CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Повт. 1
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Повторення Закону

Розділ 1

1 Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всьо́го Ізраїля по тім боці Йорда́ну в пустині, на степу́, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом,

2 одина́дцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа.

3 І сталося сорокового року, одина́дцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них,

4 по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя баша́нського, що сидів в Аштароті в Едреї.

5 На тім боці Йорда́ну в моавському кра́ї став Мойсей виясняти Зако́на, говорячи:

6 „Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хори́ві, говорячи: До́сить вам сидіти на цій горі!

7 Оберніться й рушайте, і йдіть на го́ру амореянина, та до всіх сусідів його на степу́, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, — до кра́ю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, — річки Ефра́ту.

8 Ось Я дав вам цей край! Увійдіть, і заволодійте цим кра́єм, що на нього Господь був присяг вашим батькам, — Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них“.

9 І сказав я того ча́су до вас, говорячи: „Не мо́жу я сам носити вас.

10 Господь, Бог ваш, розмно́жив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зо́рі небесні!

11 Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагосло́вить вас, як Він говорив вам.

12 Як я сам понесу тяготу́ вашу, і тяга́р ваш, і ваші супере́чки?

13 Візьміть собі му́жів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі́ вас“.

14 І ви відповіли́ мені та й сказали: „Добра та річ, що ти кажеш зробити“.

15 І взяв я голі́в ваших племе́н, мужів мудрих та знаних, і поставив їх го́ловами над вами, — тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племе́н.

16 І наказав я того ча́су вашим су́ддям, говорячи: „Вислухо́вуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між прихо́дьком його.

17 Не будете звертати уваги на обличчя в суді, — як мало́го, так і великого ви́слухаєте, не будете боятися обличчя люди́ни, бо суд — Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка́ для вас, принесете мені, і я вислухаю її“.

18 I наказав я вам того ча́су про всі ті речі, що ви зробите.

19 І ми рушили з Хори́ву, та й перейшли цю велику й страшну́ пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа.

20 І сказав я до вас: „Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам.

21 Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся!“

22 А ви всі підійшли до мене та й сказали: „Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони ви́слідять нам той край, та нехай принесуть нам відо́мість про дорогу, що нею підемо, та про міста́, куди вві́йдемо“.

23 І була́ та річ добра в моїх оча́х, і взяв я у вас дванадцять му́жа, — муж один для пле́мени.

24 І вони відійшли, і зійшли на го́ру, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край.

25 І взяли вони в свою ру́ку з пло́ду того кра́ю, і прине́сли до нас, і здали́ нам справу, і сказали: „Добрий той край, що Господь, Бог наш, дає нам!“

26 Та ви не хотіли йти, і були неслухня́ні наказам Господа, Бога вашого.

27 І нарікали ви по ваших наметах і говорили: „З не́нависти до нас Господь вивів нас з єгипетського кра́ю, щоб дати нас у руку аморе́янина на ви́гублення нас.

28 Куди ми пі́демо? Брати́ наші розслабили наше серце, говорячи: Наро́д той більший та вищий від нас, міста великі й умі́цнені аж до неба, і навіть ве́летнів ми бачили там“.

29 І сказав я до вас: „Не лякайтеся й не бійтеся їх!

30 Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших оча́х,

31 і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого прихо́ду до цього місця.

32 Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога,

33 що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше табору́вання, — вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що бу́дете нею ходити, а хмарою вдень“.

34 І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи:

35 Поправді кажу́, — ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго кра́ю, що присяг Я дати вашим батькам,

36 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, — він побачить його, і йому Я дам той край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього.

37 Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: „І ти не ввійдеш туди!

38 Ісус, син Нави́нів, що стоїть перед тобою, він уві́йде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним.

39 А діти ваші, про яких ви сказали: „На здо́бич будуть вони“, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, — вони вві́йдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним.

40 А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря“.

41 А ви відповіли та й сказали мені: „Згрішили ми Господе́ві! Ми ви́йдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш“. І припереза́ли ви кожен військо́ву збро́ю свою, і відважилися вийти на го́ру.

42 Але Господь до мене сказав: „Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, — бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами“.

43 І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухня́ні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на го́ру.

44 І вийшов навпере́йми вас аморе́янин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли́ вас в Сеїрі аж до Горми.

45 І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, — та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас.

46 І сиділи ви в Кадешу багато днів, — стільки днів, скільки там ви сиділи.

Deuteronomy

Chapter 1

1 THESE are the words which Moses spoke to all Israel beyond the Jordan in the wilderness, in the low desert plain opposite the Red Sea, between Paran and Tophel and Lebanon and Hazeroth and Dizahab.

2 (There are eleven days' journey from Horeb to mount Seir to Rakim-gia.)

3 And it came to pass in the fortieth year, in the eleventh month, on the first day of the month, that Moses spoke to the children of Israel according to all that the LORD had given him in commandment concerning them;

4 After he had slain Sihon the king of the Amorites, who dwelt in Heshbon, and Og the king of Mathnin, who dwelt in Astaroth and in Erdei,

5 Beyond the Jordan, in the land of Moab; Moses began to explain this law, saying,

6 The LORD our God said to us in Horeb, You have dwelt long enough in this mountain;

7 Turn and set out on your journey, and go to the mountain of the Amorites, and to all the places round about it, in the low desert plain, in the mountain, in the lowland and in the south and by the sea side, to the land of the Canaanites, and to Lebanon, as far as the great river, the river Euphrates.

8 Behold, I have given you the land before you; go in and possess the land which the LORD swore to your fathers, Abraham, Isaac, and Jacob, to give to them and to their descendants after them.

9 And I said to you at that time, I am not able to bear you myself alone;

10 The LORD your God has multiplied you, and behold, you are this day as the stars of heaven in multitude.

11 (May the LORD God of your fathers make you a thousand times as many more as you are, and bless you, as he has promised you!)

12 How can I myself bear alone your encumbrance and your burden and your strife?

13 Choose for yourselves wise men, who have understanding and are renowned among your tribes, and I will make them chiefs over you.

14 And you answered and said to me, The thing that you have spoken is good for us to do.

15 So I took the chiefs of your tribes, wise men and renowned, and made them chieftains over you, commanders over thousands and captains over hundreds and officers over fifty and officers over ten and scribes for your tribes.

16 And I charged your judges at that time, saying, Hear the causes between your brethren, and judge righteously between a man and his brother, and the stranger that is with him.

17 You shall not be partial to persons in judgment; but you shall hear the small as well as the great; you shall not be afraid of the face of man, for the judgment is God's; and the cause that is too hard for you, bring it to me, and I will hear it.

18 And I commanded you at that time all the things that you should do.

19 And when we journeyed from Horeb, we went through all that great and terrible wilderness, which you saw by the way of the mountain of the Amorites, as the LORD our God commanded us; and we came as far as Rakim-gia.

20 And I said to you, You have come to the mountain of the Amorites, which the LORD our God has given us.

21 Behold, the LORD your God has given the land before you; go up and possess it, as the LORD God of your fathers has said to you; fear not, neither be terrified.

22 Then all of you came near to me and said, Let us send men before us, and they shall spy out the land for us, and bring us word again and show us the way by which we must go up and the cities into which we shall come.

23 And the saying pleased me well; and I took twelve men of you, one man of each tribe;

24 And they turned and went up into the mountain, and came as far as the valley of Segola, and spied out the land.

25 And they took some of the fruit of the land in their hands, and brought it down to us, and they brought us word again and said to us, It is a good land which the LORD our God does give to us.

26 But in spite of this, you would not go up, but rebelled against the commandment of the LORD your God;

27 And you murmured in your tents and said, It is because the LORD hated us that he has brought us forth out of the land of Egypt, to deliver us into the hand of the Amorites, to destroy us.

28 Whither shall we go up? Our brethren have discouraged our heart, tying, The people are greater and taller than we; the cities are great and walled up to heaven; and moreover we have seen the sons of giants there.

29 Then I said to you, Fear not, neither tremble of them.

30 The LORD your God, who goes before you, shall fight for you, just as he did for you in Egypt before your eyes;

31 And in the wilderness, where you saw how the LORD your God nourished you, just as a man nourishes his son, in all the way that you went, until you came to this place.

32 Yet in this thing you did not believe the LORD your God,

33 Who went in the way before you to prepare a place for you to encamp in it, in fire by night to show you by what way you should go, and in a cloud by day.

34 And the LORD heard the voice of your complaining, and was angry, and swore, saying,

35 Surely there shall not one of these men of this evil generation see the good land which I swore to give to your fathers,

36 Except Caleb the son of Jophaniah; he shall see it, and to him will I give the land upon which he has trodden, and to his children, because he has wholly followed the LORD.

37 Also the LORD was angry with me on your account, saying, You also shall not go in thither.

38 But Joshua the son of Nun, who stands before you, he shall go in there; encourage him; for he shall cause Israel to inherit it.

39 Moreover your little ones, who you said would be a prey, and your children, who in that day had no knowledge between good and evil, shall go in there, and to them will I give it, and they shall possess it.

40 But as for you, turn you and take your journey into the wilderness by the way of the Red Sea.

41 Then you answered and said to me, We have sinned against the LORD our God, we will go up and fight, just as the LORD our God commanded us. And when you had girded on every man his weapons of war, you were stirred up to go up into the mountain.

42 And the LORD said to me, Say to them, You shall not go up, neither fight; for I am not among you; lest you be defeated before your enemies.

43 So I spoke to you; and you would not listen, and you rebelled against the commandment of the LORD, and went presumptuously up into the mountain.

44 And the Amorites, who dwelt in that mountain, came out against you and chased you as smoked-out bees do, and drove you away from Seir, as far as Hirmah.

45 Then you sat down and wept before the LORD; but the LORD would not hearken to your voice nor give ear to you.

46 So you remained in Rakim many days, according to the days that you remained there.

Повторення Закону

Розділ 1

Deuteronomy

Chapter 1

1 Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всьо́го Ізраїля по тім боці Йорда́ну в пустині, на степу́, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом,

1 THESE are the words which Moses spoke to all Israel beyond the Jordan in the wilderness, in the low desert plain opposite the Red Sea, between Paran and Tophel and Lebanon and Hazeroth and Dizahab.

2 одина́дцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа.

2 (There are eleven days' journey from Horeb to mount Seir to Rakim-gia.)

3 І сталося сорокового року, одина́дцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них,

3 And it came to pass in the fortieth year, in the eleventh month, on the first day of the month, that Moses spoke to the children of Israel according to all that the LORD had given him in commandment concerning them;

4 по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя баша́нського, що сидів в Аштароті в Едреї.

4 After he had slain Sihon the king of the Amorites, who dwelt in Heshbon, and Og the king of Mathnin, who dwelt in Astaroth and in Erdei,

5 На тім боці Йорда́ну в моавському кра́ї став Мойсей виясняти Зако́на, говорячи:

5 Beyond the Jordan, in the land of Moab; Moses began to explain this law, saying,

6 „Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хори́ві, говорячи: До́сить вам сидіти на цій горі!

6 The LORD our God said to us in Horeb, You have dwelt long enough in this mountain;

7 Оберніться й рушайте, і йдіть на го́ру амореянина, та до всіх сусідів його на степу́, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, — до кра́ю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, — річки Ефра́ту.

7 Turn and set out on your journey, and go to the mountain of the Amorites, and to all the places round about it, in the low desert plain, in the mountain, in the lowland and in the south and by the sea side, to the land of the Canaanites, and to Lebanon, as far as the great river, the river Euphrates.

8 Ось Я дав вам цей край! Увійдіть, і заволодійте цим кра́єм, що на нього Господь був присяг вашим батькам, — Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них“.

8 Behold, I have given you the land before you; go in and possess the land which the LORD swore to your fathers, Abraham, Isaac, and Jacob, to give to them and to their descendants after them.

9 І сказав я того ча́су до вас, говорячи: „Не мо́жу я сам носити вас.

9 And I said to you at that time, I am not able to bear you myself alone;

10 Господь, Бог ваш, розмно́жив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зо́рі небесні!

10 The LORD your God has multiplied you, and behold, you are this day as the stars of heaven in multitude.

11 Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагосло́вить вас, як Він говорив вам.

11 (May the LORD God of your fathers make you a thousand times as many more as you are, and bless you, as he has promised you!)

12 Як я сам понесу тяготу́ вашу, і тяга́р ваш, і ваші супере́чки?

12 How can I myself bear alone your encumbrance and your burden and your strife?

13 Візьміть собі му́жів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі́ вас“.

13 Choose for yourselves wise men, who have understanding and are renowned among your tribes, and I will make them chiefs over you.

14 І ви відповіли́ мені та й сказали: „Добра та річ, що ти кажеш зробити“.

14 And you answered and said to me, The thing that you have spoken is good for us to do.

15 І взяв я голі́в ваших племе́н, мужів мудрих та знаних, і поставив їх го́ловами над вами, — тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племе́н.

15 So I took the chiefs of your tribes, wise men and renowned, and made them chieftains over you, commanders over thousands and captains over hundreds and officers over fifty and officers over ten and scribes for your tribes.

16 І наказав я того ча́су вашим су́ддям, говорячи: „Вислухо́вуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між прихо́дьком його.

16 And I charged your judges at that time, saying, Hear the causes between your brethren, and judge righteously between a man and his brother, and the stranger that is with him.

17 Не будете звертати уваги на обличчя в суді, — як мало́го, так і великого ви́слухаєте, не будете боятися обличчя люди́ни, бо суд — Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка́ для вас, принесете мені, і я вислухаю її“.

17 You shall not be partial to persons in judgment; but you shall hear the small as well as the great; you shall not be afraid of the face of man, for the judgment is God's; and the cause that is too hard for you, bring it to me, and I will hear it.

18 I наказав я вам того ча́су про всі ті речі, що ви зробите.

18 And I commanded you at that time all the things that you should do.

19 І ми рушили з Хори́ву, та й перейшли цю велику й страшну́ пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа.

19 And when we journeyed from Horeb, we went through all that great and terrible wilderness, which you saw by the way of the mountain of the Amorites, as the LORD our God commanded us; and we came as far as Rakim-gia.

20 І сказав я до вас: „Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам.

20 And I said to you, You have come to the mountain of the Amorites, which the LORD our God has given us.

21 Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся!“

21 Behold, the LORD your God has given the land before you; go up and possess it, as the LORD God of your fathers has said to you; fear not, neither be terrified.

22 А ви всі підійшли до мене та й сказали: „Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони ви́слідять нам той край, та нехай принесуть нам відо́мість про дорогу, що нею підемо, та про міста́, куди вві́йдемо“.

22 Then all of you came near to me and said, Let us send men before us, and they shall spy out the land for us, and bring us word again and show us the way by which we must go up and the cities into which we shall come.

23 І була́ та річ добра в моїх оча́х, і взяв я у вас дванадцять му́жа, — муж один для пле́мени.

23 And the saying pleased me well; and I took twelve men of you, one man of each tribe;

24 І вони відійшли, і зійшли на го́ру, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край.

24 And they turned and went up into the mountain, and came as far as the valley of Segola, and spied out the land.

25 І взяли вони в свою ру́ку з пло́ду того кра́ю, і прине́сли до нас, і здали́ нам справу, і сказали: „Добрий той край, що Господь, Бог наш, дає нам!“

25 And they took some of the fruit of the land in their hands, and brought it down to us, and they brought us word again and said to us, It is a good land which the LORD our God does give to us.

26 Та ви не хотіли йти, і були неслухня́ні наказам Господа, Бога вашого.

26 But in spite of this, you would not go up, but rebelled against the commandment of the LORD your God;

27 І нарікали ви по ваших наметах і говорили: „З не́нависти до нас Господь вивів нас з єгипетського кра́ю, щоб дати нас у руку аморе́янина на ви́гублення нас.

27 And you murmured in your tents and said, It is because the LORD hated us that he has brought us forth out of the land of Egypt, to deliver us into the hand of the Amorites, to destroy us.

28 Куди ми пі́демо? Брати́ наші розслабили наше серце, говорячи: Наро́д той більший та вищий від нас, міста великі й умі́цнені аж до неба, і навіть ве́летнів ми бачили там“.

28 Whither shall we go up? Our brethren have discouraged our heart, tying, The people are greater and taller than we; the cities are great and walled up to heaven; and moreover we have seen the sons of giants there.

29 І сказав я до вас: „Не лякайтеся й не бійтеся їх!

29 Then I said to you, Fear not, neither tremble of them.

30 Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших оча́х,

30 The LORD your God, who goes before you, shall fight for you, just as he did for you in Egypt before your eyes;

31 і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого прихо́ду до цього місця.

31 And in the wilderness, where you saw how the LORD your God nourished you, just as a man nourishes his son, in all the way that you went, until you came to this place.

32 Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога,

32 Yet in this thing you did not believe the LORD your God,

33 що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше табору́вання, — вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що бу́дете нею ходити, а хмарою вдень“.

33 Who went in the way before you to prepare a place for you to encamp in it, in fire by night to show you by what way you should go, and in a cloud by day.

34 І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи:

34 And the LORD heard the voice of your complaining, and was angry, and swore, saying,

35 Поправді кажу́, — ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго кра́ю, що присяг Я дати вашим батькам,

35 Surely there shall not one of these men of this evil generation see the good land which I swore to give to your fathers,

36 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, — він побачить його, і йому Я дам той край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього.

36 Except Caleb the son of Jophaniah; he shall see it, and to him will I give the land upon which he has trodden, and to his children, because he has wholly followed the LORD.

37 Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: „І ти не ввійдеш туди!

37 Also the LORD was angry with me on your account, saying, You also shall not go in thither.

38 Ісус, син Нави́нів, що стоїть перед тобою, він уві́йде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним.

38 But Joshua the son of Nun, who stands before you, he shall go in there; encourage him; for he shall cause Israel to inherit it.

39 А діти ваші, про яких ви сказали: „На здо́бич будуть вони“, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, — вони вві́йдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним.

39 Moreover your little ones, who you said would be a prey, and your children, who in that day had no knowledge between good and evil, shall go in there, and to them will I give it, and they shall possess it.

40 А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря“.

40 But as for you, turn you and take your journey into the wilderness by the way of the Red Sea.

41 А ви відповіли та й сказали мені: „Згрішили ми Господе́ві! Ми ви́йдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш“. І припереза́ли ви кожен військо́ву збро́ю свою, і відважилися вийти на го́ру.

41 Then you answered and said to me, We have sinned against the LORD our God, we will go up and fight, just as the LORD our God commanded us. And when you had girded on every man his weapons of war, you were stirred up to go up into the mountain.

42 Але Господь до мене сказав: „Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, — бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами“.

42 And the LORD said to me, Say to them, You shall not go up, neither fight; for I am not among you; lest you be defeated before your enemies.

43 І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухня́ні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на го́ру.

43 So I spoke to you; and you would not listen, and you rebelled against the commandment of the LORD, and went presumptuously up into the mountain.

44 І вийшов навпере́йми вас аморе́янин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли́ вас в Сеїрі аж до Горми.

44 And the Amorites, who dwelt in that mountain, came out against you and chased you as smoked-out bees do, and drove you away from Seir, as far as Hirmah.

45 І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, — та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас.

45 Then you sat down and wept before the LORD; but the LORD would not hearken to your voice nor give ear to you.

46 І сиділи ви в Кадешу багато днів, — стільки днів, скільки там ви сиділи.

46 So you remained in Rakim many days, according to the days that you remained there.