CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Сам. 4
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

1-а Самуїлова

Розділ 4

1 І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборува́в при Евен-Гаезері, а филисти́мляни таборува́ли в Афеку.

2 І ви́шикувались филисти́мляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филисти́млянами. І вони побили в боєво́му ши́кові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка.

3 І прийшов наро́д до табо́ру, а Ізраїлеві старші́ сказали: „Чому́ вдарив нас Господь сьогодні перед филисти́млянами? Візьмі́мо собі з Шіло́ ковчега Господнього заповіту, і нехай вві́йде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів“.

4 І послав народ до Шіло́, і поне́сли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілі́євих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.

5 І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табо́ру, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, — аж застогнала земля!

6 А филисти́мляни почули голос окрику, та й сказали: „Що́ це за голос цього великого окрику в єврейському табо́рі?“ І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табо́ру.

7 І полякалися филисти́мляни, і говорили: „Бог прибув до табо́ру!“ І сказали вони: „Біда нам, бо такого, як це, не було́ ще ніко́ли!

8 Біда нам! Хто нас урятує від руки цих поту́жних богі́в? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою пора́зою у пустині!

9 Зміцніться та будьте му́жні, филисти́мляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, — і воюйте!“

10 І воювали филисти́мляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого наме́ту. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти.

11 А Божий ковче́г був узятий, і два Ілі́єві сини, Хофні та Піихас, полягли́.

12 І побіг один веніями́нівець із бо́ю, і прибув того дня до Шіло́; а одежа його була подерта, і порох на голові його.

13 І прибув він, — аж ось Ілі́й сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, — і закричало все місто!

14 А Ілі́й почув голос того крику та й сказав: „Що́ це за голос того на́товпу?“ А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілі́єві.

15 А Ілі́й був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його поме́ркли, і він не міг бачити.

16 І сказав той чоловік до Ілі́я: „Я той, що прибіг із бо́ю, і я втік сьогодні з бойови́х лав“. І сказав Ілій: „Що́ то сталося, мій сину?“

17 І відповів вісник і сказав: „Ізраїль побіг перед филисти́млянами, і сталась велика пора́зка в наро́ді. І оби́два сини твої, Хофні та Пінхас, полягли́. А ковче́г Божий узятий!“

18 І сталося, як згадав він про Божого ковче́га, то впав Ілій зо стільця на́взнак при брамі, — зламався карк йому, і він помер, бо той муж був стари́й та тяжки́й. А він судив Ізраїля сорок літ.

19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка́, близька́ до ро́дів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породи́ла, бо прийшли на неї породільні болі її.

20 А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: „Не бійся, бо ти породила сина!“ Та вона не відповіла́, і не взяла цього до серця свого́.

21 І вона назвала ім'я́ тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: „Відійшла Ізраїлева слава!“ Бо почула про взяття́ Божого ковче́гу, і про тестя свого та про мужа свого́,

22 та й сказала: „Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковче́г“.

Das erste Buch Samuel

Kapitel 4

1 Und6430 Samuel8050 fing an zu predigen dem ganzen Israel3478. Israel3478 aber1697 zog aus3318 den Philistern entgegen7125 in den Streit4421; und lagerten sich2583 bei Eben-Ezer72. Die Philister6430 aber hatten sich2583 gelagert zu Aphek663

2 und6430 rüsteten sich6186 gegen7125 Israel3478. Und6430 der Streit4421 teilete sich weit5203. Und Israel3478 ward vor6440 den Philistern geschlagen5062, und schlugen5221 in der Ordnung4634 im Felde7704 bei viertausend702 Mann376.

3 Und6430 da das Volk5971 ins Lager4264 kam935, sprachen559 die Ältesten2205 Israels3478: Warum hat uns der HErr3068 heute3117 schlagen5062 lassen vor den Philistern? Laßt uns zu uns nehmen3947 die Lade727 des Bundes1285 des HErrn3068 von7130 Silo7887 und laßt sie, unter6440 uns kommen935, daß sie uns helfe3467 von der Hand3709 unserer Feinde341.

4 Und5941 das Volk5971 sandte gen Silo7887 und ließ7971 von dannen holen5375 die3427 Lade727 des Bundes1285 des HErrn3068 Zebaoth6635, der über den Cherubim3742 sitzet. Und waren da die zween Söhne1121 Elis mit der Lade727 des Bundes1285 Gottes430, Hophni2652 und Pinehas6372.

5 Und da die Lade727 des Bundes1285 des HErrn3068 in das Lager4264 kam935, jauchzete das ganze Israel3478 mit einem großen1419 Jauchzen7321, daß die Erde776 erschallete.

6 Da aber die Philister6430 höreten das Geschrei6963 solches8085 Jauchzens8643, sprachen559 sie: Was ist935 das Geschrei6963 solches großen1419 Jauchzens8643 in der Ebräer Lager4264? Und da sie erfuhren3045, daß die Lade727 des HErrn3068 ins Lager4264 kommen wäre,

7 fürchteten3372 sie sich und6430 sprachen559: GOtt430 ist935 ins Lager4264 kommen; und sprachen559 weiter: Wehe188 uns! denn es ist vorhin nicht also gestanden.

8 Wehe188 uns! Wer will uns erretten5337 von der Hand3027 dieser mächtigen117 Götter430? Das sind die Götter430, die Ägypten4714 schlugen5221 mit allerlei Plage4347 in der Wüste4057.

9 So seid1961 nun getrost und Männer582, ihr5680 Philister6430, daß ihr nicht dienen5647 müsset den Ebräern, wie sie2388 euch gedienet haben5647. Seid1961 Männer582 und streitet3898!

10 Da stritten3898 die Philister6430, und Israel3478 ward geschlagen5062, und ein jeglicher floh5127 in seine Hütte168. Und es war eine sehr3966 große1419 Schlacht4347, daß aus Israel3478 fielen5307 dreißigtausend7970 Mann376 Fußvolks.

11 Und5941 die Lade727 Gottes430 ward3947 genommen, und die zween Söhne1121 Elis, Hophni2652 und Pinehas6372, starben4191.

12 Da lief7323 einer376 von Benjamin1144 aus dem Heer4634 und4055 kam935 gen Silo7887 desselben Tages3117; und hatte seine Kleider zerrissen7167 und hatte Erde127 auf sein Haupt7218 gestreuet.

13 Und siehe, als er hineinkam, saß3427 Eli5941 auf dem Stuhl3678, daß er auf den Weg sähe6822; denn sein Herz3820 war935 zaghaft2730 über der Lade727 Gottes430. Und da der Mann376 in die Stadt5892 kam935, sagte5046 er‘s an3027; und die ganze Stadt5892 schrie2199.

14 Und da Eli5941 das laute6963 Schreien6963 hörete, fragte er: Was ist935 das für ein laut Getümmel1995? Da kam8085 der Mann376 eilend4116 und sagte559 es Eli5941 an5046.

15 (Eli aber5941 war8083 achtundneunzig Jahre8141 alt1121, und seine Augen5869 waren dunkel, daß er nicht6965 sehen7200 konnte3201.)

16 Der Mann376 aber5941 sprach559 zu4634 Eli: Ich komme935 und bin heute3117 aus dem Heer geflohen5127. Er aber sprach559: Wie gehet es1697 zu4634, mein Sohn1121?

17 Da antwortete6030 der Verkündiger1319 und6430 sprach559: Israel3478 ist8147 geflohen5127 vor6440 den Philistern, und ist eine große1419 Schlacht4046 im Volk5971 geschehen; und deine zween Söhne1121, Hophni2652 und Pinehas6372, sind gestorben4191; dazu die Lade727 Gottes430 ist genommen.

18 Da er3027 aber der Lade727 Gottes430 gedachte2142, fiel5307 er zurück322 vom Stuhl3678 am1157 Tor8179 und brach7665 seinen Hals4665 entzwei und starb4191; denn er war alt2204 und ein schwerer3513 Mann376. Er richtete8199 aber Israel3478 vierzig705 Jahre8141.

19 Seine Schnur aber3618, Pinehas6372 Weib802, war4191 schwanger2030 und sollte schier geliegen. Da sie3947 das Gerücht8052 hörete, daß die Lade727 Gottes430 genommen und ihr3205 Schwäher und Mann376 tot wäre, krümmete sie sich3766 und gebar3205, denn es kam8085 sie ihr Wehe6735 an413.

20 Und da6256 sie7896 jetzt starb4191, sprachen1696 die Weiber, die neben ihr3205 stunden: Fürchte3372 dich nicht, du hast5324 einen jungen Sohn1121. Aber sie antwortete6030 nichts und nahm‘s auch nicht zu Herzen3820.

21 Und sie hieß7121 den Knaben5288 Ikabod350 und sprach559: Die Herrlichkeit3519 ist3947 dahin von413 Israel3478; weil die Lade727 Gottes430 genommen war1540 und ihr Schwäher und ihr Mann376.

22 Und sprach559 abermal: Die Herrlichkeit3519 ist3947 dahin1540 von Israel3478; denn die Lade727 Gottes430 ist genommen.

1-а Самуїлова

Розділ 4

Das erste Buch Samuel

Kapitel 4

1 І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборува́в при Евен-Гаезері, а филисти́мляни таборува́ли в Афеку.

1 Und6430 Samuel8050 fing an zu predigen dem ganzen Israel3478. Israel3478 aber1697 zog aus3318 den Philistern entgegen7125 in den Streit4421; und lagerten sich2583 bei Eben-Ezer72. Die Philister6430 aber hatten sich2583 gelagert zu Aphek663

2 І ви́шикувались филисти́мляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филисти́млянами. І вони побили в боєво́му ши́кові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка.

2 und6430 rüsteten sich6186 gegen7125 Israel3478. Und6430 der Streit4421 teilete sich weit5203. Und Israel3478 ward vor6440 den Philistern geschlagen5062, und schlugen5221 in der Ordnung4634 im Felde7704 bei viertausend702 Mann376.

3 І прийшов наро́д до табо́ру, а Ізраїлеві старші́ сказали: „Чому́ вдарив нас Господь сьогодні перед филисти́млянами? Візьмі́мо собі з Шіло́ ковчега Господнього заповіту, і нехай вві́йде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів“.

3 Und6430 da das Volk5971 ins Lager4264 kam935, sprachen559 die Ältesten2205 Israels3478: Warum hat uns der HErr3068 heute3117 schlagen5062 lassen vor den Philistern? Laßt uns zu uns nehmen3947 die Lade727 des Bundes1285 des HErrn3068 von7130 Silo7887 und laßt sie, unter6440 uns kommen935, daß sie uns helfe3467 von der Hand3709 unserer Feinde341.

4 І послав народ до Шіло́, і поне́сли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілі́євих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.

4 Und5941 das Volk5971 sandte gen Silo7887 und ließ7971 von dannen holen5375 die3427 Lade727 des Bundes1285 des HErrn3068 Zebaoth6635, der über den Cherubim3742 sitzet. Und waren da die zween Söhne1121 Elis mit der Lade727 des Bundes1285 Gottes430, Hophni2652 und Pinehas6372.

5 І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табо́ру, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, — аж застогнала земля!

5 Und da die Lade727 des Bundes1285 des HErrn3068 in das Lager4264 kam935, jauchzete das ganze Israel3478 mit einem großen1419 Jauchzen7321, daß die Erde776 erschallete.

6 А филисти́мляни почули голос окрику, та й сказали: „Що́ це за голос цього великого окрику в єврейському табо́рі?“ І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табо́ру.

6 Da aber die Philister6430 höreten das Geschrei6963 solches8085 Jauchzens8643, sprachen559 sie: Was ist935 das Geschrei6963 solches großen1419 Jauchzens8643 in der Ebräer Lager4264? Und da sie erfuhren3045, daß die Lade727 des HErrn3068 ins Lager4264 kommen wäre,

7 І полякалися филисти́мляни, і говорили: „Бог прибув до табо́ру!“ І сказали вони: „Біда нам, бо такого, як це, не було́ ще ніко́ли!

7 fürchteten3372 sie sich und6430 sprachen559: GOtt430 ist935 ins Lager4264 kommen; und sprachen559 weiter: Wehe188 uns! denn es ist vorhin nicht also gestanden.

8 Біда нам! Хто нас урятує від руки цих поту́жних богі́в? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою пора́зою у пустині!

8 Wehe188 uns! Wer will uns erretten5337 von der Hand3027 dieser mächtigen117 Götter430? Das sind die Götter430, die Ägypten4714 schlugen5221 mit allerlei Plage4347 in der Wüste4057.

9 Зміцніться та будьте му́жні, филисти́мляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, — і воюйте!“

9 So seid1961 nun getrost und Männer582, ihr5680 Philister6430, daß ihr nicht dienen5647 müsset den Ebräern, wie sie2388 euch gedienet haben5647. Seid1961 Männer582 und streitet3898!

10 І воювали филисти́мляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого наме́ту. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти.

10 Da stritten3898 die Philister6430, und Israel3478 ward geschlagen5062, und ein jeglicher floh5127 in seine Hütte168. Und es war eine sehr3966 große1419 Schlacht4347, daß aus Israel3478 fielen5307 dreißigtausend7970 Mann376 Fußvolks.

11 А Божий ковче́г був узятий, і два Ілі́єві сини, Хофні та Піихас, полягли́.

11 Und5941 die Lade727 Gottes430 ward3947 genommen, und die zween Söhne1121 Elis, Hophni2652 und Pinehas6372, starben4191.

12 І побіг один веніями́нівець із бо́ю, і прибув того дня до Шіло́; а одежа його була подерта, і порох на голові його.

12 Da lief7323 einer376 von Benjamin1144 aus dem Heer4634 und4055 kam935 gen Silo7887 desselben Tages3117; und hatte seine Kleider zerrissen7167 und hatte Erde127 auf sein Haupt7218 gestreuet.

13 І прибув він, — аж ось Ілі́й сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, — і закричало все місто!

13 Und siehe, als er hineinkam, saß3427 Eli5941 auf dem Stuhl3678, daß er auf den Weg sähe6822; denn sein Herz3820 war935 zaghaft2730 über der Lade727 Gottes430. Und da der Mann376 in die Stadt5892 kam935, sagte5046 er‘s an3027; und die ganze Stadt5892 schrie2199.

14 А Ілі́й почув голос того крику та й сказав: „Що́ це за голос того на́товпу?“ А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілі́єві.

14 Und da Eli5941 das laute6963 Schreien6963 hörete, fragte er: Was ist935 das für ein laut Getümmel1995? Da kam8085 der Mann376 eilend4116 und sagte559 es Eli5941 an5046.

15 А Ілі́й був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його поме́ркли, і він не міг бачити.

15 (Eli aber5941 war8083 achtundneunzig Jahre8141 alt1121, und seine Augen5869 waren dunkel, daß er nicht6965 sehen7200 konnte3201.)

16 І сказав той чоловік до Ілі́я: „Я той, що прибіг із бо́ю, і я втік сьогодні з бойови́х лав“. І сказав Ілій: „Що́ то сталося, мій сину?“

16 Der Mann376 aber5941 sprach559 zu4634 Eli: Ich komme935 und bin heute3117 aus dem Heer geflohen5127. Er aber sprach559: Wie gehet es1697 zu4634, mein Sohn1121?

17 І відповів вісник і сказав: „Ізраїль побіг перед филисти́млянами, і сталась велика пора́зка в наро́ді. І оби́два сини твої, Хофні та Пінхас, полягли́. А ковче́г Божий узятий!“

17 Da antwortete6030 der Verkündiger1319 und6430 sprach559: Israel3478 ist8147 geflohen5127 vor6440 den Philistern, und ist eine große1419 Schlacht4046 im Volk5971 geschehen; und deine zween Söhne1121, Hophni2652 und Pinehas6372, sind gestorben4191; dazu die Lade727 Gottes430 ist genommen.

18 І сталося, як згадав він про Божого ковче́га, то впав Ілій зо стільця на́взнак при брамі, — зламався карк йому, і він помер, бо той муж був стари́й та тяжки́й. А він судив Ізраїля сорок літ.

18 Da er3027 aber der Lade727 Gottes430 gedachte2142, fiel5307 er zurück322 vom Stuhl3678 am1157 Tor8179 und brach7665 seinen Hals4665 entzwei und starb4191; denn er war alt2204 und ein schwerer3513 Mann376. Er richtete8199 aber Israel3478 vierzig705 Jahre8141.

19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка́, близька́ до ро́дів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породи́ла, бо прийшли на неї породільні болі її.

19 Seine Schnur aber3618, Pinehas6372 Weib802, war4191 schwanger2030 und sollte schier geliegen. Da sie3947 das Gerücht8052 hörete, daß die Lade727 Gottes430 genommen und ihr3205 Schwäher und Mann376 tot wäre, krümmete sie sich3766 und gebar3205, denn es kam8085 sie ihr Wehe6735 an413.

20 А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: „Не бійся, бо ти породила сина!“ Та вона не відповіла́, і не взяла цього до серця свого́.

20 Und da6256 sie7896 jetzt starb4191, sprachen1696 die Weiber, die neben ihr3205 stunden: Fürchte3372 dich nicht, du hast5324 einen jungen Sohn1121. Aber sie antwortete6030 nichts und nahm‘s auch nicht zu Herzen3820.

21 І вона назвала ім'я́ тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: „Відійшла Ізраїлева слава!“ Бо почула про взяття́ Божого ковче́гу, і про тестя свого та про мужа свого́,

21 Und sie hieß7121 den Knaben5288 Ikabod350 und sprach559: Die Herrlichkeit3519 ist3947 dahin von413 Israel3478; weil die Lade727 Gottes430 genommen war1540 und ihr Schwäher und ihr Mann376.

22 та й сказала: „Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковче́г“.

22 Und sprach559 abermal: Die Herrlichkeit3519 ist3947 dahin1540 von Israel3478; denn die Lade727 Gottes430 ist genommen.