Вторая хроника царств

Глава 3

1 Между домом Шаула и домом Давуда шла продолжительная война. Давуд становился всё сильнее и сильнее, а дом Шаула всё слабее и слабее.

2 В Хевроне у Давуда родились сыновья: Его первенцем был Амнон, сын изреельтянки Ахиноамь;

3 вторым был Килеав, сын Авигайль, вдовы Навала из Кармила; третьим – Авессалом, сын Маахи, дочери Талмая, царя Гешура;

4 четвёртым – Адония, сын Хаггиты; пятым – Шефатия, сын Авиталы;

5 шестым – Итреам, сын жены Давуда Эглы.

6 Во время войны между домом Шаула и домом Давуда Авнер укреплял своё собственное положение в доме Шаула.

7 У Шаула была наложница по имени Рицпа, дочь Айя. И Иш-Бошет сказал Авнеру: – Почему ты спишь с наложницей моего отца?

8 Авнер очень разгневался на слова Иш-Бошета и ответил: – Разве я собака? Разве я перебежал на сторону Иудеи? Сегодня я верен дому твоего отца Шаула, его семье и друзьям. Я не предал тебя Давуду. А ты сейчас обвиняешь меня в преступлении из-за этой женщины!

9 Так пусть же Всевышний сурово накажет Авнера, если я не сделаю для Давуда того, о чём клялся ему Вечный, –

10 не заберу царство у дома Шаула и не поставлю престол Давуда над Исраилом и Иудеей от Дана на севере до Беэр-Шевы на юге.

11 И Иш-Бошет не осмеливался далее говорить с Авнером, потому что испугался его.

12 А Авнер отправил послов от своего лица сказать Давуду: «Чья эта земля? Заключи со мной договор, и я помогу тебе перетянуть на свою сторону весь Исраил».

13 Давуд ответил: – Хорошо, я заключу с тобой договор. Но я требую от тебя одного: не приходи ко мне, если не приведёшь с собой Михаль, дочь Шаула!

14 Затем Давуд послал вестников к сыну Шаула Иш-Бошету с требованием: «Дай мне мою жену Михаль, которую я взял себе за сто филистимских краеобрезаний».

15 Иш-Бошет отдал приказ, и её забрали от её мужа Палтиила, сына Лаиша.

16 Но её муж пошёл вслед и плакал, идя за ней, всю дорогу до Бахурима. Авнер сказал ему: – Ступай домой! И тот возвратился.

17 Авнер совещался со старейшинами Исраила и сказал: – Некогда вы хотели поставить Давуда своим царём.

18 Теперь сделайте это! Ведь Вечный обещал Давуду: «Через Моего раба Давуда Я избавлю Мой народ Исраил от руки филистимлян и от руки всех его врагов».

19 Ещё Авнер говорил лично с вениамитянами. После этого он пошёл в Хеврон рассказать Давуду всё, что готовы сделать Исраил и весь дом Вениамина.

20 Когда Авнер, с которым было двадцать человек, пришёл к Давуду в Хеврон, Давуд устроил пир для него и для его людей.

21 И Авнер сказал Давуду: – Позволь мне немедленно отправиться и собрать весь Исраил к господину моему царю, чтобы они заключили с тобой договор, а ты стал править всем народом, как и желает твоё сердце. Давуд отпустил Авнера, и тот ушёл с миром.

22 В это время люди Давуда и Иоав вернулись из набега и принесли с собой богатую добычу. Но Авнера у Давуда в Хевроне уже не было, потому что Давуд отпустил его, и тот ушёл с миром.

23 Когда пришли Иоав и с ним все воины, ему сказали, что Авнер, сын Нера, приходил к царю, царь отпустил его, и он ушёл с миром.

24 Иоав пришёл к царю и сказал: – Что ты сделал? Ведь к тебе приходил Авнер! Почему ты отпустил его? Теперь он ушёл!

25 Ты же знаешь Авнера, сына Нера, – он приходил, чтобы обмануть тебя и выведать всё, что ты делаешь и куда ты ходишь.

26 Иоав вышел от Давуда, послал за Авнером вестников, и они вернули его от колодца Сира. Но Давуд об этом не знал.

27 А когда Авнер вернулся в Хеврон, Иоав отвёл его в сторону, в глубь ворот, словно для того, чтобы поговорить с ним наедине. И там, желая отомстить за кровь своего брата Асаила, Иоав поразил его мечом в живот, и он умер.

28 После этого Давуд, услышав о случившемся, сказал: – Я и моё царство навеки неповинны перед Вечным в крови Авнера, сына Нера.

29 Пусть его кровь падёт на голову Иоава и на весь дом его отца! Пусть дом Иоава никогда не остаётся без больного с постоянными выделениями, . или кожной болезнью, . или опирающегося на костыль, или сражённого мечом, или нуждающегося в пище.

30 (Иоав и его брат Авишай убили Авнера потому, что он убил их брата Асаила в битве при Гаваоне.)

31 Затем Давуд сказал Иоаву и всем людям, которые были с ним: – Разорвите свои одежды, оденьтесь в рубище и плачьте над Авнером! Царь Давуд сам пошёл за похоронными дрогами.

32 Они похоронили Авнера в Хевроне, и царь громко плакал у его могилы. Весь народ тоже плакал.

33 Царь оплакивал Авнера этой песней:
«Разве должен был Авнер умереть подлой смертью?

34 Руки твои не были связаны, ноги твои не были скованы.Ты пал, как падают перед разбойниками».И весь народ заплакал над ним снова.

35 Затем все они пришли и убеждали Давуда поесть, пока ещё продолжался день, но Давуд дал клятву: – Пусть Всевышний сурово накажет меня, если я поем хлеба или чего-нибудь ещё, прежде чем зайдёт солнце!

36 Весь народ видел это и был этим доволен, да и всё, что делал царь, нравилось всему народу.

37 Так в тот день весь народ и весь Исраил узнал, что царь не принимал никакого участия в убийстве Авнера, сына Нера.

38 И царь сказал своим людям: – Разве вы не понимаете, что сегодня в Исраиле пал вождь и великий человек?

39 И сегодня, хотя я и помазанный царь, я слаб, а эти сыновья Церуи для меня слишком сильны. Пусть Вечный воздаст делающему злое по его злобе!

2-а Самуїлова

Розділ 3

1 І була́ довга та війна́ між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе змі́цнювався, а Саулів дім усе сла́бнув.

2 І в Хевро́ні народи́лися Давидові сини, — і був його пе́рвісток Амно́н, від їзреелі́тки Ахіно́ам;

3 а другий син його — Кіл'а́в від Авіґа́їл, коли́шньої жінки кармеля́нина Навала; а третій Авесало́м, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

4 а четвертий — Адо́нійя, син Хаґґіт, а п'ятий — Шефатія, син Авітал,

5 а шостий — Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, — оці народи́лися Давидові в Хевро́ні.

6 І сталося, коли була́ війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авне́р тримався Саулового до́му.

7 І мав Саул нало́жницю, а ім'я́ їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: „Чого ти прийшов до нало́жниці батька мого?“

8 І дуже запалився Авне́рові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: „Чи я псяча юдська голова́? Сьогодні я роблю́ ласку домові твого батька Саула, його брата́м та його при́ятелям, і не відда́в тебе в Дави́дову руку, а ти сього́дні згадав на мені гріх цієї жінки?

9 Нехай так зро́бить Бог Авне́рові, і нехай ще дода́сть йому, якщо я не зроблю́ Давидові так, як Господь присягну́в був йому,

10 щоб перене́сти ца́рство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви“.

11 І той не міг уже відповіда́ти Авнерові ані сло́ва, бо боявся його.

12 І послав Авне́р замість себе послів до Давида сказати: „Чия це земля?“ І ще сказати: „Склади́ ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб приверну́ти до тебе всього Ізраїля“.

13 А Давид відказав: „Добре, я складу́ з тобою умову! Тільки одніє речі я жада́ю від тебе, а саме: ти не побачиш обли́ччя мого, якщо ти не приведе́ш Мелхи́, Сау́лової дочки́, коли ти при́йдеш побачити мене“.

14 І послав Давид послів до Іш-Бо́шета, Саулового сина, говорячи: „Віддай жінку мою Мелху́, яку я заручи́в був собі за сотню крайніх плотів филисти́мських“.

15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: „Іди, верни́ся!“ І той вернувся.

17 А Авне́рове слово з Ізраїлевими старши́ми було таке: „Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.

18 А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: „Рукою Мого раба Давида Я спасу́ наро́д Мій, Ізраїля, від руки филисти́млян та від руки всіх ворогів його“.

19 І говорив Авне́р також до ушей Веніями́нових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевро́ні, — усе, що добре в оча́х Ізраїля та в оча́х усього дому Веніяминового.

20 І прийшов Авнер до Давида до Хевро́ну, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття́ Авне́рові та лю́дям, що з ним.

21 І сказав Авнер до Давида: „Нехай я встану й піду́, і приведу́ до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складу́ть із тобою умову, і ти будеш царюва́ти над усім, чого бу́де жадати душа твоя“. І відпустив Давид Авне́ра, і він пішов із ми́ром.

22 Аж ось прийшли слу́ги Давидові та Йоав із похо́ду, і прине́сли з собою велику здо́бич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.

23 А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли́ Йоаву, говорячи: „Прихо́див Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, — і той пішов із миром“.

24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: „Що́ ти зробив? Ось прихо́див до тебе Авнер, — на́що ти відпустив його, і він відійшов?

25 Ти знаєш Авнера, Нерового сина, — він прихо́див, щоб намовити тебе та щоб ви́відати твій вихід та вхід твій, і щоб ви́відати все, що́ ти робиш“.

26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланці́в за Авнером, і вони заверну́ли його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

27 І вернувся Авнер до Хевро́ну, а Йоав відвів його в сере́дину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, — і той помер за кров брата його Асаїла.

28 А по́тім почув про це Давид і сказав: „Невинний я та ца́рство моє перед Го́сподом аж навіки в крові́ Авнера, Нерового сина.

29 Нехай вона спаде́ на го́лову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течи́вий, і прокаже́ний, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!“

30 А Йоав та брат його Авішай убили Авне́ра за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою́.

31 І сказав Давид до Йоава та до всьо́го наро́ду, що був з ним: „Роздеріть вашу оде́жу, і опережіться вере́тищем, та й голосіть за Авнером!“ А цар Давид ішов за ма́рами.

32 І похова́ли Авнера в Хевро́ні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авне́ровим гробом, і плакав увесь наро́д.

33 І заспівав цар жало́бну пісню над Авнером та й сказав: „Чи Авне́р мав загинути смертю негі́дного?

34 Твої ру́ки були не пов'я́зані, не забиті були́ твої но́ги в кайда́ни, — ти впав, як від непра́ведних па́дають!“ І ввесь народ ще більше плакав над ним.

35 І прийшов увесь народ, щоб намо́вити Давида покріпи́тися хлібом ще того дня, та присягну́в Давид, говорячи: „Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед за́ходом сонця скушту́ю хліба або чогобу́дь!“

36 А ввесь наро́д дові́дався про це, і це було добре в їхніх оча́х, як і все, що́ робив цар, було добре в оча́х усього наро́ду.

37 І того дня дові́далися ввесь народ та ввесь Ізра́їль, що то не було́ від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.

38 І сказав цар своїм слу́гам: „Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!

39 А я сьогодні слаби́й, хоч пома́заний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочи́нцеві за його зло!“

Вторая хроника царств

Глава 3

2-а Самуїлова

Розділ 3

1 Между домом Шаула и домом Давуда шла продолжительная война. Давуд становился всё сильнее и сильнее, а дом Шаула всё слабее и слабее.

1 І була́ довга та війна́ між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе змі́цнювався, а Саулів дім усе сла́бнув.

2 В Хевроне у Давуда родились сыновья: Его первенцем был Амнон, сын изреельтянки Ахиноамь;

2 І в Хевро́ні народи́лися Давидові сини, — і був його пе́рвісток Амно́н, від їзреелі́тки Ахіно́ам;

3 вторым был Килеав, сын Авигайль, вдовы Навала из Кармила; третьим – Авессалом, сын Маахи, дочери Талмая, царя Гешура;

3 а другий син його — Кіл'а́в від Авіґа́їл, коли́шньої жінки кармеля́нина Навала; а третій Авесало́м, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

4 четвёртым – Адония, сын Хаггиты; пятым – Шефатия, сын Авиталы;

4 а четвертий — Адо́нійя, син Хаґґіт, а п'ятий — Шефатія, син Авітал,

5 шестым – Итреам, сын жены Давуда Эглы.

5 а шостий — Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, — оці народи́лися Давидові в Хевро́ні.

6 Во время войны между домом Шаула и домом Давуда Авнер укреплял своё собственное положение в доме Шаула.

6 І сталося, коли була́ війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авне́р тримався Саулового до́му.

7 У Шаула была наложница по имени Рицпа, дочь Айя. И Иш-Бошет сказал Авнеру: – Почему ты спишь с наложницей моего отца?

7 І мав Саул нало́жницю, а ім'я́ їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: „Чого ти прийшов до нало́жниці батька мого?“

8 Авнер очень разгневался на слова Иш-Бошета и ответил: – Разве я собака? Разве я перебежал на сторону Иудеи? Сегодня я верен дому твоего отца Шаула, его семье и друзьям. Я не предал тебя Давуду. А ты сейчас обвиняешь меня в преступлении из-за этой женщины!

8 І дуже запалився Авне́рові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: „Чи я псяча юдська голова́? Сьогодні я роблю́ ласку домові твого батька Саула, його брата́м та його при́ятелям, і не відда́в тебе в Дави́дову руку, а ти сього́дні згадав на мені гріх цієї жінки?

9 Так пусть же Всевышний сурово накажет Авнера, если я не сделаю для Давуда того, о чём клялся ему Вечный, –

9 Нехай так зро́бить Бог Авне́рові, і нехай ще дода́сть йому, якщо я не зроблю́ Давидові так, як Господь присягну́в був йому,

10 не заберу царство у дома Шаула и не поставлю престол Давуда над Исраилом и Иудеей от Дана на севере до Беэр-Шевы на юге.

10 щоб перене́сти ца́рство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви“.

11 И Иш-Бошет не осмеливался далее говорить с Авнером, потому что испугался его.

11 І той не міг уже відповіда́ти Авнерові ані сло́ва, бо боявся його.

12 А Авнер отправил послов от своего лица сказать Давуду: «Чья эта земля? Заключи со мной договор, и я помогу тебе перетянуть на свою сторону весь Исраил».

12 І послав Авне́р замість себе послів до Давида сказати: „Чия це земля?“ І ще сказати: „Склади́ ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб приверну́ти до тебе всього Ізраїля“.

13 Давуд ответил: – Хорошо, я заключу с тобой договор. Но я требую от тебя одного: не приходи ко мне, если не приведёшь с собой Михаль, дочь Шаула!

13 А Давид відказав: „Добре, я складу́ з тобою умову! Тільки одніє речі я жада́ю від тебе, а саме: ти не побачиш обли́ччя мого, якщо ти не приведе́ш Мелхи́, Сау́лової дочки́, коли ти при́йдеш побачити мене“.

14 Затем Давуд послал вестников к сыну Шаула Иш-Бошету с требованием: «Дай мне мою жену Михаль, которую я взял себе за сто филистимских краеобрезаний».

14 І послав Давид послів до Іш-Бо́шета, Саулового сина, говорячи: „Віддай жінку мою Мелху́, яку я заручи́в був собі за сотню крайніх плотів филисти́мських“.

15 Иш-Бошет отдал приказ, и её забрали от её мужа Палтиила, сына Лаиша.

15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

16 Но её муж пошёл вслед и плакал, идя за ней, всю дорогу до Бахурима. Авнер сказал ему: – Ступай домой! И тот возвратился.

16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: „Іди, верни́ся!“ І той вернувся.

17 Авнер совещался со старейшинами Исраила и сказал: – Некогда вы хотели поставить Давуда своим царём.

17 А Авне́рове слово з Ізраїлевими старши́ми було таке: „Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.

18 Теперь сделайте это! Ведь Вечный обещал Давуду: «Через Моего раба Давуда Я избавлю Мой народ Исраил от руки филистимлян и от руки всех его врагов».

18 А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: „Рукою Мого раба Давида Я спасу́ наро́д Мій, Ізраїля, від руки филисти́млян та від руки всіх ворогів його“.

19 Ещё Авнер говорил лично с вениамитянами. После этого он пошёл в Хеврон рассказать Давуду всё, что готовы сделать Исраил и весь дом Вениамина.

19 І говорив Авне́р також до ушей Веніями́нових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевро́ні, — усе, що добре в оча́х Ізраїля та в оча́х усього дому Веніяминового.

20 Когда Авнер, с которым было двадцать человек, пришёл к Давуду в Хеврон, Давуд устроил пир для него и для его людей.

20 І прийшов Авнер до Давида до Хевро́ну, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття́ Авне́рові та лю́дям, що з ним.

21 И Авнер сказал Давуду: – Позволь мне немедленно отправиться и собрать весь Исраил к господину моему царю, чтобы они заключили с тобой договор, а ты стал править всем народом, как и желает твоё сердце. Давуд отпустил Авнера, и тот ушёл с миром.

21 І сказав Авнер до Давида: „Нехай я встану й піду́, і приведу́ до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складу́ть із тобою умову, і ти будеш царюва́ти над усім, чого бу́де жадати душа твоя“. І відпустив Давид Авне́ра, і він пішов із ми́ром.

22 В это время люди Давуда и Иоав вернулись из набега и принесли с собой богатую добычу. Но Авнера у Давуда в Хевроне уже не было, потому что Давуд отпустил его, и тот ушёл с миром.

22 Аж ось прийшли слу́ги Давидові та Йоав із похо́ду, і прине́сли з собою велику здо́бич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.

23 Когда пришли Иоав и с ним все воины, ему сказали, что Авнер, сын Нера, приходил к царю, царь отпустил его, и он ушёл с миром.

23 А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли́ Йоаву, говорячи: „Прихо́див Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, — і той пішов із миром“.

24 Иоав пришёл к царю и сказал: – Что ты сделал? Ведь к тебе приходил Авнер! Почему ты отпустил его? Теперь он ушёл!

24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: „Що́ ти зробив? Ось прихо́див до тебе Авнер, — на́що ти відпустив його, і він відійшов?

25 Ты же знаешь Авнера, сына Нера, – он приходил, чтобы обмануть тебя и выведать всё, что ты делаешь и куда ты ходишь.

25 Ти знаєш Авнера, Нерового сина, — він прихо́див, щоб намовити тебе та щоб ви́відати твій вихід та вхід твій, і щоб ви́відати все, що́ ти робиш“.

26 Иоав вышел от Давуда, послал за Авнером вестников, и они вернули его от колодца Сира. Но Давуд об этом не знал.

26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланці́в за Авнером, і вони заверну́ли його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

27 А когда Авнер вернулся в Хеврон, Иоав отвёл его в сторону, в глубь ворот, словно для того, чтобы поговорить с ним наедине. И там, желая отомстить за кровь своего брата Асаила, Иоав поразил его мечом в живот, и он умер.

27 І вернувся Авнер до Хевро́ну, а Йоав відвів його в сере́дину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, — і той помер за кров брата його Асаїла.

28 После этого Давуд, услышав о случившемся, сказал: – Я и моё царство навеки неповинны перед Вечным в крови Авнера, сына Нера.

28 А по́тім почув про це Давид і сказав: „Невинний я та ца́рство моє перед Го́сподом аж навіки в крові́ Авнера, Нерового сина.

29 Пусть его кровь падёт на голову Иоава и на весь дом его отца! Пусть дом Иоава никогда не остаётся без больного с постоянными выделениями, . или кожной болезнью, . или опирающегося на костыль, или сражённого мечом, или нуждающегося в пище.

29 Нехай вона спаде́ на го́лову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течи́вий, і прокаже́ний, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!“

30 (Иоав и его брат Авишай убили Авнера потому, что он убил их брата Асаила в битве при Гаваоне.)

30 А Йоав та брат його Авішай убили Авне́ра за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою́.

31 Затем Давуд сказал Иоаву и всем людям, которые были с ним: – Разорвите свои одежды, оденьтесь в рубище и плачьте над Авнером! Царь Давуд сам пошёл за похоронными дрогами.

31 І сказав Давид до Йоава та до всьо́го наро́ду, що був з ним: „Роздеріть вашу оде́жу, і опережіться вере́тищем, та й голосіть за Авнером!“ А цар Давид ішов за ма́рами.

32 Они похоронили Авнера в Хевроне, и царь громко плакал у его могилы. Весь народ тоже плакал.

32 І похова́ли Авнера в Хевро́ні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авне́ровим гробом, і плакав увесь наро́д.

33 Царь оплакивал Авнера этой песней:
«Разве должен был Авнер умереть подлой смертью?

33 І заспівав цар жало́бну пісню над Авнером та й сказав: „Чи Авне́р мав загинути смертю негі́дного?

34 Руки твои не были связаны, ноги твои не были скованы.Ты пал, как падают перед разбойниками».И весь народ заплакал над ним снова.

34 Твої ру́ки були не пов'я́зані, не забиті були́ твої но́ги в кайда́ни, — ти впав, як від непра́ведних па́дають!“ І ввесь народ ще більше плакав над ним.

35 Затем все они пришли и убеждали Давуда поесть, пока ещё продолжался день, но Давуд дал клятву: – Пусть Всевышний сурово накажет меня, если я поем хлеба или чего-нибудь ещё, прежде чем зайдёт солнце!

35 І прийшов увесь народ, щоб намо́вити Давида покріпи́тися хлібом ще того дня, та присягну́в Давид, говорячи: „Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед за́ходом сонця скушту́ю хліба або чогобу́дь!“

36 Весь народ видел это и был этим доволен, да и всё, что делал царь, нравилось всему народу.

36 А ввесь наро́д дові́дався про це, і це було добре в їхніх оча́х, як і все, що́ робив цар, було добре в оча́х усього наро́ду.

37 Так в тот день весь народ и весь Исраил узнал, что царь не принимал никакого участия в убийстве Авнера, сына Нера.

37 І того дня дові́далися ввесь народ та ввесь Ізра́їль, що то не було́ від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.

38 И царь сказал своим людям: – Разве вы не понимаете, что сегодня в Исраиле пал вождь и великий человек?

38 І сказав цар своїм слу́гам: „Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!

39 И сегодня, хотя я и помазанный царь, я слаб, а эти сыновья Церуи для меня слишком сильны. Пусть Вечный воздаст делающему злое по его злобе!

39 А я сьогодні слаби́й, хоч пома́заний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочи́нцеві за його зло!“