Книга пророка Аввакума

Глава 1

1 Бремя, которое видел Аввакум пророк.

2 Долго ли, о Иегова, буду я вопиять, и Ты не внемлешь? взываю к Тебе: `обида!` и не спасаешь?

3 Для чего даешь мне видеть беззаконие и смотреть на злодейство? так, грабительство и притеснение предо мною, и возникла вражда, и усилился раздор.

4 От того ослабел закон, и не является в чистоте правда. Поелику беззаконник берет верх над праведником, то и пойдет от того суд превратный.

5 Взгляните на народы, и посмотрите; чудитесь и ужасайтесь; ибо Я во дни ваши сделаю дело, которому вы не поверили бы, если бы вам рассказывали.

6 Ибо вот, Я воздвиг халдеев, народ свирепый и быстрый, который ходит по пространству земли, чтоб завладеть не своими селениями.

7 Страшен он и ужасен; от себя самого происходит у него суд и величие его.

8 А кони его быстрее барсов и прытче волков вечерних; и всадники его гордо сидят, и наездники его едут издалека, летят как орел, кидающийся на корм.

9 Весь он выступил для злодейства; лица их устремлены вперед; и набрал пленных как песку.

10 И издевается он над царями, и владыки в поругании у него; над всякою крепостью он смеется, осыплет землею, и возьмет ее.

11 Наконец дух его выступил из пределов, и перешел за черту, и буйствует; сие могущество свое считает богом своим.

12 Иегова, Боже мой! не Ты ли у нас издревле? Святый мой! мы не умрем. О Иегова! Ты, конечно, на суд воздвигнул его. Твердыня! Ты поставил его для наказания.

13 Чисты очи Твои, не им на злодейство взирать; и смотреть на беззаконие Ты не можешь. Для чего же Ты смотришь на сих преступников, молчишь, когда беззаконник пожирает того, кто праведнее его?

14 И оставляешь человеков как рыбу в море, как пресмыкающихся, у которых нет властителя.

15 Всех их он таскает удою, ловит их в сеть свою, и забирает их в мрежи свои; от того он радуется и веселится;

16 От того жертву приносит сети своей, и кадит мреже своей, потому что от них жирен участок его, и пища его сочна.

17 Для того ли выгружать ему сеть свою, и непрестанно бить народы без пощады?

Авакум

Розділ 1

1 Пророцтво, яке бачив пророк Аваку́м.

2 Аж до́ки я, Господи, кли́кати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кли́чу: „Наси́льство!“ та Ти не спаса́єш!

3 Для чого непра́вість мені Ти показуєш та позира́єш на му́ку? А передо мною грабі́ж та наси́льство, і супере́чка стається, і но́ситься сва́рка.

4 Тому то Зако́н припиня́ється, і не виходить до чину наза́всіди право, бо несправедливий вигу́блює праведного, тому правосуддя вихо́дить покри́вленим.

5 Пригля́ньтеся ви до наро́дів, і диві́ться, і ду́же здиву́йтесь, бо вчиню́ Я за ваших днів ді́ло, про яке не повірите ви, коли буде розка́зане.

6 Бо оце Я поставлю халде́їв, народ лютий та скорий, що ґрасу́є по широкій землі, щоб захопи́ти оселі, які не його.

7 Страшни́й та грізни́й він, — від нього само́го вихо́дить і право його, і вели́кість його.

8 І від панте́р його коні швидші, і від вовкі́в вечеро́вих люті́ші. І розлетя́ться його́ верхівці́, а їздці́ його зда́лека при́йдуть, — вони будуть леті́ти, нена́че орел, що на їжу поспіша́є.

9 Він прихо́дить увесь на наси́льство, а ціль їх обличчя — вперед, і набере́ полоне́них, як то́го піску́.

10 І він глузу́є з царів, а князі́ — сміх для нього. Він сміється з тверди́ні усякої, бо на вал насипа́є землі, і її здобува́є!

11 Тоді він несеться, як вітер, і пере́йде, і згріши́ть, бо зро́бить за бога свого́ оцю силу свою́.

12 Хіба ж Ти не відда́вна, о Господи? Боже Ти мій, мій Святий, — не помре́мо! Господи, Ти для суду поставив його́, і, о Скеле, призначив його на кара́ння!

13 Твої очі зана́дто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на наси́льство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабі́жників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від се́бе?

14 Ти ж маєш людей, як у морі тих риб, немов ту черву́, що пана над нею нема.

15 Усе́ це грабіжник витя́гує ву́дкою, своїм не́водом тя́гне оце́, та збирає оце́ в свою сітку, тому ті́шиться він та радіє.

16 Тому жертву прино́сить він не́водові, — і ка́дить для сітки своєї, бо від них ситий у́діл його та добі́рна пожи́ва його!

17 Чи на це випоро́жнює він свого не́вода, і за́вжди гото́в убивати наро́ди без милости?

Книга пророка Аввакума

Глава 1

Авакум

Розділ 1

1 Бремя, которое видел Аввакум пророк.

1 Пророцтво, яке бачив пророк Аваку́м.

2 Долго ли, о Иегова, буду я вопиять, и Ты не внемлешь? взываю к Тебе: `обида!` и не спасаешь?

2 Аж до́ки я, Господи, кли́кати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кли́чу: „Наси́льство!“ та Ти не спаса́єш!

3 Для чего даешь мне видеть беззаконие и смотреть на злодейство? так, грабительство и притеснение предо мною, и возникла вражда, и усилился раздор.

3 Для чого непра́вість мені Ти показуєш та позира́єш на му́ку? А передо мною грабі́ж та наси́льство, і супере́чка стається, і но́ситься сва́рка.

4 От того ослабел закон, и не является в чистоте правда. Поелику беззаконник берет верх над праведником, то и пойдет от того суд превратный.

4 Тому то Зако́н припиня́ється, і не виходить до чину наза́всіди право, бо несправедливий вигу́блює праведного, тому правосуддя вихо́дить покри́вленим.

5 Взгляните на народы, и посмотрите; чудитесь и ужасайтесь; ибо Я во дни ваши сделаю дело, которому вы не поверили бы, если бы вам рассказывали.

5 Пригля́ньтеся ви до наро́дів, і диві́ться, і ду́же здиву́йтесь, бо вчиню́ Я за ваших днів ді́ло, про яке не повірите ви, коли буде розка́зане.

6 Ибо вот, Я воздвиг халдеев, народ свирепый и быстрый, который ходит по пространству земли, чтоб завладеть не своими селениями.

6 Бо оце Я поставлю халде́їв, народ лютий та скорий, що ґрасу́є по широкій землі, щоб захопи́ти оселі, які не його.

7 Страшен он и ужасен; от себя самого происходит у него суд и величие его.

7 Страшни́й та грізни́й він, — від нього само́го вихо́дить і право його, і вели́кість його.

8 А кони его быстрее барсов и прытче волков вечерних; и всадники его гордо сидят, и наездники его едут издалека, летят как орел, кидающийся на корм.

8 І від панте́р його коні швидші, і від вовкі́в вечеро́вих люті́ші. І розлетя́ться його́ верхівці́, а їздці́ його зда́лека при́йдуть, — вони будуть леті́ти, нена́че орел, що на їжу поспіша́є.

9 Весь он выступил для злодейства; лица их устремлены вперед; и набрал пленных как песку.

9 Він прихо́дить увесь на наси́льство, а ціль їх обличчя — вперед, і набере́ полоне́них, як то́го піску́.

10 И издевается он над царями, и владыки в поругании у него; над всякою крепостью он смеется, осыплет землею, и возьмет ее.

10 І він глузу́є з царів, а князі́ — сміх для нього. Він сміється з тверди́ні усякої, бо на вал насипа́є землі, і її здобува́є!

11 Наконец дух его выступил из пределов, и перешел за черту, и буйствует; сие могущество свое считает богом своим.

11 Тоді він несеться, як вітер, і пере́йде, і згріши́ть, бо зро́бить за бога свого́ оцю силу свою́.

12 Иегова, Боже мой! не Ты ли у нас издревле? Святый мой! мы не умрем. О Иегова! Ты, конечно, на суд воздвигнул его. Твердыня! Ты поставил его для наказания.

12 Хіба ж Ти не відда́вна, о Господи? Боже Ти мій, мій Святий, — не помре́мо! Господи, Ти для суду поставив його́, і, о Скеле, призначив його на кара́ння!

13 Чисты очи Твои, не им на злодейство взирать; и смотреть на беззаконие Ты не можешь. Для чего же Ты смотришь на сих преступников, молчишь, когда беззаконник пожирает того, кто праведнее его?

13 Твої очі зана́дто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на наси́льство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабі́жників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від се́бе?

14 И оставляешь человеков как рыбу в море, как пресмыкающихся, у которых нет властителя.

14 Ти ж маєш людей, як у морі тих риб, немов ту черву́, що пана над нею нема.

15 Всех их он таскает удою, ловит их в сеть свою, и забирает их в мрежи свои; от того он радуется и веселится;

15 Усе́ це грабіжник витя́гує ву́дкою, своїм не́водом тя́гне оце́, та збирає оце́ в свою сітку, тому ті́шиться він та радіє.

16 От того жертву приносит сети своей, и кадит мреже своей, потому что от них жирен участок его, и пища его сочна.

16 Тому жертву прино́сить він не́водові, — і ка́дить для сітки своєї, бо від них ситий у́діл його та добі́рна пожи́ва його!

17 Для того ли выгружать ему сеть свою, и непрестанно бить народы без пощады?

17 Чи на це випоро́жнює він свого не́вода, і за́вжди гото́в убивати наро́ди без милости?