Вторая летописьГлава 34 |
1 |
2 Он делал то, что было правильным в глазах Вечного, и ходил путями своего предка Давуда, не уклоняясь ни вправо, ни влево. |
3 На восьмом году своего правления, ещё юношей, он начал искать Бога своего предка Давуда. На двенадцатом году своего правления он начал очищать Иудею и Иерусалим от капищ на возвышенностях, столбов Ашеры, резных и литых идолов. |
4 Под его руководством были разрушены жертвенники Баала. Он разбил жертвенники для благовоний, которые находились над ними, и уничтожил столбы Ашеры, резных и литых идолов. Он разбил их на куски и разбросал над могилами тех, кто некогда приносил им жертвы. |
5 Он сжёг кости жрецов на их жертвенниках и так очистил Иудею и Иерусалим. |
6 В городах родов Манассы, Ефраима и Шимона, до самой земли Неффалима, и в их опустошённых окрестностях |
7 он разрушил жертвенники и столбы Ашеры, растолок идолов в пыль и разбил все жертвенники для благовоний по всему Исраилу. После этого он вернулся в Иерусалим. |
8 |
9 Они пришли к главному священнослужителю Хилкии и отдали ему деньги, принесённые в храм Всевышнего, которые левиты-привратники собрали у народа Манассы, Ефраима, и у всех остальных исраильтян, и у всего народа Иудеи, Вениамина, и у жителей Иерусалима. |
10 Они передали их людям, которые были назначены наблюдать за работами при храме Вечного. Эти люди платили рабочим, которые ремонтировали и восстанавливали храм. |
11 Они давали деньги и плотникам со строителями на покупку тёсаного камня и дерева для брусьев и балок в зданиях, которым цари Иудеи позволили прийти в упадок. |
12 Эти люди работали честно. Над ними были поставлены Иахат и Авдий – левиты из потомков Мерари, и Закария с Мешулламом из потомков Каафа. Другие левиты, все, кто был искусен в игре на музыкальных инструментах, |
13 стояли над носильщиками и руководили всеми работниками при каждом задании. Некоторые из левитов были писарями, начальниками и привратниками. |
14 |
15 Хилкия сказал писарю Шафану: |
16 и тот отнёс свиток царю и доложил ему: |
17 Они взяли деньги, какие нашлись в храме Вечного, и отдали их тем, кто наблюдает за работами, и работникам. |
18 Затем писарь Шафан известил царя: |
19 Услышав слова Закона, царь разорвал на себе одежду. |
20 Он приказал Хилкии, Ахикаму, сыну Шафана, Ахбору, . сыну Михея, писарю Шафану и царскому слуге Асаи: |
21 – Пойдите и вопросите Вечного за меня и за оставшийся народ в Исраиле и в Иудее о том, что написано в найденной книге. Велик гнев Вечного, который обрушился на нас из-за того, что наши отцы не сохранили слова Вечного: они не поступали так, как предписывает эта книга. |
22 Хилкия и те, кого послал царь, пошли к пророчице Олдане, жене Шаллума, сына Тиквы, внука Хархаса, . хранителя одежд. Олдана жила в новой части Иерусалима. Хилкия и приближённые царя рассказали ей о том, что произошло. |
23 Она сказала им: |
24 „Так говорит Вечный: Я наведу на это место и на его обитателей беду – все проклятия, записанные в книге, которую читали перед царём Иудеи. |
25 Из-за того, что они оставили Меня, возжигали благовония другим богам и вызывали Мой гнев идолами, которые сделали их руки, Мой гнев обрушится на это место и не угаснет“. |
26 Скажите царю Иудеи, который послал вас вопросить Вечного: „Так говорит Вечный, Бог Исраила, о словах, которые ты слышал: |
27 Так как твоё сердце смягчилось, и ты смирил себя перед Всевышним, услышав сказанное Им против этого места и его обитателей, и так как ты смирил себя предо Мной, разорвал на себе одежду и плакал предо Мной, то и Я услышал тебя, – возвещает Вечный. – |
28 Поэтому Я возьму тебя к твоим предкам, и тебя похоронят в мире. Твои глаза не увидят всей той беды, которую Я наведу на это место и на его обитателей“». |
29 |
30 Он пошёл в храм Вечного с народом Иудеи, жителями Иерусалима, священнослужителями и левитами – со всем народом, от великого до малого. Он прочитал им вслух все слова книги священного соглашения, которую нашли в храме Вечного. |
31 Царь встал на своё место и заключил перед Вечным соглашение, обещая следовать Вечному, исполнять Его повеления, заповеди и установления от всего сердца и от всей души, чтобы соблюсти слова соглашения, записанные в этой книге. |
32 Он велел всем, жившим в Иерусалиме и в земле Вениамина, дать такое же обещание, и жители Иерусалима стали делать то, что требовало соглашение со Всевышним, Богом их предков. |
33 Иосия убрал всех отвратительных идолов из всех земель, которые принадлежали исраильтянам, и велел всем, кто находился в Исраиле, служить Вечному, их Богу, и всё время, что он был жив, они не уклонялись от того, чтобы следовать Вечному, Богу их предков. |
2-а хронiкиРозділ 34 |
1 |
2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив дорогами свого батька Давида, і не вступався ані право́руч, ані ліво́руч. |
3 І восьмого року царюва́ння свого, бувши ще юнако́м, розпоча́в він зверта́тися до Бога батька свого Давида, а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від па́гірків, і Аста́рт, і бовва́нів рі́заних та литих. |
4 І порозбивали перед ним Ваалові же́ртівники, а стовпи́ сонця, що були на них, він повиру́бував, а Астарти, і бовва́ни різані та литі полама́в і розтер, і розкидав на гроби́ тих, хто прино́сив їм жертви. |
5 А кості жерців попалив на їхніх же́ртівниках, і очи́стив Юдею та Єрусалим. |
6 А по містах Манасії, і Єфрема, і Симеона, і аж до Нефталима по їхніх руїнах навко́ло |
7 порозбива́в же́ртівники та Аста́рти, і потовк бовва́ни на порох, а всі ідоли сонця повиру́бував в усьому Ізраїлевому кра́ї, і вернувся до Єрусалиму. |
8 А вісімнадцятого року царюва́ння його́, по очи́щенні Кра́ю та Божого дому, послав він Шафана, сина Ацалії, і Маасею, зверхника міста, та Йоаха, та ка́нцлера Йоаха, сина Йохазового, щоб напра́вити дім Господа, Бога його. |
9 І прийшли вони до первосвященика Хілкійї, і дали срібло, що було зне́сене до Господнього дому, яке зібрали Левити, що стерегли́ поро́га, з руки Манасії й Єфрема, та з усієї решти Ізраїля, і з усього Юди й Веніямина та ме́шканців Єрусалиму. |
10 I дали́ на руку робітникі́в праці, приста́влених до Господнього дому, а робітники тієї праці, що робили в Господньому домі, віддали́ на відбудову та на направу Божого дому. |
11 І дали́ вони те́слям, і будівни́чим, щоб купувати те́сане камі́ння та дере́ва на зв'я́зування та на покриття́ домів, що їх понищили Юдині царі. |
12 А ті люди чесно вико́нували працю, а над ними були́ поста́влені Яхат та Овадія, Левити з синів Мерарієвих, і Захарій та Мешуллам із синів Кегатівців для керува́ння. А всі ті Левіти, що розумілися на музичних знаря́ддях, |
13 були над носія́ми, і керували всіма́ робітника́ми на кожну роботу; а з Левитів були писарі́ й уря́дники та придве́рні. |
14 А коли вони виймали срібло, прине́сене до Господнього дому, священик Хілкійя знайшов книгу Господнього Зако́ну, даного через Мойсея. |
15 І відповів Хілкійя й сказав до пи́саря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту книгу Шафанові. |
16 І приніс Шафан ту книгу до царя, і приніс царе́ві ще відповідь, говорячи: „Усе, що да́но через твоїх рабів, вони роблять. |
17 І вони ви́сипали те срібло, що зна́йдене в Господньому домі, і дали його на руку приста́влених та на руку робітникі́в праці“. |
18 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав з неї перед царем. |
19 І сталося, як цар почув слова́ книги Зако́ну, то розде́р свої шати... |
20 І наказав цар Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Авдонові, Міхиному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому рабові, говорячи: |
21 „Ідіть, зверніться до Господа про мене та про позосталих в Ізраїлі та в Юдеї, про слова́ цієї книги, що зна́йдена. Великий бо гнів Господній, що вилився на нас за те, що батьки наші не дотри́мували Господнього слова, щоб робити все, як написано в цій книзі“. |
22 І пішов Хілкійя та ті, кому́ звелів цар, до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, сто́рожа шат, а вона сиділа в Єрусалимі на Ново́му Місті, — і говорили до неї про це. |
23 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: |
24 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі ті прокля́ття, що написані в книзі, яку читали перед Юдиним царем, |
25 за те, що вони поки́нули Мене й кадили іншим бога́м, щоб гніви́ти Мене всіма́ ділами своїх рук. І вилився гнів Мій на це місце, — і він не погасне. |
26 А Юдиному царе́ві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — про ті слова́, які ти чув: |
27 За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокори́вся перед лицем Бога свого, коли ти почув слова́ Його на це місце та на ме́шканців його, і ти впокори́вся перед лицем Моїм, і розде́р свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь. |
28 Ось Я прилучу́ тебе до батькі́в твоїх, і ти бу́деш прилу́чений до гробі́в своїх у споко́ї, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наведу́ на оце місце та на ме́шканців його!“ І вони прине́сли відповідь цареві. |
29 А цар послав, і зібрав усіх старши́х Юдеї та Єрусалиму. |
30 І ввійшов до Господнього дому цар, і кожен муж Юдеї, і ме́шканці Єрусалиму, і священики, і Левити, і ввесь народ від великого й аж до мало́го, і він прочитав уго́лос слова́ книги Заповіту, зна́йденої в Господньому домі. |
31 І став цар на своєму місці, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і сві́дчення Його, і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм, щоб вико́нувати слова́ того заповіту, що написані в тій книзі. |
32 І наставив він кожного, хто знахо́дився в Єрусалимі та в Веніямині, до того. І ме́шканці Єрусалиму робили за заповітом Бога, Бога своїх батьків. |
33 І Йосі́я повикидав усі поганські гидо́ти з усіх країв, що в Ізраїлевих синів, і змусив кожного, хто знахо́дився в Ізраїлі, служити Господе́ві, їхньому Богові. За всіх днів його вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків. |
Вторая летописьГлава 34 |
2-а хронiкиРозділ 34 |
1 |
1 |
2 Он делал то, что было правильным в глазах Вечного, и ходил путями своего предка Давуда, не уклоняясь ни вправо, ни влево. |
2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив дорогами свого батька Давида, і не вступався ані право́руч, ані ліво́руч. |
3 На восьмом году своего правления, ещё юношей, он начал искать Бога своего предка Давуда. На двенадцатом году своего правления он начал очищать Иудею и Иерусалим от капищ на возвышенностях, столбов Ашеры, резных и литых идолов. |
3 І восьмого року царюва́ння свого, бувши ще юнако́м, розпоча́в він зверта́тися до Бога батька свого Давида, а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від па́гірків, і Аста́рт, і бовва́нів рі́заних та литих. |
4 Под его руководством были разрушены жертвенники Баала. Он разбил жертвенники для благовоний, которые находились над ними, и уничтожил столбы Ашеры, резных и литых идолов. Он разбил их на куски и разбросал над могилами тех, кто некогда приносил им жертвы. |
4 І порозбивали перед ним Ваалові же́ртівники, а стовпи́ сонця, що були на них, він повиру́бував, а Астарти, і бовва́ни різані та литі полама́в і розтер, і розкидав на гроби́ тих, хто прино́сив їм жертви. |
5 Он сжёг кости жрецов на их жертвенниках и так очистил Иудею и Иерусалим. |
5 А кості жерців попалив на їхніх же́ртівниках, і очи́стив Юдею та Єрусалим. |
6 В городах родов Манассы, Ефраима и Шимона, до самой земли Неффалима, и в их опустошённых окрестностях |
6 А по містах Манасії, і Єфрема, і Симеона, і аж до Нефталима по їхніх руїнах навко́ло |
7 он разрушил жертвенники и столбы Ашеры, растолок идолов в пыль и разбил все жертвенники для благовоний по всему Исраилу. После этого он вернулся в Иерусалим. |
7 порозбива́в же́ртівники та Аста́рти, і потовк бовва́ни на порох, а всі ідоли сонця повиру́бував в усьому Ізраїлевому кра́ї, і вернувся до Єрусалиму. |
8 |
8 А вісімнадцятого року царюва́ння його́, по очи́щенні Кра́ю та Божого дому, послав він Шафана, сина Ацалії, і Маасею, зверхника міста, та Йоаха, та ка́нцлера Йоаха, сина Йохазового, щоб напра́вити дім Господа, Бога його. |
9 Они пришли к главному священнослужителю Хилкии и отдали ему деньги, принесённые в храм Всевышнего, которые левиты-привратники собрали у народа Манассы, Ефраима, и у всех остальных исраильтян, и у всего народа Иудеи, Вениамина, и у жителей Иерусалима. |
9 І прийшли вони до первосвященика Хілкійї, і дали срібло, що було зне́сене до Господнього дому, яке зібрали Левити, що стерегли́ поро́га, з руки Манасії й Єфрема, та з усієї решти Ізраїля, і з усього Юди й Веніямина та ме́шканців Єрусалиму. |
10 Они передали их людям, которые были назначены наблюдать за работами при храме Вечного. Эти люди платили рабочим, которые ремонтировали и восстанавливали храм. |
10 I дали́ на руку робітникі́в праці, приста́влених до Господнього дому, а робітники тієї праці, що робили в Господньому домі, віддали́ на відбудову та на направу Божого дому. |
11 Они давали деньги и плотникам со строителями на покупку тёсаного камня и дерева для брусьев и балок в зданиях, которым цари Иудеи позволили прийти в упадок. |
11 І дали́ вони те́слям, і будівни́чим, щоб купувати те́сане камі́ння та дере́ва на зв'я́зування та на покриття́ домів, що їх понищили Юдині царі. |
12 Эти люди работали честно. Над ними были поставлены Иахат и Авдий – левиты из потомков Мерари, и Закария с Мешулламом из потомков Каафа. Другие левиты, все, кто был искусен в игре на музыкальных инструментах, |
12 А ті люди чесно вико́нували працю, а над ними були́ поста́влені Яхат та Овадія, Левити з синів Мерарієвих, і Захарій та Мешуллам із синів Кегатівців для керува́ння. А всі ті Левіти, що розумілися на музичних знаря́ддях, |
13 стояли над носильщиками и руководили всеми работниками при каждом задании. Некоторые из левитов были писарями, начальниками и привратниками. |
13 були над носія́ми, і керували всіма́ робітника́ми на кожну роботу; а з Левитів були писарі́ й уря́дники та придве́рні. |
14 |
14 А коли вони виймали срібло, прине́сене до Господнього дому, священик Хілкійя знайшов книгу Господнього Зако́ну, даного через Мойсея. |
15 Хилкия сказал писарю Шафану: |
15 І відповів Хілкійя й сказав до пи́саря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту книгу Шафанові. |
16 и тот отнёс свиток царю и доложил ему: |
16 І приніс Шафан ту книгу до царя, і приніс царе́ві ще відповідь, говорячи: „Усе, що да́но через твоїх рабів, вони роблять. |
17 Они взяли деньги, какие нашлись в храме Вечного, и отдали их тем, кто наблюдает за работами, и работникам. |
17 І вони ви́сипали те срібло, що зна́йдене в Господньому домі, і дали його на руку приста́влених та на руку робітникі́в праці“. |
18 Затем писарь Шафан известил царя: |
18 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав з неї перед царем. |
19 Услышав слова Закона, царь разорвал на себе одежду. |
19 І сталося, як цар почув слова́ книги Зако́ну, то розде́р свої шати... |
20 Он приказал Хилкии, Ахикаму, сыну Шафана, Ахбору, . сыну Михея, писарю Шафану и царскому слуге Асаи: |
20 І наказав цар Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Авдонові, Міхиному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому рабові, говорячи: |
21 – Пойдите и вопросите Вечного за меня и за оставшийся народ в Исраиле и в Иудее о том, что написано в найденной книге. Велик гнев Вечного, который обрушился на нас из-за того, что наши отцы не сохранили слова Вечного: они не поступали так, как предписывает эта книга. |
21 „Ідіть, зверніться до Господа про мене та про позосталих в Ізраїлі та в Юдеї, про слова́ цієї книги, що зна́йдена. Великий бо гнів Господній, що вилився на нас за те, що батьки наші не дотри́мували Господнього слова, щоб робити все, як написано в цій книзі“. |
22 Хилкия и те, кого послал царь, пошли к пророчице Олдане, жене Шаллума, сына Тиквы, внука Хархаса, . хранителя одежд. Олдана жила в новой части Иерусалима. Хилкия и приближённые царя рассказали ей о том, что произошло. |
22 І пішов Хілкійя та ті, кому́ звелів цар, до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, сто́рожа шат, а вона сиділа в Єрусалимі на Ново́му Місті, — і говорили до неї про це. |
23 Она сказала им: |
23 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене: |
24 „Так говорит Вечный: Я наведу на это место и на его обитателей беду – все проклятия, записанные в книге, которую читали перед царём Иудеи. |
24 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі ті прокля́ття, що написані в книзі, яку читали перед Юдиним царем, |
25 Из-за того, что они оставили Меня, возжигали благовония другим богам и вызывали Мой гнев идолами, которые сделали их руки, Мой гнев обрушится на это место и не угаснет“. |
25 за те, що вони поки́нули Мене й кадили іншим бога́м, щоб гніви́ти Мене всіма́ ділами своїх рук. І вилився гнів Мій на це місце, — і він не погасне. |
26 Скажите царю Иудеи, который послал вас вопросить Вечного: „Так говорит Вечный, Бог Исраила, о словах, которые ты слышал: |
26 А Юдиному царе́ві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — про ті слова́, які ти чув: |
27 Так как твоё сердце смягчилось, и ты смирил себя перед Всевышним, услышав сказанное Им против этого места и его обитателей, и так как ты смирил себя предо Мной, разорвал на себе одежду и плакал предо Мной, то и Я услышал тебя, – возвещает Вечный. – |
27 За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокори́вся перед лицем Бога свого, коли ти почув слова́ Його на це місце та на ме́шканців його, і ти впокори́вся перед лицем Моїм, і розде́р свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь. |
28 Поэтому Я возьму тебя к твоим предкам, и тебя похоронят в мире. Твои глаза не увидят всей той беды, которую Я наведу на это место и на его обитателей“». |
28 Ось Я прилучу́ тебе до батькі́в твоїх, і ти бу́деш прилу́чений до гробі́в своїх у споко́ї, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наведу́ на оце місце та на ме́шканців його!“ І вони прине́сли відповідь цареві. |
29 |
29 А цар послав, і зібрав усіх старши́х Юдеї та Єрусалиму. |
30 Он пошёл в храм Вечного с народом Иудеи, жителями Иерусалима, священнослужителями и левитами – со всем народом, от великого до малого. Он прочитал им вслух все слова книги священного соглашения, которую нашли в храме Вечного. |
30 І ввійшов до Господнього дому цар, і кожен муж Юдеї, і ме́шканці Єрусалиму, і священики, і Левити, і ввесь народ від великого й аж до мало́го, і він прочитав уго́лос слова́ книги Заповіту, зна́йденої в Господньому домі. |
31 Царь встал на своё место и заключил перед Вечным соглашение, обещая следовать Вечному, исполнять Его повеления, заповеди и установления от всего сердца и от всей души, чтобы соблюсти слова соглашения, записанные в этой книге. |
31 І став цар на своєму місці, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і сві́дчення Його, і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм, щоб вико́нувати слова́ того заповіту, що написані в тій книзі. |
32 Он велел всем, жившим в Иерусалиме и в земле Вениамина, дать такое же обещание, и жители Иерусалима стали делать то, что требовало соглашение со Всевышним, Богом их предков. |
32 І наставив він кожного, хто знахо́дився в Єрусалимі та в Веніямині, до того. І ме́шканці Єрусалиму робили за заповітом Бога, Бога своїх батьків. |
33 Иосия убрал всех отвратительных идолов из всех земель, которые принадлежали исраильтянам, и велел всем, кто находился в Исраиле, служить Вечному, их Богу, и всё время, что он был жив, они не уклонялись от того, чтобы следовать Вечному, Богу их предков. |
33 І Йосі́я повикидав усі поганські гидо́ти з усіх країв, що в Ізраїлевих синів, і змусив кожного, хто знахо́дився в Ізраїлі, служити Господе́ві, їхньому Богові. За всіх днів його вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків. |