Вторая книга царствГлава 7 |
|
1 |
|
2 царь Давид сказал пророку Натану: «Видишь, я живу во дворце, обшитом кедром, а ковчег Божий остается под полотняным шатром». |
|
3 И ответил Натан царю: «Так сделай то, что легло тебе на сердце, ибо ГОСПОДЬ пребывает с тобою!» |
|
4 |
|
5 «Ступай, передай слуге Моему Давиду, что говорит ГОСПОДЬ! Тебе ли строить Мне дом для обитания Моего? |
|
6 Не обитал Я в домах с того дня, как вывел Я израильтян из Египта, и до сего дня, но странствовал с места на место в Шатре Откровения, в Скинии. |
|
7 Сколько бы Я ни странствовал вместе со всеми израильтянами, никогда не говорил Я ни одному из колен Израиля, ни одному из его пастырей: „Почему вы не построите мне дворец из кедра?“ |
|
8 И теперь передай слуге Моему Давиду, что говорит ГОСПОДЬ Воинств. Я взял тебя с пастбища, где ты прежде ходил за овцами, чтобы ты стал правителем народа Моего, Израиля. |
|
9 Я пребывал с тобой во всех твоих странствиях, Я истреблял у тебя на виду всех твоих врагов; и Я прославлю имя твое, уподобив его именам великих мира сего. |
|
10 Я обустрою место для народа Моего, Израиля, подобно саду насажу его, и будет он жить там, и никто не побеспокоит его. Не будут более злодеи губить его, как бывало прежде, |
|
11 еще с тех времен, как ставил Я судей над народом Моим, Израилем. Я дам тебе покой от всех твоих врагов. ГОСПОДЬ возвещает тебе ныне, что произведет от тебя великий род! |
|
12 Когда исполнятся дни твои и настанет время отойти к праотцам, Я возведу на твой престол потомка, рожденного от тебя, и упрочу царство его. |
|
13 Он и построит Мне Храм, а Я утвержу престол его царства навсегда. |
|
14 Я стану ему Отцом, а он будет Мне сыном! Если он согрешит, то накажу его жезлом человеческим, ударами от сыновей Адамовых, |
|
15 и любви Моей неизменной не отниму у него, как Я отнял ее от Саула, которого отверг до тебя. |
|
16 Непоколебимы вечно дом твой и царство твое предо Мной, престол твой утвердится навеки!» |
|
17 Все эти слова и видение Натан пересказал Давиду. |
|
18 |
|
19 Но даже и это показалось Тебе недостаточным, Владыка ГОСПОДИ, что Ты дал еще обетование мне о будущем потомства моего? Неужели, Владыка ГОСПОДИ, Ты так обращаешься с тем, кто всего лишь человек? |
|
20 Может ли что добавить слуга Твой Давид? Ты ведь знаешь слугу Своего, Владыка ГОСПОДИ! |
|
21 Как изрек Ты, как на сердце Тебе легло, так и поступил Ты, возвеличив слугу Своего и поведав ему всё это. |
|
22 Воистину велик Ты, Владыка ГОСПОДИ, ибо нет равного Тебе, и нет иного бога, кроме Тебя, как мы и слышали это своими ушами. |
|
23 Какой народ сравнится с народом Твоим, Израилем, — единственным племенем на земле, которое Бог пришел искупить и соделать Своим народом, чтобы прославить тем Свое имя? Ты совершал ради земли Своей великие чудеса, внушавшие трепет, изгоняя перед народом Твоим другие народы с идолами их, когда Ты выводил Свой народ из Египта. |
|
24 Ты твердо избрал Израиль, соделав его народом Своим навеки, и Ты, ГОСПОДИ, стал Богом его. |
|
25 |
|
26 Возвеличится имя Твое навеки, и будут говорить: „ГОСПОДЬ Воинств — Бог над Израилем!“ И род слуги Твоего Давида да стоит перед Тобою твердо. |
|
27 Ведь Ты, ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израилев, открыл слуге Своему, что Ты Сам произведешь от него великий род, и потому слуга Твой осмелился молиться Тебе об этом. |
|
28 Воистину, Владыка ГОСПОДИ, Ты есть Бог, слова Твои непреложны! Доброе ты поведал слуге Своему. |
|
29 И ныне яви благоволение Твое и благослови род слуги Своего, да будет он вовеки пред Тобой. Ведь Ты, Владыка ГОСПОДИ, изрек это, и если Ты благословишь — вовеки благословен будет дом слуги Твоего!» |
2-а СамуїловаРозділ 7 |
|
1 |
|
2 то цар сказав до пророка Ната́на: „Подивися, — я сиджу́ в ке́дровому домі, а Божий ковчег знахо́диться під заві́сою!“ |
|
3 І сказав Ната́н до царя: „Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Госпо́дь з тобою“. |
|
4 І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Ната́на, кажучи: |
|
5 „Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробува́ння? |
|
6 Бо Я не пробува́в у домі від дня ви́ведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі. |
|
7 Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими сина́ми, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племе́н, якому наказав Я пасти́ наро́да Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудува́ли ви Мені ке́дрового дому? |
|
8 А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасови́ська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем. |
|
9 І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і ви́губив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім'я́, як ім'я́ великих на землі. |
|
10 І встановив Я місце для наро́ду Мого, для Ізраїля, і він пробува́тиме на своєму місці, і не буде вже непоко́єний, і кривдники не будуть більше гноби́ти його, як перед тим. |
|
11 А від того дня, як Я настанови́в суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об'являє тобі, що Господь побуду́є тобі дім. |
|
12 Коли ви́повняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поста́влю по тобі насіння твоє, що вийде з утро́би твоєї, і зміцню́ його царство. |
|
13 Він збуду́є дім для Йме́ння Мого́, а Я зміцню́ престо ла його царства навіки. |
|
14 Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скри́вить дорогу свою, то Я покараю його лю́дською па́лицею та пора́зами лю́дських синів. |
|
15 Та ми́лість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою. |
|
16 І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій бу́де міцно стояти аж навіки!“ |
|
17 Як усі ці слова́, як усе це виді́ння, — так говорив Ната́н до Давида. |
|
18 |
|
19 Та й це ще було мале́ в оча́х Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за зако́ном лю́дським, Господи Боже! |
|
20 І що́ ще більше говори́тиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба́, Господи Боже! |
|
21 Ради сло́ва Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю вели́чність, звіща́ючи це Своєму рабо́ві. |
|
22 Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми уши́ма. |
|
23 А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́д, і щоб установити йому Своє́ Йме́ння, — і щоб учинити вам цю вели́чність, — та страшні́ речі для Свого Кра́ю ради наро́ду Свого, якого ви́купив Собі з Єгипту, від людей та від богів його? |
|
24 І Ти зміцни́в Собі народ Свій, Ізраїля, — Собі за наро́д аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога. |
|
25 А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говори́в! |
|
26 Нехай буде великим Ім'я́ Твоє аж навіки, щоб говорити: Госпо́дь Савао́т — Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм! |
|
27 Бо Ти, Го́споди Савао́те, Боже Ізра́їлів, об'яви́в Своєму рабові, говорячи: Збуду́ю тобі дім, тому́ раб Твій здобу́вся на відва́гу помолитися до Тебе цією молитвою! |
|
28 А тепер, Господи Боже, Ти — Той Бог, а слова́ Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро. |
|
29 А тепер зволь поблагослови́ти дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це, і від Твого благослове́ння буде поблагосло́влений навіки дім раба Твого!“ |
Вторая книга царствГлава 7 |
2-а СамуїловаРозділ 7 |
|
1 |
1 |
|
2 царь Давид сказал пророку Натану: «Видишь, я живу во дворце, обшитом кедром, а ковчег Божий остается под полотняным шатром». |
2 то цар сказав до пророка Ната́на: „Подивися, — я сиджу́ в ке́дровому домі, а Божий ковчег знахо́диться під заві́сою!“ |
|
3 И ответил Натан царю: «Так сделай то, что легло тебе на сердце, ибо ГОСПОДЬ пребывает с тобою!» |
3 І сказав Ната́н до царя: „Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Госпо́дь з тобою“. |
|
4 |
4 І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Ната́на, кажучи: |
|
5 «Ступай, передай слуге Моему Давиду, что говорит ГОСПОДЬ! Тебе ли строить Мне дом для обитания Моего? |
5 „Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробува́ння? |
|
6 Не обитал Я в домах с того дня, как вывел Я израильтян из Египта, и до сего дня, но странствовал с места на место в Шатре Откровения, в Скинии. |
6 Бо Я не пробува́в у домі від дня ви́ведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі. |
|
7 Сколько бы Я ни странствовал вместе со всеми израильтянами, никогда не говорил Я ни одному из колен Израиля, ни одному из его пастырей: „Почему вы не построите мне дворец из кедра?“ |
7 Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими сина́ми, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племе́н, якому наказав Я пасти́ наро́да Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудува́ли ви Мені ке́дрового дому? |
|
8 И теперь передай слуге Моему Давиду, что говорит ГОСПОДЬ Воинств. Я взял тебя с пастбища, где ты прежде ходил за овцами, чтобы ты стал правителем народа Моего, Израиля. |
8 А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасови́ська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем. |
|
9 Я пребывал с тобой во всех твоих странствиях, Я истреблял у тебя на виду всех твоих врагов; и Я прославлю имя твое, уподобив его именам великих мира сего. |
9 І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і ви́губив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім'я́, як ім'я́ великих на землі. |
|
10 Я обустрою место для народа Моего, Израиля, подобно саду насажу его, и будет он жить там, и никто не побеспокоит его. Не будут более злодеи губить его, как бывало прежде, |
10 І встановив Я місце для наро́ду Мого, для Ізраїля, і він пробува́тиме на своєму місці, і не буде вже непоко́єний, і кривдники не будуть більше гноби́ти його, як перед тим. |
|
11 еще с тех времен, как ставил Я судей над народом Моим, Израилем. Я дам тебе покой от всех твоих врагов. ГОСПОДЬ возвещает тебе ныне, что произведет от тебя великий род! |
11 А від того дня, як Я настанови́в суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об'являє тобі, що Господь побуду́є тобі дім. |
|
12 Когда исполнятся дни твои и настанет время отойти к праотцам, Я возведу на твой престол потомка, рожденного от тебя, и упрочу царство его. |
12 Коли ви́повняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поста́влю по тобі насіння твоє, що вийде з утро́би твоєї, і зміцню́ його царство. |
|
13 Он и построит Мне Храм, а Я утвержу престол его царства навсегда. |
13 Він збуду́є дім для Йме́ння Мого́, а Я зміцню́ престо ла його царства навіки. |
|
14 Я стану ему Отцом, а он будет Мне сыном! Если он согрешит, то накажу его жезлом человеческим, ударами от сыновей Адамовых, |
14 Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скри́вить дорогу свою, то Я покараю його лю́дською па́лицею та пора́зами лю́дських синів. |
|
15 и любви Моей неизменной не отниму у него, как Я отнял ее от Саула, которого отверг до тебя. |
15 Та ми́лість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою. |
|
16 Непоколебимы вечно дом твой и царство твое предо Мной, престол твой утвердится навеки!» |
16 І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій бу́де міцно стояти аж навіки!“ |
|
17 Все эти слова и видение Натан пересказал Давиду. |
17 Як усі ці слова́, як усе це виді́ння, — так говорив Ната́н до Давида. |
|
18 |
18 |
|
19 Но даже и это показалось Тебе недостаточным, Владыка ГОСПОДИ, что Ты дал еще обетование мне о будущем потомства моего? Неужели, Владыка ГОСПОДИ, Ты так обращаешься с тем, кто всего лишь человек? |
19 Та й це ще було мале́ в оча́х Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за зако́ном лю́дським, Господи Боже! |
|
20 Может ли что добавить слуга Твой Давид? Ты ведь знаешь слугу Своего, Владыка ГОСПОДИ! |
20 І що́ ще більше говори́тиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба́, Господи Боже! |
|
21 Как изрек Ты, как на сердце Тебе легло, так и поступил Ты, возвеличив слугу Своего и поведав ему всё это. |
21 Ради сло́ва Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю вели́чність, звіща́ючи це Своєму рабо́ві. |
|
22 Воистину велик Ты, Владыка ГОСПОДИ, ибо нет равного Тебе, и нет иного бога, кроме Тебя, как мы и слышали это своими ушами. |
22 Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми уши́ма. |
|
23 Какой народ сравнится с народом Твоим, Израилем, — единственным племенем на земле, которое Бог пришел искупить и соделать Своим народом, чтобы прославить тем Свое имя? Ты совершал ради земли Своей великие чудеса, внушавшие трепет, изгоняя перед народом Твоим другие народы с идолами их, когда Ты выводил Свой народ из Египта. |
23 А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́д, і щоб установити йому Своє́ Йме́ння, — і щоб учинити вам цю вели́чність, — та страшні́ речі для Свого Кра́ю ради наро́ду Свого, якого ви́купив Собі з Єгипту, від людей та від богів його? |
|
24 Ты твердо избрал Израиль, соделав его народом Своим навеки, и Ты, ГОСПОДИ, стал Богом его. |
24 І Ти зміцни́в Собі народ Свій, Ізраїля, — Собі за наро́д аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога. |
|
25 |
25 А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говори́в! |
|
26 Возвеличится имя Твое навеки, и будут говорить: „ГОСПОДЬ Воинств — Бог над Израилем!“ И род слуги Твоего Давида да стоит перед Тобою твердо. |
26 Нехай буде великим Ім'я́ Твоє аж навіки, щоб говорити: Госпо́дь Савао́т — Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм! |
|
27 Ведь Ты, ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израилев, открыл слуге Своему, что Ты Сам произведешь от него великий род, и потому слуга Твой осмелился молиться Тебе об этом. |
27 Бо Ти, Го́споди Савао́те, Боже Ізра́їлів, об'яви́в Своєму рабові, говорячи: Збуду́ю тобі дім, тому́ раб Твій здобу́вся на відва́гу помолитися до Тебе цією молитвою! |
|
28 Воистину, Владыка ГОСПОДИ, Ты есть Бог, слова Твои непреложны! Доброе ты поведал слуге Своему. |
28 А тепер, Господи Боже, Ти — Той Бог, а слова́ Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро. |
|
29 И ныне яви благоволение Твое и благослови род слуги Своего, да будет он вовеки пред Тобой. Ведь Ты, Владыка ГОСПОДИ, изрек это, и если Ты благословишь — вовеки благословен будет дом слуги Твоего!» |
29 А тепер зволь поблагослови́ти дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це, і від Твого благослове́ння буде поблагосло́влений навіки дім раба Твого!“ |