Библия - Обещанное Восстановление

2-я Летопись

Глава 20

1 Спустя некоторое время пришли моавитяне, аммонитяне и некоторые меунитяне и начали войну с Иосафатом.

2 Иосафату доложили: «Из Едома против тебя выступило огромное войско. Вражеские армии идут из-за моря. Они уже в Хацацон-Фамаре, то есть в Ен-Геди!»

3 Иосафат испугался и решил спросить Господа, что делать. Он объявил пост для всех в Иудее.

4 Тогда люди пришли из всех городов Иудеи. Они собрались все вместе, чтобы просить помощи у Господа.

5 Иосафат находился в храме Господа перед новым двором. Он стал перед собранием народа из Иудеи и Иерусалима

6 и сказал: «Господь, Бог наших предков, Ты — Бог во вселенной! Ты правишь царствами всех народов! У Тебя есть могущество и сила! Никто не может устоять против Тебя!

7 Ты — наш Бог! Ты изгнал людей, которые жили в этой земле, сделав это перед Израилем, Твоим народом. Ты отдал навеки эту землю потомкам Твоего друга Авраама.

8 Потомки Авраама жили в этой земле и построили храм Твоему имени.

9 Они говорили: „Если к нам придёт беда: война, наказание, болезнь или голод — мы станем перед Тобой и перед этим храмом, в котором находится Твоё имя. Мы обратимся к Тебе, когда окажемся в беде, и тогда Ты услышишь и спасёшь нас”.

10 Но теперь на нас наступают армии аммонитян, моавитян и народа с горы Сеир! Ты не позволил израильтянам войти в их земли, когда они выходили из Египта. Поэтому израильтяне свернули в сторону и не истребили эти народы.

11 Но видишь, чем платят нам эти люди за то, что не были уничтожены. Они пришли, чтобы выгнать нас из Твоей земли, которую Ты дал нам.

12 Бог наш, накажи этих людей! У нас нет силы победить это огромное войско, которое идёт против нас! Мы не знаем, что делать! Поэтому мы обращаемся к Тебе за помощью!»

13 Весь народ Иудеи стоял перед Господом со своими младенцами, жёнами и старшими детьми.

14 Тогда Дух Господа сошёл на Иахазиила, сына Захарии. Захария был сыном Ванеи, Ванея был сыном Иеиела, а Иеиел был сыном Матфании. Иахазиил был левитом и потомком Асафа.

15 Иахазиил сказал: «Послушайте меня, царь Иосафат и все жители Иудеи и Иерусалима! Господь говорит вам так: „Не бойтесь и не страшитесь этого огромного войска, потому что битва эта не ваша. Она принадлежит Богу!

16 Завтра вражеские армии будут подниматься по перевалу Циц. Когда они будут находиться в конце долины, с другой стороны пустыни Иеруил, тогда вы должны спуститься к ним.

17 Вам не нужно сражаться в этой битве. Просто стойте на своих местах и смотрите, как Господь спасёт вас. Иудея и Иерусалим, не бойтесь! Без страха выходите завтра против этих людей, потому что Господь будет с вами!”»

18 После этого Иосафат поклонился до земли, и весь народ Иудеи и жители Иерусалима пали перед Господом, почитая Его.

19 Левиты из колена Каафа и Корея встали, чтобы прославлять Господа, Бога Израиля. Они громко пели, восхваляя Господа.

20 Рано утром войско Иосафата вошло в Фекойскую пустыню. Когда люди выступили, Иосафат встал и обратился к ним: «Послушайте меня, народ Иудеи и жители Иерусалима. Поверьте в Господа, Бога вашего, и тогда вы обретёте силу. Поверьте в Его пророков, и вам будет сопутствовать успех!»

21 Иосафат объявил народу, что он выбрал певцов для прославления Господа. Они должны были носить особые одежды, идти перед войском и прославлять Господа. Певцы пели песню: «Прославляйте Господа, потому что любовь Его вечна!»

22 Когда люди начали петь и прославлять Бога, Господь устроил засаду для моавитян, аммонитян и для народа, пришедшего с горы Сеир. Армии, которые пришли напасть на Иудею, сами были разбиты.

23 Аммонитяне и моавитяне стали воевать против народа с горы Сеир. Они убили и уничтожили всех людей с горы Сеир, а когда покончили с ними, стали убивать друг друга.

24 Народ Иудеи добрался до возвышенности в пустыне. Они взглянули на огромное вражеское войско и увидели лишь мёртвые тела, лежащие на земле. Никто не спасся.

25 Иосафат и его народ пришли забрать ценные вещи. Они нашли много животных, ценностей, одежд и драгоценных вещей и взяли их себе. Они нашли больше добра, чем могли унести. Три дня израильтяне собирали ценные вещи с мёртвых тел, так всего было много!

26 На четвёртый день Иосафат и его войско собрались в долине Бераха и благословили Господа. Именно поэтому то место до сих пор называется долиной Бераха.

27 Затем Иосафат повёл весь народ Иерусалима и Иудеи обратно в Иерусалим. Господь сделал их счастливыми, когда уничтожил их врагов.

28 Они пришли в Иерусалим к храму Господа с лирами, арфами и трубами.

29 Все народы во всех странах боялись Господа, потому что слышали, что Господь уничтожал врагов Израиля.

30 Поэтому в царстве Иосафата был мир, так как Бог Иосафата дал ему покой и защиту от всех врагов.

31 Иосафат правил Иудеей. Ему было тридцать пять лет, когда он стал царём, и царствовал он в Иерусалиме двадцать пять лет. Его мать звали Азувой, она была дочерью Салаиля.

32 Иосафат жил так, как Аса, его отец, до него, делая всё, что желал Господь.

33 Однако он не уничтожил высоты, и поэтому народ не обратил свои сердца к Господу, Которому следовали их предки.

34 Остальные дела Иосафата, от начала и до конца, описаны в «Записях Ииуя, сына Ханани», которые внесены в книгу «Летописи израильских царей».

35 Позже Иосафат, иудейский царь, заключил соглашение с Охозией, израильским царём, который творил зло.

36 Иосафат присоединился к Охозии, чтобы построить корабли и отправиться в город Фарсис. Они построили корабли в городе Ецион-Гавер.

37 Тогда сын Додавы Елиезер, который был родом из Мареша, выступил против Иосафата. Он сказал: «Иосафат, ты присоединился к Охозии, поэтому Господь уничтожит твой флот». Корабли разбились, и Иосафат и Охозия не смогли послать их в Фарсис.

2-а хронiки

Розділ 20

1 І сталося по тому, пішли моаві́тяни та аммоні́тяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну́.

2 І прийшли, і доне́сли Йосафатові, говорячи: „Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно — Ен-Ґеді“.

3 І злякався Йосафа́т, і постановив зверну́тися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.

4 І зібралися юде́яни просити допомоги від Господа, також поприхо́дили зо всіх Юдиних міст просити Господа.

5 І став Йосафа́т у зборі Юдиному та єрусали́мському в Господньому домі, перед нови́м подві́р'ям,

6 та й сказав: „Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небеса́х? І Ти пануєш над усіма́ царствами наро́дів, і в руці Твоїй — сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе!

7 Чи ж не Ти, Боже наш, повиганя́в ме́шканців цього Кра́ю перед наро́дом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоє́му при́ятелеві навіки?

8 І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:

9 Якщо при́йде на нас зло, — меч укара́ння, чи морови́ця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я́ Твоє в цьому храмі, і бу́демо кли́кати до Тебе з нашого у́тиску, — і Ти почуєш, і спасеш.

10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та ме́шканці гори́ Сеїр, що через них Ти не дав ізра́їльтянам іти, коли вони вихо́дили були з єгипетського кра́ю, і вони минули їх, і не ви́губили їх,

11 і оце вони відплачують нам нава́лою, щоб вигнати нас із спа́дку Твого, який Ти віддав нам.

12 Боже наш, чи ж Ти не осу́диш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силе́нною, що прихо́дить на нас, і ми не знаємо, що́ зробимо, бо наші очі — на Тебе!“

13 А всі юде́яни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.

14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, — був на ньому Дух Господній серед збору,

15 і він сказав: „Послухайте, ввесь Юдо й ме́шканці Єрусалиму та ца́рю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силе́нною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!

16 Узавтра зійдіть на них, — ось вони входять збі́ччям Ціцу, і ви їх зна́йдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.

17 Не вам воювати в цьому, — поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасі́ння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, — узавтра вихо́дьте перед них, а Господь буде з вами!“

18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та ме́шканці Єрусалиму попа́дали перед Господнім лицем, щоб уклони́тися Господе́ві.

19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.

20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони вихо́дили, став Йосафа́т та й сказав: „Послухайте мене, Юдо та ме́шканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запе́внені, — ві́рте пророкам Його, і пощасти́ться вам!“

21 І радився він з наро́дом, і поставив співакі́в для Господа, і вони хвалили вели́чність святости, коли йшли перед озбро́єними, і говорили: „Дякуйте Господу, бо навіки Його милосе́рдя!“

22 А того ча́су, коли зачали́ вони співати та хвалити, дав Господь за́сідку на синів Аммонових і Моавових та на ме́шканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, — і були вони побиті,

23 бо повстали аммоні́тяни та моаві́тяни на ме́шканців гори Сеїр, щоб учинити їх закля́ттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчи́ли це з ме́шканцями Сеїру, стали помагати один проти о́дного, щоб ви́губити себе.

24 І коли Юда прийшов на вартівню́ до пустині, і поглянули вони на на́товп, аж ось тру́пи, що попа́дали на землю, і не було урято́ваного!

25 І прийшов Йосафат та наро́д його́, щоб пограбувати їхню здо́бич, і знайшли серед них душе багато і маєтку, і одежі, і кошто́вностей, і понабира́ли собі стільки, що не могли не́сти. І вони три дні все грабували ту здо́бич, бо числе́нна була вона!

26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я́ тому місцю: долина Бераха,і так воно зветься аж до сьогодні.

27 І вернулися всі юде́яни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі́ їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звесели́в їх Господь спасінням від їхніх ворогів.

28 І прибули́ вони до Єрусалиму з а́рфами й з ци́трами та су́рмами до Господнього дому.

29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами.

30 І заспоко́їлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.

31 І царював Йосафа́т над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азука, дочка́ Шілхи.

32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступа́вся з неї, щоб робити вгодне в Господніх оча́х.

33 Тільки па́гірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцни́м для Бога своїх батьків.

34 А решта Йосафатових діл, перші й останні, — ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.

35 А по то́му поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.

36 І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері.

37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: „За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чи́ни твої!“ І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу.

2-я Летопись Глава 20	2-а хронiки Розділ 20
1 Спустя некоторое время пришли моавитяне, аммонитяне и некоторые меунитяне и начали войну с Иосафатом.	1 І сталося по тому, пішли моаві́тяни та аммоні́тяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну́.
2 Иосафату доложили: «Из Едома против тебя выступило огромное войско. Вражеские армии идут из-за моря. Они уже в Хацацон-Фамаре, то есть в Ен-Геди!»	2 І прийшли, і доне́сли Йосафатові, говорячи: „Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно — Ен-Ґеді“.
3 Иосафат испугался и решил спросить Господа, что делать. Он объявил пост для всех в Иудее.	3 І злякався Йосафа́т, і постановив зверну́тися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.
4 Тогда люди пришли из всех городов Иудеи. Они собрались все вместе, чтобы просить помощи у Господа.	4 І зібралися юде́яни просити допомоги від Господа, також поприхо́дили зо всіх Юдиних міст просити Господа.
5 Иосафат находился в храме Господа перед новым двором. Он стал перед собранием народа из Иудеи и Иерусалима	5 І став Йосафа́т у зборі Юдиному та єрусали́мському в Господньому домі, перед нови́м подві́р'ям,
6 и сказал: «Господь, Бог наших предков, Ты — Бог во вселенной! Ты правишь царствами всех народов! У Тебя есть могущество и сила! Никто не может устоять против Тебя!	6 та й сказав: „Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небеса́х? І Ти пануєш над усіма́ царствами наро́дів, і в руці Твоїй — сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе!
7 Ты — наш Бог! Ты изгнал людей, которые жили в этой земле, сделав это перед Израилем, Твоим народом. Ты отдал навеки эту землю потомкам Твоего друга Авраама.	7 Чи ж не Ти, Боже наш, повиганя́в ме́шканців цього Кра́ю перед наро́дом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоє́му при́ятелеві навіки?
8 Потомки Авраама жили в этой земле и построили храм Твоему имени.	8 І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:
9 Они говорили: „Если к нам придёт беда: война, наказание, болезнь или голод — мы станем перед Тобой и перед этим храмом, в котором находится Твоё имя. Мы обратимся к Тебе, когда окажемся в беде, и тогда Ты услышишь и спасёшь нас”.	9 Якщо при́йде на нас зло, — меч укара́ння, чи морови́ця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я́ Твоє в цьому храмі, і бу́демо кли́кати до Тебе з нашого у́тиску, — і Ти почуєш, і спасеш.
10 Но теперь на нас наступают армии аммонитян, моавитян и народа с горы Сеир! Ты не позволил израильтянам войти в их земли, когда они выходили из Египта. Поэтому израильтяне свернули в сторону и не истребили эти народы.	10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та ме́шканці гори́ Сеїр, що через них Ти не дав ізра́їльтянам іти, коли вони вихо́дили були з єгипетського кра́ю, і вони минули їх, і не ви́губили їх,
11 Но видишь, чем платят нам эти люди за то, что не были уничтожены. Они пришли, чтобы выгнать нас из Твоей земли, которую Ты дал нам.	11 і оце вони відплачують нам нава́лою, щоб вигнати нас із спа́дку Твого, який Ти віддав нам.
12 Бог наш, накажи этих людей! У нас нет силы победить это огромное войско, которое идёт против нас! Мы не знаем, что делать! Поэтому мы обращаемся к Тебе за помощью!»	12 Боже наш, чи ж Ти не осу́диш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силе́нною, що прихо́дить на нас, і ми не знаємо, що́ зробимо, бо наші очі — на Тебе!“
13 Весь народ Иудеи стоял перед Господом со своими младенцами, жёнами и старшими детьми.	13 А всі юде́яни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.
14 Тогда Дух Господа сошёл на Иахазиила, сына Захарии. Захария был сыном Ванеи, Ванея был сыном Иеиела, а Иеиел был сыном Матфании. Иахазиил был левитом и потомком Асафа.	14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, — був на ньому Дух Господній серед збору,
15 Иахазиил сказал: «Послушайте меня, царь Иосафат и все жители Иудеи и Иерусалима! Господь говорит вам так: „Не бойтесь и не страшитесь этого огромного войска, потому что битва эта не ваша. Она принадлежит Богу!	15 і він сказав: „Послухайте, ввесь Юдо й ме́шканці Єрусалиму та ца́рю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силе́нною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!
16 Завтра вражеские армии будут подниматься по перевалу Циц. Когда они будут находиться в конце долины, с другой стороны пустыни Иеруил, тогда вы должны спуститься к ним.	16 Узавтра зійдіть на них, — ось вони входять збі́ччям Ціцу, і ви їх зна́йдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.
17 Вам не нужно сражаться в этой битве. Просто стойте на своих местах и смотрите, как Господь спасёт вас. Иудея и Иерусалим, не бойтесь! Без страха выходите завтра против этих людей, потому что Господь будет с вами!”»	17 Не вам воювати в цьому, — поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасі́ння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, — узавтра вихо́дьте перед них, а Господь буде з вами!“
18 После этого Иосафат поклонился до земли, и весь народ Иудеи и жители Иерусалима пали перед Господом, почитая Его.	18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та ме́шканці Єрусалиму попа́дали перед Господнім лицем, щоб уклони́тися Господе́ві.
19 Левиты из колена Каафа и Корея встали, чтобы прославлять Господа, Бога Израиля. Они громко пели, восхваляя Господа.	19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.
20 Рано утром войско Иосафата вошло в Фекойскую пустыню. Когда люди выступили, Иосафат встал и обратился к ним: «Послушайте меня, народ Иудеи и жители Иерусалима. Поверьте в Господа, Бога вашего, и тогда вы обретёте силу. Поверьте в Его пророков, и вам будет сопутствовать успех!»	20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони вихо́дили, став Йосафа́т та й сказав: „Послухайте мене, Юдо та ме́шканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запе́внені, — ві́рте пророкам Його, і пощасти́ться вам!“
21 Иосафат объявил народу, что он выбрал певцов для прославления Господа. Они должны были носить особые одежды, идти перед войском и прославлять Господа. Певцы пели песню: «Прославляйте Господа, потому что любовь Его вечна!»	21 І радився він з наро́дом, і поставив співакі́в для Господа, і вони хвалили вели́чність святости, коли йшли перед озбро́єними, і говорили: „Дякуйте Господу, бо навіки Його милосе́рдя!“
22 Когда люди начали петь и прославлять Бога, Господь устроил засаду для моавитян, аммонитян и для народа, пришедшего с горы Сеир. Армии, которые пришли напасть на Иудею, сами были разбиты.	22 А того ча́су, коли зачали́ вони співати та хвалити, дав Господь за́сідку на синів Аммонових і Моавових та на ме́шканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, — і були вони побиті,
23 Аммонитяне и моавитяне стали воевать против народа с горы Сеир. Они убили и уничтожили всех людей с горы Сеир, а когда покончили с ними, стали убивать друг друга.	23 бо повстали аммоні́тяни та моаві́тяни на ме́шканців гори Сеїр, щоб учинити їх закля́ттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчи́ли це з ме́шканцями Сеїру, стали помагати один проти о́дного, щоб ви́губити себе.
24 Народ Иудеи добрался до возвышенности в пустыне. Они взглянули на огромное вражеское войско и увидели лишь мёртвые тела, лежащие на земле. Никто не спасся.	24 І коли Юда прийшов на вартівню́ до пустині, і поглянули вони на на́товп, аж ось тру́пи, що попа́дали на землю, і не було урято́ваного!
25 Иосафат и его народ пришли забрать ценные вещи. Они нашли много животных, ценностей, одежд и драгоценных вещей и взяли их себе. Они нашли больше добра, чем могли унести. Три дня израильтяне собирали ценные вещи с мёртвых тел, так всего было много!	25 І прийшов Йосафат та наро́д його́, щоб пограбувати їхню здо́бич, і знайшли серед них душе багато і маєтку, і одежі, і кошто́вностей, і понабира́ли собі стільки, що не могли не́сти. І вони три дні все грабували ту здо́бич, бо числе́нна була вона!
26 На четвёртый день Иосафат и его войско собрались в долине Бераха и благословили Господа. Именно поэтому то место до сих пор называется долиной Бераха.	26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я́ тому місцю: долина Бераха,і так воно зветься аж до сьогодні.
27 Затем Иосафат повёл весь народ Иерусалима и Иудеи обратно в Иерусалим. Господь сделал их счастливыми, когда уничтожил их врагов.	27 І вернулися всі юде́яни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі́ їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звесели́в їх Господь спасінням від їхніх ворогів.
28 Они пришли в Иерусалим к храму Господа с лирами, арфами и трубами.	28 І прибули́ вони до Єрусалиму з а́рфами й з ци́трами та су́рмами до Господнього дому.
29 Все народы во всех странах боялись Господа, потому что слышали, что Господь уничтожал врагов Израиля.	29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами.
30 Поэтому в царстве Иосафата был мир, так как Бог Иосафата дал ему покой и защиту от всех врагов.	30 І заспоко́їлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.
31 Иосафат правил Иудеей. Ему было тридцать пять лет, когда он стал царём, и царствовал он в Иерусалиме двадцать пять лет. Его мать звали Азувой, она была дочерью Салаиля.	31 І царював Йосафа́т над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азука, дочка́ Шілхи.
32 Иосафат жил так, как Аса, его отец, до него, делая всё, что желал Господь.	32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступа́вся з неї, щоб робити вгодне в Господніх оча́х.
33 Однако он не уничтожил высоты, и поэтому народ не обратил свои сердца к Господу, Которому следовали их предки.	33 Тільки па́гірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцни́м для Бога своїх батьків.
34 Остальные дела Иосафата, от начала и до конца, описаны в «Записях Ииуя, сына Ханани», которые внесены в книгу «Летописи израильских царей».	34 А решта Йосафатових діл, перші й останні, — ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.
35 Позже Иосафат, иудейский царь, заключил соглашение с Охозией, израильским царём, который творил зло.	35 А по то́му поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.
36 Иосафат присоединился к Охозии, чтобы построить корабли и отправиться в город Фарсис. Они построили корабли в городе Ецион-Гавер.	36 І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері.
37 Тогда сын Додавы Елиезер, который был родом из Мареша, выступил против Иосафата. Он сказал: «Иосафат, ты присоединился к Охозии, поэтому Господь уничтожит твой флот». Корабли разбились, и Иосафат и Охозия не смогли послать их в Фарсис.	37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: „За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чи́ни твої!“ І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу.

Ветхий
завет

Новый
завет

2-я Летопись

Глава 20

2-а хронiки

Розділ 20

2-я Летопись

Глава 20

2-а хронiки

Розділ 20

Ветхий завет

Новый завет

2-я Летопись

Глава 20

2-а хронiки

Розділ 20

2-я Летопись

Глава 20

2-а хронiки

Розділ 20

Ветхий
завет

Новый
завет