CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 4
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 4

1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,

2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.

3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.

4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.

5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“

8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!

9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -

10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!

11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“

12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.

13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.

14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.

15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,

16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.

18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.

19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“

21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.

22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.

23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.

24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?

26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.

27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,

28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,

30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.

31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!

32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.

33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!

34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,

35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.

36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,

37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 4

1 Als sie846 aber1161 zum Volk2992 redeten2980, traten zu4314 ihnen die Priester2409 und2532 der Hauptmann4755 des2186 Tempels2411 und2532 die Sadduzäer4523

2 (die verdroß1278, daß1223 sie846 das Volk2992 lehreten und2532 verkündigten2605 an1722 JEsu2424 die Auferstehung386 von1537 den Toten3498)

3 und2532 legten1911 die Hände5495 an1519 sie846 und2532 setzten sie ein5084 bis auf1519 den Morgen839; denn1063 es war5087 jetzt2235 Abend2073.

4 Aber1161 viele4183 unter denen, die191 dem Wort3056 zuhöreten, wurden1096 gläubig4100; und2532 ward die Zahl706 der Männer435 bei5616 fünftausend4002.

5 Als es nun kam1096 auf1909 den Morgen839, versammelten sich ihre Obersten758 und1161 Ältesten4245 und2532 Schriftgelehrten1122 gen Jerusalem:

6 Hannas452, der2532 Hohepriester749, und2532 Kaiphas2533 und2532 Johannes2491 und2532 Alexander223, und2532 wieviel3745 ihrer waren2258 vom1537 Hohenpriestergeschlecht1085,

7 und2532 stelleten sie2476 vor1722 sich3319 und fragten4441 sie: Aus1722 welcher4169 Gewalt1411 oder2228 in1722 welchem4169 Namen3686 habt ihr846 das5124 getan4160?

8 Petrus4074, voll4130 des2532 Heiligen40 Geistes4151, sprach2036 zu4314 ihnen: Ihr846 Obersten758 des Volks2992 und5119 ihr Ältesten4245 von Israel2474,

9 so1487 wir2249 heute4594 werden gerichtet350 über dieser Wohltat2108 an1909 dem kranken772 Menschen444, durch1722 welche5101 er3778 ist gesund4982 worden,

10 so sei2077 euch5213 und2532 allem3956 Volk2992 von1537 Israel2474 kundgetan1110, daß3754 in1722 dem3739 Namen3686 JEsu2424 Christi5547 von Nazareth3480, welchen ihr5210 gekreuziget habt4717, den3739 GOtt2316 von den Toten3498 auferwecket hat1453, stehet dieser5129 allhie vor1799 euch1722 gesund5199.

11 Das3588 ist2076 der3778 Stein3037, von euch5216 Bauleuten3618 verworfen1848, der5259 zum1519 Eckstein2776 worden

12 Und1063 ist2076 in1722 keinem3762 andern243 Heil4991, ist2076 auch kein3756 anderer2087 Name3686 den1722 Menschen444 gegeben1325, darinnen wir2248 sollen1163 selig4982 werden.

13 Sie sahen2334 aber1161 an die Freudigkeit3954 des846 Petrus4074 und2532 Johannes2491 und2532 verwunderten2296 sich2638; denn sie waren1526 gewiß, daß3754 es ungelehrte62 Leute444 und Laien2399 waren2258, und kannten1921 sie auch wohl, daß3754 sie mit4862 JEsu2424 gewesen waren.

14 Sie846 sahen991 aber1161 den444 Menschen, der gesund2323 worden war, bei4862 ihnen stehen2476 und hatten2192 nichts3762 dawider471 zu reden.

15 Da hießen sie2753 sie846 hinausgehen aus565 dem1854 Rat4892 und1161 handelten4820 miteinander4314 und sprachen:

16 Was5101 wollen wir diesen Menschen444 tun4160? Denn1063 das5125 Zeichen4592, durch1223 sie846 geschehen1096, ist3303 kund1110, offenbar5318 allen3956, die zu1410 Jerusalem2419 wohnen2730, und3754 wir können‘s nicht2532 leugnen720.

17 Aber235 auf1519 daß3363 es nicht3367 weiter einreiße1268 unter das Volk2992, lasset uns547 ernstlich sie846 bedräuen, daß3363 sie hinfort3371 keinem Menschen444 von diesem5129 Namen3686 sagen2980.

18 Und2532 riefen sie846 und geboten3853 ihnen, daß sie846 sich1909 allerdinge nicht3361 hören ließen5350 noch3366 lehreten in dem Namen2564 JEsu2424.

19 Petrus4074 aber1161 und2532 Johannes2491 antworteten611 und2228 sprachen2036 zu4314 ihnen: Richtet2919 ihr846 selbst, ob‘s vor1799 GOtt2316 recht1342 sei2076, daß wir euch5216 mehr gehorchen191 denn1487 GOtt2316.

20 Wir2249 können‘s1410 ja nicht3361 lassen, daß wir nicht2532 reden2980 sollten, was3739 wir gesehen1492 und1063 gehöret haben191.

21 Aber1161 sie846 dräueten ihnen und ließen630 sie846 gehen630 und fanden2147 nicht3367, wie4459 sie sie peinigten2849, um1223 des846 Volks2992 willen; denn3754 sie lobeten alle3956 GOtt2316 über1909 dem, was geschehen1096 war1392.

22 Denn1063 der Mensch444 war2258 über4119 vierzig5062 Jahre2094 alt, an1909 welchem3739 dies5124 Zeichen4592 der Gesundheit2392 geschehen1096 war.

23 Und1161 als man sie846 hatte2036 lassen630 gehen, kamen2064 sie zu4314 den Ihren2398 und2532 verkündigten518 ihnen, was3745 die Hohenpriester749 und2532 Ältesten4245 zu4314 ihnen gesagt hatten.

24 Da2532 sie846 das3956 höreten, huben sie ihre Stimme5456 auf142 einmütiglich zu4314 GOtt2316 und1161 sprachen2036: HErr1203, der du191 bist der GOtt2316, der Himmel3772 und2532 Erde1093 und2532 das Meer2281 und2532 alles, was3588 drinnen1722 ist, gemacht hat4160;

25 der du4675 durch1223 den Mund4750 Davids1138, deines Knechts, gesagt2036 hast: Warum2444 empören5433 sich die Heiden1484, und2532 die Völker2992 nehmen vor3191, was3588 umsonst2756 ist?

26 Die Könige935 der Erde1093 treten zusammen3936, und2532 die Fürsten758 versammeln4863 sich zuhaufe wider2596 den846 HErrn2962 und2532 wider2596 seinen846 Christ:

27 wahrlich225 ja2532, sie haben sich versammelt4863 über1909 dein4675 heiliges Kind3816 JEsum2424, welchen du gesalbet hast5548, Herodes und1063 Pontius4194 Pilatus4091 mit1909 den Heiden1484 und5037 dem3739 Volk2992 Israel2474,

28 zu tun4160, was3745 deine4675 Hand5495 und2532 dein4675 Rat1012 zuvor bedacht hat4309, das geschehen1096 sollte.

29 Und2532 nun3569, HErr2962, siehe1896 an1909 ihr846 Dräuen und2532 gib1325 deinen4675 Knechten1401, mit3326 aller3956 Freudigkeit3954 zu reden2980 dein4675 Wort3056,

30 und2532 strecke1614 deine4675 Hand5495 aus, daß1519 Gesundheit2392 und Zeichen4592 und Wunder5059 geschehen1096 durch1223 den Namen3686 deines4675 heiligen40 Kindes3816 JEsu2424.

31 Und2532 da sie537 gebetet hatten1189, bewegte4531 sich die Stätte5117; da sie versammelt4863 waren2258; und2532 wurden4130 alle des846 Heiligen40 Geistes4151 voll4130 und2532 redeten2980 das3739 Wort3056 Gottes2316 mit3326 Freudigkeit3954.

32 Die Menge4128 aber1161 der1520 Gläubigen4100 war2258 ein3391 Herz2588 und2532 eine5100 See LE5590; auch3761 keiner sagte3004 von seinen2398 Gütern5224, daß sie sein1511 wären, sondern235 es war2258 ihnen alles537 gemein2839.

33 Und2532 mit1909 großer3173 Kraft1411 gaben591 die Apostel652 Zeugnis3142 von der Auferstehung386 des846 HErrn2962 JEsu2424, und5037 war2258 große3173 Gnade5485 bei ihnen allen3956.

34 Es war5225 auch5100 keiner unter1722 ihnen, der Mangel hatte1729; denn1063 wieviel ihrer waren5225, die da Äcker5564 oder2228 Häuser3614 hatten2935, verkauften4453 sie3745 dieselben und1063 brachten5342 das Geld5092 des846 verkauften4097 Guts

35 und2532 legten‘s5087 zu3844 der Apostel652 Füßen4228; und1161 man gab1239 einem jeglichen1538; was2530 ihm not302 war2192.

36 Joses2500 aber1161, mit dem3588 Zunamen1941 von5259 den Aposteln652 genannt Barnabas921 (das3739 heißt2076, ein Sohn des Trostes3874), vom Geschlecht1085 ein Levit3019 aus Zypern2953,

37 der hatte5225 einen Acker68 und2532 verkaufte4453 ihn846 und brachte5342 das Geld5536 und legte5087 es zu3844 der Apostel652 Füßen4228.

Дiї

Розділ 4

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 4

1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,

1 Als sie846 aber1161 zum Volk2992 redeten2980, traten zu4314 ihnen die Priester2409 und2532 der Hauptmann4755 des2186 Tempels2411 und2532 die Sadduzäer4523

2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.

2 (die verdroß1278, daß1223 sie846 das Volk2992 lehreten und2532 verkündigten2605 an1722 JEsu2424 die Auferstehung386 von1537 den Toten3498)

3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.

3 und2532 legten1911 die Hände5495 an1519 sie846 und2532 setzten sie ein5084 bis auf1519 den Morgen839; denn1063 es war5087 jetzt2235 Abend2073.

4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.

4 Aber1161 viele4183 unter denen, die191 dem Wort3056 zuhöreten, wurden1096 gläubig4100; und2532 ward die Zahl706 der Männer435 bei5616 fünftausend4002.

5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

5 Als es nun kam1096 auf1909 den Morgen839, versammelten sich ihre Obersten758 und1161 Ältesten4245 und2532 Schriftgelehrten1122 gen Jerusalem:

6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

6 Hannas452, der2532 Hohepriester749, und2532 Kaiphas2533 und2532 Johannes2491 und2532 Alexander223, und2532 wieviel3745 ihrer waren2258 vom1537 Hohenpriestergeschlecht1085,

7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“

7 und2532 stelleten sie2476 vor1722 sich3319 und fragten4441 sie: Aus1722 welcher4169 Gewalt1411 oder2228 in1722 welchem4169 Namen3686 habt ihr846 das5124 getan4160?

8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!

8 Petrus4074, voll4130 des2532 Heiligen40 Geistes4151, sprach2036 zu4314 ihnen: Ihr846 Obersten758 des Volks2992 und5119 ihr Ältesten4245 von Israel2474,

9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -

9 so1487 wir2249 heute4594 werden gerichtet350 über dieser Wohltat2108 an1909 dem kranken772 Menschen444, durch1722 welche5101 er3778 ist gesund4982 worden,

10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!

10 so sei2077 euch5213 und2532 allem3956 Volk2992 von1537 Israel2474 kundgetan1110, daß3754 in1722 dem3739 Namen3686 JEsu2424 Christi5547 von Nazareth3480, welchen ihr5210 gekreuziget habt4717, den3739 GOtt2316 von den Toten3498 auferwecket hat1453, stehet dieser5129 allhie vor1799 euch1722 gesund5199.

11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“

11 Das3588 ist2076 der3778 Stein3037, von euch5216 Bauleuten3618 verworfen1848, der5259 zum1519 Eckstein2776 worden

12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.

12 Und1063 ist2076 in1722 keinem3762 andern243 Heil4991, ist2076 auch kein3756 anderer2087 Name3686 den1722 Menschen444 gegeben1325, darinnen wir2248 sollen1163 selig4982 werden.

13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.

13 Sie sahen2334 aber1161 an die Freudigkeit3954 des846 Petrus4074 und2532 Johannes2491 und2532 verwunderten2296 sich2638; denn sie waren1526 gewiß, daß3754 es ungelehrte62 Leute444 und Laien2399 waren2258, und kannten1921 sie auch wohl, daß3754 sie mit4862 JEsu2424 gewesen waren.

14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.

14 Sie846 sahen991 aber1161 den444 Menschen, der gesund2323 worden war, bei4862 ihnen stehen2476 und hatten2192 nichts3762 dawider471 zu reden.

15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,

15 Da hießen sie2753 sie846 hinausgehen aus565 dem1854 Rat4892 und1161 handelten4820 miteinander4314 und sprachen:

16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

16 Was5101 wollen wir diesen Menschen444 tun4160? Denn1063 das5125 Zeichen4592, durch1223 sie846 geschehen1096, ist3303 kund1110, offenbar5318 allen3956, die zu1410 Jerusalem2419 wohnen2730, und3754 wir können‘s nicht2532 leugnen720.

17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.

17 Aber235 auf1519 daß3363 es nicht3367 weiter einreiße1268 unter das Volk2992, lasset uns547 ernstlich sie846 bedräuen, daß3363 sie hinfort3371 keinem Menschen444 von diesem5129 Namen3686 sagen2980.

18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.

18 Und2532 riefen sie846 und geboten3853 ihnen, daß sie846 sich1909 allerdinge nicht3361 hören ließen5350 noch3366 lehreten in dem Namen2564 JEsu2424.

19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

19 Petrus4074 aber1161 und2532 Johannes2491 antworteten611 und2228 sprachen2036 zu4314 ihnen: Richtet2919 ihr846 selbst, ob‘s vor1799 GOtt2316 recht1342 sei2076, daß wir euch5216 mehr gehorchen191 denn1487 GOtt2316.

20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“

20 Wir2249 können‘s1410 ja nicht3361 lassen, daß wir nicht2532 reden2980 sollten, was3739 wir gesehen1492 und1063 gehöret haben191.

21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.

21 Aber1161 sie846 dräueten ihnen und ließen630 sie846 gehen630 und fanden2147 nicht3367, wie4459 sie sie peinigten2849, um1223 des846 Volks2992 willen; denn3754 sie lobeten alle3956 GOtt2316 über1909 dem, was geschehen1096 war1392.

22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.

22 Denn1063 der Mensch444 war2258 über4119 vierzig5062 Jahre2094 alt, an1909 welchem3739 dies5124 Zeichen4592 der Gesundheit2392 geschehen1096 war.

23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.

23 Und1161 als man sie846 hatte2036 lassen630 gehen, kamen2064 sie zu4314 den Ihren2398 und2532 verkündigten518 ihnen, was3745 die Hohenpriester749 und2532 Ältesten4245 zu4314 ihnen gesagt hatten.

24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

24 Da2532 sie846 das3956 höreten, huben sie ihre Stimme5456 auf142 einmütiglich zu4314 GOtt2316 und1161 sprachen2036: HErr1203, der du191 bist der GOtt2316, der Himmel3772 und2532 Erde1093 und2532 das Meer2281 und2532 alles, was3588 drinnen1722 ist, gemacht hat4160;

25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?

25 der du4675 durch1223 den Mund4750 Davids1138, deines Knechts, gesagt2036 hast: Warum2444 empören5433 sich die Heiden1484, und2532 die Völker2992 nehmen vor3191, was3588 umsonst2756 ist?

26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.

26 Die Könige935 der Erde1093 treten zusammen3936, und2532 die Fürsten758 versammeln4863 sich zuhaufe wider2596 den846 HErrn2962 und2532 wider2596 seinen846 Christ:

27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,

27 wahrlich225 ja2532, sie haben sich versammelt4863 über1909 dein4675 heiliges Kind3816 JEsum2424, welchen du gesalbet hast5548, Herodes und1063 Pontius4194 Pilatus4091 mit1909 den Heiden1484 und5037 dem3739 Volk2992 Israel2474,

28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

28 zu tun4160, was3745 deine4675 Hand5495 und2532 dein4675 Rat1012 zuvor bedacht hat4309, das geschehen1096 sollte.

29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,

29 Und2532 nun3569, HErr2962, siehe1896 an1909 ihr846 Dräuen und2532 gib1325 deinen4675 Knechten1401, mit3326 aller3956 Freudigkeit3954 zu reden2980 dein4675 Wort3056,

30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.

30 und2532 strecke1614 deine4675 Hand5495 aus, daß1519 Gesundheit2392 und Zeichen4592 und Wunder5059 geschehen1096 durch1223 den Namen3686 deines4675 heiligen40 Kindes3816 JEsu2424.

31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!

31 Und2532 da sie537 gebetet hatten1189, bewegte4531 sich die Stätte5117; da sie versammelt4863 waren2258; und2532 wurden4130 alle des846 Heiligen40 Geistes4151 voll4130 und2532 redeten2980 das3739 Wort3056 Gottes2316 mit3326 Freudigkeit3954.

32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.

32 Die Menge4128 aber1161 der1520 Gläubigen4100 war2258 ein3391 Herz2588 und2532 eine5100 See LE5590; auch3761 keiner sagte3004 von seinen2398 Gütern5224, daß sie sein1511 wären, sondern235 es war2258 ihnen alles537 gemein2839.

33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!

33 Und2532 mit1909 großer3173 Kraft1411 gaben591 die Apostel652 Zeugnis3142 von der Auferstehung386 des846 HErrn2962 JEsu2424, und5037 war2258 große3173 Gnade5485 bei ihnen allen3956.

34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,

34 Es war5225 auch5100 keiner unter1722 ihnen, der Mangel hatte1729; denn1063 wieviel ihrer waren5225, die da Äcker5564 oder2228 Häuser3614 hatten2935, verkauften4453 sie3745 dieselben und1063 brachten5342 das Geld5092 des846 verkauften4097 Guts

35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.

35 und2532 legten‘s5087 zu3844 der Apostel652 Füßen4228; und1161 man gab1239 einem jeglichen1538; was2530 ihm not302 war2192.

36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,

36 Joses2500 aber1161, mit dem3588 Zunamen1941 von5259 den Aposteln652 genannt Barnabas921 (das3739 heißt2076, ein Sohn des Trostes3874), vom Geschlecht1085 ein Levit3019 aus Zypern2953,

37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.

37 der hatte5225 einen Acker68 und2532 verkaufte4453 ihn846 und brachte5342 das Geld5536 und legte5087 es zu3844 der Apostel652 Füßen4228.