1-я книга Царств

Глава 22

1 Давид ушёл из Гефа и скрылся в Одолламской пещере. Братья его и все родственники услышали, что он находится там, и пошли туда повидаться с ним.

2 К Давиду примкнули все те, кто были в беде, должники и те люди, которые были разочарованы жизнью. Давид стал над ними начальником, и было с ним около четырёхсот человек.

3 Оттуда Давид пошёл в Мицфу моавскую и сказал царю, правившему в той земле: «Разреши моему отцу и моей матери остаться у тебя, пока я не узнаю, что сделает со мной Бог».

4 И оставил он родителей у царя моавского, и жили они там, пока Давид находился в укреплении.

5 Но пророк Гад сказал Давиду: «Не оставайся в крепости. Иди в землю Иудейскую». И Давид ушёл оттуда и пришёл в лес Херет.

6 Когда Саул был в Гиве, ему сообщили, где находился Давид и верные ему люди. Царь сидел тогда под деревом на горе, с копьём в руке, а все слуги стояли вокруг него.

7 Саул сказал слугам, окружавшим его: «Слушайте, сыновья Вениамина! Неужели вы думаете, что сын Иессея Давид даст вам поля и виноградники, что он сделает вас тысячниками и начальниками над сотнями?

8 Нет! Так почему же все вы устраиваете заговор против меня? Никто из вас не сказал мне о моём сыне Ионафане, о том, что он заключил соглашение с сыном Иессея! Никто не сказал мне, что Ионафан подстрекал Давида напасть на меня! Именно так Давид сейчас и поступает!»

9 Там со слугами Саула находился также и Доик идумеянин. Он сказал: «Я видел, как сын Иессея приходил в Номву к священнику Ахимелеху, сыну Ахитува.

10 Ахимелех молился Господу о Давиде, дал ему еды и отдал ему меч филистимлянина Голиафа».

11 Тогда царь Саул велел привести к нему священника Ахимелеха, сына Ахитува, и всех его родственников, которые служили священниками в Номве. И все они пришли к царю.

12 Саул сказал Ахимелеху: «Слушай меня сейчас, сын Ахитува». И тот ответил: «Да, господин мой».

13 Затем Саул спросил его: «Почему ты сговорился с сыном Иессея против меня? Почему ты дал ему хлеб и меч и молился о нём Богу? А сейчас Давид восстал против меня и ждёт удобного момента, чтобы напасть!»

14 Ахимелех ответил: «Давид очень предан тебе. Он преданнее любого из твоих слуг. Он твой зять и начальник твоих телохранителей, и вся семья твоя уважает его.

15 Я и прежде молился Богу о Давиде. Не обвиняй меня и моих родственников. Мы — слуги твои, и я ничего не знаю о том, что происходит».

16 Но царь сказал: «Ахимелех, ты и все твои родственники должны умереть!» —

17 и приказал телохранителям, стоявшим возле него: «Идите и убейте священников Господа, потому что они тоже на стороне Давида. Они знали, что он убежал, но не сказали мне!» Но слуги царя отказались поднять руку на священников Господа.

18 Тогда царь сказал Доику: «Иди и убей священников». Доик пошёл и убил священников. В этот день было убито восемьдесят пять человек, носивших льняной ефод.

19 Доик убил также всех жителей Номвы, города священников. Мечом своим он поразил всех мужчин, женщин, детей и младенцев и убил всех их коров, ослов и овец.

20 Но Авиафар, сын Ахимелеха, сына Ахитува, спасся и присоединился к Давиду.

21 Авиафар рассказал Давиду, как Саул убил священников Господа.

22 И сказал Давид Авиафару: «Я видел в тот день там Доика идумеянина. Я знал, что он донесёт Саулу! Я виновен в смерти всей семьи твоего отца.

23 Тот человек (Саул), который хочет убить тебя, также хочет убить и меня. Оставайся у меня и не бойся; здесь ты будешь в безопасности».

1-а Самуїлова

Розділ 22

1 І пішов Давид звідти, і втік до печери Адулла́м. А брати його та ввесь дім батька його почули про це, та й посхо́дилися до нього туди.

2 І позбиралися до нього кожен пригно́блений, і кожен, хто був задо́вжений, і кожен огі́рчений в душі, — і він став над ними провіднико́м. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда.

3 І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи́, та й сказав до моавського царя: „Нехай при́йде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я бу́ду знати, що́ зро́бить мені Бог“.

4 І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебува́ння в тверди́ні.

5 А пророк Ґад сказав до Давида: „Ти не бу́деш сидіти в тверди́ні, — іди, і пере́йдеш собі до Юдиного кра́ю!“ І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.

6 І почув Саул, що пі́знаний Давид та люди, хто з ним. А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому.

7 І сказав Саул до слуг своїх, що стояли при ньому: „Послухайте, веніями́нівці! Чи вже ж Єссе́їв син дасть усім вам поля́ та виноградники? Чи вже ж настано́вить усіх вас тисячниками та сотниками,

8 що всі ви змовилися на мене, і не доне́сли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссе́євим сином, і ніхто з вас не змилосе́рдився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатува́ти на мене, і те діється і цього дня?“

9 І відповів ідуме́янин Доеґ, — а він стояв при Саулових слу́гах, — і сказав: „Я бачив Єссе́євого сина, що прихо́див до Но́ва, до Ахімеле́ха, Ахітувового сина,

10 і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча́ филисти́млянина Ґолія́та“.

11 І послав цар покликати священика Ахімеле́ха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули́ до царя.

12 А Саул сказав: „Слухай но, сину Ахітувів!“ А той відказав: „Ось я, мій пане!“

13 І сказав до нього Саул: „На́що ви змо́вилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чига́в, як цього дня?“

14 І відповів Ахімеле́х цареві та й сказав: „А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має при́ступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі?

15 Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, — ані мало́го, ані великого“.

16 А цар сказав: „Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого!“

17 І сказав цар слу́гам, що стояли при ньому: „Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука ра́зом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не доне́сли до вуха мого“. Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків.

18 Тоді цар сказав до Доеґа: „Підійди ти, і вдар священиків!“ І підійшов ідуме́янин Доеґ, та й ударив священиків, — і вбив того дня вісімдеся́т і п'ять чоловіка, що носять лляно́го ефо́да.

19 А Нов, священиче місто, цар побив ві́стрям меча все, — від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну́ худо́бину, — усе побив ві́стрям меча.

20 Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім'я́ йому: Евіята́р. І втік він до Давида.

21 І Евіята́р доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків.

22 А Давид сказав до Евіята́ра: „Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, яки́й конче розпові́сть Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого́ батька!

23 Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти бу́деш стере́жений у мене“.

1-я книга Царств

Глава 22

1-а Самуїлова

Розділ 22

1 Давид ушёл из Гефа и скрылся в Одолламской пещере. Братья его и все родственники услышали, что он находится там, и пошли туда повидаться с ним.

1 І пішов Давид звідти, і втік до печери Адулла́м. А брати його та ввесь дім батька його почули про це, та й посхо́дилися до нього туди.

2 К Давиду примкнули все те, кто были в беде, должники и те люди, которые были разочарованы жизнью. Давид стал над ними начальником, и было с ним около четырёхсот человек.

2 І позбиралися до нього кожен пригно́блений, і кожен, хто був задо́вжений, і кожен огі́рчений в душі, — і він став над ними провіднико́м. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда.

3 Оттуда Давид пошёл в Мицфу моавскую и сказал царю, правившему в той земле: «Разреши моему отцу и моей матери остаться у тебя, пока я не узнаю, что сделает со мной Бог».

3 І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи́, та й сказав до моавського царя: „Нехай при́йде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я бу́ду знати, що́ зро́бить мені Бог“.

4 И оставил он родителей у царя моавского, и жили они там, пока Давид находился в укреплении.

4 І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебува́ння в тверди́ні.

5 Но пророк Гад сказал Давиду: «Не оставайся в крепости. Иди в землю Иудейскую». И Давид ушёл оттуда и пришёл в лес Херет.

5 А пророк Ґад сказав до Давида: „Ти не бу́деш сидіти в тверди́ні, — іди, і пере́йдеш собі до Юдиного кра́ю!“ І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.

6 Когда Саул был в Гиве, ему сообщили, где находился Давид и верные ему люди. Царь сидел тогда под деревом на горе, с копьём в руке, а все слуги стояли вокруг него.

6 І почув Саул, що пі́знаний Давид та люди, хто з ним. А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому.

7 Саул сказал слугам, окружавшим его: «Слушайте, сыновья Вениамина! Неужели вы думаете, что сын Иессея Давид даст вам поля и виноградники, что он сделает вас тысячниками и начальниками над сотнями?

7 І сказав Саул до слуг своїх, що стояли при ньому: „Послухайте, веніями́нівці! Чи вже ж Єссе́їв син дасть усім вам поля́ та виноградники? Чи вже ж настано́вить усіх вас тисячниками та сотниками,

8 Нет! Так почему же все вы устраиваете заговор против меня? Никто из вас не сказал мне о моём сыне Ионафане, о том, что он заключил соглашение с сыном Иессея! Никто не сказал мне, что Ионафан подстрекал Давида напасть на меня! Именно так Давид сейчас и поступает!»

8 що всі ви змовилися на мене, і не доне́сли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссе́євим сином, і ніхто з вас не змилосе́рдився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатува́ти на мене, і те діється і цього дня?“

9 Там со слугами Саула находился также и Доик идумеянин. Он сказал: «Я видел, как сын Иессея приходил в Номву к священнику Ахимелеху, сыну Ахитува.

9 І відповів ідуме́янин Доеґ, — а він стояв при Саулових слу́гах, — і сказав: „Я бачив Єссе́євого сина, що прихо́див до Но́ва, до Ахімеле́ха, Ахітувового сина,

10 Ахимелех молился Господу о Давиде, дал ему еды и отдал ему меч филистимлянина Голиафа».

10 і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча́ филисти́млянина Ґолія́та“.

11 Тогда царь Саул велел привести к нему священника Ахимелеха, сына Ахитува, и всех его родственников, которые служили священниками в Номве. И все они пришли к царю.

11 І послав цар покликати священика Ахімеле́ха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули́ до царя.

12 Саул сказал Ахимелеху: «Слушай меня сейчас, сын Ахитува». И тот ответил: «Да, господин мой».

12 А Саул сказав: „Слухай но, сину Ахітувів!“ А той відказав: „Ось я, мій пане!“

13 Затем Саул спросил его: «Почему ты сговорился с сыном Иессея против меня? Почему ты дал ему хлеб и меч и молился о нём Богу? А сейчас Давид восстал против меня и ждёт удобного момента, чтобы напасть!»

13 І сказав до нього Саул: „На́що ви змо́вилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чига́в, як цього дня?“

14 Ахимелех ответил: «Давид очень предан тебе. Он преданнее любого из твоих слуг. Он твой зять и начальник твоих телохранителей, и вся семья твоя уважает его.

14 І відповів Ахімеле́х цареві та й сказав: „А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має при́ступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі?

15 Я и прежде молился Богу о Давиде. Не обвиняй меня и моих родственников. Мы — слуги твои, и я ничего не знаю о том, что происходит».

15 Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, — ані мало́го, ані великого“.

16 Но царь сказал: «Ахимелех, ты и все твои родственники должны умереть!» —

16 А цар сказав: „Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого!“

17 и приказал телохранителям, стоявшим возле него: «Идите и убейте священников Господа, потому что они тоже на стороне Давида. Они знали, что он убежал, но не сказали мне!» Но слуги царя отказались поднять руку на священников Господа.

17 І сказав цар слу́гам, що стояли при ньому: „Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука ра́зом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не доне́сли до вуха мого“. Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків.

18 Тогда царь сказал Доику: «Иди и убей священников». Доик пошёл и убил священников. В этот день было убито восемьдесят пять человек, носивших льняной ефод.

18 Тоді цар сказав до Доеґа: „Підійди ти, і вдар священиків!“ І підійшов ідуме́янин Доеґ, та й ударив священиків, — і вбив того дня вісімдеся́т і п'ять чоловіка, що носять лляно́го ефо́да.

19 Доик убил также всех жителей Номвы, города священников. Мечом своим он поразил всех мужчин, женщин, детей и младенцев и убил всех их коров, ослов и овец.

19 А Нов, священиче місто, цар побив ві́стрям меча все, — від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну́ худо́бину, — усе побив ві́стрям меча.

20 Но Авиафар, сын Ахимелеха, сына Ахитува, спасся и присоединился к Давиду.

20 Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім'я́ йому: Евіята́р. І втік він до Давида.

21 Авиафар рассказал Давиду, как Саул убил священников Господа.

21 І Евіята́р доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків.

22 И сказал Давид Авиафару: «Я видел в тот день там Доика идумеянина. Я знал, что он донесёт Саулу! Я виновен в смерти всей семьи твоего отца.

22 А Давид сказав до Евіята́ра: „Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, яки́й конче розпові́сть Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого́ батька!

23 Тот человек (Саул), который хочет убить тебя, также хочет убить и меня. Оставайся у меня и не бойся; здесь ты будешь в безопасности».

23 Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти бу́деш стере́жений у мене“.