Евангелие по Матфею

Глава 22

1 И вновь Иисус обратился к ним в притчах:

2 «Представление о Царстве Небесном может дать то, что произошло с одним царем, который устроил для сына своего свадебный пир.

3 Он послал своих слуг собрать гостей, званных на пир, но те не захотели прийти.

4 Послал он других слуг, наказав им: „Скажите званым: вот, я приготовил обед мой. Быки мои и откормленный скот заколоты, всё готово. Приходите на свадебный пир!“

5 Но те опять оставили его слова без внимания. Иные из них разошлись: кто на поле свое, кто по торговым делам;

6 оставшиеся же схватили слуг его и, надругавшись, убили их.

7 Разгневанный царь послал войска свои, приказав истребить тех убийц, а город их сжечь.

8 А слугам своим потом сказал: „Свадебный пир готов, но гости, мной приглашенные, оказались его недостойны.

9 Ступайте же на распутья и, кого найдете, зовите на свадебный пир“.

10 Слуги пошли по дорогам и собрали всех, кого нашли: и злых и добрых. Зал наполнился наконец гостями.

11 Но когда царь вошел посмотреть на собравшихся, он увидел там человека, одетого не в свадебную одежду,

12 и спросил его: „Друг! Как случилось, что ты вошел сюда не в свадебной одежде?“ Тот молчал.

13 Тогда царь велел слугам: „Свяжите ему руки и ноги и выбросите его вон, во тьму: там будет плач и скрежет зубовный“.

14 Ибо много званых, но мало избранных».

15 Фарисеи ушли и сговорились о том, как им поймать Иисуса на слове.

16 Они подослали к Нему учеников своих вместе со сторонниками Ирода. «Учитель, мы знаем, что Ты истину говоришь, — сказали они, — и воистину по-Божьи жить учишь, не думая при этом угодить людям, кто бы они ни были.

17 Так скажи нам, как Ты считаешь: позволительно платить налог кесарю или нет?»

18 Но Иисус, зная их умысел злой, сказал: «Зачем расставляете Мне сети, лицемеры?

19 Покажите монету, которой платят налог». Они подали Ему денарий.

20 Иисус спросил их: «Чье это изображение и надпись?»

21 «Кесаря», — ответили они. «Так и отдавайте кесарево кесарю, а Божие — Богу», — сказал Он им.

22 Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.

23 В тот день подошли к Нему саддукеи, которые утверждают, что нет никакого воскресения мертвых, и спросили Его:

24 «Учитель! Моисей сказал: „Если кто-нибудь умрет бездетным, то на вдове его должен жениться брат умершего и продолжить род брата своего“.

25 Было же у нас семь братьев. И первый, женившись, скончался бездетным и оставил жену своему брату.

26 То же случилось и со вторым, и с третьим, и со всеми семью.

27 А после всех умерла и та женщина.

28 В день, когда мертвые воскреснут, женой кому из этих семи она будет, ведь все они были ее мужьями?»

29 Иисус же ответил им: «Заблуждаетесь вы, не зная Писания и силы Божией.

30 После воскресения уже не женятся, не выходят замуж, но живут, как ангелы в Небе.

31 А что до воскресения мертвых, то неужели вы не читали того, что Бог вам сказал:

32 Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова? Он — не мертвых Бог, а живых».

33 Услышав это, народ не переставал дивиться тому, как и чему Он учил.

34 Тогда фарисеи, услышав, что вынудил Он замолчать саддукеев, собрались вместе вокруг Него,

35 и один из них, [законник], испытывая Его, спросил:

36 «Учитель! Какая заповедь в Законе самая главная?»

37 Иисус сказал ему: «„Люби Господа, Бога своего, всем сердцем своим, всей душою своею и всем разумом своим“,

38 вот первая и самая главная заповедь.

39 Вторая подобна ей: „Люби ближнего своего, как самого себя“.

40 Весь Закон и пророки на этих двух заповедях стоят».

41 Когда же вокруг собрались фарисеи, Иисус спросил у них:

42 «Что думаете вы о Мессии? Чей сын Он?» «Давидов», — ответили они.

43 «Если так, — сказал Иисус им на это, — почему же Давид, движимый Духом Божиим, называет Его Господом, говоря:

44 Сказал Господь Господу моему: сядь по правую руку Мою, доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим?

45 Если Давид называет Его Господом, как же Он сын ему?»

46 И ни один из них не мог Ему на это ответить. С того дня никто уже больше не решался задавать Ему вопросы.

Вiд Матвiя

Розділ 22

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

27 А по всіх вмерла й жінка.

28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Евангелие по Матфею

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

1 И вновь Иисус обратился к ним в притчах:

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

2 «Представление о Царстве Небесном может дать то, что произошло с одним царем, который устроил для сына своего свадебный пир.

2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

3 Он послал своих слуг собрать гостей, званных на пир, но те не захотели прийти.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

4 Послал он других слуг, наказав им: „Скажите званым: вот, я приготовил обед мой. Быки мои и откормленный скот заколоты, всё готово. Приходите на свадебный пир!“

4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

5 Но те опять оставили его слова без внимания. Иные из них разошлись: кто на поле свое, кто по торговым делам;

5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

6 оставшиеся же схватили слуг его и, надругавшись, убили их.

6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

7 Разгневанный царь послал войска свои, приказав истребить тех убийц, а город их сжечь.

7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 А слугам своим потом сказал: „Свадебный пир готов, но гости, мной приглашенные, оказались его недостойны.

8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

9 Ступайте же на распутья и, кого найдете, зовите на свадебный пир“.

9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

10 Слуги пошли по дорогам и собрали всех, кого нашли: и злых и добрых. Зал наполнился наконец гостями.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

11 Но когда царь вошел посмотреть на собравшихся, он увидел там человека, одетого не в свадебную одежду,

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

12 и спросил его: „Друг! Как случилось, что ты вошел сюда не в свадебной одежде?“ Тот молчал.

12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

13 Тогда царь велел слугам: „Свяжите ему руки и ноги и выбросите его вон, во тьму: там будет плач и скрежет зубовный“.

13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

14 Ибо много званых, но мало избранных».

14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

15 Фарисеи ушли и сговорились о том, как им поймать Иисуса на слове.

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

16 Они подослали к Нему учеников своих вместе со сторонниками Ирода. «Учитель, мы знаем, что Ты истину говоришь, — сказали они, — и воистину по-Божьи жить учишь, не думая при этом угодить людям, кто бы они ни были.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

17 Так скажи нам, как Ты считаешь: позволительно платить налог кесарю или нет?»

17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

18 Но Иисус, зная их умысел злой, сказал: «Зачем расставляете Мне сети, лицемеры?

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

19 Покажите монету, которой платят налог». Они подали Ему денарий.

19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

20 Иисус спросил их: «Чье это изображение и надпись?»

20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

21 «Кесаря», — ответили они. «Так и отдавайте кесарево кесарю, а Божие — Богу», — сказал Он им.

21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

22 Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 В тот день подошли к Нему саддукеи, которые утверждают, что нет никакого воскресения мертвых, и спросили Его:

23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

24 «Учитель! Моисей сказал: „Если кто-нибудь умрет бездетным, то на вдове его должен жениться брат умершего и продолжить род брата своего“.

24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

25 Было же у нас семь братьев. И первый, женившись, скончался бездетным и оставил жену своему брату.

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

26 То же случилось и со вторым, и с третьим, и со всеми семью.

26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

27 А после всех умерла и та женщина.

27 А по всіх вмерла й жінка.

28 В день, когда мертвые воскреснут, женой кому из этих семи она будет, ведь все они были ее мужьями?»

28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

29 Иисус же ответил им: «Заблуждаетесь вы, не зная Писания и силы Божией.

29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

30 После воскресения уже не женятся, не выходят замуж, но живут, как ангелы в Небе.

30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

31 А что до воскресения мертвых, то неужели вы не читали того, что Бог вам сказал:

31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

32 Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова? Он — не мертвых Бог, а живых».

32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

33 Услышав это, народ не переставал дивиться тому, как и чему Он учил.

33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

34 Тогда фарисеи, услышав, что вынудил Он замолчать саддукеев, собрались вместе вокруг Него,

34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

35 и один из них, [законник], испытывая Его, спросил:

35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

36 «Учитель! Какая заповедь в Законе самая главная?»

36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

37 Иисус сказал ему: «„Люби Господа, Бога своего, всем сердцем своим, всей душою своею и всем разумом своим“,

37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

38 вот первая и самая главная заповедь.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 Вторая подобна ей: „Люби ближнего своего, как самого себя“.

39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

40 Весь Закон и пророки на этих двух заповедях стоят».

40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

41 Когда же вокруг собрались фарисеи, Иисус спросил у них:

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 «Что думаете вы о Мессии? Чей сын Он?» «Давидов», — ответили они.

42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

43 «Если так, — сказал Иисус им на это, — почему же Давид, движимый Духом Божиим, называет Его Господом, говоря:

43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 Сказал Господь Господу моему: сядь по правую руку Мою, доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим?

44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

45 Если Давид называет Его Господом, как же Он сын ему?»

45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

46 И ни один из них не мог Ему на это ответить. С того дня никто уже больше не решался задавать Ему вопросы.

46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.