Книга Неемии

Глава 9

1 На двадцать четвертый день того же месяца израильтяне собрались вместе, постясь, облачившись в рубище и посыпав головы прахом.

2 Потомки израильтян отделились от всех иноплеменников — они стояли и исповедовались в своих грехах и в беззакониях своих отцов.

3 Четверть дня они стояли и читали свиток Закона ГОСПОДНЕГО, а четверть дня — исповедовались и поклонялись ГОСПОДУ, Богу своему.

4 Стоя на возвышении для левитов, Иисус, Бани, Кадмиэль, Шеванья, Бунни, Шеревья, Бани и Кенани громко взывали к ГОСПОДУ, Богу своему.

5 Затем левиты Иисус, Кадмиэль, Бани, Хашавнея, Шеревья, Ходия, Шеванья и Петахья провозгласили: «Поднимитесь, воздайте хвалу ГОСПОДУ, Богу вашему, от века и до века! Пусть будет прославлено величественное имя Твое — оно превыше всякой хвалы и прославления!

6 Лишь Ты один — ГОСПОДЬ наш! Ты сотворил небо, небеса небес и всё воинство их, землю и всё, что на ней, воды и всё, что в них, Ты даешь жизнь всему этому, и Тебе поклоняется Воинство небесное.

7 Это Ты, ГОСПОДИ, — Бог, избравший Аврама, Ты вывел его из Ура Халдейского и дал ему имя Авраам.

8 Зная, что он верен Тебе всем сердцем, Ты заключил с ним Союз, Завет, обещая отдать его потомству землю ханаанеев, хеттов, амореев, периззеев, евусеев и гиргашеев. Ты исполнил обещание Свое, ведь Ты праведен!

9 Ты увидел, какие муки терпели отцы наши в Египте, внял их воплю у Красного моря,

10 явил знамения и чудеса фараону с его слугами и всему народу той страны, видя дерзость их, — Ты сделал великим имя Свое, как это есть и поныне.

11 Перед отцами нашими по воле Твоей расступились воды моря, Ты провел их по сухому дну посреди моря, а преследователей низринул в глубину, словно камень в могучий поток.

12 Ты шел перед отцами нашими днем в столпе облачном, а ночью в столпе огненном, освещая им путь, которым они шли.

13 Ты сошел на гору Синай и говорил с ними с небес, Ты дал им праведные повеления, истинный Закон, установления и заповеди благие.

14 Ты открыл им святую Свою субботу, через слугу Своего Моисея передал им заповеди, установления и законы.

15 Они голодали — Ты послал им хлеб с небес, жаждали — воду извел из скалы. Ты повелел им наследовать землю, которую обещал им передать, клятвенно воздев руку Свою.

16 Но наши отцы упорствовали, проявляя упрямство, не слушали заповедей Твоих,

17 отказывались слушать и не помнили о чудесах, которые Ты сотворил у них на глазах. Проявили они упрямство и в мятеже избрали вождя, который повел их назад в египетское рабство, — но Ты Бог прощающий, милосердный и добрый, преисполненный неизменной любви Своей, не скор Ты на гнев — Ты не оставил их.

18 Сделав литого тельца, они называли его богом, который вывел их из Египта, тем совершая великое кощунство, —

19 но Ты по милости Своей безмерной не оставил их в пустыне, не лишил путеводного облачного столпа днем и огненного — ночью, освещая им путь, которым они шли.

20 Для наставления Ты дал им Дух Свой благой, не лишил их и манны для пропитания, а для утоления жажды давал им воду.

21 Сорок лет Ты поддерживал их в пустыне, и ни в чем они не нуждались: одежда их не знала сносу, и ноги их не опухали.

22 Ты отдал им народы и царства, каждый уголок земли вручил им в надел: овладели они землями Сихона, царя из Хешбона, Ога, царя башанского.

23 Сделал Ты потомство их многочисленным, что звезд на небе, ввел их в страну, которую их отцам обещал дать в наследие.

24 Придя туда, потомки завладели этой страной, а Ты покорил им ее ханаанских жителей: и царей, и народы предал в их руки, чтобы поступили с ними, как пожелают.

25 Захватив укрепленные города и плодородные поля, они овладели домами, полными всякого добра, высеченными в камне колодцами, виноградниками, масличными рощами и плодовыми деревьями — всем в изобилии. Насыщаясь, они становились тучными, наслаждались великой Твоей благостью —

26 и, закоснев в упрямстве, восстали против Тебя, пренебрегли Твоим Законом, убили Твоих пророков, призывавших их к покаянию, а Тебе ответили великим кощунством.

27 Тогда Ты предал их в руки врагов, которые угнетали их, а они во время бедствий взывали к тебе, и Ты с небес слышал их и по великому Своему милосердию посылал им избавителей, чтобы те спасли их от руки угнетателей.

28 Но они, едва передохнув, снова начинали творить пред Тобой зло, и Ты отдавал их в руки врагов, которые правили ими, — а они каялись и взывали к Тебе, и Ты с небес слышал их и избавлял по милости Своей безмерной, и так многократно.

29 Так Ты предостерегал их, чтобы они вернулись к Закону Твоему, но они упорно отказывались слушать Твои заповеди и грешили против правосудия Твоего — а ведь в этих заповедях человек и находит жизнь, если только исполнит их! Но они, надменно поднимая плечи свои, проявляли упрямство и были непослушны.

30 Долгие годы Ты терпеливо наставлял их Своим Духом, словами Своих пророков, но не стали они слушать, и тогда Ты предал их в руки окружавших их народов.

31 По великому Своему милосердию Ты не истребил их до конца и не оставил их, ведь Ты — Бог милосердный и добрый.

32 И теперь, Боже наш, Боже великий, могучий и благоговение внушающий, верно хранящий Завет Свой и любящий любовью неизменной, да не сочтешь Ты ничтожным то страдание, что обрушилось на нас: на царей, на вельмож, на священников и на пророков, на наших отцов и на весь Твой народ со времен царей ассирийских и до наших времен.

33 Во всем, что нас постигло, видна Твоя праведность, ибо дела Твои истинны, а мы творили зло.

34 Ни цари наши, ни вельможи, ни священники, ни отцы наши не соблюдали Твоего Закона и не внимали заповедям Твоим и предостережениям Твоим.

35 В собственном своем царстве, при великих Твоих благодеяниях, на земле просторной и обильной, которой Ты наделил их, не служили они Тебе, не оставляли своих злодеяний.

36 И вот сегодня мы — рабы. В той самой стране, что Ты дал нашим отцам, чтобы они насыщались ее плодами и пользовались ее благами, — теперь мы здесь рабы.

37 Весь ее обильный урожай — для царей, которых Ты поставил над нами за наши грехи. Распоряжаются они и телами нашими, и скотом нашим, как пожелают, а мы в большом бедствии.

38 И во всем этом мы даем письменное ручательство, и скрепляют его печатью наши вельможи, священники и левиты».

Неемія

Розділ 9

1 А двадцятого й четвертого дня того місяця зібра́лися Ізраїлеві сини в по́сті та в вере́тищах, а на них — по́рох.

2 А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.

3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Зако́ну Господа, Бога свого, а чверть сповіда́лися і вклонялися Господе́ві, Богові своєму.

4 І стали на леви́тському підви́щенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кли́кали сильним голосом до Господа, Бога свого.

5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: „Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого́, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я́ слави Твоєї, і нехай воно буде звели́чене над усяке благослове́ння та славу!

6 Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько Тобі вклоня́ється!

7 Ти — то Господь, Бог, що вибрав Авра́ма, і вивів його́ з халдейського Уру, і дав йому ім'я́ Авраа́м.

8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти ви́конав слова́ Свої, бо Ти праведний!

9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.

10 І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня.

11 І море Ти розсі́к перед ними, і вони перейшли́ серед моря по суходо́лу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глиби́н, як камінь до бурхли́вої води.

12 І Ти прова́див їх стовпо́м хмари вдень, а стовпо́м огню́ вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.

13 І Ти зійшов був на го́ру Сіна́й, і говорив з ними з небе́с, і дав їм справедливі права́ та правдиві зако́ни, устави та заповіді добрі.

14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.

15 І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм.

16 Та вони й наші батьки́ були вперті, і робили твердо́ю свою шию, і не слухали Твоїх за́повідей.

17 І відмовля́лися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердоши́ї, і настанови́ли собі го́лову, щоб вернутися до своєї неволі в непо́слуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласка́вий та милосе́рдний, довготерпели́вий та багатомилости́вий, — і Ти не покинув їх!

18 Хоч вони зробили були́ собі ли́того тельця́ та сказали: Оце бог твій, що ви́вів тебе з Єгипту, і робили великі обра́зи,

19 та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, — стовп хмари не відходив від них удень, щоб ве́сти їх дорогою, а стовп огню́ вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти.

20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення.

21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли.

22 І дав Ти їм царства та наро́ди, які призна́чив на по́діл, — і вони посіли край Сиго́на, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського.

23 А їхніх синів Ти помно́жив, як зо́рі небесні, і ввів їх до кра́ю, що про нього казав Ти їхнім батька́м, щоб ішли посісти.

24 І ввійшли сини, і посіли той край, і Ти впокори́в перед ними ме́шканців того кра́ю ханаане́ян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та наро́ди того кра́ю, щоб чинити з ними за своєю волею.

25 І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м.

26 І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи.

27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утиска́ли їх. А в ча́сі горя свого вони кли́кали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосе́рдям давав їм спаси́телів, і вони спасали їх з руки́ їхніх ворогів.

28 Та коли був їм мир, вони зно́ву чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у ру́ку їхніх ворогів, і ті панува́ли над ними. І вони зно́ву кли́кали до Тебе, а Ти з неба їх вислухо́вував, і спаса́в їх за милосе́рдям Своїм довгий час.

29 І сві́дчив Ти проти них, щоб наверну́ти їх до Зако́ну Твого, та вони чинили лихе́, і не слу́халися за́повідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, — які коли б люди́на чинила, то жила́ б ними, — і ставало раме́но їх неслухня́не, а шию свою робили твердо́ю, і не слухалися.

30 І зволіка́в Ти їм довгі ро́ки, і сві́дчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слу́хали того, і Ти дав їх у ру́ку народів цих країв.

31 І через велике Своє милосердя Ти не ви́губив і не покинув їх, бо Ти Бог ласка́вий та милосе́рдний!

32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшни́й, що бережеш заповіта та милість, — нехай не буде мало́ю перед лицем Твоїм уся та му́ка, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій наро́д від днів асирійських царів аж до цього дня!

33 А ти справедливий у всьо́му, що прихо́дить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедли́ві.

34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки́ не вико́нували Зако́на Твого, і не слухалися за́повідей Твоїх та свідо́цтв Твоїх, що Ти сві́дчив проти них.

35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в то́му просто́рому та си́тому кра́ї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відверну́лися від своїх злих чинів.

36 Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому!

37 І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“

38

Книга Неемии

Глава 9

Неемія

Розділ 9

1 На двадцать четвертый день того же месяца израильтяне собрались вместе, постясь, облачившись в рубище и посыпав головы прахом.

1 А двадцятого й четвертого дня того місяця зібра́лися Ізраїлеві сини в по́сті та в вере́тищах, а на них — по́рох.

2 Потомки израильтян отделились от всех иноплеменников — они стояли и исповедовались в своих грехах и в беззакониях своих отцов.

2 А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.

3 Четверть дня они стояли и читали свиток Закона ГОСПОДНЕГО, а четверть дня — исповедовались и поклонялись ГОСПОДУ, Богу своему.

3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Зако́ну Господа, Бога свого, а чверть сповіда́лися і вклонялися Господе́ві, Богові своєму.

4 Стоя на возвышении для левитов, Иисус, Бани, Кадмиэль, Шеванья, Бунни, Шеревья, Бани и Кенани громко взывали к ГОСПОДУ, Богу своему.

4 І стали на леви́тському підви́щенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кли́кали сильним голосом до Господа, Бога свого.

5 Затем левиты Иисус, Кадмиэль, Бани, Хашавнея, Шеревья, Ходия, Шеванья и Петахья провозгласили: «Поднимитесь, воздайте хвалу ГОСПОДУ, Богу вашему, от века и до века! Пусть будет прославлено величественное имя Твое — оно превыше всякой хвалы и прославления!

5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: „Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого́, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я́ слави Твоєї, і нехай воно буде звели́чене над усяке благослове́ння та славу!

6 Лишь Ты один — ГОСПОДЬ наш! Ты сотворил небо, небеса небес и всё воинство их, землю и всё, что на ней, воды и всё, что в них, Ты даешь жизнь всему этому, и Тебе поклоняется Воинство небесное.

6 Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько Тобі вклоня́ється!

7 Это Ты, ГОСПОДИ, — Бог, избравший Аврама, Ты вывел его из Ура Халдейского и дал ему имя Авраам.

7 Ти — то Господь, Бог, що вибрав Авра́ма, і вивів його́ з халдейського Уру, і дав йому ім'я́ Авраа́м.

8 Зная, что он верен Тебе всем сердцем, Ты заключил с ним Союз, Завет, обещая отдать его потомству землю ханаанеев, хеттов, амореев, периззеев, евусеев и гиргашеев. Ты исполнил обещание Свое, ведь Ты праведен!

8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти ви́конав слова́ Свої, бо Ти праведний!

9 Ты увидел, какие муки терпели отцы наши в Египте, внял их воплю у Красного моря,

9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.

10 явил знамения и чудеса фараону с его слугами и всему народу той страны, видя дерзость их, — Ты сделал великим имя Свое, как это есть и поныне.

10 І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня.

11 Перед отцами нашими по воле Твоей расступились воды моря, Ты провел их по сухому дну посреди моря, а преследователей низринул в глубину, словно камень в могучий поток.

11 І море Ти розсі́к перед ними, і вони перейшли́ серед моря по суходо́лу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глиби́н, як камінь до бурхли́вої води.

12 Ты шел перед отцами нашими днем в столпе облачном, а ночью в столпе огненном, освещая им путь, которым они шли.

12 І Ти прова́див їх стовпо́м хмари вдень, а стовпо́м огню́ вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.

13 Ты сошел на гору Синай и говорил с ними с небес, Ты дал им праведные повеления, истинный Закон, установления и заповеди благие.

13 І Ти зійшов був на го́ру Сіна́й, і говорив з ними з небе́с, і дав їм справедливі права́ та правдиві зако́ни, устави та заповіді добрі.

14 Ты открыл им святую Свою субботу, через слугу Своего Моисея передал им заповеди, установления и законы.

14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.

15 Они голодали — Ты послал им хлеб с небес, жаждали — воду извел из скалы. Ты повелел им наследовать землю, которую обещал им передать, клятвенно воздев руку Свою.

15 І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм.

16 Но наши отцы упорствовали, проявляя упрямство, не слушали заповедей Твоих,

16 Та вони й наші батьки́ були вперті, і робили твердо́ю свою шию, і не слухали Твоїх за́повідей.

17 отказывались слушать и не помнили о чудесах, которые Ты сотворил у них на глазах. Проявили они упрямство и в мятеже избрали вождя, который повел их назад в египетское рабство, — но Ты Бог прощающий, милосердный и добрый, преисполненный неизменной любви Своей, не скор Ты на гнев — Ты не оставил их.

17 І відмовля́лися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердоши́ї, і настанови́ли собі го́лову, щоб вернутися до своєї неволі в непо́слуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласка́вий та милосе́рдний, довготерпели́вий та багатомилости́вий, — і Ти не покинув їх!

18 Сделав литого тельца, они называли его богом, который вывел их из Египта, тем совершая великое кощунство, —

18 Хоч вони зробили були́ собі ли́того тельця́ та сказали: Оце бог твій, що ви́вів тебе з Єгипту, і робили великі обра́зи,

19 но Ты по милости Своей безмерной не оставил их в пустыне, не лишил путеводного облачного столпа днем и огненного — ночью, освещая им путь, которым они шли.

19 та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, — стовп хмари не відходив від них удень, щоб ве́сти їх дорогою, а стовп огню́ вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти.

20 Для наставления Ты дал им Дух Свой благой, не лишил их и манны для пропитания, а для утоления жажды давал им воду.

20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення.

21 Сорок лет Ты поддерживал их в пустыне, и ни в чем они не нуждались: одежда их не знала сносу, и ноги их не опухали.

21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли.

22 Ты отдал им народы и царства, каждый уголок земли вручил им в надел: овладели они землями Сихона, царя из Хешбона, Ога, царя башанского.

22 І дав Ти їм царства та наро́ди, які призна́чив на по́діл, — і вони посіли край Сиго́на, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського.

23 Сделал Ты потомство их многочисленным, что звезд на небе, ввел их в страну, которую их отцам обещал дать в наследие.

23 А їхніх синів Ти помно́жив, як зо́рі небесні, і ввів їх до кра́ю, що про нього казав Ти їхнім батька́м, щоб ішли посісти.

24 Придя туда, потомки завладели этой страной, а Ты покорил им ее ханаанских жителей: и царей, и народы предал в их руки, чтобы поступили с ними, как пожелают.

24 І ввійшли сини, і посіли той край, і Ти впокори́в перед ними ме́шканців того кра́ю ханаане́ян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та наро́ди того кра́ю, щоб чинити з ними за своєю волею.

25 Захватив укрепленные города и плодородные поля, они овладели домами, полными всякого добра, высеченными в камне колодцами, виноградниками, масличными рощами и плодовыми деревьями — всем в изобилии. Насыщаясь, они становились тучными, наслаждались великой Твоей благостью —

25 І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м.

26 и, закоснев в упрямстве, восстали против Тебя, пренебрегли Твоим Законом, убили Твоих пророков, призывавших их к покаянию, а Тебе ответили великим кощунством.

26 І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи.

27 Тогда Ты предал их в руки врагов, которые угнетали их, а они во время бедствий взывали к тебе, и Ты с небес слышал их и по великому Своему милосердию посылал им избавителей, чтобы те спасли их от руки угнетателей.

27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утиска́ли їх. А в ча́сі горя свого вони кли́кали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосе́рдям давав їм спаси́телів, і вони спасали їх з руки́ їхніх ворогів.

28 Но они, едва передохнув, снова начинали творить пред Тобой зло, и Ты отдавал их в руки врагов, которые правили ими, — а они каялись и взывали к Тебе, и Ты с небес слышал их и избавлял по милости Своей безмерной, и так многократно.

28 Та коли був їм мир, вони зно́ву чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у ру́ку їхніх ворогів, і ті панува́ли над ними. І вони зно́ву кли́кали до Тебе, а Ти з неба їх вислухо́вував, і спаса́в їх за милосе́рдям Своїм довгий час.

29 Так Ты предостерегал их, чтобы они вернулись к Закону Твоему, но они упорно отказывались слушать Твои заповеди и грешили против правосудия Твоего — а ведь в этих заповедях человек и находит жизнь, если только исполнит их! Но они, надменно поднимая плечи свои, проявляли упрямство и были непослушны.

29 І сві́дчив Ти проти них, щоб наверну́ти їх до Зако́ну Твого, та вони чинили лихе́, і не слу́халися за́повідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, — які коли б люди́на чинила, то жила́ б ними, — і ставало раме́но їх неслухня́не, а шию свою робили твердо́ю, і не слухалися.

30 Долгие годы Ты терпеливо наставлял их Своим Духом, словами Своих пророков, но не стали они слушать, и тогда Ты предал их в руки окружавших их народов.

30 І зволіка́в Ти їм довгі ро́ки, і сві́дчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слу́хали того, і Ти дав їх у ру́ку народів цих країв.

31 По великому Своему милосердию Ты не истребил их до конца и не оставил их, ведь Ты — Бог милосердный и добрый.

31 І через велике Своє милосердя Ти не ви́губив і не покинув їх, бо Ти Бог ласка́вий та милосе́рдний!

32 И теперь, Боже наш, Боже великий, могучий и благоговение внушающий, верно хранящий Завет Свой и любящий любовью неизменной, да не сочтешь Ты ничтожным то страдание, что обрушилось на нас: на царей, на вельмож, на священников и на пророков, на наших отцов и на весь Твой народ со времен царей ассирийских и до наших времен.

32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшни́й, що бережеш заповіта та милість, — нехай не буде мало́ю перед лицем Твоїм уся та му́ка, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій наро́д від днів асирійських царів аж до цього дня!

33 Во всем, что нас постигло, видна Твоя праведность, ибо дела Твои истинны, а мы творили зло.

33 А ти справедливий у всьо́му, що прихо́дить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедли́ві.

34 Ни цари наши, ни вельможи, ни священники, ни отцы наши не соблюдали Твоего Закона и не внимали заповедям Твоим и предостережениям Твоим.

34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки́ не вико́нували Зако́на Твого, і не слухалися за́повідей Твоїх та свідо́цтв Твоїх, що Ти сві́дчив проти них.

35 В собственном своем царстве, при великих Твоих благодеяниях, на земле просторной и обильной, которой Ты наделил их, не служили они Тебе, не оставляли своих злодеяний.

35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в то́му просто́рому та си́тому кра́ї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відверну́лися від своїх злих чинів.

36 И вот сегодня мы — рабы. В той самой стране, что Ты дал нашим отцам, чтобы они насыщались ее плодами и пользовались ее благами, — теперь мы здесь рабы.

36 Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому!

37 Весь ее обильный урожай — для царей, которых Ты поставил над нами за наши грехи. Распоряжаются они и телами нашими, и скотом нашим, как пожелают, а мы в большом бедствии.

37 І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“

38 И во всем этом мы даем письменное ручательство, и скрепляют его печатью наши вельможи, священники и левиты».

38