Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Марка

Глава 12

1 Иисус стал учить народ и Своих учеников притчами: «Один человек посадил виноградник, огородил его, вырыл яму для винного пресса и построил башню. Затем он сдал виноградник внаём нескольким виноградарям и отлучился.

2 В положенное время он послал к виноградарям слугу, чтобы тот получил с них причитающуюся ему долю урожая с виноградника.

3 Но они схватили слугу, избили его и отослали прочь ни с чем.

4 Хозяин виноградника послал к ним другого слугу, но они разбили ему голову и поиздевались над ним.

5 Тогда он послал третьего слугу, и того они убили. Он посылал и многих других: некоторых они избили, а других убили.

6 У него остался только один человек, его любимый сын. Он послал его к ним самым последним, говоря: „Они не могут отнестись к моему сыну неуважительно”.

7 Но виноградари сказали друг другу: „Это — наследник. Если мы убьём его, наследство будет наше”.

8 Тогда они схватили его, убили и выбросили его труп из виноградника.

9 Что же сделает хозяин виноградника? Он придёт, предаст виноградарей смерти и отдаст виноградник другим.

10 Разве вы не читали в Писаниях: „Камень, отвергнутый строителями, стал краеугольным.

11 Это совершил Господь, и видеть это чудесно”».

12 Иудейские предводители знали, что эта притча направлена против них и думали, как бы схватить Иисуса, но боялись народа. Поэтому, оставив Его, они ушли.

13 Позже иудейские предводители подослали к Иисусу некоторых фарисеев и иродиан, чтобы те поймали Его на слове.

14 Фарисеи и иродиане подошли и сказали Ему: «Учитель! Мы знаем, что Ты правдив и Тебя не заботит, кто что подумает, потому что Ты не пристрастен, а учишь пути Божьему в соответствии с истиной. Правильно ли платить налоги цезарю или нет? Должны ли мы платить их или нет?»

15 Но Он знал их лицемерие и поэтому сказал: «Зачем вы испытываете Меня? Принесите динарий и позвольте Мне на него взглянуть».

16 Когда они принесли монету, Иисус спросил: «Чьё здесь изображение и чьё имя?» Они ответили: «Цезаря».

17 Тогда Он сказал им: «Так отдайте цезарю цезарево, а Богу — Божье». И они удивились Его словам.

18 К Иисусу подошли несколько саддукеев (саддукеи обычно утверждают, что нет воскресения из мёртвых) и спросили Его:

19 «Учитель! Моисей написал для нас, что если человек умрёт бездетным, то его брат должен жениться на вдове и иметь с ней детей для продолжения рода умершего брата.

20 Было семеро братьев. Первый из них женился, но умер, не оставив детей.

21 На этой женщине женился второй брат и тоже умер, не оставив детей. То же самое случилось и с третьим братом.

22 Ни один из семерых братьев не оставил детей. Последней умерла женщина.

23 При воскресении, когда люди воскреснут из мёртвых, кому она будет женой? Ведь она была женой семерых».

24 Тогда Иисус сказал им: «Потому и заблуждаетесь вы, так как не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.

25 Потому что, когда люди воскреснут из мёртвых, они не будут ни жениться, ни выходить замуж, а уподобятся Ангелам на небесах.

26 Что же касается воскресения из мёртвых, то разве не читали вы в книге Моисея о пылающем кусте и о том, как Бог сказал Моисею: „Я — Бог Авраама, Бог Исаака, Бог Иакова”.

27 Он — Бог не мёртвых, а живых. Вы глубоко заблуждаетесь!»

28 Один из законников подошёл Иисус и, слыша, как саддукеи и фарисеи спорили с Ним и как хорошо Христос отвечал им, спросил: «Какая заповедь важнейшая из всех?»

29 Иисус ответил: «Вот важнейшая заповедь: „Слушай, народ Израиля! Господь Бог наш есть Господь единственный,

30 и ты должен любить Господа Бога твоего всем сердцем твоим, всей душой твоей, всем разумом твоим и всей силой твоей ”.

31 Вторая заповедь такая: „Люби ближнего своего, как самого себя ”. Нет никакой другой заповеди важнее этих».

32 Тогда законоучитель ответил Ему: «Хорошо сказано, Учитель. Ты прав, говоря, что Бог — единственный, и нет другого, кроме Него.

33 И любить Его всем сердцем своим, всем разумом своим и всей силой своей, и любить ближнего своего, как самого себя, означает гораздо больше, чем все приношения и жертвы».

34 Когда Иисус увидел, что тот отвечает так разумно, Он сказал: «Ты недалёк от Царства Божьего». После этого никто не решался задавать Ему вопросы.

35 Когда Иисус учил народ в храме, Он сказал: «Как могут законоучители говорить, что Христос — сын Давида?

36 Давид сам, вдохновлённый Духом Святым, сказал: „Господь сказал Господу моему: Сядь по правую руку от Меня, пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим”.

37 Давид сам называет Его Господом. Так как же Он может быть его Сыном?» И множество народа внимало Ему с восторгом.

38 Иисус продолжал учить: «Берегитесь законоучителей! Они любят ходить в длинных одеждах, принимать приветствия на площадях

39 и занимать самые почётные места в синагогах и на пиршествах.

40 Они, пожирающие имущество вдов и подолгу молящиеся напоказ, получат тягчайшее наказание».

41 Сев напротив ящика для сбора пожертвований, Иисус наблюдал, как люди клали в него деньги. И многие богачи клали много денег.

42 А одна бедная вдова, придя, положила две медные монеты, которые составляли всего один кодрант.

43 Тогда, призвав к Себе Своих учеников, Иисус сказал им: «Правду вам говорю, что эта бедная вдова положила в ящик для пожертвований больше, чем все богачи,

44 так как те пожертвовали от своего избытка, она же отдала всё, что у неё было на жизнь».

Вiд Марка

Розділ 12

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

Евангелие от Марка Глава 12	Вiд Марка Розділ 12
1 Иисус стал учить народ и Своих учеников притчами: «Один человек посадил виноградник, огородил его, вырыл яму для винного пресса и построил башню. Затем он сдал виноградник внаём нескольким виноградарям и отлучился.	1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
2 В положенное время он послал к виноградарям слугу, чтобы тот получил с них причитающуюся ему долю урожая с виноградника.	2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.
3 Но они схватили слугу, избили его и отослали прочь ни с чем.	3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.
4 Хозяин виноградника послал к ним другого слугу, но они разбили ему голову и поиздевались над ним.	4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.
5 Тогда он послал третьего слугу, и того они убили. Он посылал и многих других: некоторых они избили, а других убили.	5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.
6 У него остался только один человек, его любимый сын. Он послал его к ним самым последним, говоря: „Они не могут отнестись к моему сыну неуважительно”.	6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“
7 Но виноградари сказали друг другу: „Это — наследник. Если мы убьём его, наследство будет наше”.	7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“
8 Тогда они схватили его, убили и выбросили его труп из виноградника.	8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.
9 Что же сделает хозяин виноградника? Он придёт, предаст виноградарей смерти и отдаст виноградник другим.	9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
10 Разве вы не читали в Писаниях: „Камень, отвергнутый строителями, стал краеугольным.	10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!
11 Это совершил Господь, и видеть это чудесно”».	11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.
12 Иудейские предводители знали, что эта притча направлена против них и думали, как бы схватить Иисуса, но боялись народа. Поэтому, оставив Его, они ушли.	12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
13 Позже иудейские предводители подослали к Иисусу некоторых фарисеев и иродиан, чтобы те поймали Его на слове.	13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.
14 Фарисеи и иродиане подошли и сказали Ему: «Учитель! Мы знаем, что Ты правдив и Тебя не заботит, кто что подумает, потому что Ты не пристрастен, а учишь пути Божьему в соответствии с истиной. Правильно ли платить налоги цезарю или нет? Должны ли мы платить их или нет?»	14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“
15 Но Он знал их лицемерие и поэтому сказал: «Зачем вы испытываете Меня? Принесите динарий и позвольте Мне на него взглянуть».	15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.
16 Когда они принесли монету, Иисус спросил: «Чьё здесь изображение и чьё имя?» Они ответили: «Цезаря».	16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.
17 Тогда Он сказал им: «Так отдайте цезарю цезарево, а Богу — Божье». И они удивились Его словам.	17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.
18 К Иисусу подошли несколько саддукеев (саддукеи обычно утверждают, что нет воскресения из мёртвых) и спросили Его:	18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:
19 «Учитель! Моисей написал для нас, что если человек умрёт бездетным, то его брат должен жениться на вдове и иметь с ней детей для продолжения рода умершего брата.	19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.
20 Было семеро братьев. Первый из них женился, но умер, не оставив детей.	20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.
21 На этой женщине женился второй брат и тоже умер, не оставив детей. То же самое случилось и с третьим братом.	21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.
22 Ни один из семерых братьев не оставил детей. Последней умерла женщина.	22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.
23 При воскресении, когда люди воскреснут из мёртвых, кому она будет женой? Ведь она была женой семерых».	23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.
24 Тогда Иисус сказал им: «Потому и заблуждаетесь вы, так как не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.	24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?
25 Потому что, когда люди воскреснут из мёртвых, они не будут ни жениться, ни выходить замуж, а уподобятся Ангелам на небесах.	25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.
26 Что же касается воскресения из мёртвых, то разве не читали вы в книге Моисея о пылающем кусте и о том, как Бог сказал Моисею: „Я — Бог Авраама, Бог Исаака, Бог Иакова”.	26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,
27 Он — Бог не мёртвых, а живых. Вы глубоко заблуждаетесь!»	27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.
28 Один из законников подошёл Иисус и, слыша, как саддукеи и фарисеи спорили с Ним и как хорошо Христос отвечал им, спросил: «Какая заповедь важнейшая из всех?»	28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“
29 Иисус ответил: «Вот важнейшая заповедь: „Слушай, народ Израиля! Господь Бог наш есть Господь единственный,	29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.
30 и ты должен любить Господа Бога твоего всем сердцем твоим, всей душой твоей, всем разумом твоим и всей силой твоей ”.	30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)
31 Вторая заповедь такая: „Люби ближнего своего, как самого себя ”. Нет никакой другой заповеди важнее этих».	31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“
32 Тогда законоучитель ответил Ему: «Хорошо сказано, Учитель. Ты прав, говоря, что Бог — единственный, и нет другого, кроме Него.	32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,
33 И любить Его всем сердцем своим, всем разумом своим и всей силой своей, и любить ближнего своего, как самого себя, означает гораздо больше, чем все приношения и жертвы».	33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“
34 Когда Иисус увидел, что тот отвечает так разумно, Он сказал: «Ты недалёк от Царства Божьего». После этого никто не решался задавать Ему вопросы.	34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.
35 Когда Иисус учил народ в храме, Он сказал: «Как могут законоучители говорить, что Христос — сын Давида?	35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?
36 Давид сам, вдохновлённый Духом Святым, сказал: „Господь сказал Господу моему: Сядь по правую руку от Меня, пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим”.	36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
37 Давид сам называет Его Господом. Так как же Он может быть его Сыном?» И множество народа внимало Ему с восторгом.	37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.
38 Иисус продолжал учить: «Берегитесь законоучителей! Они любят ходить в длинных одеждах, принимать приветствия на площадях	38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,
39 и занимать самые почётные места в синагогах и на пиршествах.	39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,
40 Они, пожирающие имущество вдов и подолгу молящиеся напоказ, получат тягчайшее наказание».	40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
41 Сев напротив ящика для сбора пожертвований, Иисус наблюдал, как люди клали в него деньги. И многие богачи клали много денег.	41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.
42 А одна бедная вдова, придя, положила две медные монеты, которые составляли всего один кодрант.	42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.
43 Тогда, призвав к Себе Своих учеников, Иисус сказал им: «Правду вам говорю, что эта бедная вдова положила в ящик для пожертвований больше, чем все богачи,	43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
44 так как те пожертвовали от своего избытка, она же отдала всё, что у неё было на жизнь».	44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Марка

Глава 12

Вiд Марка

Розділ 12

Евангелие от Марка

Глава 12

Вiд Марка

Розділ 12

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Марка

Глава 12

Вiд Марка

Розділ 12

Евангелие от Марка

Глава 12

Вiд Марка

Розділ 12

Ветхий
завет

Новый
завет