Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Иоанна

Глава 6

1 После того Иисус отправился на другой берег Галилейского озера, или Тивериадского озера,

2 большая толпа народа последовала за Ним, так как они видели знамения, которые Он совершал, когда исцелял больных.

3 Иисус поднялся на холм и сел там в окружении Своих учеников.

4 Приближался иудейский праздник Пасхи.

5 Иисус поднял глаза и, увидев, что к Нему приближается множество народа, спросил Филиппа: «Где же нам купить достаточно хлеба, чтобы эти люди смогли поесть?»

6 Он сказал это, чтобы испытать Филиппа, потому что Иисус уже знал, что Ему необходимо сделать.

7 Филипп ответил: «И на двести динариев нельзя купить достаточно хлеба и дать каждому из них хотя бы по кусочку».

8 Другой ученик Иисуса, Андрей, брат Симона Петра, сказал Ему:

9 «У одного мальчика есть пять ячменных хлебов и две маленькие рыбёшки, но ведь этого мало для такого количества народа».

10 Иисус сказал: «Велите, чтобы люди расселись». В том месте было много травы, и все сели на траву. Там было более пяти тысяч мужчин.

11 Тогда Иисус взял хлебы и, возблагодарив Бога, раздал всем тем, кто сидел. Он также раздал им и рыбу, кто сколько хотел.

12 Когда люди насытились, Иисус повелел Своим ученикам: «Соберите все оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало».

13 Тогда Его ученики собрали все куски от пяти ячменных хлебов, которые остались у насытившихся людей, и наполнили ими двенадцать корзин.

14 Увидев знамение, сотворённое Иисусом, люди стали говорить: «Этот Человек воистину пророк, Который должен был явиться в мир!»

15 Иисус, зная, что люди собираются прийти за Ним, чтобы сделать Его царём, снова отправился на холм, чтобы побыть в одиночестве.

16 С наступлением вечера Его ученики пошли к озеру.

17 Было уже темно, но Иисус всё ещё не возвращался к ним. Они сели в лодку и поплыли через озеро в Капернаум.

18 От сильного ветра волны на озере становились всё выше.

19 Проплыв пять-шесть километров, они увидели, что Иисус идёт по озеру, приближаясь к лодке, и испугались.

20 Но Он сказал им: «Это — Я! Не бойтесь!»

21 И тогда они с радостью приняли Его в лодку, а лодка тотчас достигла места, куда они направлялись.

22 На следующий день народ, остававшийся на противоположном берегу озера, узнал, что на озере была всего одна лодка и что Иисус не сел в неё со Своими учениками, и те отплыли одни.

23 Но несколько лодок из Тивериады причалили около того места, где незадолго до этого народ ел хлеб после того, как Господь вознёс благодарственную молитву.

24 Увидев, что ни Иисуса, ни Его учеников там нет, они сели в лодки и отправились в Капернаум в поисках Иисуса.

25 Когда люди нашли Иисуса на другом берегу озера, то спросили Его: «Учитель, когда Ты пришёл сюда?»

26 Он ответил: «Истинно вам говорю: не потому вы ищете Меня, что увидели знамения, а потому, что ели хлеб и насытились.

27 Трудитесь не ради земной пищи, которая портится, а ради пищи, которая никогда не портится и приносит вам вечную жизнь. Эту жизнь даёт вам Сын Человеческий, так как Бог Отец отметил Его печатью Своего благоволения».

28 Тогда они спросили Иисуса: «Что нам следует делать, чтобы исполнить угодное Богу?»

29 Иисус ответил им: «Вот дело, угодное Богу: верьте в Того, Кого Он послал».

30 Люди же сказали Ему: «Какое знамение Ты нам покажешь, чтобы мы смогли убедиться, что Ты — Тот, Кого Он послал? Какое чудо исполнишь?

31 Наши предки питались в пустыне манной, как и написано в Писаниях: „Он дал им хлеб с неба, чтобы они ели”».

32 Тогда Иисус ответил им: «Истинно вам говорю, что не Моисей дал вам хлеб с неба, а Мой Отец даёт вам истинный хлеб небесный,

33 так как хлеб Божий — это Тот, Кто спускается с неба и даёт миру жизнь».

34 Они сказали: «Господин, подавай нам всегда тот хлеб».

35 Тогда Иисус ответил: «Я и есть хлеб, дающий жизнь. Кто придёт ко Мне, никогда не будет голоден, и, кто поверит в Меня, никогда не будет томиться жаждой.

36 Но Я и раньше говорил вам, что вы Меня видели, и всё равно не верите.

37 Каждый, кого Отец даёт Мне, придёт ко Мне, и Я никогда не отвергну приходящего ко Мне,

38 потому что Я сошёл с неба не для того, чтобы исполнить то, чего Я Сам желаю, но для того, чтобы исполнить волю Пославшего Меня.

39 Вот чего хочет Пославший Меня: чтобы Я не потерял никого из тех, кого Он дал Мне, а воскресил всех их в последний День.

40 Так как вот чего хочет Мой Отец: чтобы каждый, кто увидит Сына и поверит в Него, имел вечную жизнь — и Я воскрешу его в последний День».

41 Тогда некоторые иудеи стали выражать своё недовольство, потому что Иисус сказал: «Я — хлеб, который спустился с неба».

42 Они спрашивали: «Разве Он не Иисус, сын Иосифа? Разве мы не знаем Его отца и мать? Как же Он может теперь говорить, что сошёл с неба?»

43 Иисус же ответил им: «Перестаньте жаловаться друг другу.

44 Никто не может прийти ко Мне, если Отец, пославший Меня, не приведёт его ко Мне, и Я воскрешу его в последний День.

45 В Писаниях пророков сказано: „И всех их Бог научит”. Каждый, кто прислушивается к Отцу и учится у Него, приходит ко Мне.

46 Это не значит, что кто-либо видел Отца, кроме Того, Кто пришёл от Бога. Только Он видел Отца.

47 Истинно вам говорю: кто верует, имеет вечную жизнь.

48 Я — хлеб, дающий жизнь.

49 Ваши предки питались манной в пустыне, но умерли, как и все остальные.

50 Хлеб же, спускающийся с неба таков, что тот, кто ест его, не умрёт.

51 Я — хлеб, дающий жизнь, спустившийся с неба; кто ест его, будет жить вечно. Хлеб, который Я отдам за жизнь мира, — Моя плоть».

52 Тогда иудеи стали спорить между собой: «Как же Он может дать нам есть Свою плоть?»

53 И сказал им Иисус: «Говорю вам: если вы не будете есть плоть Сына Человеческого и не будете пить Его кровь, то не будет у вас истинной жизни.

54 Кто ест Мою плоть и пьёт Мою кровь, имеет вечную жизнь, и Я воскрешу его в последний День.

55 Моя плоть есть истинная пища, а Моя кровь — истинное питьё.

56 Кто ест Мою плоть и пьёт Мою кровь, остаётся во Мне, а Я остаюсь в нём.

57 Как Отец, жизнь дающий, послал Меня, и Я живу благодаря Отцу, так и тот, кто ест Мою плоть, будет жить благодаря Мне.

58 Это и есть хлеб, спустившийся с неба. Ваши предки, евшие манну в пустыне, всё равно умерли, тот же, кто ест этот хлеб, будет жить вечно».

59 Всё это Иисус говорил, поучая в синагоге в городе Капернаум.

60 Многие из учеников Иисуса, услышав это, сказали: «Это учение трудное. Кто может принять его?»

61 Иисус знал, что они жалуются, и поэтому спросил их: «Беспокоит ли вас это учение?

62 Тогда что бы вы подумали, если бы увидели Сына Человеческого возвращающегося туда, откуда Он пришёл?

63 Дух приносит жизнь, а плоть не имеет никакого значения. Слова, которые Я говорил вам, несут в себе Духа, дающего жизнь,

64 но есть среди вас неверующие». Иисус знал с самого начала тех, кто не поверит, и того, кто предаст Его.

65 И ещё Он добавил: «Вот почему Я сказал вам, что никто не может прийти ко Мне, если это не будет дано ему Отцом».

66 После того многие из Его учеников покинули Его и больше не следовали за Ним.

67 Тогда Иисус спросил у двенадцати апостолов: «Вы тоже хотите покинуть Меня?»

68 Симон Пётр ответил Ему: «Господи, к кому же мы пойдём? У Тебя есть слова, которые приносят вечную жизнь.

69 Мы поверили и знаем, что Ты — Святой, посланный Богом».

70 Иисус ответил им: «Я избрал все двенадцать из вас. И всё же один из вас — дьявол!»

71 Он говорил об Иуде, сыне Симона Искариота, потому что Иуда, хотя и был одним из двенадцати, должен был предать Иисуса.

Вiд Iвана

Розділ 6

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“

10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.

18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.

19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.

20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“

21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.

23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.

25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“

26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.

27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.

28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“

29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.

30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“

31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.

34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“

35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.

36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.

40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.

41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.

42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“

43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.

48 Я — хліб життя!

49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.

50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.

51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.

52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“

53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.

56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.

57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“

59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?

62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.

66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“

68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.

69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“

70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.

71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.

Евангелие от Иоанна Глава 6	Вiд Iвана Розділ 6
1 После того Иисус отправился на другой берег Галилейского озера, или Тивериадского озера,	1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.
2 большая толпа народа последовала за Ним, так как они видели знамения, которые Он совершал, когда исцелял больных.	2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.
3 Иисус поднялся на холм и сел там в окружении Своих учеников.	3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
4 Приближался иудейский праздник Пасхи.	4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.
5 Иисус поднял глаза и, увидев, что к Нему приближается множество народа, спросил Филиппа: «Где же нам купить достаточно хлеба, чтобы эти люди смогли поесть?»	5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“
6 Он сказал это, чтобы испытать Филиппа, потому что Иисус уже знал, что Ему необходимо сделать.	6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.
7 Филипп ответил: «И на двести динариев нельзя купить достаточно хлеба и дать каждому из них хотя бы по кусочку».	7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.
8 Другой ученик Иисуса, Андрей, брат Симона Петра, сказал Ему:	8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:
9 «У одного мальчика есть пять ячменных хлебов и две маленькие рыбёшки, но ведь этого мало для такого количества народа».	9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“
10 Иисус сказал: «Велите, чтобы люди расселись». В том месте было много травы, и все сели на траву. Там было более пяти тысяч мужчин.	10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
11 Тогда Иисус взял хлебы и, возблагодарив Бога, раздал всем тем, кто сидел. Он также раздал им и рыбу, кто сколько хотел.	11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
12 Когда люди насытились, Иисус повелел Своим ученикам: «Соберите все оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало».	12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.
13 Тогда Его ученики собрали все куски от пяти ячменных хлебов, которые остались у насытившихся людей, и наполнили ими двенадцать корзин.	13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.
14 Увидев знамение, сотворённое Иисусом, люди стали говорить: «Этот Человек воистину пророк, Который должен был явиться в мир!»	14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“
15 Иисус, зная, что люди собираются прийти за Ним, чтобы сделать Его царём, снова отправился на холм, чтобы побыть в одиночестве.	15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.
16 С наступлением вечера Его ученики пошли к озеру.	16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
17 Было уже темно, но Иисус всё ещё не возвращался к ним. Они сели в лодку и поплыли через озеро в Капернаум.	17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.
18 От сильного ветра волны на озере становились всё выше.	18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.
19 Проплыв пять-шесть километров, они увидели, что Иисус идёт по озеру, приближаясь к лодке, и испугались.	19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.
20 Но Он сказал им: «Это — Я! Не бойтесь!»	20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“
21 И тогда они с радостью приняли Его в лодку, а лодка тотчас достигла места, куда они направлялись.	21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.
22 На следующий день народ, остававшийся на противоположном берегу озера, узнал, что на озере была всего одна лодка и что Иисус не сел в неё со Своими учениками, и те отплыли одни.	22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.
23 Но несколько лодок из Тивериады причалили около того места, где незадолго до этого народ ел хлеб после того, как Господь вознёс благодарственную молитву.	23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
24 Увидев, что ни Иисуса, ни Его учеников там нет, они сели в лодки и отправились в Капернаум в поисках Иисуса.	24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.
25 Когда люди нашли Иисуса на другом берегу озера, то спросили Его: «Учитель, когда Ты пришёл сюда?»	25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“
26 Он ответил: «Истинно вам говорю: не потому вы ищете Меня, что увидели знамения, а потому, что ели хлеб и насытились.	26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.
27 Трудитесь не ради земной пищи, которая портится, а ради пищи, которая никогда не портится и приносит вам вечную жизнь. Эту жизнь даёт вам Сын Человеческий, так как Бог Отец отметил Его печатью Своего благоволения».	27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.
28 Тогда они спросили Иисуса: «Что нам следует делать, чтобы исполнить угодное Богу?»	28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“
29 Иисус ответил им: «Вот дело, угодное Богу: верьте в Того, Кого Он послал».	29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.
30 Люди же сказали Ему: «Какое знамение Ты нам покажешь, чтобы мы смогли убедиться, что Ты — Тот, Кого Он послал? Какое чудо исполнишь?	30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“
31 Наши предки питались в пустыне манной, как и написано в Писаниях: „Он дал им хлеб с неба, чтобы они ели”».	31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.
32 Тогда Иисус ответил им: «Истинно вам говорю, что не Моисей дал вам хлеб с неба, а Мой Отец даёт вам истинный хлеб небесный,	32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
33 так как хлеб Божий — это Тот, Кто спускается с неба и даёт миру жизнь».	33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.
34 Они сказали: «Господин, подавай нам всегда тот хлеб».	34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“
35 Тогда Иисус ответил: «Я и есть хлеб, дающий жизнь. Кто придёт ко Мне, никогда не будет голоден, и, кто поверит в Меня, никогда не будет томиться жаждой.	35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.
36 Но Я и раньше говорил вам, что вы Меня видели, и всё равно не верите.	36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
37 Каждый, кого Отец даёт Мне, придёт ко Мне, и Я никогда не отвергну приходящего ко Мне,	37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
38 потому что Я сошёл с неба не для того, чтобы исполнить то, чего Я Сам желаю, но для того, чтобы исполнить волю Пославшего Меня.	38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
39 Вот чего хочет Пославший Меня: чтобы Я не потерял никого из тех, кого Он дал Мне, а воскресил всех их в последний День.	39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.
40 Так как вот чего хочет Мой Отец: чтобы каждый, кто увидит Сына и поверит в Него, имел вечную жизнь — и Я воскрешу его в последний День».	40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.
41 Тогда некоторые иудеи стали выражать своё недовольство, потому что Иисус сказал: «Я — хлеб, который спустился с неба».	41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.
42 Они спрашивали: «Разве Он не Иисус, сын Иосифа? Разве мы не знаем Его отца и мать? Как же Он может теперь говорить, что сошёл с неба?»	42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“
43 Иисус же ответил им: «Перестаньте жаловаться друг другу.	43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!
44 Никто не может прийти ко Мне, если Отец, пославший Меня, не приведёт его ко Мне, и Я воскрешу его в последний День.	44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
45 В Писаниях пророков сказано: „И всех их Бог научит”. Каждый, кто прислушивается к Отцу и учится у Него, приходит ко Мне.	45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
46 Это не значит, что кто-либо видел Отца, кроме Того, Кто пришёл от Бога. Только Он видел Отца.	46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
47 Истинно вам говорю: кто верует, имеет вечную жизнь.	47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.
48 Я — хлеб, дающий жизнь.	48 Я — хліб життя!
49 Ваши предки питались манной в пустыне, но умерли, как и все остальные.	49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.
50 Хлеб же, спускающийся с неба таков, что тот, кто ест его, не умрёт.	50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.
51 Я — хлеб, дающий жизнь, спустившийся с неба; кто ест его, будет жить вечно. Хлеб, который Я отдам за жизнь мира, — Моя плоть».	51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.
52 Тогда иудеи стали спорить между собой: «Как же Он может дать нам есть Свою плоть?»	52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“
53 И сказал им Иисус: «Говорю вам: если вы не будете есть плоть Сына Человеческого и не будете пить Его кровь, то не будет у вас истинной жизни.	53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
54 Кто ест Мою плоть и пьёт Мою кровь, имеет вечную жизнь, и Я воскрешу его в последний День.	54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
55 Моя плоть есть истинная пища, а Моя кровь — истинное питьё.	55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.
56 Кто ест Мою плоть и пьёт Мою кровь, остаётся во Мне, а Я остаюсь в нём.	56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.
57 Как Отец, жизнь дающий, послал Меня, и Я живу благодаря Отцу, так и тот, кто ест Мою плоть, будет жить благодаря Мне.	57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
58 Это и есть хлеб, спустившийся с неба. Ваши предки, евшие манну в пустыне, всё равно умерли, тот же, кто ест этот хлеб, будет жить вечно».	58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“
59 Всё это Иисус говорил, поучая в синагоге в городе Капернаум.	59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 Многие из учеников Иисуса, услышав это, сказали: «Это учение трудное. Кто может принять его?»	60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“
61 Иисус знал, что они жалуются, и поэтому спросил их: «Беспокоит ли вас это учение?	61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?
62 Тогда что бы вы подумали, если бы увидели Сына Человеческого возвращающегося туда, откуда Он пришёл?	62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
63 Дух приносит жизнь, а плоть не имеет никакого значения. Слова, которые Я говорил вам, несут в себе Духа, дающего жизнь,	63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
64 но есть среди вас неверующие». Иисус знал с самого начала тех, кто не поверит, и того, кто предаст Его.	64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
65 И ещё Он добавил: «Вот почему Я сказал вам, что никто не может прийти ко Мне, если это не будет дано ему Отцом».	65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.
66 После того многие из Его учеников покинули Его и больше не следовали за Ним.	66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
67 Тогда Иисус спросил у двенадцати апостолов: «Вы тоже хотите покинуть Меня?»	67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“
68 Симон Пётр ответил Ему: «Господи, к кому же мы пойдём? У Тебя есть слова, которые приносят вечную жизнь.	68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.
69 Мы поверили и знаем, что Ты — Святой, посланный Богом».	69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“
70 Иисус ответил им: «Я избрал все двенадцать из вас. И всё же один из вас — дьявол!»	70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.
71 Он говорил об Иуде, сыне Симона Искариота, потому что Иуда, хотя и был одним из двенадцати, должен был предать Иисуса.	71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Иоанна

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие от Иоанна

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Иоанна

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие от Иоанна

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Ветхий
завет

Новый
завет