Вторая книга царствГлава 11 |
1 |
2 |
3 Давид послал разузнать о ней, и ему доложили, что это Вирсавия, дочь Элиама, жена Урии-хетта. |
4 |
5 Вирсавия забеременела и послала известить об этом Давида: «Я беременна». |
6 |
7 Урия явился к царю, и Давид стал расспрашивать его о том, всё ли в порядке у Йоава и войска и как идет война. |
8 Потом Давид сказал ему: «Иди домой и отдохни!» Урия покинул царский дворец, и ему тут же вынесли подарок от царя. |
9 Урия, однако, не пошел домой, а заночевал у дворцовых ворот вместе со слугами своего владыки. |
10 Давиду донесли, что Урия не был дома; на следующий день Давид спросил его: «Разве не вернулся ты из дальнего пути? Отчего не идешь домой?» |
11 Но Урия ответил Давиду: «И ковчег, и Израиль, и Иудея остаются в шатрах. Мой владыка Йоав и слуги моего владыки ночуют в поле, а я пойду к себе домой есть, пить и спать с женой? Клянусь твоей жизнью, я так не поступлю!» |
12 Давид ответил Урии: «Хорошо, останься еще на один день, а завтра я отпущу тебя». Урия остался в Иерусалиме и на следующий день. |
13 Давид пригласил его к себе за стол, Урия ел и пил, и напоил его царь допьяна, но вечером Урия снова отправился спать на прежнее место, к слугам своего владыки, а домой не пошел. |
14 |
15 В письме он написал: «Поставь Урию впереди, где будет самое жестокое сражение, и брось его там — пусть его убьют». |
16 При осаде города Йоав так и сделал: отправил Урию туда, где, как он знал, располагались упорные защитники. |
17 Горожане вышли на битву с Йоавом, и некоторые из воинов, слуг Давидовых, погибли; был убит и Урия-хетт. |
18 |
19 Гонцу он приказал так: «Когда расскажешь царю о ходе войны, |
20 то может случиться, что царь разгневается и спросит тебя: „Зачем вы в сражении подходили так близко к городу? Разве не знали, что будут бросать камни со стены? |
21 Кто сразил Авимелеха, сына Еруббааля? Некая женщина бросила в него обломок жернова со стены в Тевеце, и так он погиб! Зачем вы подошли так близко к стене?“ Тогда ты скажи: „Слуга твой Урия-хетт тоже погиб“». |
22 |
23 Вестник сказал Давиду: «Крепко бились с нами те люди и, выйдя в поле, одолевали нас, но мы гнали их до самых ворот. |
24 Потом стрелки стали обстреливать нас, слуг твоих, со стены, и погибли некоторые из царских слуг. Погиб и слуга твой Урия-хетт». |
25 Давид велел гонцу передать Йоаву, чтобы ободрить его: «Пусть это тебя не заботит, ведь меч на войне разит то одного, то другого. Усиль натиск, пусть город падет!» |
26 |
27 Когда время плача закончилось, Давид послал за ней, взял ее во дворец, она стала ему женой и родила сына. |
2-а СамуїловаРозділ 11 |
1 |
2 І сталося надвечір, і встав Давид із ло́жа свого, і прохо́джувався на даху́ царсько́го дому. І побачив він із да́ху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродли́ва. |
3 І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: „Таж то Вірсаві́я, Еліямова дочка, жінка хітте́янина Урі́ї!“ |
4 I послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечи́стости своєї, і вернулася до свого дому. |
5 І завагітні́ла та жінка. І послала вона, і доне́сла Давидові й сказала: „Я завагітні́ла!“ |
6 А Давид послав до Йоава: „Пошли мені хітте́янина Урі́ю“. І Йоав послав Урі́ю до Давида. |
7 І прийшов Урі́я до нього, а Давид запитався про стан Йоава, і про стан народу, і про стан війни́. |
8 І сказав Давид до Урії: „Іди до свого дому та обмий свої но́ги“. І вийшов Урі́я з царсько́го дому, а за ним поне́сли гости́нця царсько́го. |
9 Та Урія спав при вході до царсько́го дому з усіма слу́гами пана свого́, а до свого дому не пішов. |
10 І доне́сли Давидові, говорячи: „Урі́я не пішов до дому свого́“. І сказав Давид до Урії: „Чи ж не з дороги ти прихо́диш? Чому́ ти не пішов до свого дому?“ |
11 І сказав Урія до Давида: „Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатра́х, а пан мій Йоав та раби мого пана табору́ють на голому полі. А я піду́ до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі!“ |
12 І сказав Давид до Урії: „Позоста́нься тут і сьогодні, а взавтра я відпущу́ тебе“. І позостава́вся Урія в Єрусалимі того дня та дня другого. |
13 I покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його. І вийшов він увечорі, щоб покла́стися на ло́жі своїм ра́зом зо слу́гами пана свого, а до дому свого не пішов. |
14 І сталося ра́нком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урі́ю. |
15 А в листі тому́ він написав так: „Поставте Урію напе́реді найтяжчого бо́ю, і відступі́те від нього, щоб він був уда́рений, і помер“. |
16 І сталося, коли Йоав обло́жував місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі мужі. |
17 І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, — і впали дехто з наро́ду, із Давидових слуг, і повмирали, також хітте́янин Урі́я. |
18 І послав Йоав, і доніс Давидові про всі справи того бо́ю. |
19 І наказав він послові, говорячи: „Як покінчи́ш ти оповіда́ти цареві про всі справи того бо́ю, |
20 і буде, якщо ти розгніваєш царя, і він скаже тобі: „Чого ви так близько підійшли до міста воювати? Чи ви не знали, що бу́дуть кидати на вас з-над муру? |
21 Хто забив був Авімелеха, Єруббешетового сина? Чи не жінка ки́нула на нього горі́шнього ка́меня від жо́рен з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви близько підійшли до муру?“ То ти скажеш: Помер також хітте́янин Урі́я“. |
22 І пішов посол і прийшов, і доніс Давидові все, що послав був Йоав. |
23 І сказав посол Давидові: „Вони стали сильніші за нас, і вийшли проти нас на поле, та ми були переможцями над ними аж до входу в бра́му. |
24 А стрільці́ стріляли на твоїх рабів з муру, і померли дехто з царе́вих рабів, а також помер твій раб хітте́янин Урі́я“. |
25 І сказав Давид до посла́: „Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в оча́х твоїх ця річ, бо меч пожирає то цьо́го, то то́го. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьо́р його, Йоава!“ |
26 І прочула Урі́єва жінка, що помер її чоловік Урі́я, і голоси́ла за своїм чоловіком. |
27 А як минула жало́ба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породи́ла йому сина. Та в Господніх оча́х була злою та річ, що оце зробив був Давид. |
Вторая книга царствГлава 11 |
2-а СамуїловаРозділ 11 |
1 |
1 |
2 |
2 І сталося надвечір, і встав Давид із ло́жа свого, і прохо́джувався на даху́ царсько́го дому. І побачив він із да́ху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродли́ва. |
3 Давид послал разузнать о ней, и ему доложили, что это Вирсавия, дочь Элиама, жена Урии-хетта. |
3 І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: „Таж то Вірсаві́я, Еліямова дочка, жінка хітте́янина Урі́ї!“ |
4 |
4 I послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечи́стости своєї, і вернулася до свого дому. |
5 Вирсавия забеременела и послала известить об этом Давида: «Я беременна». |
5 І завагітні́ла та жінка. І послала вона, і доне́сла Давидові й сказала: „Я завагітні́ла!“ |
6 |
6 А Давид послав до Йоава: „Пошли мені хітте́янина Урі́ю“. І Йоав послав Урі́ю до Давида. |
7 Урия явился к царю, и Давид стал расспрашивать его о том, всё ли в порядке у Йоава и войска и как идет война. |
7 І прийшов Урі́я до нього, а Давид запитався про стан Йоава, і про стан народу, і про стан війни́. |
8 Потом Давид сказал ему: «Иди домой и отдохни!» Урия покинул царский дворец, и ему тут же вынесли подарок от царя. |
8 І сказав Давид до Урії: „Іди до свого дому та обмий свої но́ги“. І вийшов Урі́я з царсько́го дому, а за ним поне́сли гости́нця царсько́го. |
9 Урия, однако, не пошел домой, а заночевал у дворцовых ворот вместе со слугами своего владыки. |
9 Та Урія спав при вході до царсько́го дому з усіма слу́гами пана свого́, а до свого дому не пішов. |
10 Давиду донесли, что Урия не был дома; на следующий день Давид спросил его: «Разве не вернулся ты из дальнего пути? Отчего не идешь домой?» |
10 І доне́сли Давидові, говорячи: „Урі́я не пішов до дому свого́“. І сказав Давид до Урії: „Чи ж не з дороги ти прихо́диш? Чому́ ти не пішов до свого дому?“ |
11 Но Урия ответил Давиду: «И ковчег, и Израиль, и Иудея остаются в шатрах. Мой владыка Йоав и слуги моего владыки ночуют в поле, а я пойду к себе домой есть, пить и спать с женой? Клянусь твоей жизнью, я так не поступлю!» |
11 І сказав Урія до Давида: „Ковчег і Ізраїль та Юда сидять у шатра́х, а пан мій Йоав та раби мого пана табору́ють на голому полі. А я піду́ до свого дому, щоб їсти й пити та лежати зо своєю жінкою? Клянуся життям твоїм та життям душі твоєї, що не зроблю я такої речі!“ |
12 Давид ответил Урии: «Хорошо, останься еще на один день, а завтра я отпущу тебя». Урия остался в Иерусалиме и на следующий день. |
12 І сказав Давид до Урії: „Позоста́нься тут і сьогодні, а взавтра я відпущу́ тебе“. І позостава́вся Урія в Єрусалимі того дня та дня другого. |
13 Давид пригласил его к себе за стол, Урия ел и пил, и напоил его царь допьяна, но вечером Урия снова отправился спать на прежнее место, к слугам своего владыки, а домой не пошел. |
13 I покликав його Давид, і той їв та пив перед ним, а він підпоїв його. І вийшов він увечорі, щоб покла́стися на ло́жі своїм ра́зом зо слу́гами пана свого, а до дому свого не пішов. |
14 |
14 І сталося ра́нком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урі́ю. |
15 В письме он написал: «Поставь Урию впереди, где будет самое жестокое сражение, и брось его там — пусть его убьют». |
15 А в листі тому́ він написав так: „Поставте Урію напе́реді найтяжчого бо́ю, і відступі́те від нього, щоб він був уда́рений, і помер“. |
16 При осаде города Йоав так и сделал: отправил Урию туда, где, как он знал, располагались упорные защитники. |
16 І сталося, коли Йоав обло́жував місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі мужі. |
17 Горожане вышли на битву с Йоавом, и некоторые из воинов, слуг Давидовых, погибли; был убит и Урия-хетт. |
17 І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, — і впали дехто з наро́ду, із Давидових слуг, і повмирали, також хітте́янин Урі́я. |
18 |
18 І послав Йоав, і доніс Давидові про всі справи того бо́ю. |
19 Гонцу он приказал так: «Когда расскажешь царю о ходе войны, |
19 І наказав він послові, говорячи: „Як покінчи́ш ти оповіда́ти цареві про всі справи того бо́ю, |
20 то может случиться, что царь разгневается и спросит тебя: „Зачем вы в сражении подходили так близко к городу? Разве не знали, что будут бросать камни со стены? |
20 і буде, якщо ти розгніваєш царя, і він скаже тобі: „Чого ви так близько підійшли до міста воювати? Чи ви не знали, що бу́дуть кидати на вас з-над муру? |
21 Кто сразил Авимелеха, сына Еруббааля? Некая женщина бросила в него обломок жернова со стены в Тевеце, и так он погиб! Зачем вы подошли так близко к стене?“ Тогда ты скажи: „Слуга твой Урия-хетт тоже погиб“». |
21 Хто забив був Авімелеха, Єруббешетового сина? Чи не жінка ки́нула на нього горі́шнього ка́меня від жо́рен з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви близько підійшли до муру?“ То ти скажеш: Помер також хітте́янин Урі́я“. |
22 |
22 І пішов посол і прийшов, і доніс Давидові все, що послав був Йоав. |
23 Вестник сказал Давиду: «Крепко бились с нами те люди и, выйдя в поле, одолевали нас, но мы гнали их до самых ворот. |
23 І сказав посол Давидові: „Вони стали сильніші за нас, і вийшли проти нас на поле, та ми були переможцями над ними аж до входу в бра́му. |
24 Потом стрелки стали обстреливать нас, слуг твоих, со стены, и погибли некоторые из царских слуг. Погиб и слуга твой Урия-хетт». |
24 А стрільці́ стріляли на твоїх рабів з муру, і померли дехто з царе́вих рабів, а також помер твій раб хітте́янин Урі́я“. |
25 Давид велел гонцу передать Йоаву, чтобы ободрить его: «Пусть это тебя не заботит, ведь меч на войне разит то одного, то другого. Усиль натиск, пусть город падет!» |
25 І сказав Давид до посла́: „Так скажеш до Йоава: Нехай не буде злою в оча́х твоїх ця річ, бо меч пожирає то цьо́го, то то́го. Підсиль війну свою проти міста, та й розвали його! І підбадьо́р його, Йоава!“ |
26 |
26 І прочула Урі́єва жінка, що помер її чоловік Урі́я, і голоси́ла за своїм чоловіком. |
27 Когда время плача закончилось, Давид послал за ней, взял ее во дворец, она стала ему женой и родила сына. |
27 А як минула жало́ба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породи́ла йому сина. Та в Господніх оча́х була злою та річ, що оце зробив був Давид. |