CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Деян. 25
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Деяния апостолов

Глава 25

1 Через три дня после того, как Фест стал правителем, он прибыл из Кесарии в Иерусалим.

2 Главные священники и наиболее влиятельные из иудеев представили ему свои обвинения против Павла. Они также попросили Феста

3 сделать одолжение и отправить Павла в Иерусалим, а сами же сговорились убить его по дороге.

4 Фест ответил, что Павла держат в Кесарии и что он сам скоро отправится туда.

5 «Пусть некоторые из ваших предводителей пойдут со мной, — сказал Фест, — и пусть они обвиняют этого человека, если есть за ним вина».

6 Проведя в Иерусалиме дней восемь-десять, Фест возвратился в Кесарию и на следующий день, заняв судейское место, велел привести Павла.

7 Когда Павел явился, иудеи, пришедшие из Иерусалима, окружили его и представили против него много серьёзных обвинений, которые они, однако, не могли доказать.

8 Павел защищался: «Я не сделал ничего плохого ни против закона иудеев, ни против храма, ни против цезаря».

9 Но Фест старался угодить иудеям, поэтому он ответил Павлу: «Хочешь ли ты пойти в Иерусалим, чтобы я судил тебя там по этим обвинениям?»

10 Павел сказал: «Я стою сейчас перед судом цезаря, где меня и должно судить. Я ничего плохого не сделал иудеям, и ты прекрасно это знаешь.

11 Если я неправ и совершил проступок, заслуживающий смерти, я не пытаюсь избежать её. Но, если в обвинениях этих людей нет правды, никто не может выдать им меня. Я требую суда цезаря».

12 Поговорив с советом, Фест ответил: «Ты потребовал суда цезаря, к цезарю и отправишься».

13 Через несколько дней в Кесарию приехали царь Агриппа и Вереника, чтобы посетить Феста.

14 Так как они пробыли там несколько дней, Фест объяснил царю дело Павла: «Есть здесь человек, которого Феликс оставил в заключении.

15 Когда я был в Иерусалиме, иудейские старейшины и главные священники предъявили ему свои обвинения и потребовали от меня приговорить его к смерти.

16 Но я сказал им, что у римлян не принято выдавать обвиняемого прежде, чем он встретится лицом к лицу с обвинителями и не получит право защищаться.

17 Поэтому, когда эти иудеи прибыли сюда, я, не откладывая, на следующий же день занял судейское место в суде и приказал привести этого человека.

18 Когда обвинители встали, они не обвинили его ни в одном из преступлений, о которых я ожидал услышать.

19 Напротив, они вели с ним какие-то споры о своей религии и о каком-то умершем Иисусе, причём Павел утверждал, что Тот жив.

20 Так как я не очень разбирался в том, о чём они спорили, я спросил его, не хочет ли он идти в Иерусалим и там предстать перед судом.

21 Но, так как Павел потребовал, чтобы его оставили в Кесарии до решения императора, я приказал, чтобы его держали под стражей до тех пор, пока я не смогу отправить его к цезарю».

22 Агриппа сказал Фесту: «Я хотел бы и сам послушать этого человека». «Завтра ты услышишь его», — ответил Фест.

23 На следующий день, когда Агриппа и Вереника прибыли с большой пышностью и вошли в судебную палату вместе с военными трибунами и знатными людьми города, Фест приказал привести Павла.

24 Затем Фест сказал: «Царь Агриппа и все присутствующие с нами! Вы видите этого человека, на которого жаловалась вся иудейская община здесь и в Иерусалиме. Они кричали, что Павел не должен жить,

25 но я нахожу, что он не совершил ничего, заслуживающего смерти, а, так как он сам потребовал суда императора, я решил отослать его в Рим.

26 Однако я не знаю, о каких именно обвинениях написать императору. Поэтому я и приказал, чтобы Павел предстал перед всеми вами и прежде всего перед тобой, царь Агриппа, чтобы после этого расследования мне было о чём написать императору.

27 Мне кажется неразумным посылать узника, не указав предъявленных ему обвинений».

Дiї

Розділ 25

1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарі́ї до Єрусалиму.

2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,

3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі.

4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться.

5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“.

6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла.

7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти,

8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“.

9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“

10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш.

11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“

12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“

13 Як минуло ж днів кілька, цар Агрі́ппа й Верні́ка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.

14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень,

15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду.

16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.

17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа.

18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався.

19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.

20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?

21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“.

22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“ „Узавтра — сказав той — почуєш його“.

23 А назавтра Агрі́ппа й Верні́ка прийшли з превеликою пишно́тою, і на залю судо́ву ввійшли разом з тисяцькими та значнішими му́жами міста. І як Фест наказав, то Павло був приве́дений.

24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити.

25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.

26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати.

27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“.

Деяния апостолов

Глава 25

Дiї

Розділ 25

1 Через три дня после того, как Фест стал правителем, он прибыл из Кесарии в Иерусалим.

1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарі́ї до Єрусалиму.

2 Главные священники и наиболее влиятельные из иудеев представили ему свои обвинения против Павла. Они также попросили Феста

2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,

3 сделать одолжение и отправить Павла в Иерусалим, а сами же сговорились убить его по дороге.

3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі.

4 Фест ответил, что Павла держат в Кесарии и что он сам скоро отправится туда.

4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться.

5 «Пусть некоторые из ваших предводителей пойдут со мной, — сказал Фест, — и пусть они обвиняют этого человека, если есть за ним вина».

5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“.

6 Проведя в Иерусалиме дней восемь-десять, Фест возвратился в Кесарию и на следующий день, заняв судейское место, велел привести Павла.

6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла.

7 Когда Павел явился, иудеи, пришедшие из Иерусалима, окружили его и представили против него много серьёзных обвинений, которые они, однако, не могли доказать.

7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти,

8 Павел защищался: «Я не сделал ничего плохого ни против закона иудеев, ни против храма, ни против цезаря».

8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“.

9 Но Фест старался угодить иудеям, поэтому он ответил Павлу: «Хочешь ли ты пойти в Иерусалим, чтобы я судил тебя там по этим обвинениям?»

9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“

10 Павел сказал: «Я стою сейчас перед судом цезаря, где меня и должно судить. Я ничего плохого не сделал иудеям, и ты прекрасно это знаешь.

10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш.

11 Если я неправ и совершил проступок, заслуживающий смерти, я не пытаюсь избежать её. Но, если в обвинениях этих людей нет правды, никто не может выдать им меня. Я требую суда цезаря».

11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“

12 Поговорив с советом, Фест ответил: «Ты потребовал суда цезаря, к цезарю и отправишься».

12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“

13 Через несколько дней в Кесарию приехали царь Агриппа и Вереника, чтобы посетить Феста.

13 Як минуло ж днів кілька, цар Агрі́ппа й Верні́ка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.

14 Так как они пробыли там несколько дней, Фест объяснил царю дело Павла: «Есть здесь человек, которого Феликс оставил в заключении.

14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень,

15 Когда я был в Иерусалиме, иудейские старейшины и главные священники предъявили ему свои обвинения и потребовали от меня приговорить его к смерти.

15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду.

16 Но я сказал им, что у римлян не принято выдавать обвиняемого прежде, чем он встретится лицом к лицу с обвинителями и не получит право защищаться.

16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.

17 Поэтому, когда эти иудеи прибыли сюда, я, не откладывая, на следующий же день занял судейское место в суде и приказал привести этого человека.

17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа.

18 Когда обвинители встали, они не обвинили его ни в одном из преступлений, о которых я ожидал услышать.

18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався.

19 Напротив, они вели с ним какие-то споры о своей религии и о каком-то умершем Иисусе, причём Павел утверждал, что Тот жив.

19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.

20 Так как я не очень разбирался в том, о чём они спорили, я спросил его, не хочет ли он идти в Иерусалим и там предстать перед судом.

20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?

21 Но, так как Павел потребовал, чтобы его оставили в Кесарии до решения императора, я приказал, чтобы его держали под стражей до тех пор, пока я не смогу отправить его к цезарю».

21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“.

22 Агриппа сказал Фесту: «Я хотел бы и сам послушать этого человека». «Завтра ты услышишь его», — ответил Фест.

22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“ „Узавтра — сказав той — почуєш його“.

23 На следующий день, когда Агриппа и Вереника прибыли с большой пышностью и вошли в судебную палату вместе с военными трибунами и знатными людьми города, Фест приказал привести Павла.

23 А назавтра Агрі́ппа й Верні́ка прийшли з превеликою пишно́тою, і на залю судо́ву ввійшли разом з тисяцькими та значнішими му́жами міста. І як Фест наказав, то Павло був приве́дений.

24 Затем Фест сказал: «Царь Агриппа и все присутствующие с нами! Вы видите этого человека, на которого жаловалась вся иудейская община здесь и в Иерусалиме. Они кричали, что Павел не должен жить,

24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити.

25 но я нахожу, что он не совершил ничего, заслуживающего смерти, а, так как он сам потребовал суда императора, я решил отослать его в Рим.

25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.

26 Однако я не знаю, о каких именно обвинениях написать императору. Поэтому я и приказал, чтобы Павел предстал перед всеми вами и прежде всего перед тобой, царь Агриппа, чтобы после этого расследования мне было о чём написать императору.

26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати.

27 Мне кажется неразумным посылать узника, не указав предъявленных ему обвинений».

27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“.