1-я книга ЦарствГлава 22 |
1 |
2 К Давиду примкнули все те, кто были в беде, должники и те люди, которые были разочарованы жизнью. Давид стал над ними начальником, и было с ним около четырёхсот человек. |
3 |
4 И оставил он родителей у царя моавского, и жили они там, пока Давид находился в укреплении. |
5 Но пророк Гад сказал Давиду: |
6 Когда Саул был в Гиве, ему сообщили, где находился Давид и верные ему люди. Царь сидел тогда под деревом на горе, с копьём в руке, а все слуги стояли вокруг него. |
7 Саул сказал слугам, окружавшим его: |
8 Нет! Так почему же все вы устраиваете заговор против меня? Никто из вас не сказал мне о моём сыне Ионафане, о том, что он заключил соглашение с сыном Иессея! Никто не сказал мне, что Ионафан подстрекал Давида напасть на меня! Именно так Давид сейчас и поступает!» |
9 |
10 Ахимелех молился Господу о Давиде, дал ему еды и отдал ему меч филистимлянина Голиафа». |
11 |
12 Саул сказал Ахимелеху: |
13 Затем Саул спросил его: |
14 |
15 Я и прежде молился Богу о Давиде. Не обвиняй меня и моих родственников. Мы — слуги твои, и я ничего не знаю о том, что происходит». |
16 |
17 и приказал телохранителям, стоявшим возле него: |
18 |
19 Доик убил также всех жителей Номвы, города священников. Мечом своим он поразил всех мужчин, женщин, детей и младенцев и убил всех их коров, ослов и овец. |
20 |
21 Авиафар рассказал Давиду, как Саул убил священников Господа. |
22 И сказал Давид Авиафару: |
23 Тот человек (Саул), который хочет убить тебя, также хочет убить и меня. Оставайся у меня и не бойся; здесь ты будешь в безопасности». |
1-а СамуїловаРозділ 22 |
1 |
2 І позбиралися до нього кожен пригно́блений, і кожен, хто був задо́вжений, і кожен огі́рчений в душі, — і він став над ними провіднико́м. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда. |
3 І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи́, та й сказав до моавського царя: „Нехай при́йде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я бу́ду знати, що́ зро́бить мені Бог“. |
4 І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебува́ння в тверди́ні. |
5 А пророк Ґад сказав до Давида: „Ти не бу́деш сидіти в тверди́ні, — іди, і пере́йдеш собі до Юдиного кра́ю!“ І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет. |
6 І почув Саул, що пі́знаний Давид та люди, хто з ним. А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому. |
7 |
8 що всі ви змовилися на мене, і не доне́сли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссе́євим сином, і ніхто з вас не змилосе́рдився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатува́ти на мене, і те діється і цього дня?“ |
9 І відповів ідуме́янин Доеґ, — а він стояв при Саулових слу́гах, — і сказав: „Я бачив Єссе́євого сина, що прихо́див до Но́ва, до Ахімеле́ха, Ахітувового сина, |
10 і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча́ филисти́млянина Ґолія́та“. |
11 І послав цар покликати священика Ахімеле́ха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули́ до царя. |
12 А Саул сказав: „Слухай но, сину Ахітувів!“ А той відказав: „Ось я, мій пане!“ |
13 І сказав до нього Саул: „На́що ви змо́вилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чига́в, як цього дня?“ |
14 І відповів Ахімеле́х цареві та й сказав: „А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має при́ступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі? |
15 Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, — ані мало́го, ані великого“. |
16 А цар сказав: „Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого!“ |
17 І сказав цар слу́гам, що стояли при ньому: „Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука ра́зом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не доне́сли до вуха мого“. Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків. |
18 Тоді цар сказав до Доеґа: „Підійди ти, і вдар священиків!“ І підійшов ідуме́янин Доеґ, та й ударив священиків, — і вбив того дня вісімдеся́т і п'ять чоловіка, що носять лляно́го ефо́да. |
19 А Нов, священиче місто, цар побив ві́стрям меча все, — від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну́ худо́бину, — усе побив ві́стрям меча. |
20 Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім'я́ йому: Евіята́р. І втік він до Давида. |
21 І Евіята́р доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків. |
22 А Давид сказав до Евіята́ра: „Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, яки́й конче розпові́сть Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого́ батька! |
23 Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти бу́деш стере́жений у мене“. |
1-я книга ЦарствГлава 22 |
1-а СамуїловаРозділ 22 |
1 |
1 |
2 К Давиду примкнули все те, кто были в беде, должники и те люди, которые были разочарованы жизнью. Давид стал над ними начальником, и было с ним около четырёхсот человек. |
2 І позбиралися до нього кожен пригно́блений, і кожен, хто був задо́вжений, і кожен огі́рчений в душі, — і він став над ними провіднико́м. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда. |
3 |
3 І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи́, та й сказав до моавського царя: „Нехай при́йде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я бу́ду знати, що́ зро́бить мені Бог“. |
4 И оставил он родителей у царя моавского, и жили они там, пока Давид находился в укреплении. |
4 І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебува́ння в тверди́ні. |
5 Но пророк Гад сказал Давиду: |
5 А пророк Ґад сказав до Давида: „Ти не бу́деш сидіти в тверди́ні, — іди, і пере́йдеш собі до Юдиного кра́ю!“ І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет. |
6 Когда Саул был в Гиве, ему сообщили, где находился Давид и верные ему люди. Царь сидел тогда под деревом на горе, с копьём в руке, а все слуги стояли вокруг него. |
6 І почув Саул, що пі́знаний Давид та люди, хто з ним. А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому. |
7 Саул сказал слугам, окружавшим его: |
7 |
8 Нет! Так почему же все вы устраиваете заговор против меня? Никто из вас не сказал мне о моём сыне Ионафане, о том, что он заключил соглашение с сыном Иессея! Никто не сказал мне, что Ионафан подстрекал Давида напасть на меня! Именно так Давид сейчас и поступает!» |
8 що всі ви змовилися на мене, і не доне́сли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссе́євим сином, і ніхто з вас не змилосе́рдився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатува́ти на мене, і те діється і цього дня?“ |
9 |
9 І відповів ідуме́янин Доеґ, — а він стояв при Саулових слу́гах, — і сказав: „Я бачив Єссе́євого сина, що прихо́див до Но́ва, до Ахімеле́ха, Ахітувового сина, |
10 Ахимелех молился Господу о Давиде, дал ему еды и отдал ему меч филистимлянина Голиафа». |
10 і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча́ филисти́млянина Ґолія́та“. |
11 |
11 І послав цар покликати священика Ахімеле́ха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули́ до царя. |
12 Саул сказал Ахимелеху: |
12 А Саул сказав: „Слухай но, сину Ахітувів!“ А той відказав: „Ось я, мій пане!“ |
13 Затем Саул спросил его: |
13 І сказав до нього Саул: „На́що ви змо́вилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чига́в, як цього дня?“ |
14 |
14 І відповів Ахімеле́х цареві та й сказав: „А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має при́ступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі? |
15 Я и прежде молился Богу о Давиде. Не обвиняй меня и моих родственников. Мы — слуги твои, и я ничего не знаю о том, что происходит». |
15 Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, — ані мало́го, ані великого“. |
16 |
16 А цар сказав: „Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого!“ |
17 и приказал телохранителям, стоявшим возле него: |
17 І сказав цар слу́гам, що стояли при ньому: „Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука ра́зом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не доне́сли до вуха мого“. Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків. |
18 |
18 Тоді цар сказав до Доеґа: „Підійди ти, і вдар священиків!“ І підійшов ідуме́янин Доеґ, та й ударив священиків, — і вбив того дня вісімдеся́т і п'ять чоловіка, що носять лляно́го ефо́да. |
19 Доик убил также всех жителей Номвы, города священников. Мечом своим он поразил всех мужчин, женщин, детей и младенцев и убил всех их коров, ослов и овец. |
19 А Нов, священиче місто, цар побив ві́стрям меча все, — від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну́ худо́бину, — усе побив ві́стрям меча. |
20 |
20 Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім'я́ йому: Евіята́р. І втік він до Давида. |
21 Авиафар рассказал Давиду, как Саул убил священников Господа. |
21 І Евіята́р доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків. |
22 И сказал Давид Авиафару: |
22 А Давид сказав до Евіята́ра: „Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, яки́й конче розпові́сть Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого́ батька! |
23 Тот человек (Саул), который хочет убить тебя, также хочет убить и меня. Оставайся у меня и не бойся; здесь ты будешь в безопасности». |
23 Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти бу́деш стере́жений у мене“. |