолчать саддукеев, собрались вместе вокруг Него,	34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
35 и один из них, [законник], испытывая Его, спросил:	35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
36 «Учитель! Какая заповедь в Законе самая главная?»	36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
37 Иисус сказал ему: «„Люби Господа, Бога своего, всем сердцем своим, всей душою своею и всем разумом своим“, —	37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
38 вот первая и самая главная заповедь.	38 Це найбільша й найперша заповідь.
39 Вторая подобна ей: „Люби ближнего своего, как самого себя“.	39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
40 Весь Закон и пророки на этих двух заповедях стоят».	40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
41 Когда же вокруг собрались фарисеи, Иисус спросил у них:	41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42 «Что думаете вы о Мессии? Чей сын Он?» «Давидов», — ответили они.	42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.
43 «Если так, — сказал Иисус им на это, — почему же Давид, движимый Духом Божиим, называет Его Господом, говоря:	43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44 „Сказал Господь Господу моему: сядь по правую руку Мою, доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“?	44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
45 Если Давид называет Его Господом, как же Он сын ему?»	45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
46 И ни один из них не мог Ему на это ответить. С того дня никто уже больше не решался задавать Ему вопросы.	46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Матфею

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

Евангелие по Матфею

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Матфею

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

Евангелие по Матфею

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

Ветхий
завет

Новый
завет