Евангелие по Луке

Глава 18

1 Затем Иисус рассказал им следующую притчу, желая показать, что им нужно постоянно молиться и духом не падать:

2 «В одном городе был судья, который и Бога не боялся, и людей не стыдился.

3 В том же городе жила одна вдова, и она постоянно приходила к нему и просила: „Защити меня от обидчика моего!“

4 Он долго отказывался, но потом сказал самому себе: „Хоть я Бога не боюсь и людей не стыжусь,

5 но эта вдова не оставляет меня в покое. Заступлюсь за нее, чтобы она больше не приходила и не досаждала мне“».

6 И сказал Господь: «Послушайте, что говорит этот нечестивый судья!

7 Так неужели Бог не защитит тех, кого Он избрал, тех, кто взывает к Нему день и ночь? И станет ли Он медлить?

8 Говорю вам, Он защитит их вскоре. Но когда придет Сын Человеческий, найдет ли Он веру на земле?»

9 А тем, кто был уверен в своей праведности и свысока глядел на всех остальных, Иисус рассказал такую притчу:

10 «Два человека зашли в Храм помолиться: один — фарисей, а другой — сборщик налогов.

11 Фарисей, встав впереди, молился про себя так: „Боже, благодарю тебя, что я не такой, как остальные люди — грабители, мошенники, прелюбодеи, да и не такой, как этот сборщик налогов:

12 пощусь два раза в неделю, отдаю десятую часть всего, что приобретаю“.

13 А сборщик налогов, стоя поодаль, не смел даже глаз поднять к небу и бил себя в грудь, говоря: „Боже, прости мне, грешнику, вину мою!“

14 Говорю вам, что он, а не фарисей, вернулся домой оправданным в глазах Божьих, ибо всякий, возвышающий себя, унижен будет, а принижающий себя — будет возвышен».

15 Приносили к Нему и маленьких детей, чтобы Он благословлял их. Увидев это, ученики стали прогонять этих людей.

16 Но Иисус, подозвав детей, сказал: «Пусть дети приходят ко Мне, не препятствуйте им, ибо Царство Божие — для таких, как они.

17 Поверьте Мне, кто не примет Царство Божие, как дитя, не войдет в него».

18 Один из начальников спросил Его: «Учитель добрый, что я должен делать, чтобы получить жизнь вечную?»

19 Иисус спросил его: «Почему ты называешь Меня добрым? Никто не добр, кроме одного Бога.

20 Ты знаешь заповеди: не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не лжесвидетельствуй, почитай отца своего и мать

21 Тот ответил: «Всему этому я следую от юности своей».

22 Услышав это, Иисус сказал ему: «Тебе остается лишь одно. Продай всё, что есть у тебя, и раздай деньги нищим, вот тогда у тебя будет сокровище на небесах, а затем приходи и следуй за Мной».

23 Но он, услышав эти слова, сильно опечалился, потому что был очень богат.

24 Увидев, [что он опечалился], Иисус сказал: «Как трудно людям, живущим в достатке, войти в Царство Божие!

25 Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем войти богатому в Царство Божие».

26 «Кто же тогда может спастись?» — спросили слушавшие Иисуса.

27 Он же ответил: «Людям невозможное Богу возможно».

28 Петр же сказал: «Ты знаешь, мы оставили всё свое и за Тобой последовали».

29 На это Он ответил им: «Поверьте Мне, нет никого, кто, оставив дом, жену, братьев, родителей или детей ради Царства Божьего,

30 не получил бы теперь, в это время, во много раз больше, а в веке грядущем — вечную жизнь».

31 Подозвав к Себе Двенадцать, Иисус сказал им: «Вот, мы подходим к Иерусалиму, и всё, что написано пророками о Сыне Человеческом, сбудется,

32 ибо отдадут Его в руки язычников и будут насмехаться над Ним и оскорблять Его, будет Он оплеван

33 и подвергнут бичеванию, после чего убьют Его, но на третий день Он воскреснет».

34 Ученики же ничего из этого не поняли. Смысл сказанного остался сокрыт от них: не могли они понять того, о чем говорил Он им.

35 Когда Он подходил к Иерихону, у дороги сидел какой-то слепой, прося подаяния.

36 Услышав, что мимо проходит много людей, он спросил о происходящем.

37 Ему ответили, что Иисус Назарянин идет.

38 Тогда он закричал: «Иисус, Сын Давидов! Сжалься надо мной!»

39 Шедшие впереди бранили его и заставляли молчать, но он кричал еще громче: «Сын Давидов! Сжалься надо мной!»

40 Иисус остановился и велел привести его к Себе. И когда тот пришел, Иисус спросил его:

41 «Что ты хочешь? Что сделать для тебя?» Слепой ответил: «Господи, мне бы только видеть!»

42 И сказал ему Иисус: «Пусть откроются глаза твои! Вера твоя исцелила тебя».

43 И слепой тотчас прозрел и последовал за Ним, славя Бога. Увидев это, весь народ воздал хвалу Богу.

Вiд Луки

Розділ 18

1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,

2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.

3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“

4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,

5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.

6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?

7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?

8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“

9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.

10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.

11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.

12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“

13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“

14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.

15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.

17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“

18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“

19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!

20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.

21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“

22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“

23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.

24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.

26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“

27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“

28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.

29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.

31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.

32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.

33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“

34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.

35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.

36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“

37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.

38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:

41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“

42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“

43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.

Евангелие по Луке

Глава 18

Вiд Луки

Розділ 18

1 Затем Иисус рассказал им следующую притчу, желая показать, что им нужно постоянно молиться и духом не падать:

1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,

2 «В одном городе был судья, который и Бога не боялся, и людей не стыдился.

2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.

3 В том же городе жила одна вдова, и она постоянно приходила к нему и просила: „Защити меня от обидчика моего!“

3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“

4 Он долго отказывался, но потом сказал самому себе: „Хоть я Бога не боюсь и людей не стыжусь,

4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,

5 но эта вдова не оставляет меня в покое. Заступлюсь за нее, чтобы она больше не приходила и не досаждала мне“».

5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.

6 И сказал Господь: «Послушайте, что говорит этот нечестивый судья!

6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?

7 Так неужели Бог не защитит тех, кого Он избрал, тех, кто взывает к Нему день и ночь? И станет ли Он медлить?

7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?

8 Говорю вам, Он защитит их вскоре. Но когда придет Сын Человеческий, найдет ли Он веру на земле?»

8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“

9 А тем, кто был уверен в своей праведности и свысока глядел на всех остальных, Иисус рассказал такую притчу:

9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.

10 «Два человека зашли в Храм помолиться: один — фарисей, а другой — сборщик налогов.

10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.

11 Фарисей, встав впереди, молился про себя так: „Боже, благодарю тебя, что я не такой, как остальные люди — грабители, мошенники, прелюбодеи, да и не такой, как этот сборщик налогов:

11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.

12 пощусь два раза в неделю, отдаю десятую часть всего, что приобретаю“.

12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“

13 А сборщик налогов, стоя поодаль, не смел даже глаз поднять к небу и бил себя в грудь, говоря: „Боже, прости мне, грешнику, вину мою!“

13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“

14 Говорю вам, что он, а не фарисей, вернулся домой оправданным в глазах Божьих, ибо всякий, возвышающий себя, унижен будет, а принижающий себя — будет возвышен».

14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.

15 Приносили к Нему и маленьких детей, чтобы Он благословлял их. Увидев это, ученики стали прогонять этих людей.

15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

16 Но Иисус, подозвав детей, сказал: «Пусть дети приходят ко Мне, не препятствуйте им, ибо Царство Божие — для таких, как они.

16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.

17 Поверьте Мне, кто не примет Царство Божие, как дитя, не войдет в него».

17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“

18 Один из начальников спросил Его: «Учитель добрый, что я должен делать, чтобы получить жизнь вечную?»

18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“

19 Иисус спросил его: «Почему ты называешь Меня добрым? Никто не добр, кроме одного Бога.

19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!

20 Ты знаешь заповеди: не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не лжесвидетельствуй, почитай отца своего и мать

20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.

21 Тот ответил: «Всему этому я следую от юности своей».

21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“

22 Услышав это, Иисус сказал ему: «Тебе остается лишь одно. Продай всё, что есть у тебя, и раздай деньги нищим, вот тогда у тебя будет сокровище на небесах, а затем приходи и следуй за Мной».

22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“

23 Но он, услышав эти слова, сильно опечалился, потому что был очень богат.

23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.

24 Увидев, [что он опечалился], Иисус сказал: «Как трудно людям, живущим в достатке, войти в Царство Божие!

24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

25 Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем войти богатому в Царство Божие».

25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.

26 «Кто же тогда может спастись?» — спросили слушавшие Иисуса.

26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“

27 Он же ответил: «Людям невозможное Богу возможно».

27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“

28 Петр же сказал: «Ты знаешь, мы оставили всё свое и за Тобой последовали».

28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.

29 На это Он ответил им: «Поверьте Мне, нет никого, кто, оставив дом, жену, братьев, родителей или детей ради Царства Божьего,

29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

30 не получил бы теперь, в это время, во много раз больше, а в веке грядущем — вечную жизнь».

30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.

31 Подозвав к Себе Двенадцать, Иисус сказал им: «Вот, мы подходим к Иерусалиму, и всё, что написано пророками о Сыне Человеческом, сбудется,

31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.

32 ибо отдадут Его в руки язычников и будут насмехаться над Ним и оскорблять Его, будет Он оплеван

32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.

33 и подвергнут бичеванию, после чего убьют Его, но на третий день Он воскреснет».

33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“

34 Ученики же ничего из этого не поняли. Смысл сказанного остался сокрыт от них: не могли они понять того, о чем говорил Он им.

34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.

35 Когда Он подходил к Иерихону, у дороги сидел какой-то слепой, прося подаяния.

35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.

36 Услышав, что мимо проходит много людей, он спросил о происходящем.

36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“

37 Ему ответили, что Иисус Назарянин идет.

37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.

38 Тогда он закричал: «Иисус, Сын Давидов! Сжалься надо мной!»

38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

39 Шедшие впереди бранили его и заставляли молчать, но он кричал еще громче: «Сын Давидов! Сжалься надо мной!»

39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

40 Иисус остановился и велел привести его к Себе. И когда тот пришел, Иисус спросил его:

40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:

41 «Что ты хочешь? Что сделать для тебя?» Слепой ответил: «Господи, мне бы только видеть!»

41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“

42 И сказал ему Иисус: «Пусть откроются глаза твои! Вера твоя исцелила тебя».

42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“

43 И слепой тотчас прозрел и последовал за Ним, славя Бога. Увидев это, весь народ воздал хвалу Богу.

43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.