Псалтирь

Псалом 57

1 Начальнику хора. Не погуби. Давидово писание.

2 Подлинно ли правду говорите вы, сильные, и справедливо судите, сыны человеческие?

3 Напротив, беззакония составляете в сердце, кладете на весы злодеяния рук ваших на земле.

4 С самого рождения отступили беззаконные, от матерней утробы блуждают, говоря ложь.

5 В них яд, как яд змия, как глухого аспида, заграждающего ухо свое,

6 Который не слышит слов обаятеля, заклинателя, искусного в заклинаниях.

7 Боже! сокруши зубы их в устах их, разбей челюсти львов, Господи!

8 Пусть прольются, как вода, и исчезнут. Когда пустят стрелы, да будут они, как преломленные.

9 Как истощающаяся улитка, да исчезнут, как изверженный женою младенец, да не видят солнца.

10 Прежде нежели котлы ваши ощутят теплоту от горящего терния, и свежее и обгоревшее да разнесет вихрь.

11 Возрадуется праведник, видя мщение, омоет ноги свои в крови нечестивого.

12 И скажут люди: и так есть плод праведнику! И так есть Бог, судия земли!

Псалми

Псалом 57

1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів.

2 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите?

3 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі.

4 Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —

5 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є,

6 що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного!

7 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, —

8 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі,

9 бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

10 Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену!

11 А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє!

12 І скаже люди́на: „Поправді є плід справедливому, справді є Бог, — суддя на землі!“

Псалтирь

Псалом 57

Псалми

Псалом 57

1 Начальнику хора. Не погуби. Давидово писание.

1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів.

2 Подлинно ли правду говорите вы, сильные, и справедливо судите, сыны человеческие?

2 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите?

3 Напротив, беззакония составляете в сердце, кладете на весы злодеяния рук ваших на земле.

3 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі.

4 С самого рождения отступили беззаконные, от матерней утробы блуждают, говоря ложь.

4 Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —

5 В них яд, как яд змия, как глухого аспида, заграждающего ухо свое,

5 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є,

6 Который не слышит слов обаятеля, заклинателя, искусного в заклинаниях.

6 що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного!

7 Боже! сокруши зубы их в устах их, разбей челюсти львов, Господи!

7 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, —

8 Пусть прольются, как вода, и исчезнут. Когда пустят стрелы, да будут они, как преломленные.

8 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі,

9 Как истощающаяся улитка, да исчезнут, как изверженный женою младенец, да не видят солнца.

9 бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

10 Прежде нежели котлы ваши ощутят теплоту от горящего терния, и свежее и обгоревшее да разнесет вихрь.

10 Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену!

11 Возрадуется праведник, видя мщение, омоет ноги свои в крови нечестивого.

11 А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє!

12 И скажут люди: и так есть плод праведнику! И так есть Бог, судия земли!

12 І скаже люди́на: „Поправді є плід справедливому, справді є Бог, — суддя на землі!“