CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
3 Цар. 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Третья книга царств

Глава 22

1 Три года арамеи и израильтяне не воевали друг с другом.

2 На третий год Иосафат, царь иудейский, отправился к царю израильскому.

3 Царь израильский сказал тогда своим слугам: «Знаете ли вы, что Рамот в Гиладе — наш? А мы ничего не делаем, чтобы отобрать его у царя арамейского».

4 И спросил он Иосафата: «Пойдешь ли ты со мной на Рамот Гиладский?» Иосафат ответил царю израильскому: «Куда ты — туда и я, куда твой народ — туда и мой, куда твои кони — туда и мои».

5 Но Иосафат сказал царю израильскому: «Прежде всего вопроси ГОСПОДА».

6 Собрал царь израильский четырехсот пророков и спросил их: «Выступать ли мне в поход на Рамот Гиладский или не делать этого?» Они отвечали: «Выступай, Владыка предаст его в руки царя».

7 Но Иосафат спросил: «Нет ли здесь еще пророка ГОСПОДНЕГО? Мы вопросим Господа через него».

8 Отвечал царь израильский Иосафату: «Есть еще один, он также может вопросить ГОСПОДА, — только мне он не по нраву: не пророчествует он обо мне доброго, а только дурное. Это Михей, сын Имлы». На это Иосафат возразил: «Не подобает царю говорить такое!»

9 Тогда царь израильский подозвал одного царедворца и велел ему скорее привести Михея, сына Имлы.

10 Царь израильский и Иосафат, царь иудейский, сидели каждый на своем престоле возле гумна у ворот Самарии, одетые в свои царские облачения, а все пророки пророчествовали перед ними.

11 Цидкия, сын Кенааны, надел себе на голову железные рога и говорил: «Так говорит ГОСПОДЬ: „Этими рогами ты будешь сражаться с арамеями, пока не уничтожишь их!“»

12 И все пророки повторяли то же самое: «Выступай на Рамот Гиладский, и будет у тебя победа! Предаст его ГОСПОДЬ в руки царя!»

13 Гонец, которому велели привести Михея, сказал ему: «Пророки единодушны в добрых предзнаменованиях царю. Хоть бы и ты выступил с ними заодно, чтобы и твое слово оказалось добрым!»

14 Михей ответил: «Жив ГОСПОДЬ — что откроет мне ГОСПОДЬ мой, то я и стану говорить».

15 Пришел Михей к царю, и тот спросил его: «Михей, идти ли мне войной на Рамот Гиладский или не идти?» Михей ответил: «Идите, будет у вас победа! Враги будут отданы в руки царя!»

16 Царь сказал ему: «Сколько раз заставлять тебя клясться, чтобы ты говорил мне только правду во имя ГОСПОДА?»

17 Тогда Михей сказал: «Видел я всех израильтян рассеянными по горам, словно овцы, что остались без пастыря. И сказал ГОСПОДЬ: лишились они своего предводителя, отпусти их по домам с миром».

18 Царь израильский сказал Иосафату: «Говорил я тебе, что не пророчествует он обо мне доброго, а только дурное».

19 А Михей продолжал: «Выслушай слово ГОСПОДНЕ! Я видел ГОСПОДА, сидящего на престоле, и стояло пред Ним всё Воинство небесное по правую и по левую руку.

20 Спросил их ГОСПОДЬ: „Кто введет в заблуждение Ахава, чтобы он выступил на Рамот Гиладский и погиб там?“ И один из стоявших пред Ним отвечал Ему так, а другой иначе,

21 и тогда вышел вперед один из духов, встал пред ГОСПОДОМ и сказал: „Я введу его в заблуждение“. Спросил его ГОСПОДЬ: „Как?“

22 Тот ответил: „Я отправлюсь к нему и стану ложным духом в устах всех его пророков“. И тогда ГОСПОДЬ сказал: „Да, ты сможешь ввести его в заблуждение. Иди, так и сделай!“

23 Теперь посмотри вокруг, Сам ГОСПОДЬ вложил ложный дух в уста всех твоих пророков. Беду предрекает тебе ГОСПОДЬ!»

24 Тогда подошел Седекия, сын Кенааны, и ударил Михея по щеке со словами: «Разве Дух ГОСПОДЕНЬ меня уже оставил, чтобы с тобой говорить?»

25 Михей ответил: «Поймешь тогда, когда будешь искать укромное место, чтобы спрятаться».

26 Сказал тогда царь израильский: «Возьмите Михея и отведите к градоначальнику Амону и к царскому сыну Иоасу.

27 Передайте им, что царь велит держать его под стражей и посадить на хлеб и воду, пока я не вернусь с миром».

28 Михей ответил: «Если ты и вправду вернешься с миром, то не ГОСПОДЬ говорил через меня». И добавил: «Попомните мои слова, народы!»

29 Царь израильский и Иосафат, царь иудейский, выступили в поход на Рамот Гиладский.

30 Царь израильский сказал Иосафату: «Я выйду на бой под видом простого воина, а ты будь в своих царских облачениях». И царь израильский переоделся перед сражением.

31 А царь арамейский велел своим тридцати двум начальникам колесничного войска: «Не ищите боя ни с малым, ни с великим, а только с одним царем израильским».

32 И когда начальники колесничного войска увидели Иосафата, то решили, что он и есть царь израильский, и устремились к нему, чтобы схватить его. Иосафат закричал,

33 и начальники колесниц увидели, что это не израильский царь, и повернули прочь.

34 Но один из воинов выстрелил из лука и, сам того не ведая, ранил царя израильского стрелой, попавшей между доспехами. Царь сказал своему вознице: «Поверни колесницу, вывези меня из боя — я ранен».

35 Но жаркая была в тот день битва, и держали царя израильского весь день в колеснице, подпирая его, напротив арамейского войска, — и к вечеру он умер. А кровь из его раны залила днище колесницы.

36 Когда зашло солнце, пронесся клич по всему войску: «Идите все по своим городам, по своим землям!»

37 Мертвого царя отвезли в Самарию и похоронили там.

38 А колесницу вымыли в пруду около Самарии, и псы слизывали его кровь, и блудницы там мылись, по слову ГОСПОДА, которое Он изрек.

39 Прочее об Ахаве и обо всех событиях его жизни: и о строительстве дворца из слоновой кости, и обо всех городах, что он строил, — записано в летописи царей израильских.

40 Ахав отошел к праотцам, а после него воцарился его сын Охозия.

41 Иосафат, сын Асы, воцарился в Иудее в четвертый год царствования Ахава в Израиле.

42 Иосафат взошел на престол в возрасте тридцати пяти лет и двадцать пять лет правил в Иерусалиме. Его мать звали Азува, она была дочерью Шилхи.

43 Он следовал по пути отца своего Асы и не отступал от него, творя то, что праведно в глазах ГОСПОДА. Только капища на холмах разрушены не были, и народ еще приносил жертвы и воскурял в этих капищах.

44 Иосафат заключил мир с царем израильским.

45 Что до прочих деяний Иосафата, его доблестных подвигов и военных походов, то не описаны ли они в летописи царей иудейских?

46 Тех немногих из продающих тело свое в капищах, кто уцелел при жизни отца его Асы, он уничтожил.

47 В Эдоме тогда не было царя, там правил царский наместник.

48 Иосафат построил прочные корабли, чтобы ходить в Офир за золотом, но они не дошли туда, а разбились в Эцьон-Гевере.

49 Тогда Охозия, сын Ахава, предложил Иосафату: «Пусть мои слуги отправятся на кораблях вместе с твоими», — но Иосафат не захотел.

50 Иосафат отошел к праотцам и был похоронен в родовой гробнице в Городе Давидовом. После него взошел на престол его сын Иорам.

51 Охозия, сын Ахава, воцарился над Израилем в Самарии в семнадцатый год царствования Иосафата в Иудее. Он правил в Израиле два года,

52 творил он то, что было злом в глазах ГОСПОДА, и следовал по пути отца своего и матери и по пути Иеровоама, сына Невата, вовлекая Израиль во грех.

53 Он служил Ваалу и поклонялся ему, вызывая гнев ГОСПОДА, Бога Израилева, поступая так же, как и его отец Ахав.

1-а царiв

Розділ 22

1 І прожили́ вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.

2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.

3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“.

4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“

5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“

6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“.

7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“.

8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“

9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“

10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.

11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“

12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“.

13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“.

14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“

15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“.

16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“

17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“.

18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“

19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його.

20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так.

21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим?

22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“...

24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“

25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“.

26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина,

27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“.

28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“

29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту.

30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій.

31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“.

32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав.

33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього.

34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“...

35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю.

36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“

37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії.

38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив.

39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія.

41 А Йосафа́т, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого.

42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи.

43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х.

44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках.

45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.

46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю.

48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів.

49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері.

50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів.

51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.

52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки.

53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

Третья книга царств

Глава 22

1-а царiв

Розділ 22

1 Три года арамеи и израильтяне не воевали друг с другом.

1 І прожили́ вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.

2 На третий год Иосафат, царь иудейский, отправился к царю израильскому.

2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.

3 Царь израильский сказал тогда своим слугам: «Знаете ли вы, что Рамот в Гиладе — наш? А мы ничего не делаем, чтобы отобрать его у царя арамейского».

3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“.

4 И спросил он Иосафата: «Пойдешь ли ты со мной на Рамот Гиладский?» Иосафат ответил царю израильскому: «Куда ты — туда и я, куда твой народ — туда и мой, куда твои кони — туда и мои».

4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“

5 Но Иосафат сказал царю израильскому: «Прежде всего вопроси ГОСПОДА».

5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“

6 Собрал царь израильский четырехсот пророков и спросил их: «Выступать ли мне в поход на Рамот Гиладский или не делать этого?» Они отвечали: «Выступай, Владыка предаст его в руки царя».

6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“.

7 Но Иосафат спросил: «Нет ли здесь еще пророка ГОСПОДНЕГО? Мы вопросим Господа через него».

7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“.

8 Отвечал царь израильский Иосафату: «Есть еще один, он также может вопросить ГОСПОДА, — только мне он не по нраву: не пророчествует он обо мне доброго, а только дурное. Это Михей, сын Имлы». На это Иосафат возразил: «Не подобает царю говорить такое!»

8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“

9 Тогда царь израильский подозвал одного царедворца и велел ему скорее привести Михея, сына Имлы.

9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“

10 Царь израильский и Иосафат, царь иудейский, сидели каждый на своем престоле возле гумна у ворот Самарии, одетые в свои царские облачения, а все пророки пророчествовали перед ними.

10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.

11 Цидкия, сын Кенааны, надел себе на голову железные рога и говорил: «Так говорит ГОСПОДЬ: „Этими рогами ты будешь сражаться с арамеями, пока не уничтожишь их!“»

11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“

12 И все пророки повторяли то же самое: «Выступай на Рамот Гиладский, и будет у тебя победа! Предаст его ГОСПОДЬ в руки царя!»

12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“.

13 Гонец, которому велели привести Михея, сказал ему: «Пророки единодушны в добрых предзнаменованиях царю. Хоть бы и ты выступил с ними заодно, чтобы и твое слово оказалось добрым!»

13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“.

14 Михей ответил: «Жив ГОСПОДЬ — что откроет мне ГОСПОДЬ мой, то я и стану говорить».

14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“

15 Пришел Михей к царю, и тот спросил его: «Михей, идти ли мне войной на Рамот Гиладский или не идти?» Михей ответил: «Идите, будет у вас победа! Враги будут отданы в руки царя!»

15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“.

16 Царь сказал ему: «Сколько раз заставлять тебя клясться, чтобы ты говорил мне только правду во имя ГОСПОДА?»

16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“

17 Тогда Михей сказал: «Видел я всех израильтян рассеянными по горам, словно овцы, что остались без пастыря. И сказал ГОСПОДЬ: лишились они своего предводителя, отпусти их по домам с миром».

17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“.

18 Царь израильский сказал Иосафату: «Говорил я тебе, что не пророчествует он обо мне доброго, а только дурное».

18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“

19 А Михей продолжал: «Выслушай слово ГОСПОДНЕ! Я видел ГОСПОДА, сидящего на престоле, и стояло пред Ним всё Воинство небесное по правую и по левую руку.

19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його.

20 Спросил их ГОСПОДЬ: „Кто введет в заблуждение Ахава, чтобы он выступил на Рамот Гиладский и погиб там?“ И один из стоявших пред Ним отвечал Ему так, а другой иначе,

20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так.

21 и тогда вышел вперед один из духов, встал пред ГОСПОДОМ и сказал: „Я введу его в заблуждение“. Спросил его ГОСПОДЬ: „Как?“

21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим?

22 Тот ответил: „Я отправлюсь к нему и стану ложным духом в устах всех его пророков“. И тогда ГОСПОДЬ сказал: „Да, ты сможешь ввести его в заблуждение. Иди, так и сделай!“

22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

23 Теперь посмотри вокруг, Сам ГОСПОДЬ вложил ложный дух в уста всех твоих пророков. Беду предрекает тебе ГОСПОДЬ!»

23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“...

24 Тогда подошел Седекия, сын Кенааны, и ударил Михея по щеке со словами: «Разве Дух ГОСПОДЕНЬ меня уже оставил, чтобы с тобой говорить?»

24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“

25 Михей ответил: «Поймешь тогда, когда будешь искать укромное место, чтобы спрятаться».

25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“.

26 Сказал тогда царь израильский: «Возьмите Михея и отведите к градоначальнику Амону и к царскому сыну Иоасу.

26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина,

27 Передайте им, что царь велит держать его под стражей и посадить на хлеб и воду, пока я не вернусь с миром».

27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“.

28 Михей ответил: «Если ты и вправду вернешься с миром, то не ГОСПОДЬ говорил через меня». И добавил: «Попомните мои слова, народы!»

28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“

29 Царь израильский и Иосафат, царь иудейский, выступили в поход на Рамот Гиладский.

29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту.

30 Царь израильский сказал Иосафату: «Я выйду на бой под видом простого воина, а ты будь в своих царских облачениях». И царь израильский переоделся перед сражением.

30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій.

31 А царь арамейский велел своим тридцати двум начальникам колесничного войска: «Не ищите боя ни с малым, ни с великим, а только с одним царем израильским».

31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“.

32 И когда начальники колесничного войска увидели Иосафата, то решили, что он и есть царь израильский, и устремились к нему, чтобы схватить его. Иосафат закричал,

32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав.

33 и начальники колесниц увидели, что это не израильский царь, и повернули прочь.

33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього.

34 Но один из воинов выстрелил из лука и, сам того не ведая, ранил царя израильского стрелой, попавшей между доспехами. Царь сказал своему вознице: «Поверни колесницу, вывези меня из боя — я ранен».

34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“...

35 Но жаркая была в тот день битва, и держали царя израильского весь день в колеснице, подпирая его, напротив арамейского войска, — и к вечеру он умер. А кровь из его раны залила днище колесницы.

35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю.

36 Когда зашло солнце, пронесся клич по всему войску: «Идите все по своим городам, по своим землям!»

36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“

37 Мертвого царя отвезли в Самарию и похоронили там.

37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії.

38 А колесницу вымыли в пруду около Самарии, и псы слизывали его кровь, и блудницы там мылись, по слову ГОСПОДА, которое Он изрек.

38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив.

39 Прочее об Ахаве и обо всех событиях его жизни: и о строительстве дворца из слоновой кости, и обо всех городах, что он строил, — записано в летописи царей израильских.

39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

40 Ахав отошел к праотцам, а после него воцарился его сын Охозия.

40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія.

41 Иосафат, сын Асы, воцарился в Иудее в четвертый год царствования Ахава в Израиле.

41 А Йосафа́т, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого.

42 Иосафат взошел на престол в возрасте тридцати пяти лет и двадцать пять лет правил в Иерусалиме. Его мать звали Азува, она была дочерью Шилхи.

42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи.

43 Он следовал по пути отца своего Асы и не отступал от него, творя то, что праведно в глазах ГОСПОДА. Только капища на холмах разрушены не были, и народ еще приносил жертвы и воскурял в этих капищах.

43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х.

44 Иосафат заключил мир с царем израильским.

44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках.

45 Что до прочих деяний Иосафата, его доблестных подвигов и военных походов, то не описаны ли они в летописи царей иудейских?

45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.

46 Тех немногих из продающих тело свое в капищах, кто уцелел при жизни отца его Асы, он уничтожил.

46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

47 В Эдоме тогда не было царя, там правил царский наместник.

47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю.

48 Иосафат построил прочные корабли, чтобы ходить в Офир за золотом, но они не дошли туда, а разбились в Эцьон-Гевере.

48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів.

49 Тогда Охозия, сын Ахава, предложил Иосафату: «Пусть мои слуги отправятся на кораблях вместе с твоими», — но Иосафат не захотел.

49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері.

50 Иосафат отошел к праотцам и был похоронен в родовой гробнице в Городе Давидовом. После него взошел на престол его сын Иорам.

50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів.

51 Охозия, сын Ахава, воцарился над Израилем в Самарии в семнадцатый год царствования Иосафата в Иудее. Он правил в Израиле два года,

51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.

52 творил он то, что было злом в глазах ГОСПОДА, и следовал по пути отца своего и матери и по пути Иеровоама, сына Невата, вовлекая Израиль во грех.

52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки.

53 Он служил Ваалу и поклонялся ему, вызывая гнев ГОСПОДА, Бога Израилева, поступая так же, как и его отец Ахав.

53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.