Послание к Титу

Глава 1

1 Павел, раб Божий, апостол же Иисуса Христа для веры избранных Божиих и познания истины, согласной с благочестием,

2 в надежде жизни вечной, которую прежде вечных времен обещал неложный Бог,

3 явил же в положенные сроки слово Свое в проповеди, которая вверена была мне по повелению Спасителя нашего Бога, —

4 Титу, истинному сыну по общей вере, — благодать и мир от Бога Отца и Христа Иисуса, Спасителя нашего.

5 Я для того оставил тебя на Крите, чтобы ты недоконченное доделал и поставил по всем городам пресвитеров, как я тебе приказал;

6 если кто безупречен, одной жены муж, детей имеющий верных, не обвиняемых в распутстве или непокорных.

7 Ибо епископ должен быть безупречен, как Божий домоправитель, не самодоволен, не гневлив, не склонен к вину, не задорен, не искал бы постыдной наживы,

8 но был бы страннолюбив, любил бы добро, был бы целомудрен, справедлив, благочестив, обладающим собой,

9 держался бы верного слова, согласного с учением, для того, чтобы он был силен и наставлять в учении здравом и возражающих обличать.

10 Ибо есть много непокорных, пустословов и обманщиков, особенно из обрезанных,

11 которым необходимо заграждать уста, им, которые разрушают целые дома, уча, чему не должно, из постыдной корысти.

12 Сказал же некто из них, их собственный пророк: Критяне всегда лжецы, злые звери, обжоры ленивые.

13 Свидетельство это истинно. По этой причине обличай их строго, чтобы они были здравы в вере,

14 не внимая иудейским басням и заповедям людей, отвращающихся от истины.

15 Всё чисто для чистых; для осквернённых же и неверных нет ничего чистого, но осквернены и ум их и совесть.

16 Они утверждают, что знают Бога, делами же отрекаются, будучи мерзки и непокорны и ни к какому доброму делу неспособны.

До Тита

Розділ 1

1 Павло́, раб Божий, а апо́стол Ісуса Христа, по вірі ви́браних Божих і пізна́нні правди, що за благоче́стям,

2 в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необма́нливий Бог,

3 і ча́су свого з'явив Слово Своє в пропові́данні, що дору́чене було мені з наказу Спасителя нашого Бога, —

4 до Тита, щирого сина за спільною ві́рою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!

5 Я для того тебе полиши́в був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настанови́в по містах, як тобі я звелів, —

6 коли хто бездога́нний, муж єдиної дружи́ни, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухня́ність.

7 Бо єпи́скоп мусить бути бездоганний, як Божий доморя́дник, не самолюбний, не гнівли́вий, не п'яни́ця, не заводія́ка, не кори́сливий,

8 але гостинний до при́ходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стри́маний,

9 що трима́ється вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних.

10 Багато бо є неслухня́них, марносло́вців, зводників, особливо ж з обрізаних, —

11 їм треба уста́ затуляти: вони ці́лі доми баламу́тять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудно́го.

12 Сказав один з них, їхній власний пророк: „Крітяни за́вжди брехливі, люті звірі, черева́ні ліниві“!

13 Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були́,

14 і на юдейські байки́ не вважали, ані на нака́зи людей, що від правди відверта́ються.

15 Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечи́стилися і розум їхній, і сумління.

16 Вони тве́рдять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі́ й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні.

Послание к Титу

Глава 1

До Тита

Розділ 1

1 Павел, раб Божий, апостол же Иисуса Христа для веры избранных Божиих и познания истины, согласной с благочестием,

1 Павло́, раб Божий, а апо́стол Ісуса Христа, по вірі ви́браних Божих і пізна́нні правди, що за благоче́стям,

2 в надежде жизни вечной, которую прежде вечных времен обещал неложный Бог,

2 в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необма́нливий Бог,

3 явил же в положенные сроки слово Свое в проповеди, которая вверена была мне по повелению Спасителя нашего Бога, —

3 і ча́су свого з'явив Слово Своє в пропові́данні, що дору́чене було мені з наказу Спасителя нашого Бога, —

4 Титу, истинному сыну по общей вере, — благодать и мир от Бога Отца и Христа Иисуса, Спасителя нашего.

4 до Тита, щирого сина за спільною ві́рою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!

5 Я для того оставил тебя на Крите, чтобы ты недоконченное доделал и поставил по всем городам пресвитеров, как я тебе приказал;

5 Я для того тебе полиши́в був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настанови́в по містах, як тобі я звелів, —

6 если кто безупречен, одной жены муж, детей имеющий верных, не обвиняемых в распутстве или непокорных.

6 коли хто бездога́нний, муж єдиної дружи́ни, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухня́ність.

7 Ибо епископ должен быть безупречен, как Божий домоправитель, не самодоволен, не гневлив, не склонен к вину, не задорен, не искал бы постыдной наживы,

7 Бо єпи́скоп мусить бути бездоганний, як Божий доморя́дник, не самолюбний, не гнівли́вий, не п'яни́ця, не заводія́ка, не кори́сливий,

8 но был бы страннолюбив, любил бы добро, был бы целомудрен, справедлив, благочестив, обладающим собой,

8 але гостинний до при́ходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стри́маний,

9 держался бы верного слова, согласного с учением, для того, чтобы он был силен и наставлять в учении здравом и возражающих обличать.

9 що трима́ється вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних.

10 Ибо есть много непокорных, пустословов и обманщиков, особенно из обрезанных,

10 Багато бо є неслухня́них, марносло́вців, зводників, особливо ж з обрізаних, —

11 которым необходимо заграждать уста, им, которые разрушают целые дома, уча, чему не должно, из постыдной корысти.

11 їм треба уста́ затуляти: вони ці́лі доми баламу́тять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудно́го.

12 Сказал же некто из них, их собственный пророк: Критяне всегда лжецы, злые звери, обжоры ленивые.

12 Сказав один з них, їхній власний пророк: „Крітяни за́вжди брехливі, люті звірі, черева́ні ліниві“!

13 Свидетельство это истинно. По этой причине обличай их строго, чтобы они были здравы в вере,

13 Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були́,

14 не внимая иудейским басням и заповедям людей, отвращающихся от истины.

14 і на юдейські байки́ не вважали, ані на нака́зи людей, що від правди відверта́ються.

15 Всё чисто для чистых; для осквернённых же и неверных нет ничего чистого, но осквернены и ум их и совесть.

15 Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечи́стилися і розум їхній, і сумління.

16 Они утверждают, что знают Бога, делами же отрекаются, будучи мерзки и непокорны и ни к какому доброму делу неспособны.

16 Вони тве́рдять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі́ й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні.