Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Матфея

Глава 26

1 Закончив говорить это, Иисус сказал ученикам:

2 — Вы знаете, что через два дня будет Пасха и Сына Человеческого отдадут на распятие.

3 А во дворце первосвященника Кайафы в это время собрались первосвященники и старейшины народа.

4 Они решили хитростью схватить Иисуса и убить.

5 — Только не во время праздника, — говорили они, — иначе народ может взбунтоваться.

6 Иисус находился в Вифании, в доме Симона прокаженного.

7 И когда Он возлежал за столом, к Нему подошла женщина с алебастровым кувшином, в котором было очень дорогое ароматическое масло, и возлила это масло Ему на голову.

8 Увидев это, ученики рассердились: — Зачем такая трата?

9 Ведь это ароматическое масло можно было продать за большую сумму, а деньги раздать нищим.

10 Но Иисус, зная, что они говорят, сказал им: — Что вы упрекаете женщину? Ведь она сделала для Меня доброе дело.

11 Потому что нищие всегда с вами, а Я не всегда буду с вами.

12 Вылив на Меня это масло, она тем самым приготовила Меня к погребению.

13 Говорю вам истину: во всем мире, везде, где будет возвещена эта Радостная Весть, там в память об этой женщине будет рассказано и о том, что она сделала.

14 Затем Иуда Искариот, один из двенадцати, пошел к первосвященникам

15 с предложением. — Что вы мне дадите, если я предам вам Иисуса? — спросил он их. Те отсчитали ему тридцать серебряных монет.

16 И с того момента Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Его.

17 В первый день праздника Пресных хлебов ученики спросили Иисуса: — Где нам приготовить Тебе пасхальный ужин?

18 Иисус ответил: — Идите в город к такому-то и скажите ему: «Учитель говорит, что Его время уже подошло, и Он хочет в твоем доме отпраздновать пасхальный ужин со Своими учениками».

19 Ученики сделали все, как им велел Иисус, и приготовили пасхальный ужин.

20 Вечером Иисус и двенадцать учеников возлегли у стола.

21 Когда они ели, Иисус сказал: — Говорю вам истину: один из вас предаст Меня.

22 Ученики сильно опечалились и один за другим стали спрашивать Его: — Не я ли, Господи?

23 А Иисус ответил: — Тот, кто опустил руку в блюдо вместе со Мной, тот предаст Меня.

24 Да, Сын Человеческий уходит так, как о Нем сказано в Писании, но горе тому человеку, который предает Сына Человеческого! Лучше бы ему вообще не родиться.

25 Тогда Иуда, предатель, тоже спросил: — Не я ли, Рабби? — Ты сам это сказал, — ответил Иисус.

26 Когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, разломил его, дал Своим ученикам со словами: — Возьмите и ешьте, это Мое тело.

27 Затем Он взял чашу, поблагодарил за нее Бога и, подав им, сказал: — Пейте из нее все.

28 Это Моя кровь завета, проливаемая за многих людей для прощения грехов.

29 Говорю вам, что Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить с вами новое вино в Царстве Моего Отца.

30 Они спели и пошли на Оливковую гору.

31 Тогда Иисус сказал им: — В эту ночь вы все отступитесь от Меня, ведь написано: «Я поражу Пастуха, и разбегутся овцы стада».

32 Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.

33 Петр ответил: — Даже если все Тебя оставят, я этого никогда не сделаю.

34 — Говорю тебе истину, — сказал ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня.

35 Но Петр уверял: — Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя. И все ученики говорили то же.

36 Иисус пришел с ними на место, называемое Гефсимания, и сказал ученикам: — Посидите здесь, а Я пойду и помолюсь.

37 Он взял с Собой Петра и двух сыновей Зеведея. Его охватили тоска и тревога.

38 Тогда Он сказал им: — Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте со Мной.

39 Отойдя немного, Он пал на лицо Свое и молился: — Отец Мой, если возможно, то пусть минует Меня эта чаша, но пусть будет все не как Я хочу, а как Ты хочешь.

40 Затем Он возвратился к ученикам и нашел их спящими. — Неужели вы даже часу не могли пободрствовать вместе со Мной? — спросил Он Петра. —

41 Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.

42 И во второй раз Он ушел и молился: — Отец Мой, если невозможно, чтобы эта чаша миновала Меня и чтобы Мне не пить из нее, то пусть все будет по Твоей воле.

43 Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели.

44 И, оставив их, Иисус отошел и стал молиться в третий раз теми же словами.

45 Затем Он возвратился к ученикам и сказал им: — Вы все спите и отдыхаете? Вот, время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.

46 Вставайте, идем. Вот уже и Мой предатель приблизился.

47 Он еще говорил, как подошел Иуда, один из двенадцати учеников, и с ним большая толпа, вооруженная мечами и кольями. Их послали первосвященники и старейшины народа.

48 Предатель так условился с ними: — Хватайте Того, Кого я поцелую.

49 Иуда сразу же подошел к Иисусу и сказал: — Здравствуй, Рабби! — и поцеловал Его.

50 Иисус же сказал ему: — Друг, делай то, для чего пришел. Тут подошли люди и, схватив Иисуса, взяли Его под стражу.

51 Тогда один из тех, кто был с Иисусом, вытащил меч, ударил слугу первосвященника и отсек ему ухо.

52 — Верни свой меч на место, — сказал ему Иисус. — Все, кто берется за меч, от меча и погибнут.

53 Неужели ты думаешь, что Я не мог бы упросить Моего Отца немедленно прислать Мне более двенадцати легионов ангелов?

54 Но как же тогда исполнится Писание, что все это должно произойти?

55 Затем Иисус обратился к толпе: — Что Я, разбойник, что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? Каждый день Я сидел и учил в храме, и вы не арестовали Меня.

56 Но все произошло именно так, чтобы исполнились писания пророков. Тогда все ученики оставили Его и убежали.

57 Арестовавшие Иисуса привели Его к первосвященнику Кайафе, у которого уже собрались учители Закона и старейшины.

58 Петр, держась поодаль, следовал за Иисусом и прошел прямо во двор первосвященника. Войдя внутрь, он сел со стражниками, чтобы увидеть, чем все кончится.

59 Первосвященники и весь Высший Совет искали ложных показаний против Иисуса, чтобы приговорить Его к смерти,

60 но они ничего не могли найти, хотя и пришло много лжесвидетелей. Наконец вышли два человека

61 и заявили: — Этот человек говорил: «Я могу разрушить Божий храм и восстановить его за три дня».

62 Потом первосвященник встал и спросил Иисуса: — Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?

63 Иисус молчал. Первосвященник сказал Ему: — Я заклинаю Тебя живым Богом, скажи нам: Ты — Христос, Сын Божий?

64 — Ты сам так сказал, — ответил Иисус, — но говорю вам, что отныне вы увидите Сына Человеческого, сидящим по правую руку от Всемогущего и идущим на облаках небесных.

65 Тогда первосвященник разорвал на себе одежды и сказал: — Он кощунствует! Какие нам еще нужны свидетели?! Вы теперь сами слышали кощунство!

66 Каково ваше решение? Они ответили: — Он виновен и заслуживает смерти.

67 Тогда Иисусу стали плевать в лицо и бить Его кулаками, некоторые же били Его по щекам и

68 спрашивали: — Пророчествуй нам, Христос, кто Тебя ударил?

69 Петр же сидел снаружи, во дворе, когда к нему подошла служанка. — Ты тоже был с Иисусом Галилеянином, — сказала она.

70 Но Петр отрицал перед всеми: — Я не знаю, о чем ты говоришь.

71 Когда он отошел к воротам, его увидела другая служанка. Она сказала стоявшим рядом: — Этот человек был с Иисусом Назарянином.

72 Петр снова все отрицал, поклявшись, что он не знает Этого Человека.

73 Но спустя немного времени стоявшие там люди подошли и сказали ему: — Точно, ты тоже один из них, тебя и говор твой выдает.

74 Тогда Петр начал клясться и божиться: — Я не знаю Этого Человека! И тотчас пропел петух.

75 И тогда Петр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И, выйдя наружу, он горько заплакал.

Вiд Матвiя

Розділ 26

1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.

3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,

4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.

5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.

6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,

7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?

9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.

10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.

13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“

14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.

16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.

17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?

18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.

19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.

20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.

22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“

23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“

25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.

26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.

27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,

28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!

29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.

30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.

31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.

32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.

34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.

36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.

37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.

38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.

39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.

40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?

41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.

42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“

43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.

44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.

45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.

46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“

47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.

48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.

49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.

50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.

51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.

52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.

53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?

54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“

55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.

56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.

57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.

59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.

62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“

63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“

64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!

66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“

67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,

68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“

69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“

70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.

71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“

72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“

73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.

74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.

75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.

Евангелие от Матфея Глава 26	Вiд Матвiя Розділ 26
1 Закончив говорить это, Иисус сказал ученикам:	1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
2 — Вы знаете, что через два дня будет Пасха и Сына Человеческого отдадут на распятие.	2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.
3 А во дворце первосвященника Кайафы в это время собрались первосвященники и старейшины народа.	3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,
4 Они решили хитростью схватить Иисуса и убить.	4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.
5 — Только не во время праздника, — говорили они, — иначе народ может взбунтоваться.	5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.
6 Иисус находился в Вифании, в доме Симона прокаженного.	6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,
7 И когда Он возлежал за столом, к Нему подошла женщина с алебастровым кувшином, в котором было очень дорогое ароматическое масло, и возлила это масло Ему на голову.	7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
8 Увидев это, ученики рассердились: — Зачем такая трата?	8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?
9 Ведь это ароматическое масло можно было продать за большую сумму, а деньги раздать нищим.	9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.
10 Но Иисус, зная, что они говорят, сказал им: — Что вы упрекаете женщину? Ведь она сделала для Меня доброе дело.	10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
11 Потому что нищие всегда с вами, а Я не всегда буду с вами.	11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
12 Вылив на Меня это масло, она тем самым приготовила Меня к погребению.	12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.
13 Говорю вам истину: во всем мире, везде, где будет возвещена эта Радостная Весть, там в память об этой женщине будет рассказано и о том, что она сделала.	13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“
14 Затем Иуда Искариот, один из двенадцати, пошел к первосвященникам	14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
15 с предложением. — Что вы мне дадите, если я предам вам Иисуса? — спросил он их. Те отсчитали ему тридцать серебряных монет.	15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.
16 И с того момента Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Его.	16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.
17 В первый день праздника Пресных хлебов ученики спросили Иисуса: — Где нам приготовить Тебе пасхальный ужин?	17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?
18 Иисус ответил: — Идите в город к такому-то и скажите ему: «Учитель говорит, что Его время уже подошло, и Он хочет в твоем доме отпраздновать пасхальный ужин со Своими учениками».	18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.
19 Ученики сделали все, как им велел Иисус, и приготовили пасхальный ужин.	19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.
20 Вечером Иисус и двенадцать учеников возлегли у стола.	20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
21 Когда они ели, Иисус сказал: — Говорю вам истину: один из вас предаст Меня.	21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.
22 Ученики сильно опечалились и один за другим стали спрашивать Его: — Не я ли, Господи?	22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“
23 А Иисус ответил: — Тот, кто опустил руку в блюдо вместе со Мной, тот предаст Меня.	23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
24 Да, Сын Человеческий уходит так, как о Нем сказано в Писании, но горе тому человеку, который предает Сына Человеческого! Лучше бы ему вообще не родиться.	24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“
25 Тогда Иуда, предатель, тоже спросил: — Не я ли, Рабби? — Ты сам это сказал, — ответил Иисус.	25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.
26 Когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, разломил его, дал Своим ученикам со словами: — Возьмите и ешьте, это Мое тело.	26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.
27 Затем Он взял чашу, поблагодарил за нее Бога и, подав им, сказал: — Пейте из нее все.	27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,
28 Это Моя кровь завета, проливаемая за многих людей для прощения грехов.	28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!
29 Говорю вам, что Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить с вами новое вино в Царстве Моего Отца.	29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.
30 Они спели и пошли на Оливковую гору.	30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.
31 Тогда Иисус сказал им: — В эту ночь вы все отступитесь от Меня, ведь написано: «Я поражу Пастуха, и разбегутся овцы стада».	31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.
32 Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.	32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
33 Петр ответил: — Даже если все Тебя оставят, я этого никогда не сделаю.	33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.
34 — Говорю тебе истину, — сказал ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня.	34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
35 Но Петр уверял: — Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя. И все ученики говорили то же.	35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.
36 Иисус пришел с ними на место, называемое Гефсимания, и сказал ученикам: — Посидите здесь, а Я пойду и помолюсь.	36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.
37 Он взял с Собой Петра и двух сыновей Зеведея. Его охватили тоска и тревога.	37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.
38 Тогда Он сказал им: — Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте со Мной.	38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.
39 Отойдя немного, Он пал на лицо Свое и молился: — Отец Мой, если возможно, то пусть минует Меня эта чаша, но пусть будет все не как Я хочу, а как Ты хочешь.	39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.
40 Затем Он возвратился к ученикам и нашел их спящими. — Неужели вы даже часу не могли пободрствовать вместе со Мной? — спросил Он Петра. —	40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?
41 Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.	41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.
42 И во второй раз Он ушел и молился: — Отец Мой, если невозможно, чтобы эта чаша миновала Меня и чтобы Мне не пить из нее, то пусть все будет по Твоей воле.	42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
43 Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели.	43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
44 И, оставив их, Иисус отошел и стал молиться в третий раз теми же словами.	44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.
45 Затем Он возвратился к ученикам и сказал им: — Вы все спите и отдыхаете? Вот, время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.	45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
46 Вставайте, идем. Вот уже и Мой предатель приблизился.	46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“
47 Он еще говорил, как подошел Иуда, один из двенадцати учеников, и с ним большая толпа, вооруженная мечами и кольями. Их послали первосвященники и старейшины народа.	47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.
48 Предатель так условился с ними: — Хватайте Того, Кого я поцелую.	48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.
49 Иуда сразу же подошел к Иисусу и сказал: — Здравствуй, Рабби! — и поцеловал Его.	49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.
50 Иисус же сказал ему: — Друг, делай то, для чего пришел. Тут подошли люди и, схватив Иисуса, взяли Его под стражу.	50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.
51 Тогда один из тех, кто был с Иисусом, вытащил меч, ударил слугу первосвященника и отсек ему ухо.	51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
52 — Верни свой меч на место, — сказал ему Иисус. — Все, кто берется за меч, от меча и погибнут.	52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.
53 Неужели ты думаешь, что Я не мог бы упросить Моего Отца немедленно прислать Мне более двенадцати легионов ангелов?	53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?
54 Но как же тогда исполнится Писание, что все это должно произойти?	54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“
55 Затем Иисус обратился к толпе: — Что Я, разбойник, что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? Каждый день Я сидел и учил в храме, и вы не арестовали Меня.	55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.
56 Но все произошло именно так, чтобы исполнились писания пророков. Тогда все ученики оставили Его и убежали.	56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.
57 Арестовавшие Иисуса привели Его к первосвященнику Кайафе, у которого уже собрались учители Закона и старейшины.	57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
58 Петр, держась поодаль, следовал за Иисусом и прошел прямо во двор первосвященника. Войдя внутрь, он сел со стражниками, чтобы увидеть, чем все кончится.	58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.
59 Первосвященники и весь Высший Совет искали ложных показаний против Иисуса, чтобы приговорить Его к смерти,	59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
60 но они ничего не могли найти, хотя и пришло много лжесвидетелей. Наконец вышли два человека	60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
61 и заявили: — Этот человек говорил: «Я могу разрушить Божий храм и восстановить его за три дня».	61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.
62 Потом первосвященник встал и спросил Иисуса: — Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?	62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“
63 Иисус молчал. Первосвященник сказал Ему: — Я заклинаю Тебя живым Богом, скажи нам: Ты — Христос, Сын Божий?	63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“
64 — Ты сам так сказал, — ответил Иисус, — но говорю вам, что отныне вы увидите Сына Человеческого, сидящим по правую руку от Всемогущего и идущим на облаках небесных.	64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
65 Тогда первосвященник разорвал на себе одежды и сказал: — Он кощунствует! Какие нам еще нужны свидетели?! Вы теперь сами слышали кощунство!	65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!
66 Каково ваше решение? Они ответили: — Он виновен и заслуживает смерти.	66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“
67 Тогда Иисусу стали плевать в лицо и бить Его кулаками, некоторые же били Его по щекам и	67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,
68 спрашивали: — Пророчествуй нам, Христос, кто Тебя ударил?	68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“
69 Петр же сидел снаружи, во дворе, когда к нему подошла служанка. — Ты тоже был с Иисусом Галилеянином, — сказала она.	69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“
70 Но Петр отрицал перед всеми: — Я не знаю, о чем ты говоришь.	70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.
71 Когда он отошел к воротам, его увидела другая служанка. Она сказала стоявшим рядом: — Этот человек был с Иисусом Назарянином.	71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“
72 Петр снова все отрицал, поклявшись, что он не знает Этого Человека.	72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“
73 Но спустя немного времени стоявшие там люди подошли и сказали ему: — Точно, ты тоже один из них, тебя и говор твой выдает.	73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.
74 Тогда Петр начал клясться и божиться: — Я не знаю Этого Человека! И тотчас пропел петух.	74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.
75 И тогда Петр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И, выйдя наружу, он горько заплакал.	75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Матфея

Глава 26

Вiд Матвiя

Розділ 26

Евангелие от Матфея

Глава 26

Вiд Матвiя

Розділ 26

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Матфея

Глава 26

Вiд Матвiя

Розділ 26

Евангелие от Матфея

Глава 26

Вiд Матвiя

Розділ 26

Ветхий
завет

Новый
завет