2-е до коринтян

Розділ 5

1 Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, - дім нерукотво́рний та вічний.

2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,

3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!

4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.

5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.

6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням,

8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими.

10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́.

11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем.

13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас.

14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́!

18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення,

19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.

20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!

哥林多後書

第5章

1 我知此身、猶土室帷幕、雖壞、然有上帝經營、非手所作之室、悠久於天、

2 吾處此嘆息、欲得自天而降之室、

3 若衣被體、旣得其衣、體不復裸、

4 吾尚處此幕、勞而嘆息、非欲去之、乃欲得其室、致死了而生存、

5 爲我行此者上帝、賜聖神爲質、

6 故心恆安、知存於身、則離於主、

7 我非憑目覩、第信主而行、

8 是以安心、願離身與主偕、

9 或存於身、或離於身、甚慕爲主悅納、

10 吾衆必立基督臺前、依吾身所行善惡受報、

11 我知主可畏而勸人、我行事顯明於上帝前、亦望顯明於爾心、

12 我豈復自薦乎、第使爾爲我誇、克辨誇外貌之人、彼不誠其心、

13 我若狂、緣上帝而然、我自若、緣爾曹而然、

14 基督之愛策我矣、竊思一人爲衆死、則其衆當死、明矣、

15 一人爲衆死、則生者不可爲己、必爲代我死而甦之主、

16 此後吾不以貌視人、雖曾以貌視基督、今不復如此視之、

17 宗基督者、是爲新造之人、往事已非、諸事更新、

18 萬事本乎上帝、托耶穌基督使我得親於上帝、故以誨人親主之職授我儕、

19 卽上帝託基督、〔上帝托基督句或曰上帝在基督〕令世人與之復親、不以世人有罪、而以斯道付我儕、

20 是吾儕基督使、上帝使我勸爾、吾代基督求爾、與上帝復親、

21 基督未嘗有罪、上帝以基督代我爲贖罪之祭、使我緣基督稱義於上帝矣、

2-е до коринтян

Розділ 5

哥林多後書

第5章

1 Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, - дім нерукотво́рний та вічний.

1 我知此身、猶土室帷幕、雖壞、然有上帝經營、非手所作之室、悠久於天、

2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,

2 吾處此嘆息、欲得自天而降之室、

3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!

3 若衣被體、旣得其衣、體不復裸、

4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.

4 吾尚處此幕、勞而嘆息、非欲去之、乃欲得其室、致死了而生存、

5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.

5 爲我行此者上帝、賜聖神爲質、

6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

6 故心恆安、知存於身、則離於主、

7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням,

7 我非憑目覩、第信主而行、

8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

8 是以安心、願離身與主偕、

9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими.

9 或存於身、或離於身、甚慕爲主悅納、

10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́.

10 吾衆必立基督臺前、依吾身所行善惡受報、

11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

11 我知主可畏而勸人、我行事顯明於上帝前、亦望顯明於爾心、

12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем.

12 我豈復自薦乎、第使爾爲我誇、克辨誇外貌之人、彼不誠其心、

13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас.

13 我若狂、緣上帝而然、我自若、緣爾曹而然、

14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

14 基督之愛策我矣、竊思一人爲衆死、則其衆當死、明矣、

15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

15 一人爲衆死、則生者不可爲己、必爲代我死而甦之主、

16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

16 此後吾不以貌視人、雖曾以貌視基督、今不復如此視之、

17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́!

17 宗基督者、是爲新造之人、往事已非、諸事更新、

18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення,

18 萬事本乎上帝、托耶穌基督使我得親於上帝、故以誨人親主之職授我儕、

19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.

19 卽上帝託基督、〔上帝托基督句或曰上帝在基督〕令世人與之復親、不以世人有罪、而以斯道付我儕、

20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

20 是吾儕基督使、上帝使我勸爾、吾代基督求爾、與上帝復親、

21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!

21 基督未嘗有罪、上帝以基督代我爲贖罪之祭、使我緣基督稱義於上帝矣、