CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Цар. 18
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

2-я книга Царств

Глава 18

1 И осмотрел Давид людей, которые были с ним, и поставил над ними тысячников и сотников.

2 И отпустил Давид народ третью часть под начальством Иоава, и третью часть под начальством Авишая, сына Церуии, брата Иоавова, и третью часть под начальством Ифая Гефянина, и сказал царь народу; и я также пойду с вами.

3 Но народ сказал: не ходи: поелику если мы обратимся в бегство, то на нас не обратят внимания; и если половина из нас умрет, не обратят внимания, потому что таких, как мы, десять тысяч. Итак лучше тебе подавать нам помощь из города.

4 И сказал им царь: что угодно вам, то и сделаю. И остался царь у ворот, а весь народ пошел сотнями и тысячами.

5 И приказал царь Иоаву и Авишаю и Ифаю, и говорил: потише у меня с отроком Авессаломом; и весь народ слышал, когда царь давал приказание всем вождям об Авессаломе.

6 И выступал народ в поле против Израиля, и произошло сражение в лесу Ефремовом.

7 И поражен там народ Израильский от рабов Давида, и было там поражение великое в тот день до двадцати тысяч мужей.

8 И распространилась там битва по всей той земле, и лес истребил народа более, нежели сколько истребил меч в тот день.

9 И встретился Авессалом с рабом Давидовым. Авессалом ехал на лошаке. И вошел лошак под густые ветви большого терпентина, и зацепились волоса головы его за терпентин, и он остался между небом и землею; а лошак, бывший под ним, пошел.

10 И увидел один человек, и известил Иоава, и сказал: вот я видел Авессалома, повисшего на терпентине.

11 Иоав же сказал человеку, известившему его: вот, ты видел? почему же ты не поверг его там на землю? и я бы дал тебе десять сиклей серебра и пояс.

12 Но человек тот сказал Иоаву: если бы я получил в руки тысячу сиклей серебра, то не простер бы руки своей на сына царева, ибо при нас приказывал царь тебе и Авишаю и Ифаю, и говорил: сберегите мне отрока Авессалома.

13 Иначе если бы я поступил коварно с опасностью жизни моей, то все сие дело не утаилось бы от царя, и ты же восстал бы против меня.

14 Но Иоав сказал: а я так не буду медлить пред тобою, и взял три копья в руку свою и вонзил их в сердце Авессалома, когда он еще был жив на терпентине.

15 Потом окружили десять отроков, оруженосцев Иоавовых, и поразили Авессалома, и умертвили его.

16 И вострубил Иоав трубою, и народ возвратился от преследования Израиля: потому что Иоав остановил народ.

17 И взяли Авессалома, и бросили его в лесу в большой ров, и поставили над ним весьма большую груду камней; а Израильтяне все убежали, каждый в свой шатер.

18 Авессалом же взял и поставил себе еще при жизни своей столп, который на долине царской, потому что, говорил он, нет у меня сына, чтобы оставить память имени моего. И назвал он сей столп своим именем, и называется он памятником Авессаломовым до сего дня.

19 Ахимаац, сын Цадоков, сказал: побегу я и извещу царя, что Господь защитил его от руки врагов его.

20 Но Иоав сказал ему: ты сегодня не благовестник: понесешь весть на другой день, сегодня же не принесешь радостного известия, потому что сын царя умер.

21 И сказал Иоав Хусию: пойди и донеси царю, что ты видел, и поклонился Хусий Иоаву, и побежал.

22 Ахимаац же, сын Цадоков, опять сказал Иоаву: что ни будет, побегу и я за Хусием! Но Иоав сказал: для чего тебе бежать, сын мой? У тебя нет доброй вести, от которой бы вестник получил пользу.

23 Что ни будет, побегу! И сказал ему Иоав: беги. И побежал Ахимаац равниною, и опередил Хусия.

24 Давид же сидел между двумя воротами: и пошел сторож на кровлю ворот на стену, и взглянул и увидел, вот, бежит человек один.

25 И закричал сторож, и возвестил царю; и сказал царь: если один, то весть во устах его. Между тем как сей подходил ближе и ближе.

26 И увидел сторож другого человека бегущего, и закричал сторож к привратнику, и сказал: вот еще бежит один человек; и сказал царь: и это вестник.

27 И сказал сторож: я вижу, что первый бежит, как бегает Ахимаац, сын Цадоков; царь сказал на сие: он человек добрый, верно с добрым известием идет.

28 И закричал Ахимаац, и сказал царю: мир! и поклонился царю лицем своим до земли, и сказал: благословен Господь, Бог твой, Который предал людей, подъявших руки свои на господина моего царя.

29 И сказал царь: благополучен ли отрок Авессалом? Я видел великое множество веселящихся, когда раб царев Иоав отпускал раба твоего, но не знаю, что там.

30 И сказал царь: отойди и постой здесь; он отошел в сторону и стоял.

31 И вот пришел Хусий, и сказал Хусий: прими радостную весть, господин мой, царь, что защитил тебя Господь ныне от руки всех восставших против тебя.

32 И сказал царь Хусию: благополучен ли отрок Авессалом? и сказал Хусий: да будет с врагами, господина моего, царя, и со всеми, которые восстают против тебя, подобное зло, какое постигло отрока.

33 Тогда возмутился царь, и взошел на горницу, что над воротами, и плакал, и так говорил, идя: сын мой, Авессалом? сын мой, сын мой Авессалом! О, если бы я умер вместо тебя, Авессалом, сын мой, сын мой!

2-а Самуїлова

Розділ 18

1 А Давид переглянув наро́д, що з ним, і настанови́в над ними ти́сячників та со́тників.

2 І послав Давид народ, — третину під рукою Йоа́ва, і третину під рукою Авіша́я, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Ітта́я. І сказав цар до народу: „Конче піду́ також і я з вами!“

3 Та народ сказав: „Ти не пі́деш! Бо якщо ми справді втече́мо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як бу́деш допомага́ти нам із міста“.

4 І сказав до них цар: „Що́ буде добре в оча́х ваших, зроблю́“. І став цар при брамі, а ввесь наро́д повихо́див за сотнями та за тисячами.

5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: „Обере́жно будьте мені з моїм юнако́м Авесаломом!“ А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідника́м про Авесало́ма.

6 І вийшов народ на поле навпере́йми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.

7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими раба́ми. І була там того дня велика пора́зка, — полягло двадцять тисяч!

8 І поши́рився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

9 І спітка́вся Авесало́м із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гуща́вину великого дуба, а його воло́сся заплу́талося в ду́бі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг.

10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: „Ось я бачив Авесалома, що ви́сить на дубі“.

11 І сказав Йоав до чоловіка, що доно́сив йому: „Ось ти бачив, а чому́ ти не вра́зив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одно́го пояса“.

12 І сказав той чоловік до Йоава: „А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, — не простягну́ своєї руки на царсько́го сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака́ Авесалома!

13 Або коли б я допусти́вся в душі своїй неправди, — а всяка річ не зата́їться перед царем! — то й ти став би проти мене“.

14 І сказав Йоав: „Не буду отак зволіка́ти з тобою!“ І він узяв три стрілі́ в ру́ку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий ви́сів на сере́дині дуба.

15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вда́рили Авесало́ма, та й убили його.

16 І засурми́в Йоав у сурму́, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав наро́д.

17 I взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і наки́дали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтіка́в кожен до намету свого.

18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царські́й долині, бо він казав: „Нема в мене сина, щоб згадувати про йме́ння моє“. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я́. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

19 А Ахіма́ац, Садоків син, сказав: „Побіжу́ я й сповіщу́ цареві, що Господь ви́зволив його від руки його ворогів“.

20 І сказав йому Йоав: „Не ти вісник цього дня, а сповісти́ш іншого дня. А цього дня не сповісти́ш тому́, що це ж царськи́й син помер“.

21 І сказав Йоав до кушита: „Іди, донеси цареві, що́ ти бачив“. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.

22 А Ахіма́ац, син Садока, знову сказав до Йоава: „А нехай бу́де, що буде! Побіжу́ й я за кушитом!“ Йоав же відказав: „Пощо ти побіжи́ш, мій сину, коли нема доброї вістки?“

23 „А нехай буде, що буде, — побіжу́!“ І той сказав йому: „Біжи!“ І побіг Ахіма́ац дорогою рівнини, і ви́передив кушита.

24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівни́к пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, — аж ось біжить самі́тний чоловік.

25 І кликнув вартівни́к, і доніс цареві. А цар сказав: „Якщо він сам, — вістка в устах його!“ А чоловік усе йшов та зближа́вся.

26 І побачив вартівни́к іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: „Ось біжить самі́тний чоловік“. А цар сказав: „І цей зо звісткою!“

27 І сказав вартівник: „Я бачу біг першого, як біг Ахіма́аца, Садокового сина“. А цар сказав: „То чоловік добрий, і прихо́дить з доброю звісткою“.

28 І кликнув Ахіма́ац, і сказав до царя: „Мир!“ І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: „Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які підне́сли були руку свою проти мого пана царя!“

29 А цар сказав: „Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?“ І сказав Ахіма́ац: „Я бачив велике замі́шання, коли Йоав посилав царсько́го раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що́ то“.

30 І сказав цар: „Відійди на́бік, стань отут“. І той відійшов на́бік та й став.

31 Аж ось прихо́дить кушит. І сказав кушит: „Нехай при́йме звістку мій пан цар, бо сьогодні ви́зволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе“.

32 І сказав цар до кушита: „Чи гаразд із моїм юнако́м Авесаломом?“ І сказав кушит: „Нехай станетья, як тому юнако́ві, ворогам мого пана царя та всім, що повста́ли на тебе на зло!“

33

2-я книга Царств

Глава 18

2-а Самуїлова

Розділ 18

1 И осмотрел Давид людей, которые были с ним, и поставил над ними тысячников и сотников.

1 А Давид переглянув наро́д, що з ним, і настанови́в над ними ти́сячників та со́тників.

2 И отпустил Давид народ третью часть под начальством Иоава, и третью часть под начальством Авишая, сына Церуии, брата Иоавова, и третью часть под начальством Ифая Гефянина, и сказал царь народу; и я также пойду с вами.

2 І послав Давид народ, — третину під рукою Йоа́ва, і третину під рукою Авіша́я, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Ітта́я. І сказав цар до народу: „Конче піду́ також і я з вами!“

3 Но народ сказал: не ходи: поелику если мы обратимся в бегство, то на нас не обратят внимания; и если половина из нас умрет, не обратят внимания, потому что таких, как мы, десять тысяч. Итак лучше тебе подавать нам помощь из города.

3 Та народ сказав: „Ти не пі́деш! Бо якщо ми справді втече́мо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як бу́деш допомага́ти нам із міста“.

4 И сказал им царь: что угодно вам, то и сделаю. И остался царь у ворот, а весь народ пошел сотнями и тысячами.

4 І сказав до них цар: „Що́ буде добре в оча́х ваших, зроблю́“. І став цар при брамі, а ввесь наро́д повихо́див за сотнями та за тисячами.

5 И приказал царь Иоаву и Авишаю и Ифаю, и говорил: потише у меня с отроком Авессаломом; и весь народ слышал, когда царь давал приказание всем вождям об Авессаломе.

5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: „Обере́жно будьте мені з моїм юнако́м Авесаломом!“ А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідника́м про Авесало́ма.

6 И выступал народ в поле против Израиля, и произошло сражение в лесу Ефремовом.

6 І вийшов народ на поле навпере́йми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.

7 И поражен там народ Израильский от рабов Давида, и было там поражение великое в тот день до двадцати тысяч мужей.

7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими раба́ми. І була там того дня велика пора́зка, — полягло двадцять тисяч!

8 И распространилась там битва по всей той земле, и лес истребил народа более, нежели сколько истребил меч в тот день.

8 І поши́рився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

9 И встретился Авессалом с рабом Давидовым. Авессалом ехал на лошаке. И вошел лошак под густые ветви большого терпентина, и зацепились волоса головы его за терпентин, и он остался между небом и землею; а лошак, бывший под ним, пошел.

9 І спітка́вся Авесало́м із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гуща́вину великого дуба, а його воло́сся заплу́талося в ду́бі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг.

10 И увидел один человек, и известил Иоава, и сказал: вот я видел Авессалома, повисшего на терпентине.

10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: „Ось я бачив Авесалома, що ви́сить на дубі“.

11 Иоав же сказал человеку, известившему его: вот, ты видел? почему же ты не поверг его там на землю? и я бы дал тебе десять сиклей серебра и пояс.

11 І сказав Йоав до чоловіка, що доно́сив йому: „Ось ти бачив, а чому́ ти не вра́зив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одно́го пояса“.

12 Но человек тот сказал Иоаву: если бы я получил в руки тысячу сиклей серебра, то не простер бы руки своей на сына царева, ибо при нас приказывал царь тебе и Авишаю и Ифаю, и говорил: сберегите мне отрока Авессалома.

12 І сказав той чоловік до Йоава: „А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, — не простягну́ своєї руки на царсько́го сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака́ Авесалома!

13 Иначе если бы я поступил коварно с опасностью жизни моей, то все сие дело не утаилось бы от царя, и ты же восстал бы против меня.

13 Або коли б я допусти́вся в душі своїй неправди, — а всяка річ не зата́їться перед царем! — то й ти став би проти мене“.

14 Но Иоав сказал: а я так не буду медлить пред тобою, и взял три копья в руку свою и вонзил их в сердце Авессалома, когда он еще был жив на терпентине.

14 І сказав Йоав: „Не буду отак зволіка́ти з тобою!“ І він узяв три стрілі́ в ру́ку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий ви́сів на сере́дині дуба.

15 Потом окружили десять отроков, оруженосцев Иоавовых, и поразили Авессалома, и умертвили его.

15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вда́рили Авесало́ма, та й убили його.

16 И вострубил Иоав трубою, и народ возвратился от преследования Израиля: потому что Иоав остановил народ.

16 І засурми́в Йоав у сурму́, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав наро́д.

17 И взяли Авессалома, и бросили его в лесу в большой ров, и поставили над ним весьма большую груду камней; а Израильтяне все убежали, каждый в свой шатер.

17 I взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і наки́дали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтіка́в кожен до намету свого.

18 Авессалом же взял и поставил себе еще при жизни своей столп, который на долине царской, потому что, говорил он, нет у меня сына, чтобы оставить память имени моего. И назвал он сей столп своим именем, и называется он памятником Авессаломовым до сего дня.

18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царські́й долині, бо він казав: „Нема в мене сина, щоб згадувати про йме́ння моє“. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я́. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

19 Ахимаац, сын Цадоков, сказал: побегу я и извещу царя, что Господь защитил его от руки врагов его.

19 А Ахіма́ац, Садоків син, сказав: „Побіжу́ я й сповіщу́ цареві, що Господь ви́зволив його від руки його ворогів“.

20 Но Иоав сказал ему: ты сегодня не благовестник: понесешь весть на другой день, сегодня же не принесешь радостного известия, потому что сын царя умер.

20 І сказав йому Йоав: „Не ти вісник цього дня, а сповісти́ш іншого дня. А цього дня не сповісти́ш тому́, що це ж царськи́й син помер“.

21 И сказал Иоав Хусию: пойди и донеси царю, что ты видел, и поклонился Хусий Иоаву, и побежал.

21 І сказав Йоав до кушита: „Іди, донеси цареві, що́ ти бачив“. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.

22 Ахимаац же, сын Цадоков, опять сказал Иоаву: что ни будет, побегу и я за Хусием! Но Иоав сказал: для чего тебе бежать, сын мой? У тебя нет доброй вести, от которой бы вестник получил пользу.

22 А Ахіма́ац, син Садока, знову сказав до Йоава: „А нехай бу́де, що буде! Побіжу́ й я за кушитом!“ Йоав же відказав: „Пощо ти побіжи́ш, мій сину, коли нема доброї вістки?“

23 Что ни будет, побегу! И сказал ему Иоав: беги. И побежал Ахимаац равниною, и опередил Хусия.

23 „А нехай буде, що буде, — побіжу́!“ І той сказав йому: „Біжи!“ І побіг Ахіма́ац дорогою рівнини, і ви́передив кушита.

24 Давид же сидел между двумя воротами: и пошел сторож на кровлю ворот на стену, и взглянул и увидел, вот, бежит человек один.

24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівни́к пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, — аж ось біжить самі́тний чоловік.

25 И закричал сторож, и возвестил царю; и сказал царь: если один, то весть во устах его. Между тем как сей подходил ближе и ближе.

25 І кликнув вартівни́к, і доніс цареві. А цар сказав: „Якщо він сам, — вістка в устах його!“ А чоловік усе йшов та зближа́вся.

26 И увидел сторож другого человека бегущего, и закричал сторож к привратнику, и сказал: вот еще бежит один человек; и сказал царь: и это вестник.

26 І побачив вартівни́к іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: „Ось біжить самі́тний чоловік“. А цар сказав: „І цей зо звісткою!“

27 И сказал сторож: я вижу, что первый бежит, как бегает Ахимаац, сын Цадоков; царь сказал на сие: он человек добрый, верно с добрым известием идет.

27 І сказав вартівник: „Я бачу біг першого, як біг Ахіма́аца, Садокового сина“. А цар сказав: „То чоловік добрий, і прихо́дить з доброю звісткою“.

28 И закричал Ахимаац, и сказал царю: мир! и поклонился царю лицем своим до земли, и сказал: благословен Господь, Бог твой, Который предал людей, подъявших руки свои на господина моего царя.

28 І кликнув Ахіма́ац, і сказав до царя: „Мир!“ І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: „Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які підне́сли були руку свою проти мого пана царя!“

29 И сказал царь: благополучен ли отрок Авессалом? Я видел великое множество веселящихся, когда раб царев Иоав отпускал раба твоего, но не знаю, что там.

29 А цар сказав: „Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?“ І сказав Ахіма́ац: „Я бачив велике замі́шання, коли Йоав посилав царсько́го раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що́ то“.

30 И сказал царь: отойди и постой здесь; он отошел в сторону и стоял.

30 І сказав цар: „Відійди на́бік, стань отут“. І той відійшов на́бік та й став.

31 И вот пришел Хусий, и сказал Хусий: прими радостную весть, господин мой, царь, что защитил тебя Господь ныне от руки всех восставших против тебя.

31 Аж ось прихо́дить кушит. І сказав кушит: „Нехай при́йме звістку мій пан цар, бо сьогодні ви́зволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе“.

32 И сказал царь Хусию: благополучен ли отрок Авессалом? и сказал Хусий: да будет с врагами, господина моего, царя, и со всеми, которые восстают против тебя, подобное зло, какое постигло отрока.

32 І сказав цар до кушита: „Чи гаразд із моїм юнако́м Авесаломом?“ І сказав кушит: „Нехай станетья, як тому юнако́ві, ворогам мого пана царя та всім, що повста́ли на тебе на зло!“

33 Тогда возмутился царь, и взошел на горницу, что над воротами, и плакал, и так говорил, идя: сын мой, Авессалом? сын мой, сын мой Авессалом! О, если бы я умер вместо тебя, Авессалом, сын мой, сын мой!

33