Книга пророка МалахииГлава 1 |
1 |
2 |
3 Я возненавидел Исава, разрушил его горную страну, и сейчас в ней обитают одни лишь шакалы». |
4 |
5 Вы сами всё это видели и сказали: |
6 |
7 Господь сказал: |
8 Для принесения жертвы вы приводите слепых, хромых и больных животных. Это неприемлемо! Попробуйте отдать этих больных животных в подарок вашему правителю! Примет ли он такие подарки? Нет, он не примет такие дары!» Так сказал Господь Всемогущий. |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 Вы понюхаете её и отказываетесь есть. Вы говорите, что она плохая, а потом вы приводите ко Мне хромых, увечных и больных животных и пытаетесь отдать Мне их как жертвоприношение. Но не приму Я от вас этих больных животных! — сказал Всемогущий Господь. — |
14 У некоторых людей есть хорошие животные, самцы, которых они могли бы принести в жертву, но они не отдают Мне этих хороших животных. Некоторые люди приносят Мне хороших, здоровых животных, обещая отдать Мне их, а сами тайно обмени вают их на больных и тогда приносят Мне. Горе постигнет таких людей! Я — Царь великий, и люди по всему свету чтут Меня!» Так сказал Всемогущий Господь. |
МалахiїРозділ 1 |
1 |
2 „Я вас полюбив, — говорить Госпо́дь, — а ви кажете: „Як Ти нас полюбив?“ Чи ж не брат Іса́в Якову? каже Госпо́дь, а Я Якова був полюбив, |
3 а Іса́ва знена́видів, і зробив його гори спусто́шенням, а спа́док його — для шака́лів пустині. |
4 Коли скаже Едо́м: „Ми зруйно́вані, та зно́ву збуду́ємо руїни“, то так промовляє Госпо́дь Савао́т: Вони побуду́ють, а Я розвалю́! І звати їх будуть: Країна безбо́жности, і наро́д, на якого навіки розгні́вавсь Господь! |
5 І ваші очі побачать оце, і ви скажете: Стане великий Госпо́дь понад границю Ізраїлеву! |
6 |
7 На же́ртівник Мій ви прино́сите хліб занечи́щений і кажете: „Чим Тебе ми знева́жили?“ Тим, що кажете ви: „Трапе́за Господня — вона пого́рджена!“ |
8 І коли ви прино́сите в жертву сліпе́, це не зле? І як кульга́ве та хворе прино́сите, чи ж це не зле? Принеси но поді́бне своє́му намі́сникові, чи тебе він вподо́бає, чи піді́йме обличчя твоє? промовляє Госпо́дь Савао́т. |
9 А тепер ублага́йте ви Боже лице, і хай стане для нас милости́вим, з ваших рук це було́, то хіба кому з вас Він обличчя піді́йме? говорить Господь Саваот. |
10 Нехай хто серед вас замкне двері святині, і не бу́де нада́рмо освічувати Мого же́ртівника! Я не маю вподо́би до вас, говорить Господь Савао́т, і з ваших рук не вподо́баю да́ру! |
11 Бо від сходу сонця й аж по за́хід його́ звеличи́ться Йме́ння Моє між наро́дами, і ка́диться в кожному місці для Ймення Мого дар чистий, бо звели́читься Ймення Моє між наро́дами, каже Госпо́дь Савао́т. |
12 Ви ж Його зневажа́єте, ка́жучи: „Трапе́за Господня — вона занечи́щена, й дохід її, обри́джена страва її“. |
13 І до того говорите: „Ось стільки пра́ці!“ і ним нехтуєте, — говорить Госпо́дь Савао́т, — і прино́сите кра́дене, і кульга́ве та хворе, і таку жертву хлібну прино́сите. Чи буде воно Мені миле з рук ваших? говорить Госпо́дь. |
14 І прокля́тий обма́нець, що в ста́ді його є саме́ць, а він обіцяє та в жертву дає Господе́ві зіпсуте, А Я Цар великий, — говорить Госпо́дь, — і серед наро́дів грізне́ Моє Ймення! |
Книга пророка МалахииГлава 1 |
МалахiїРозділ 1 |
1 |
1 |
2 |
2 „Я вас полюбив, — говорить Госпо́дь, — а ви кажете: „Як Ти нас полюбив?“ Чи ж не брат Іса́в Якову? каже Госпо́дь, а Я Якова був полюбив, |
3 Я возненавидел Исава, разрушил его горную страну, и сейчас в ней обитают одни лишь шакалы». |
3 а Іса́ва знена́видів, і зробив його гори спусто́шенням, а спа́док його — для шака́лів пустині. |
4 |
4 Коли скаже Едо́м: „Ми зруйно́вані, та зно́ву збуду́ємо руїни“, то так промовляє Госпо́дь Савао́т: Вони побуду́ють, а Я розвалю́! І звати їх будуть: Країна безбо́жности, і наро́д, на якого навіки розгні́вавсь Господь! |
5 Вы сами всё это видели и сказали: |
5 І ваші очі побачать оце, і ви скажете: Стане великий Госпо́дь понад границю Ізраїлеву! |
6 |
6 |
7 Господь сказал: |
7 На же́ртівник Мій ви прино́сите хліб занечи́щений і кажете: „Чим Тебе ми знева́жили?“ Тим, що кажете ви: „Трапе́за Господня — вона пого́рджена!“ |
8 Для принесения жертвы вы приводите слепых, хромых и больных животных. Это неприемлемо! Попробуйте отдать этих больных животных в подарок вашему правителю! Примет ли он такие подарки? Нет, он не примет такие дары!» Так сказал Господь Всемогущий. |
8 І коли ви прино́сите в жертву сліпе́, це не зле? І як кульга́ве та хворе прино́сите, чи ж це не зле? Принеси но поді́бне своє́му намі́сникові, чи тебе він вподо́бає, чи піді́йме обличчя твоє? промовляє Госпо́дь Савао́т. |
9 |
9 А тепер ублага́йте ви Боже лице, і хай стане для нас милости́вим, з ваших рук це було́, то хіба кому з вас Він обличчя піді́йме? говорить Господь Саваот. |
10 |
10 Нехай хто серед вас замкне двері святині, і не бу́де нада́рмо освічувати Мого же́ртівника! Я не маю вподо́би до вас, говорить Господь Савао́т, і з ваших рук не вподо́баю да́ру! |
11 |
11 Бо від сходу сонця й аж по за́хід його́ звеличи́ться Йме́ння Моє між наро́дами, і ка́диться в кожному місці для Ймення Мого дар чистий, бо звели́читься Ймення Моє між наро́дами, каже Госпо́дь Савао́т. |
12 |
12 Ви ж Його зневажа́єте, ка́жучи: „Трапе́за Господня — вона занечи́щена, й дохід її, обри́джена страва її“. |
13 Вы понюхаете её и отказываетесь есть. Вы говорите, что она плохая, а потом вы приводите ко Мне хромых, увечных и больных животных и пытаетесь отдать Мне их как жертвоприношение. Но не приму Я от вас этих больных животных! — сказал Всемогущий Господь. — |
13 І до того говорите: „Ось стільки пра́ці!“ і ним нехтуєте, — говорить Госпо́дь Савао́т, — і прино́сите кра́дене, і кульга́ве та хворе, і таку жертву хлібну прино́сите. Чи буде воно Мені миле з рук ваших? говорить Госпо́дь. |
14 У некоторых людей есть хорошие животные, самцы, которых они могли бы принести в жертву, но они не отдают Мне этих хороших животных. Некоторые люди приносят Мне хороших, здоровых животных, обещая отдать Мне их, а сами тайно обмени вают их на больных и тогда приносят Мне. Горе постигнет таких людей! Я — Царь великий, и люди по всему свету чтут Меня!» Так сказал Всемогущий Господь. |
14 І прокля́тий обма́нець, що в ста́ді його є саме́ць, а він обіцяє та в жертву дає Господе́ві зіпсуте, А Я Цар великий, — говорить Госпо́дь, — і серед наро́дів грізне́ Моє Ймення! |