CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Сам. 25
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

1-а Самуїлова

Розділ 25

1 І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустиню Пара́н.

2 І був чоловік у Мао́ні, а оселя його на Карме́лі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібно́ї худоби та тисячу кіз. І був він на Карме́лі, коли стригли отару його́.

3 А ім'я́ тому чоловікові Нава́л, а ім'я жінці його Авіґа́їл. А жінка та була доброго розуму та вродли́ва, чоловік же той був жорсто́кий та злочинний, із роду Калева.

4 А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару.

5 І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: „Вийдіть на Карме́л, і при́йдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир,

6 та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і, всьому, що твоє, мир!

7 А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, — ми не кри́вдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебува́ння їх на Кармелі.

8 Запитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай зна́йдуть в оча́х твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що зна́йде рука твоя!“

9 І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, в імені Давида, усі ці слова́. І спини́лися.

10 І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: „Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намно́жилося рабів, що вириваються кожен від пана свого!

11 І я візьму́ хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам лю́дям, яких не знаю, звідки то вони?“

12 І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і вернулися, і прийшли, і розповіли́ йому всі ці слова́.

13 А Давид сказав до людей своїх: „Припережіть кожен меча свого!“ І припереза́ли кожен меча свого, і припереза́в і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а дві сотні остались при реча́х.

14 А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґа́їл, Наваловій жінці, говорячи: „Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них.

15 А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були́ ми на полі.

16 Муром були вони над нами і вночі, і вдень повся́кчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари.

17 А тепер пізнай та побач, що́ зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити“.

18 Тоді Авіґа́їл поспішно взяла́ двісті хлібів, і два бурдюки́ вина, і п'ятеро приготовлених з отари, і п'ять сеїв пряженого зе́рна, а сто — родзи́нок, та двісті — су́шених фіґ. І склала це на ослів.

19 І сказала вона до своїх слуг: „Ідіть передо мною, а я ось піду́ за вами“.

20 І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірсько́му укритті́, аж ось Давид та люди його сходять навпере́йми їй. І вона стрінула їх.

21 А Давид, сказав: „Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро!

22 Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ра́нку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни!“

23 А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.

24 I впала вона до ніг йому та й сказала: „На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці.

25 Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я́ його, такий він: Нава́л ім'я́ йому́, і глупо́та з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.

26 А тепер, мій пане, — як живий Господь і як жива душа твоя! — Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття́ крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого!

27 А оце дару́нок, якого прине́сла твоя невільниця своєму панові, буде да́ний хлопцям, що служать моє́му панові.

28 Прости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій прова́дить ві́йни Господні, і зло не буде зна́йдене в тобі за твоїх днів.

29 І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'я́зана у в'язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх — нехай Він її кине, як із пра́щі!

30 І станеться, коли Господь зробить моєму панові все добре, що говорив про тебе, і настано́вить тебе володарем над Ізраїлем,

31 то це не буде тобі на спотика́ння та на споку́су серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!“

32 І сказав Давид до Авіґа́їл: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене!

33 І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття́ крови, і щоб рука моя не відімстила за мене.

34 Але — живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ра́нку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни!“

35 І взяв Давид із руки її те, що вона прине́сла йому, а їй сказав: „Іди з миром до свого дому! Бачиш, — я послу́хався голосу твого, і простив тобі!“

36 І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття́ в його домі, немов прийняття́ царське́! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п'я́ний. І вона не розповіла́ йому нічого, — ані малого, ані великого аж до світла ра́нку.

37 І сталося, вранці, коли Навал ви́тверезився, то жінка його розповіла́ йому про цю справу. І завмерло йому серце в його сере́дині, і він став, як камінь.

38 І сталося днів через десять, і вра́зив Господь Навала, і той помер.

39 І почув Давид, що Навал помер, і сказав: „Благословенний Госпо́дь, що розсудив справу обра́зи моєї від Навала, а раба Свого стримав від зла, — зло Навала звернув Господь на його го́лову!“ І Давид послав, і говорив про Авіґа́їл, щоб узяти її собі за жінку.

40 І прийшли Давидові раби до Авіґа́їл на Карме́л, і промовляли до неї, говорячи: „Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку“.

41 А вона встала, і вклонилася лицем до землі, та й сказала: „Ось твоя служни́ця готова стати невільницею, щоб мити но́ги рабів пана мого!“

42 І Авіґаїл поспішно встала, і сіла на осла, а п'ятеро служанок її йшли при нога́х її. І пішла вона за Давидовими посланця́ми, та й стала йому за жінку.

43 А Ахіноам узяв Давид з Їзреелу, і вони оби́дві стали йому за жінок

44 А Саул віддав дочку́ свою Мелхо́лу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

Das erste Buch Samuel

Kapitel 25

1 Und Samuel8050 starb4191; und das ganze Israel3478 versammelte sich6908, trugen Leid5594 um ihn und begruben6912 ihn in seinem Hause1004 zu Rama7414. David1732 aber machte sich auf6965 und zog hinab3381 in die Wüste4057 Paran.

2 Und es war ein Mann376 zu3966 Maon4584, und sein Wesen4639 zu Karmel3760; und der Mann376 war fast großen1419 Vermögens und hatte dreitausend7969 Schafe6629 und tausend505 Ziegen5795. Und begab sich eben, daß er seine Schafe6629 beschor zu Karmel3760.

3 Und er hieß8034 Nabal5037; sein Weib802 aber3303 hieß8034 Abigail26 und war ein376 Weib802 guter Vernunft7922 und schön2896 von Angesicht8389; der Mann376 aber war hart7186 und boshaftig in seinem Tun4611 und war einer von Kaleb3614.

4 Da nun David1732 in der Wüste4057 hörete, daß Nabal5037 seine Schafe6629 beschor,

5 sandte7971 er1732 aus zehn6235 Jünglinge5288 und sprach559 zu ihnen: Gehet hinauf5927 gen Karmel3760, und wenn ihr zu Nabal5037 kommt935, so grüßet ihn1732 von meinetwegen freundlich7592

6 und sprechet: Glück7965 zu, Friede7965 sei mit dir und deinem Hause1004 und mit allem, das du559 hast!

7 Ich habe gehöret, daß du Schafscherer1494 hast. Nun, deine Hirten7462, die du hast, sind mit uns gewesen; wir haben sie nicht verhöhnet, und hat8085 ihnen nichts3972 gefehlet an der Zahl6485, solange3117 sie zu Karmel3760 gewesen sind.

8 Frage7592 deine Jünglinge5288 darum, die werden‘s dir sagen5046; und laß4672 die Jünglinge5288 Gnade2580 finden vor deinen Augen5869, denn wir sind935 auf einen guten2896 Tag3117 kommen. Gib5414 deinen Knechten5650 und deinem Sohn1121 David1732, was deine Hand3027 findet4672.

9 Und da die8034 Jünglinge5288 Davids1732 hinkamen935 und von Davids1732 wegen alle diese Worte1696 mit1697 Nabal5037 geredet hatten, höreten sie auf5117.

10 Aber Nabal5037 antwortete6030 den Knechten5650 Davids1732 und376 sprach559: Wer ist der David1732? und wer ist der Sohn1121 Isais3448? Es werden6555 jetzt3117 der Knechte5650 viel7231, die sich von6440 ihren Herren113 reißen.

11 Sollte ich mein Brot3899, Wasser4325 und Fleisch2878 nehmen3947, das ich für meine Scherer1494 geschlachtet habe2873, und den Leuten582 geben5414, die ich nicht kenne3045, wo sie her sind?

12 Da kehreten sich2015 die Jünglinge5288 Davids1732 wieder7725 auf ihren Weg1870; und da sie wieder zu ihm kamen935, sagten5046 sie ihm solches alles1697.

13 Da sprach559 David1732 zu seinen Männern582: Gürte ein376 jeglicher sein2296 Schwert2719 um sich3427! Und3967 ein376 jeglicher gürtete sein2296 Schwert2719 um sich, und David1732 gürtete sein2296 Schwert2719 auch um sich, und zogen ihm1732 nach310 hinauf5927 bei vierhundert702 Mann376; aber zweihundert3967 blieben bei dem Geräte3627.

14 Aber der Abigail26, Nabals5037 Weibe802, sagte5046 an5860 der Jünglinge5288 einer259 und sprach559: Siehe, David1732 hat Boten4397 gesandt7971 aus der Wüste4057, unsern Herrn113 zu segnen1288; er aber schnaubte sie an.

15 Und sie sind1980 uns doch sehr3966 nütze Leute gewesen und haben uns nicht verhöhnet, und hat uns nichts3972 gefehlet an der Zahl6485, solange3117 wir582 bei ihnen gewandelt haben, wenn wir auf dem Felde7704 waren,

16 sondern sind unsere Mauern2346 gewesen Tag3119 und Nacht3915, solange3117 wir der Schafe6629 bei ihnen gehütet7462 haben.

17 So merke nun und1121 siehe7200, was du1696 tust6213; denn es ist3045 gewiß ein Unglück7451 vorhanden über unsern Herrn113 und über sein ganzes Haus1004; und er ist3615 ein heilloser1100 Mann, dem niemand etwas sagen darf.

18 Da eilete Abigail26 und6213 nahm3947 zweihundert3967 Brote3899 und zwei8147 Legel Weins3196 und fünf2568 gekochte Schafe6629 und fünf2568 Scheffel5429 Mehl7039 und hundert3967 Stück Rosinen6778 und zweihundert3967 Stück Feigen und lud es auf Esel2543.

19 Und sprach559 zu ihren Jünglingen5288: Gehet vor mir6440 hin; siehe, ich will935 kommen5674 hernach310. Und sie sagte5046 ihrem Manne376 Nabal5037 nichts davon.

20 Und als sie auf dem Esel2543 ritt7392 und hinabzog3381 im Dunkel5643 des Berges2022, siehe, da begegnete7125 ihr David1732 und seine Männer582 hinab3381, daß sie auf sie stieß6298.

21 David1732 aber hatte559 geredet: Wohlan, ich habe umsonst8267 behütet8104 alles, was2896 dieser2088 hat in der Wüste4057, daß nichts3972 gefehlet hat an allem, was er6485 hat; und er bezahlete mir7725 Gutes mit Bösem7451.

22 GOtt430 tue6213 dies3541 und noch3254 mehr den Feinden341 Davids1732, wo ich diesem7604 bis5704 licht216 Morgen1242 überlasse einen, der an die Wand7023 pisset, aus allem, das er hat!

23 Da nun Abigail26 David1732 sah7200, stieg3381 sie eilend4116 vom Esel2543 und fiel5307 vor David1732 auf6440 ihr Antlitz639 und betete7812 an zur Erde776.

24 Und fiel5307 zu8085 seinen Füßen7272 und sprach559: Ach, mein589 Herr113, mein sei diese Missetat5771, und laß deine Magd519 reden1696 vor deinen Ohren241 und höre die Worte1697 deiner Magd!

25 Mein Herr113 setze nicht sein Herz3820 wider diesen Nabal5037, den heillosen1100 Mann376; denn er ist ein Narr, wie sein Name heißt8034, und Narrheit5039 ist bei ihm. Ich aber, deine Magd519, habe7760 die8034 Jünglinge5288 meines Herrn113 nicht gesehen7200, die du gesandt7971 hast.

26 Nun aber, mein Herr113, so wahr der HErr3068 lebet, und935 so wahr deine See LE5315 lebet, der HErr3068 hat3467 dich4513 verhindert, daß du1245 nicht7451 kämest wider das Blut1818, und hat dir deine Hand3027 erlöset. So müssen nun werden wie Nabal5037 deine Feinde341, und die meinem Herrn113 übel wollen.

27 Hie ist935 der Segen1293, den deine Magd8198 meinem Herrn113 hergebracht hat; den gib5414 den Jünglingen5288, die unter meinem Herrn113 wandeln1980.

28 Vergib5375 deiner Magd519 die Übertretung6588! Denn der HErr3068 wird meinem Herrn113 ein beständig Haus1004 machen6213, denn du führest des HErrn113 Kriege4421; und6213 laß4672 kein Böses7451 an dir gefunden werden539 dein Leben lang3117.

29 Und wenn sich ein Mensch120 erheben wird, dich zu verfolgen, und nach7291 deiner See LE5315 stehet, so wird die See LE5315 meines Herrn113 eingebunden6887 sein im Bündlein6872 der Lebendigen2416 bei dem HErrn3068, deinem GOtt430; aber die See LE5315 deiner Feinde341 wird geschleudert7049 werden6965 mit der Schleuder3709.

30 Wenn denn der HErr3068 all das Gute2896 meinem Herrn113 tun6213 wird, das er dir geredet hat1696, und gebieten6680, daß du ein Herzog5057 seiest über Israel3478,

31 so wird‘s8210 dem Herzen3820 meines Herrn113 nicht ein Stoß noch Ärgernis4383 sein, daß du nicht Blut1818 vergossen hast3467 ohne Ursache2600 und dir selber geholfen; so wird der HErr113 meinem Herrn3068 wohltun3190, und wirst an deine Magd519 gedenken2142.

32 Da sprach559 David1732 zu Abigail26: Gelobet sei1288 der HErr3068, der GOtt430 Israels3478, der dich heutigestages3117 hat7971 mir entgegengesandt7125!

33 Und gesegnet1288 sei1288 deine Rede2940 und gesegnet seiest du, daß du mir heute3117 erwehret hast3607, daß ich nicht wider Blut1818 kommen935 bin und mich mit eigener Hand3027 erlöset habe3467.

34 Wahrlich199, so wahr der HErr3068, der GOtt430 Israels3478, lebet, der mich verhindert hat4513, daß ich nicht übel7489 an dir täte, wärest du3884 nicht eilend4116 mir begegnet7125, so wäre935 dem Nabal5037 nicht überblieben auf diesen lichten Morgen1242 einer, der an die Wand7023 pisset.

35 Also nahm3947 David1732 von ihrer Hand3027, was sie ihm gebracht935 hatte, und sprach559 zu8085 ihr: Zeuch mit Frieden7965 hinauf5927 in6440 dein Haus1004; siehe7200, ich habe5375 deiner Stimme6963 gehorchet und deine Person angesehen.

36 Da aber Abigail26 zu Nabal5037 kam935, siehe, da hatte er216 ein Mahl4960 zugerichtet in seinem Hause1004 wie2896 eines Königs4428 Mahl4960; und sein Herz war1419 guter Dinge bei ihm selbst3820 und er war sehr3966 trunken7910. Sie aber sagte5046 ihm nichts1697, weder Kleines6996 noch Großes, bis an den lichten Morgen1242.

37 Da es aber Morgen1242 ward, und der Wein3196 von Nabal5037 kommen3318 war, sagte5046 ihm sein4191 Weib802 solches1697. Da erstarb sein Herz3820 in seinem Leibe7130, daß er ward wie ein Stein68.

38 Und über zehn6235 Tage3117 schlug5062 ihn5037 der HErr3068, daß er starb4191.

39 Da7725 das David1732 hörete, daß Nabal5037 tot war4191, sprach559 er: Gelobet sei1288 der HErr3068, der meine Schmach7379 gerochen hat8085 an3027 dem7451 Nabal5037 und2781 seinen Knecht5650 enthalten hat7378 vor dem7451 Übel, und der HErr3068 hat dem Nabal5037 das Übel auf3947 seinen Kopf7218 vergolten. Und David1732 sandte hin und ließ7971 mit Abigail26 reden1696, daß er sie zum Weibe802 nähme.

40 Und da die Knechte5650 Davids1732 zu Abigail26 kamen935 gen Karmel3760, redeten sie559 mit ihr und sprachen1696: David1732 hat3947 uns zu dir gesandt7971, daß er dich zum Weibe802 nehme.

41 Sie stund auf6965 und betete7812 an auf ihr Angesicht639 zur Erde776 und sprach559: Siehe, hie ist deine Magd519, daß sie diene8198 den Knechten5650 meines Herrn113 und ihre Füße7272 wasche7364.

42 Und Abigail26 eilete und machte sich7392 auf6965; und ritt auf einem Esel2543 und fünf2568 Dirnen5291, die unter ihr7272 waren; und zog1980 den Boten4397 Davids1732 nach310 und ward sein3212 Weib802.

43 Auch nahm3947 David1732 Ahinoam293 von Jesreel3157; und waren beide8147 seine Weiber802.

44 Saul7586 aber gab5414 Michal4324, seine Tochter1323, Davids1732 Weib802, Phalti6406, dem Sohn1121 Lais3919 von Gallim1554.

1-а Самуїлова

Розділ 25

Das erste Buch Samuel

Kapitel 25

1 І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид устав, і пішов у пустиню Пара́н.

1 Und Samuel8050 starb4191; und das ganze Israel3478 versammelte sich6908, trugen Leid5594 um ihn und begruben6912 ihn in seinem Hause1004 zu Rama7414. David1732 aber machte sich auf6965 und zog hinab3381 in die Wüste4057 Paran.

2 І був чоловік у Мао́ні, а оселя його на Карме́лі, і цей чоловік був дуже багатий, і мав три тисячі дрібно́ї худоби та тисячу кіз. І був він на Карме́лі, коли стригли отару його́.

2 Und es war ein Mann376 zu3966 Maon4584, und sein Wesen4639 zu Karmel3760; und der Mann376 war fast großen1419 Vermögens und hatte dreitausend7969 Schafe6629 und tausend505 Ziegen5795. Und begab sich eben, daß er seine Schafe6629 beschor zu Karmel3760.

3 А ім'я́ тому чоловікові Нава́л, а ім'я жінці його Авіґа́їл. А жінка та була доброго розуму та вродли́ва, чоловік же той був жорсто́кий та злочинний, із роду Калева.

3 Und er hieß8034 Nabal5037; sein Weib802 aber3303 hieß8034 Abigail26 und war ein376 Weib802 guter Vernunft7922 und schön2896 von Angesicht8389; der Mann376 aber war hart7186 und boshaftig in seinem Tun4611 und war einer von Kaleb3614.

4 А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару.

4 Da nun David1732 in der Wüste4057 hörete, daß Nabal5037 seine Schafe6629 beschor,

5 І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: „Вийдіть на Карме́л, і при́йдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир,

5 sandte7971 er1732 aus zehn6235 Jünglinge5288 und sprach559 zu ihnen: Gehet hinauf5927 gen Karmel3760, und wenn ihr zu Nabal5037 kommt935, so grüßet ihn1732 von meinetwegen freundlich7592

6 та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і, всьому, що твоє, мир!

6 und sprechet: Glück7965 zu, Friede7965 sei mit dir und deinem Hause1004 und mit allem, das du559 hast!

7 А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, — ми не кри́вдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебува́ння їх на Кармелі.

7 Ich habe gehöret, daß du Schafscherer1494 hast. Nun, deine Hirten7462, die du hast, sind mit uns gewesen; wir haben sie nicht verhöhnet, und hat8085 ihnen nichts3972 gefehlet an der Zahl6485, solange3117 sie zu Karmel3760 gewesen sind.

8 Запитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай зна́йдуть в оча́х твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що зна́йде рука твоя!“

8 Frage7592 deine Jünglinge5288 darum, die werden‘s dir sagen5046; und laß4672 die Jünglinge5288 Gnade2580 finden vor deinen Augen5869, denn wir sind935 auf einen guten2896 Tag3117 kommen. Gib5414 deinen Knechten5650 und deinem Sohn1121 David1732, was deine Hand3027 findet4672.

9 І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, в імені Давида, усі ці слова́. І спини́лися.

9 Und da die8034 Jünglinge5288 Davids1732 hinkamen935 und von Davids1732 wegen alle diese Worte1696 mit1697 Nabal5037 geredet hatten, höreten sie auf5117.

10 І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: „Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намно́жилося рабів, що вириваються кожен від пана свого!

10 Aber Nabal5037 antwortete6030 den Knechten5650 Davids1732 und376 sprach559: Wer ist der David1732? und wer ist der Sohn1121 Isais3448? Es werden6555 jetzt3117 der Knechte5650 viel7231, die sich von6440 ihren Herren113 reißen.

11 І я візьму́ хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам лю́дям, яких не знаю, звідки то вони?“

11 Sollte ich mein Brot3899, Wasser4325 und Fleisch2878 nehmen3947, das ich für meine Scherer1494 geschlachtet habe2873, und den Leuten582 geben5414, die ich nicht kenne3045, wo sie her sind?

12 І Давидові хлопці пішли назад на свою дорогу, і вернулися, і прийшли, і розповіли́ йому всі ці слова́.

12 Da kehreten sich2015 die Jünglinge5288 Davids1732 wieder7725 auf ihren Weg1870; und da sie wieder zu ihm kamen935, sagten5046 sie ihm solches alles1697.

13 А Давид сказав до людей своїх: „Припережіть кожен меча свого!“ І припереза́ли кожен меча свого, і припереза́в і Давид свого меча. І вийшло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а дві сотні остались при реча́х.

13 Da sprach559 David1732 zu seinen Männern582: Gürte ein376 jeglicher sein2296 Schwert2719 um sich3427! Und3967 ein376 jeglicher gürtete sein2296 Schwert2719 um sich, und David1732 gürtete sein2296 Schwert2719 auch um sich, und zogen ihm1732 nach310 hinauf5927 bei vierhundert702 Mann376; aber zweihundert3967 blieben bei dem Geräte3627.

14 А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґа́їл, Наваловій жінці, говорячи: „Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них.

14 Aber der Abigail26, Nabals5037 Weibe802, sagte5046 an5860 der Jünglinge5288 einer259 und sprach559: Siehe, David1732 hat Boten4397 gesandt7971 aus der Wüste4057, unsern Herrn113 zu segnen1288; er aber schnaubte sie an.

15 А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були́ ми на полі.

15 Und sie sind1980 uns doch sehr3966 nütze Leute gewesen und haben uns nicht verhöhnet, und hat uns nichts3972 gefehlet an der Zahl6485, solange3117 wir582 bei ihnen gewandelt haben, wenn wir auf dem Felde7704 waren,

16 Муром були вони над нами і вночі, і вдень повся́кчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари.

16 sondern sind unsere Mauern2346 gewesen Tag3119 und Nacht3915, solange3117 wir der Schafe6629 bei ihnen gehütet7462 haben.

17 А тепер пізнай та побач, що́ зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити“.

17 So merke nun und1121 siehe7200, was du1696 tust6213; denn es ist3045 gewiß ein Unglück7451 vorhanden über unsern Herrn113 und über sein ganzes Haus1004; und er ist3615 ein heilloser1100 Mann, dem niemand etwas sagen darf.

18 Тоді Авіґа́їл поспішно взяла́ двісті хлібів, і два бурдюки́ вина, і п'ятеро приготовлених з отари, і п'ять сеїв пряженого зе́рна, а сто — родзи́нок, та двісті — су́шених фіґ. І склала це на ослів.

18 Da eilete Abigail26 und6213 nahm3947 zweihundert3967 Brote3899 und zwei8147 Legel Weins3196 und fünf2568 gekochte Schafe6629 und fünf2568 Scheffel5429 Mehl7039 und hundert3967 Stück Rosinen6778 und zweihundert3967 Stück Feigen und lud es auf Esel2543.

19 І сказала вона до своїх слуг: „Ідіть передо мною, а я ось піду́ за вами“.

19 Und sprach559 zu ihren Jünglingen5288: Gehet vor mir6440 hin; siehe, ich will935 kommen5674 hernach310. Und sie sagte5046 ihrem Manne376 Nabal5037 nichts davon.

20 І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірсько́му укритті́, аж ось Давид та люди його сходять навпере́йми їй. І вона стрінула їх.

20 Und als sie auf dem Esel2543 ritt7392 und hinabzog3381 im Dunkel5643 des Berges2022, siehe, da begegnete7125 ihr David1732 und seine Männer582 hinab3381, daß sie auf sie stieß6298.

21 А Давид, сказав: „Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро!

21 David1732 aber hatte559 geredet: Wohlan, ich habe umsonst8267 behütet8104 alles, was2896 dieser2088 hat in der Wüste4057, daß nichts3972 gefehlet hat an allem, was er6485 hat; und er bezahlete mir7725 Gutes mit Bösem7451.

22 Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ра́нку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни!“

22 GOtt430 tue6213 dies3541 und noch3254 mehr den Feinden341 Davids1732, wo ich diesem7604 bis5704 licht216 Morgen1242 überlasse einen, der an die Wand7023 pisset, aus allem, das er hat!

23 А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі.

23 Da nun Abigail26 David1732 sah7200, stieg3381 sie eilend4116 vom Esel2543 und fiel5307 vor David1732 auf6440 ihr Antlitz639 und betete7812 an zur Erde776.

24 I впала вона до ніг йому та й сказала: „На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці.

24 Und fiel5307 zu8085 seinen Füßen7272 und sprach559: Ach, mein589 Herr113, mein sei diese Missetat5771, und laß deine Magd519 reden1696 vor deinen Ohren241 und höre die Worte1697 deiner Magd!

25 Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім'я́ його, такий він: Нава́л ім'я́ йому́, і глупо́та з ним! А я, невільниця твоя, не бачила хлопців мого пана, що ти посилав.

25 Mein Herr113 setze nicht sein Herz3820 wider diesen Nabal5037, den heillosen1100 Mann376; denn er ist ein Narr, wie sein Name heißt8034, und Narrheit5039 ist bei ihm. Ich aber, deine Magd519, habe7760 die8034 Jünglinge5288 meines Herrn113 nicht gesehen7200, die du gesandt7971 hast.

26 А тепер, мій пане, — як живий Господь і як жива душа твоя! — Господь стримає тебе, щоб ти не ввійшов до пролиття́ крови, і щоб рука твоя не допомогла в цьому тобі! А тепер нехай стануть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають зла на пана мого!

26 Nun aber, mein Herr113, so wahr der HErr3068 lebet, und935 so wahr deine See LE5315 lebet, der HErr3068 hat3467 dich4513 verhindert, daß du1245 nicht7451 kämest wider das Blut1818, und hat dir deine Hand3027 erlöset. So müssen nun werden wie Nabal5037 deine Feinde341, und die meinem Herrn113 übel wollen.

27 А оце дару́нок, якого прине́сла твоя невільниця своєму панові, буде да́ний хлопцям, що служать моє́му панові.

27 Hie ist935 der Segen1293, den deine Magd8198 meinem Herrn113 hergebracht hat; den gib5414 den Jünglingen5288, die unter meinem Herrn113 wandeln1980.

28 Прости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій прова́дить ві́йни Господні, і зло не буде зна́йдене в тобі за твоїх днів.

28 Vergib5375 deiner Magd519 die Übertretung6588! Denn der HErr3068 wird meinem Herrn113 ein beständig Haus1004 machen6213, denn du führest des HErrn113 Kriege4421; und6213 laß4672 kein Böses7451 an dir gefunden werden539 dein Leben lang3117.

29 І хоч повстане хто гнати тебе, і шукати твоєї душі, то буде душа мого пана зв'я́зана у в'язці живих із Господом, Богом твоїм, а душу ворогів твоїх — нехай Він її кине, як із пра́щі!

29 Und wenn sich ein Mensch120 erheben wird, dich zu verfolgen, und nach7291 deiner See LE5315 stehet, so wird die See LE5315 meines Herrn113 eingebunden6887 sein im Bündlein6872 der Lebendigen2416 bei dem HErrn3068, deinem GOtt430; aber die See LE5315 deiner Feinde341 wird geschleudert7049 werden6965 mit der Schleuder3709.

30 І станеться, коли Господь зробить моєму панові все добре, що говорив про тебе, і настано́вить тебе володарем над Ізраїлем,

30 Wenn denn der HErr3068 all das Gute2896 meinem Herrn113 tun6213 wird, das er dir geredet hat1696, und gebieten6680, daß du ein Herzog5057 seiest über Israel3478,

31 то це не буде тобі на спотика́ння та на споку́су серця мого пана, як коли б пролив ти надармо кров, і пан мій пімстився сам. А коли Господь зробить добро моєму панові, то ти згадаєш про свою невільницю!“

31 so wird‘s8210 dem Herzen3820 meines Herrn113 nicht ein Stoß noch Ärgernis4383 sein, daß du nicht Blut1818 vergossen hast3467 ohne Ursache2600 und dir selber geholfen; so wird der HErr113 meinem Herrn3068 wohltun3190, und wirst an deine Magd519 gedenken2142.

32 І сказав Давид до Авіґа́їл: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене!

32 Da sprach559 David1732 zu Abigail26: Gelobet sei1288 der HErr3068, der GOtt430 Israels3478, der dich heutigestages3117 hat7971 mir entgegengesandt7125!

33 І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття́ крови, і щоб рука моя не відімстила за мене.

33 Und gesegnet1288 sei1288 deine Rede2940 und gesegnet seiest du, daß du mir heute3117 erwehret hast3607, daß ich nicht wider Blut1818 kommen935 bin und mich mit eigener Hand3027 erlöset habe3467.

34 Але — живий Господь, Бог Ізраїлів, що стримав мене зробити тобі зло, бо коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ра́нку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни!“

34 Wahrlich199, so wahr der HErr3068, der GOtt430 Israels3478, lebet, der mich verhindert hat4513, daß ich nicht übel7489 an dir täte, wärest du3884 nicht eilend4116 mir begegnet7125, so wäre935 dem Nabal5037 nicht überblieben auf diesen lichten Morgen1242 einer, der an die Wand7023 pisset.

35 І взяв Давид із руки її те, що вона прине́сла йому, а їй сказав: „Іди з миром до свого дому! Бачиш, — я послу́хався голосу твого, і простив тобі!“

35 Also nahm3947 David1732 von ihrer Hand3027, was sie ihm gebracht935 hatte, und sprach559 zu8085 ihr: Zeuch mit Frieden7965 hinauf5927 in6440 dein Haus1004; siehe7200, ich habe5375 deiner Stimme6963 gehorchet und deine Person angesehen.

36 І прийшла Авіґаїл до Навала, аж ось у нього прийняття́ в його домі, немов прийняття́ царське́! А Навалове серце було веселе в ньому, і він був дуже п'я́ний. І вона не розповіла́ йому нічого, — ані малого, ані великого аж до світла ра́нку.

36 Da aber Abigail26 zu Nabal5037 kam935, siehe, da hatte er216 ein Mahl4960 zugerichtet in seinem Hause1004 wie2896 eines Königs4428 Mahl4960; und sein Herz war1419 guter Dinge bei ihm selbst3820 und er war sehr3966 trunken7910. Sie aber sagte5046 ihm nichts1697, weder Kleines6996 noch Großes, bis an den lichten Morgen1242.

37 І сталося, вранці, коли Навал ви́тверезився, то жінка його розповіла́ йому про цю справу. І завмерло йому серце в його сере́дині, і він став, як камінь.

37 Da es aber Morgen1242 ward, und der Wein3196 von Nabal5037 kommen3318 war, sagte5046 ihm sein4191 Weib802 solches1697. Da erstarb sein Herz3820 in seinem Leibe7130, daß er ward wie ein Stein68.

38 І сталося днів через десять, і вра́зив Господь Навала, і той помер.

38 Und über zehn6235 Tage3117 schlug5062 ihn5037 der HErr3068, daß er starb4191.

39 І почув Давид, що Навал помер, і сказав: „Благословенний Госпо́дь, що розсудив справу обра́зи моєї від Навала, а раба Свого стримав від зла, — зло Навала звернув Господь на його го́лову!“ І Давид послав, і говорив про Авіґа́їл, щоб узяти її собі за жінку.

39 Da7725 das David1732 hörete, daß Nabal5037 tot war4191, sprach559 er: Gelobet sei1288 der HErr3068, der meine Schmach7379 gerochen hat8085 an3027 dem7451 Nabal5037 und2781 seinen Knecht5650 enthalten hat7378 vor dem7451 Übel, und der HErr3068 hat dem Nabal5037 das Übel auf3947 seinen Kopf7218 vergolten. Und David1732 sandte hin und ließ7971 mit Abigail26 reden1696, daß er sie zum Weibe802 nähme.

40 І прийшли Давидові раби до Авіґа́їл на Карме́л, і промовляли до неї, говорячи: „Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку“.

40 Und da die Knechte5650 Davids1732 zu Abigail26 kamen935 gen Karmel3760, redeten sie559 mit ihr und sprachen1696: David1732 hat3947 uns zu dir gesandt7971, daß er dich zum Weibe802 nehme.

41 А вона встала, і вклонилася лицем до землі, та й сказала: „Ось твоя служни́ця готова стати невільницею, щоб мити но́ги рабів пана мого!“

41 Sie stund auf6965 und betete7812 an auf ihr Angesicht639 zur Erde776 und sprach559: Siehe, hie ist deine Magd519, daß sie diene8198 den Knechten5650 meines Herrn113 und ihre Füße7272 wasche7364.

42 І Авіґаїл поспішно встала, і сіла на осла, а п'ятеро служанок її йшли при нога́х її. І пішла вона за Давидовими посланця́ми, та й стала йому за жінку.

42 Und Abigail26 eilete und machte sich7392 auf6965; und ritt auf einem Esel2543 und fünf2568 Dirnen5291, die unter ihr7272 waren; und zog1980 den Boten4397 Davids1732 nach310 und ward sein3212 Weib802.

43 А Ахіноам узяв Давид з Їзреелу, і вони оби́дві стали йому за жінок

43 Auch nahm3947 David1732 Ahinoam293 von Jesreel3157; und waren beide8147 seine Weiber802.

44 А Саул віддав дочку́ свою Мелхо́лу, Давидову жінку, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

44 Saul7586 aber gab5414 Michal4324, seine Tochter1323, Davids1732 Weib802, Phalti6406, dem Sohn1121 Lais3919 von Gallim1554.