Библия - Обещанное Восстановление

Вихід

Розділ 16

1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула́ до пустині Сін, що між Єлімом та між Сіна́єм, п'ятнадцятого дня другого місяця по ви́ході їх з єгипетського кра́ю.

2 І стала ре́мствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.

3 І говорили їм Ізраїлеві сини: „Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім кра́ї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба до́сить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір“.

4 І промовив Господь до Мойсея: „Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а наро́д вихо́дитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб ви́пробувати його, чи буде він ходити в Моєму Зако́ні, чи ні.

5 А настане шостий день, то приготують, що принесу́ть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день “.

6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: „Настане вечір — і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського кра́ю.

7 А настане ра́нок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ре́мствування на Господа. А ми що́, що ви ре́мствуєте на нас?“

8 І сказав Мойсей: „Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на наси́чення, бо почув Господь ре́мствування ваші, що ви ре́мствуєте на Нього. А ми́ що? Не на нас ре́мствування ваше, а на Господа!“

9 І сказав Мойсей до Аарона: „Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ре́мствування!“

10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, — аж ось слава Господня показалася в хмарі!

11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

12 „Я почув ре́мствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір бу́дете їсти м'ясо, а рано наси́титесь хлібом, — і познаєте, що Я — Господь, Бог ваш!“

13 І сталося ввечорі, і зняли́ся перепели́ці, і покрили та́бір. А рано була верства́ роси навколо табо́ру.

14 І підняла́ся верства́ тієї роси, — аж ось на пове́рхні пустині щось дрі́бне, вузькувате, дрібне, немов па́морозь на землі.

15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: „Ман гу?“, бо не знали, що́ то. А Мойсей відказав їм: „Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.

16 Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди́ своєї, го́мер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наме́ті його.

17 I зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.

18 І зміряли вони гомером, — і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, — зібрали кожен у міру своєї їди́!

19 І сказав до них Мойсей: „Нехай ніхто не лишає з ньо́го до ра́нку!“

20 Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставля́ли з нього до ранку, а воно зачерви́віло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!

21 І збирали його щора́нку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце — і воно розтавало.

22 І сталося шостого дня, — поназби́рували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посхо́дилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.

23 А він сказав до них: „Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що бу́дете пекти — печіть, а що бу́дете варити — варіть, а все позостале покладіть собі на схо́вок до ра́нку“.

24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви́ не було в нім.

25 І сказав Мойсей: „Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не зна́йдете його на полі.

26 Шість день будете збирати його, а дня сьомого — субота: не бу́де в ній того“.

27 І сталося сьо́мого дня, повихо́дили були з наро́ду збирати, та не знайшли.

28 І сказав Господь до Мойсея: „Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та зако́ни Мої?

29 Побачте, — Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, — нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!“

30 І сьомого дня наро́д відпочивав.

31 І назвав Ізраїлів дім ім'я́ тому: ма́нна. Вона була́, як коріяндрове насі́ння, біла, а смак її, — як тісто в меду.

32 І сказав Мойсей: „Оце те, що наказав Господь: Напо́вни нею го́мер на схо́вок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського кра́ю“.

33 І сказав Мойсей до Аарона: „Візьми одну посу́дину, і поклади туди повний го́мер ма́нни, і постав її перед Господнім лицем на схо́вок для ваших поколінь“.

34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.

35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття́ їх до краю заселеного, їли манну аж до прихо́ду їх до границі ханаанського кра́ю.

36 А го́мер — він десята частина ефи.

Исход

Глава 16

1 Затем вся община израильская покинула Элиму и пришла в пустыню Син, что между Элимой и Синаем. Произошло это в пятнадцатый день второго месяца после их ухода из Египта.

2 Здесь, в пустыне, снова возроптали сыны Израилевы на Моисея и Аарона.

3 «Уж лучше бы умерли мы еще в Египте, пали бы от руки ГОСПОДА, — говорили они, — ведь там мы сидели у котлов с мясом, да и хлеба-то у нас было вдоволь! А вы завели нас в пустыню, чтобы всё это множество народа голодом заморить!»

4 Тогда ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Дам Я хлеб вам! Пошлю его, как дождь с неба! Пусть выходит народ ежедневно в поле и собирает всякий раз, сколько нужно на день, — это послужит испытанием для народа: будет ли он послушен указаниям Моим или нет.

5 А когда в шестой день станут готовить из того, что принесли, увидят, что пищи у них вдвое больше, чем в другие дни собирали они».

6 И вот Моисей и Аарон сказали всем сынам Израилевым: «Этим вечером уже станет вам ясно, что это ГОСПОДЬ вывел вас из Египта.

7 Когда же придет утро, вы увидите славу и могущество Его. Да, это Он услышал ваш ропот против Него, а не против нас. Кто мы такие, чтобы на нас роптать?»

8 «Сегодня же, — продолжал Моисей, — сами во всем убедитесь, когда в ответ на жалобы ваши ГОСПОДЬ даст вам вечером мяса, а утром — хлеба вдоволь. Ведь на Него вы роптали. А мы — кто мы такие? Ропот ваш не против нас, а против Самого ГОСПОДА».

9 После того Моисей велел Аарону сказать всей общине израильской: «Предстаньте пред ГОСПОДОМ — услышал Он ропот ваш!»

10 И как только сказал Аарон это всем израильтянам, взгляды их обратились к пустыне, и там явилась им в облаке слава ГОСПОДНЯ.

11 А ГОСПОДЬ продолжал говорить с Моисеем:

12 «Услышал Я ропот израильтян. Ты вот что скажи им: „Вечером мясо будете есть, а утром насытитесь хлебом, дабы знали вы, что Я — ГОСПОДЬ, Бог ваш“».

13 В тот же вечер налетели перепела, и весь стан оказался усеян ими. А утром вокруг стана выпала роса.

14 Но когда она исчезла, оказалось — вся земля в пустыне усыпана чем-то очень мелким и твердым, мелким, как легкий иней на траве.

15 Дивясь тому, израильтяне спрашивали друг друга: «Что это?», они ведь не знали, что это такое. Тогда Моисей сказал им: «Это и есть хлеб, который дал вам в пищу ГОСПОДЬ.

16 И вот что Он повелел: „Собирайте столько, сколько нужно каждому — по омеру на человека, собирайте на каждого в шатре своем“».

17 Так и сделали все сыны Израилевы, собрали кто сколько: одни больше, а другие меньше;

18 но когда стали мерить омером, то у тех, кто собрал больше, не вышло излишка, а у тех, которые меньше собрали, недостатка не было. У каждого оказалось как раз столько, сколько ему было нужно.

19 «Ничего из собранного до утра не оставляйте», — сказал им тогда Моисей.

20 Иные, однако, не послушались его и отложили часть ими собранного до следующего утра. Но в том, что они оставили, завелись черви, и неприятный запах пошел от него. Разгневался Моисей на тех, кто ослушался его.

21 И собирали израильтяне по утрам манну, каждый собирал столько, сколько ему было нужно, а когда начинало палить солнце, всё, что осталось несобранным, таяло под его лучами.

22 В пятницу же, в шестой день недели, собрал каждый хлеба вдвое больше, по два омера на человека. И когда главы колен и родов пришли к Моисею и рассказали ему об этом,

23 он ответил: «Это как раз то, о чем говорил вам ГОСПОДЬ: завтра — день священного покоя, святая суббота ГОСПОДНЯ. Всё, что вам нужно испечь, — испеките сегодня, и что нужно сварить — сегодня же сварите, а что останется — отложите и сохраните для себя на завтра».

24 Как и велел Моисей, израильтяне отложили оставшееся в пятницу до утра — и оно не испортилось, и червей в нем не завелось.

25 И тогда Моисей сказал: «Сегодня ешьте то, что приготовили вчера, ибо сегодня суббота ГОСПОДНЯ, и на поле вы уже ничего не найдете.

26 Шесть дней вы собирали манну, в седьмой же день, в субботу, ее там не будет».

27 Но некоторые все же вышли собирать и в седьмой день, однако ничего не нашли.

28 И сказал тогда ГОСПОДЬ израильтянам через Моисея: «Долго ли еще будете отказываться исполнять Мои заповеди и указания?

29 Разве не видите, что Я, ГОСПОДЬ, установил для вас субботу, а потому в шестой день и пищу даю вам на два дня. В седьмой день оставайтесь в жилищах ваших, не покидайте их».

30 Народ внял словам этим и в седьмой день пребывал в покое.

31 Вот так и появилась у израильтян пища, которую назвали они манной («что это»). Она была белого цвета и походила на семя кориандра, а вкус у нее был как у лепешки с медом.

32 И сказал Моисей: «Вот что повелел ГОСПОДЬ: „Наберите один омер манны, и пусть хранится она для потомков ваших, дабы видели они пищу, которой насыщал Я вас в пустыне, когда вывел из Египта“».

33 Поэтому Моисей велел Аарону: «Возьми сосуд, насыпь в него омер манны и поставь его перед ГОСПОДОМ, чтобы сохранить ее во свидетельство для потомков ваших».

36 (Омер — это десятая часть эфы.) [34] Аарон сделал всё, как ГОСПОДЬ повелел Моисею: он поставил сосуд перед ковчегом со скрижалями Закона. Там он и хранился. [35] И ели сыны Израилевы манну все сорок лет, пока не пришли в землю, где смогли поселиться. Питались они этой манной до тех пор, пока не достигли Ханаана.

Вихід Розділ 16	Исход Глава 16
1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула́ до пустині Сін, що між Єлімом та між Сіна́єм, п'ятнадцятого дня другого місяця по ви́ході їх з єгипетського кра́ю.	1 Затем вся община израильская покинула Элиму и пришла в пустыню Син, что между Элимой и Синаем. Произошло это в пятнадцатый день второго месяца после их ухода из Египта.
2 І стала ре́мствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.	2 Здесь, в пустыне, снова возроптали сыны Израилевы на Моисея и Аарона.
3 І говорили їм Ізраїлеві сини: „Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім кра́ї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба до́сить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір“.	3 «Уж лучше бы умерли мы еще в Египте, пали бы от руки ГОСПОДА, — говорили они, — ведь там мы сидели у котлов с мясом, да и хлеба-то у нас было вдоволь! А вы завели нас в пустыню, чтобы всё это множество народа голодом заморить!»
4 І промовив Господь до Мойсея: „Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а наро́д вихо́дитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб ви́пробувати його, чи буде він ходити в Моєму Зако́ні, чи ні.	4 Тогда ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Дам Я хлеб вам! Пошлю его, как дождь с неба! Пусть выходит народ ежедневно в поле и собирает всякий раз, сколько нужно на день, — это послужит испытанием для народа: будет ли он послушен указаниям Моим или нет.
5 А настане шостий день, то приготують, що принесу́ть, і буде подвійне супроти того, що збирають день-у-день “.	5 А когда в шестой день станут готовить из того, что принесли, увидят, что пищи у них вдвое больше, чем в другие дни собирали они».
6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: „Настане вечір — і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського кра́ю.	6 И вот Моисей и Аарон сказали всем сынам Израилевым: «Этим вечером уже станет вам ясно, что это ГОСПОДЬ вывел вас из Египта.
7 А настане ра́нок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ре́мствування на Господа. А ми що́, що ви ре́мствуєте на нас?“	7 Когда же придет утро, вы увидите славу и могущество Его. Да, это Он услышал ваш ропот против Него, а не против нас. Кто мы такие, чтобы на нас роптать?»
8 І сказав Мойсей: „Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на наси́чення, бо почув Господь ре́мствування ваші, що ви ре́мствуєте на Нього. А ми́ що? Не на нас ре́мствування ваше, а на Господа!“	8 «Сегодня же, — продолжал Моисей, — сами во всем убедитесь, когда в ответ на жалобы ваши ГОСПОДЬ даст вам вечером мяса, а утром — хлеба вдоволь. Ведь на Него вы роптали. А мы — кто мы такие? Ропот ваш не против нас, а против Самого ГОСПОДА».
9 І сказав Мойсей до Аарона: „Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ре́мствування!“	9 После того Моисей велел Аарону сказать всей общине израильской: «Предстаньте пред ГОСПОДОМ — услышал Он ропот ваш!»
10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, — аж ось слава Господня показалася в хмарі!	10 И как только сказал Аарон это всем израильтянам, взгляды их обратились к пустыне, и там явилась им в облаке слава ГОСПОДНЯ.
11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:	11 А ГОСПОДЬ продолжал говорить с Моисеем:
12 „Я почув ре́мствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір бу́дете їсти м'ясо, а рано наси́титесь хлібом, — і познаєте, що Я — Господь, Бог ваш!“	12 «Услышал Я ропот израильтян. Ты вот что скажи им: „Вечером мясо будете есть, а утром насытитесь хлебом, дабы знали вы, что Я — ГОСПОДЬ, Бог ваш“».
13 І сталося ввечорі, і зняли́ся перепели́ці, і покрили та́бір. А рано була верства́ роси навколо табо́ру.	13 В тот же вечер налетели перепела, и весь стан оказался усеян ими. А утром вокруг стана выпала роса.
14 І підняла́ся верства́ тієї роси, — аж ось на пове́рхні пустині щось дрі́бне, вузькувате, дрібне, немов па́морозь на землі.	14 Но когда она исчезла, оказалось — вся земля в пустыне усыпана чем-то очень мелким и твердым, мелким, как легкий иней на траве.
15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: „Ман гу?“, бо не знали, що́ то. А Мойсей відказав їм: „Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.	15 Дивясь тому, израильтяне спрашивали друг друга: «Что это?», они ведь не знали, что это такое. Тогда Моисей сказал им: «Это и есть хлеб, который дал вам в пищу ГОСПОДЬ.
16 Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди́ своєї, го́мер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наме́ті його.	16 И вот что Он повелел: „Собирайте столько, сколько нужно каждому — по омеру на человека, собирайте на каждого в шатре своем“».
17 I зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.	17 Так и сделали все сыны Израилевы, собрали кто сколько: одни больше, а другие меньше;
18 І зміряли вони гомером, — і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, — зібрали кожен у міру своєї їди́!	18 но когда стали мерить омером, то у тех, кто собрал больше, не вышло излишка, а у тех, которые меньше собрали, недостатка не было. У каждого оказалось как раз столько, сколько ему было нужно.
19 І сказав до них Мойсей: „Нехай ніхто не лишає з ньо́го до ра́нку!“	19 «Ничего из собранного до утра не оставляйте», — сказал им тогда Моисей.
20 Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставля́ли з нього до ранку, а воно зачерви́віло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!	20 Иные, однако, не послушались его и отложили часть ими собранного до следующего утра. Но в том, что они оставили, завелись черви, и неприятный запах пошел от него. Разгневался Моисей на тех, кто ослушался его.
21 І збирали його щора́нку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце — і воно розтавало.	21 И собирали израильтяне по утрам манну, каждый собирал столько, сколько ему было нужно, а когда начинало палить солнце, всё, что осталось несобранным, таяло под его лучами.
22 І сталося шостого дня, — поназби́рували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посхо́дилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.	22 В пятницу же, в шестой день недели, собрал каждый хлеба вдвое больше, по два омера на человека. И когда главы колен и родов пришли к Моисею и рассказали ему об этом,
23 А він сказав до них: „Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що бу́дете пекти — печіть, а що бу́дете варити — варіть, а все позостале покладіть собі на схо́вок до ра́нку“.	23 он ответил: «Это как раз то, о чем говорил вам ГОСПОДЬ: завтра — день священного покоя, святая суббота ГОСПОДНЯ. Всё, что вам нужно испечь, — испеките сегодня, и что нужно сварить — сегодня же сварите, а что останется — отложите и сохраните для себя на завтра».
24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви́ не було в нім.	24 Как и велел Моисей, израильтяне отложили оставшееся в пятницу до утра — и оно не испортилось, и червей в нем не завелось.
25 І сказав Мойсей: „Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не зна́йдете його на полі.	25 И тогда Моисей сказал: «Сегодня ешьте то, что приготовили вчера, ибо сегодня суббота ГОСПОДНЯ, и на поле вы уже ничего не найдете.
26 Шість день будете збирати його, а дня сьомого — субота: не бу́де в ній того“.	26 Шесть дней вы собирали манну, в седьмой же день, в субботу, ее там не будет».
27 І сталося сьо́мого дня, повихо́дили були з наро́ду збирати, та не знайшли.	27 Но некоторые все же вышли собирать и в седьмой день, однако ничего не нашли.
28 І сказав Господь до Мойсея: „Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та зако́ни Мої?	28 И сказал тогда ГОСПОДЬ израильтянам через Моисея: «Долго ли еще будете отказываться исполнять Мои заповеди и указания?
29 Побачте, — Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, — нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!“	29 Разве не видите, что Я, ГОСПОДЬ, установил для вас субботу, а потому в шестой день и пищу даю вам на два дня. В седьмой день оставайтесь в жилищах ваших, не покидайте их».
30 І сьомого дня наро́д відпочивав.	30 Народ внял словам этим и в седьмой день пребывал в покое.
31 І назвав Ізраїлів дім ім'я́ тому: ма́нна. Вона була́, як коріяндрове насі́ння, біла, а смак її, — як тісто в меду.	31 Вот так и появилась у израильтян пища, которую назвали они манной («что это»). Она была белого цвета и походила на семя кориандра, а вкус у нее был как у лепешки с медом.
32 І сказав Мойсей: „Оце те, що наказав Господь: Напо́вни нею го́мер на схо́вок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського кра́ю“.	32 И сказал Моисей: «Вот что повелел ГОСПОДЬ: „Наберите один омер манны, и пусть хранится она для потомков ваших, дабы видели они пищу, которой насыщал Я вас в пустыне, когда вывел из Египта“».
33 І сказав Мойсей до Аарона: „Візьми одну посу́дину, і поклади туди повний го́мер ма́нни, і постав її перед Господнім лицем на схо́вок для ваших поколінь“.	33 Поэтому Моисей велел Аарону: «Возьми сосуд, насыпь в него омер манны и поставь его перед ГОСПОДОМ, чтобы сохранить ее во свидетельство для потомков ваших».
34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.	34
35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття́ їх до краю заселеного, їли манну аж до прихо́ду їх до границі ханаанського кра́ю.	35
36 А го́мер — він десята частина ефи.	36 (Омер — это десятая часть эфы.) [34] Аарон сделал всё, как ГОСПОДЬ повелел Моисею: он поставил сосуд перед ковчегом со скрижалями Закона. Там он и хранился. [35] И ели сыны Израилевы манну все сорок лет, пока не пришли в землю, где смогли поселиться. Питались они этой манной до тех пор, пока не достигли Ханаана.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вихід

Розділ 16

Исход

Глава 16

Вихід

Розділ 16

Исход

Глава 16

Старий завіт

Новий завіт

Вихід

Розділ 16

Исход

Глава 16

Вихід

Розділ 16

Исход

Глава 16

Старий
завіт

Новий
завіт