4-я книга ЦарствГлава 7 |
|
1 И сказал Елисей: выслушайте слова Господа: так говорит Господь: завтра в это время мера пшеничной муки будет продаваться у ворот Самарии по сиклю, и две меры ячменя по сиклю. |
|
2 И отвечал сановник, рукою которого поддерживаем был царь, человеку Божию, и сказал: если Господь сделает окна в небесах, то и тогда может ли сие быть? И сказал он: ты увидишь это своими глазами, но есть этого не будешь. |
|
3 |
|
4 Если решиться нам пойти в город, то и в городе голод, и мы там умрем; если же сидеть здесь, то также умрем. Пойдем лучше в стан Сирийский, если оставят нас в живых, будем жить, а если умертвят, умрем. |
|
5 И встали в сумерки, чтобы пойти в стан Сирийский, и пришли к Сирийскому стану, и вот, нет там ни одного человека. |
|
6 Господь сделал то, что Сирийскому стану послышался стук колесниц и ржание коней, шум большого войска. И сказали они друг другу: верно, царь Израильский нанял против нас войско у царей Хеттейских и у царей Египетских, с тем, чтобы пойти на нас. |
|
7 И встали и побежали в сумерки, и оставили палатки свои, и коней своих, и ослов своих, весь стан, как он был, и побежали, спасая самих себя. |
|
8 И пришли те прокаженные к стану, и вошли в одну палатку, и поели, и попили, и взяли оттуда золото и серебро и одежды, и пошли и спрятали. Пошли еще в другую палатку, и там взяли, и пошли, и спрятали. |
|
9 И сказали друг другу: не так мы делаем. День сей есть день радостной вести. Если мы замедлим и дождемся утреннего света: то наказание постигнет нас. Итак пойдем и подадим весть царскому дому. |
|
10 И пришли, и позвали городских привратников, и рассказали им, говоря: мы ходили в стан Сирийский, и вот, нет там ни человека, ни голоса человеческого, а только кони привязанные, и ослы привязанные, и палатки, как быть им. |
|
11 И призвали привратников, которые бы передали весть царскому дому. |
|
12 |
|
13 И отвечал один из служащих при нем, и сказал: пусть возьмут пять остальных коней, которые еще оставались в городе; (это было почти все ополчение Израильтян, которые оставались в нем, почти все ополчение Израильтян, которые погибли;) пошлем, и посмотрим. |
|
14 И взяли две пары коней, запряженных в колесницы. И послал царь вслед Сирийского войска, и сказал: пойдите, посмотрите. |
|
15 И ехали за ними до Иордана, и вот вся дорога устлана одеждами и вещами, которые побросали Сирияне на торопливом побеге своем. И возвратились посланные, и донесли царю. |
|
16 И вышел народ, и разграбил стан Сирийский, и продавалась мера пшеничной муки по сиклю, и две меры ячменя по сиклю, по слову Господа. |
|
17 |
|
18 Когда человек Божий говорил царю, и сказал: завтра в это время две меры ячменя будут продаваться у ворот Самарии по сиклю, и мера пшеничной муки по сиклю: |
|
19 Тогда сей сановник отвечал человеку Божию, и сказал: если Господь сделает окна в небесах, и тогда может ли это быть? А он сказал: ты увидишь это своими глазами, но есть этого не будешь. |
|
20 Так и сбылось с ним, когда народ затоптал его в воротах, и он умер. |
2-а царiвРозділ 7 |
|
1 |
|
2 І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“. |
|
3 І були при вході до брами чотири прокаже́ні чоловіки. І сказали вони один до о́дного: „Чого ми сидимо́ тут, аж поки не помремо́? |
|
4 Якщо ми скажемо: Увійді́мо до міста, а в місті голод, то помремо́ там; а якщо сиді́тимемо тут, то теж помремо́. Отож, ходіть, і перейді́мо до сирійського табо́ру, — якщо там позоставлять нас при житті, бу́демо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо́“. |
|
5 І встали вони на́двечір, щоб іти до сирійського табо́ру. І прибули́ вони до кра́ю сирійського табо́ру, аж ось — нема там ніко́го! |
|
6 Бо Господь учинив, що сирійський та́бір почув стуко́тняву колесни́ць і їржа́ння ко́ней, та га́лас великого ві́йська. І сказали вони один до о́дного: „Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!“ |
|
7 І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і та́бір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє! |
|
8 І прийшли ті прокаже́ні аж до краю табо́ру, і ввійшли до одно́го намету, — і їли й пили, і повино́сили звідти срібло й золото та вбрання́, і пішли й захова́ли. І вони зно́ву ввійшли до іншого намету, і повино́сили звідти, і пішли та й схова́ли. |
|
9 І сказали вони один до о́дного: „Неслушно ми ро́бимо. Цей день — він день доброї звістки, а ми мовчимо́. Як ми бу́демо чекати аж до ранішнього сві́тла, то впаде́ на нас провина. А тепер ході́мо, і ввійді́мо й донесі́мо царевому дому!“ |
|
10 І прийшли вони, і покликали міськи́х воротарі́в, та й доне́сли їм, говорячи: „Увійшли ми до сирійського табо́ру, а там нема ані люди́ни, ані лю́дського голосу, а тільки поприв'я́зувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були!“ |
|
11 І воротарі́ покликали, і доне́сли про це до самого царсько́го дому. |
|
12 І встав цар уночі й сказав своїм слу́гам: „Розкажу́ я вам, що́ нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повихо́дили з табо́ру, щоб схова́тися на полі, говорячи: „Коли ті повихо́дять із міста, то ми схо́пимо їх живих, та й уві́йдемо до міста!“ |
|
13 І відповів один із його слуг і сказав: „Нехай ві́зьмуть п'я́теро позосталих ко́ней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, — (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), — і пошле́мо, і побачимо“. |
|
14 І взяли́ вони дві колесни́ці з кі́ньми, і цар послав їх услід за сирійським табо́ром, говорячи: „Ідіть і подивіться“. |
|
15 І пішли вони за ними аж до Йорда́ну, аж ось уся дорога повна вбрання́ та рече́й, що поки́дали сирійці, як поспішали! І верну́лися ці посли, і доне́сли цареві. |
|
16 І вийшов наро́д, і розграбува́ли сирійський та́бір. І ко́штувала се́я пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячме́ню по шеклю за словом Господнім! |
|
17 І цар призна́чив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затопта́в його наро́д у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли прихо́див до нього цар. |
|
18 І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: „Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки́ по шеклю буде того ча́су взавтра в брамі Самарії, |
|
19 то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“. |
|
20 І сталося йому так, і затоптав його наро́д у брамі, і він помер. |
4-я книга ЦарствГлава 7 |
2-а царiвРозділ 7 |
|
1 И сказал Елисей: выслушайте слова Господа: так говорит Господь: завтра в это время мера пшеничной муки будет продаваться у ворот Самарии по сиклю, и две меры ячменя по сиклю. |
1 |
|
2 И отвечал сановник, рукою которого поддерживаем был царь, человеку Божию, и сказал: если Господь сделает окна в небесах, то и тогда может ли сие быть? И сказал он: ты увидишь это своими глазами, но есть этого не будешь. |
2 І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“. |
|
3 |
3 І були при вході до брами чотири прокаже́ні чоловіки. І сказали вони один до о́дного: „Чого ми сидимо́ тут, аж поки не помремо́? |
|
4 Если решиться нам пойти в город, то и в городе голод, и мы там умрем; если же сидеть здесь, то также умрем. Пойдем лучше в стан Сирийский, если оставят нас в живых, будем жить, а если умертвят, умрем. |
4 Якщо ми скажемо: Увійді́мо до міста, а в місті голод, то помремо́ там; а якщо сиді́тимемо тут, то теж помремо́. Отож, ходіть, і перейді́мо до сирійського табо́ру, — якщо там позоставлять нас при житті, бу́демо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо́“. |
|
5 И встали в сумерки, чтобы пойти в стан Сирийский, и пришли к Сирийскому стану, и вот, нет там ни одного человека. |
5 І встали вони на́двечір, щоб іти до сирійського табо́ру. І прибули́ вони до кра́ю сирійського табо́ру, аж ось — нема там ніко́го! |
|
6 Господь сделал то, что Сирийскому стану послышался стук колесниц и ржание коней, шум большого войска. И сказали они друг другу: верно, царь Израильский нанял против нас войско у царей Хеттейских и у царей Египетских, с тем, чтобы пойти на нас. |
6 Бо Господь учинив, що сирійський та́бір почув стуко́тняву колесни́ць і їржа́ння ко́ней, та га́лас великого ві́йська. І сказали вони один до о́дного: „Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!“ |
|
7 И встали и побежали в сумерки, и оставили палатки свои, и коней своих, и ослов своих, весь стан, как он был, и побежали, спасая самих себя. |
7 І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і та́бір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє! |
|
8 И пришли те прокаженные к стану, и вошли в одну палатку, и поели, и попили, и взяли оттуда золото и серебро и одежды, и пошли и спрятали. Пошли еще в другую палатку, и там взяли, и пошли, и спрятали. |
8 І прийшли ті прокаже́ні аж до краю табо́ру, і ввійшли до одно́го намету, — і їли й пили, і повино́сили звідти срібло й золото та вбрання́, і пішли й захова́ли. І вони зно́ву ввійшли до іншого намету, і повино́сили звідти, і пішли та й схова́ли. |
|
9 И сказали друг другу: не так мы делаем. День сей есть день радостной вести. Если мы замедлим и дождемся утреннего света: то наказание постигнет нас. Итак пойдем и подадим весть царскому дому. |
9 І сказали вони один до о́дного: „Неслушно ми ро́бимо. Цей день — він день доброї звістки, а ми мовчимо́. Як ми бу́демо чекати аж до ранішнього сві́тла, то впаде́ на нас провина. А тепер ході́мо, і ввійді́мо й донесі́мо царевому дому!“ |
|
10 И пришли, и позвали городских привратников, и рассказали им, говоря: мы ходили в стан Сирийский, и вот, нет там ни человека, ни голоса человеческого, а только кони привязанные, и ослы привязанные, и палатки, как быть им. |
10 І прийшли вони, і покликали міськи́х воротарі́в, та й доне́сли їм, говорячи: „Увійшли ми до сирійського табо́ру, а там нема ані люди́ни, ані лю́дського голосу, а тільки поприв'я́зувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були!“ |
|
11 И призвали привратников, которые бы передали весть царскому дому. |
11 І воротарі́ покликали, і доне́сли про це до самого царсько́го дому. |
|
12 |
12 І встав цар уночі й сказав своїм слу́гам: „Розкажу́ я вам, що́ нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повихо́дили з табо́ру, щоб схова́тися на полі, говорячи: „Коли ті повихо́дять із міста, то ми схо́пимо їх живих, та й уві́йдемо до міста!“ |
|
13 И отвечал один из служащих при нем, и сказал: пусть возьмут пять остальных коней, которые еще оставались в городе; (это было почти все ополчение Израильтян, которые оставались в нем, почти все ополчение Израильтян, которые погибли;) пошлем, и посмотрим. |
13 І відповів один із його слуг і сказав: „Нехай ві́зьмуть п'я́теро позосталих ко́ней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, — (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), — і пошле́мо, і побачимо“. |
|
14 И взяли две пары коней, запряженных в колесницы. И послал царь вслед Сирийского войска, и сказал: пойдите, посмотрите. |
14 І взяли́ вони дві колесни́ці з кі́ньми, і цар послав їх услід за сирійським табо́ром, говорячи: „Ідіть і подивіться“. |
|
15 И ехали за ними до Иордана, и вот вся дорога устлана одеждами и вещами, которые побросали Сирияне на торопливом побеге своем. И возвратились посланные, и донесли царю. |
15 І пішли вони за ними аж до Йорда́ну, аж ось уся дорога повна вбрання́ та рече́й, що поки́дали сирійці, як поспішали! І верну́лися ці посли, і доне́сли цареві. |
|
16 И вышел народ, и разграбил стан Сирийский, и продавалась мера пшеничной муки по сиклю, и две меры ячменя по сиклю, по слову Господа. |
16 І вийшов наро́д, і розграбува́ли сирійський та́бір. І ко́штувала се́я пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячме́ню по шеклю за словом Господнім! |
|
17 |
17 І цар призна́чив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затопта́в його наро́д у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли прихо́див до нього цар. |
|
18 Когда человек Божий говорил царю, и сказал: завтра в это время две меры ячменя будут продаваться у ворот Самарии по сиклю, и мера пшеничной муки по сиклю: |
18 І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: „Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки́ по шеклю буде того ча́су взавтра в брамі Самарії, |
|
19 Тогда сей сановник отвечал человеку Божию, и сказал: если Господь сделает окна в небесах, и тогда может ли это быть? А он сказал: ты увидишь это своими глазами, но есть этого не будешь. |
19 то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“. |
|
20 Так и сбылось с ним, когда народ затоптал его в воротах, и он умер. |
20 І сталося йому так, і затоптав його наро́д у брамі, і він помер. |