1-а СамуїловаРозділ 26 |
1 |
2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф. |
3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробува́в у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині. |
4 І послав Давид підгля́дачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов. |
5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборува́в Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авне́р, син Нерів, керівни́к його війська. А Саул лежав у табо́рі, а наро́д таборува́в навколо нього. |
6 І звернувся Давид, і сказав до хітте́янина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: „Хто зі́йде зо мною до Саула до табо́ру?“ І сказав Авішай: „Я зійду́ з тобою!“ |
7 І прийшов Давид та Авішай до Сау́лового народу вночі, аж ось Саул лежить, — спить у табо́рі, а спис його встромлений у землю в приголі́в'ї його, а Авне́р та народ лежать навколо нього. |
8 І сказав Авіша́й до Давида: „Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю́ я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю́ йому!“ |
9 І сказав Давид до Авіша́я: „Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього пома́занця, і був невинний?“ |
10 І сказав Давид: „Як живий Господь, — тільки Господь ура́зить його: або при́йде день його — і він помре, або він пі́де на війну́ і загине. |
11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього пома́занця! А тепер візьми цього списа, що в приголі́в'ї його, та горня́ води, і ходімо собі!“ |
12 І взяв Давид списа та горня́ води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа. |
13 І перейшов Давид на той бік, і став зда́лека на верхови́ні гори, а між ними — велика про́сторінь. |
14 І крикнув Давид до народу та до Авне́ра, Нерового сина, говорячи: „Чи ж не відповіси́, Авне́ре?“ А Авне́р відповів та сказав: „Хто ти, що кликав до царя?“ |
15 І сказав Давид до Авнера: „Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо прихо́див один із народу, щоб погубити царя, твого пана. |
16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, — ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього пома́занця! А тепер побач, де царів спис, та де горня́ води, що були в приголі́в'ї його?“ |
17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: „Чи це твій голос, сину мій Дави́де?“ А Давид сказав: „Мій голос, пане мій, ца́рю!“ |
18 І далі сказав: „На́що то пан мій ганя́ється за своїм рабом? Бо що́ я зробив, і яке зло в моїй руці? |
19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашно́ю жертвою, а якщо лю́дські сини, — прокля́ті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спа́дку, говорячи: „Іди, служи іншим богам!“ |
20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропа́тву в гора́х!“ |
21 І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню́ вже тобі зла за те, що дороге́ було моє життя в оча́х твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помиля́вся“. |
22 А Давид відповів та й сказав: „Ось царів спис, — і нехай при́йде один із слуг, і нехай його ві́зьме. |
23 А Господь відпла́тить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього пома́занця. |
24 І ось, — яке велике було життя твоє цього дня в оча́х моїх, таке велике нехай буде моє життя в оча́х Господа, і нехай Він урятує мене від усякого у́тиску!“ |
25 І сказав Саул до Давида: „Благослове́нний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зро́биш, і дійсно зможеш ти!“ І пішов Давид на свою доро́гу, а Саул вернувся на своє місце. |
Первая книга царствГлава 26 |
1 |
2 Саул с отборным войском из трех тысяч израильтян выступил в поход в пустыню Зиф на поиски Давида. |
3 Саул расположился станом на холме Хахила возле Ешимона, у дороги. Давид, скрываясь в пустыне, узнал, что Саул разыскивает его там, |
4 и, отправив лазутчиков, выяснил, что тот действительно близко. |
5 Тогда Давид отправился к месту расположения стана Саула высмотреть, где ночуют Саул и военачальник Авнер, сын Нера. Саул ночевал посреди стана, а войско расположилось вокруг него. |
6 |
7 Давид с Авишаем отправились ночью прямо в стан Саула. Сам царь ночевал посреди стана, его копье было воткнуто в землю у изголовья, а всё войско во главе с Авнером расположилось вокруг него. |
8 Авишай сказал Давиду: «Ныне предал Бог твоего врага тебе в руки! Позволь мне пригвоздить его копьем к земле — одним ударом, и второго не понадобится». |
9 Давид ответил Авишаю: «Не убивай его! Кто может безнаказанно поднять руку на помазанника ГОСПОДНЕГО?» |
10 И добавил: «Жив ГОСПОДЬ! Пусть ГОСПОДЬ поразит его, или сам он умрет в свой срок, или пойдет на войну и погибнет, |
11 а меня упаси ГОСПОДЬ поднять руку на помазанника ГОСПОДНЕГО. Подай мне копье, что у него в изголовье, и сосуд с водой и пойдем отсюда». |
12 Давид забрал копье и сосуд с водой, стоявшие у Саула в изголовье, и они пошли прочь. Никто их не видел, и не знал о них, и даже не проснулся — все спали, потому что напал на них крепкий сон от ГОСПОДА. |
13 |
14 Давид воззвал к войску и к Авнеру, сыну Нера: «Ответь мне, Авнер!» «Кто ты, — отозвался Авнер, — что будишь царя?» |
15 Крикнул Давид Авнеру: «Разве ты не мужчина? Да и кто равен тебе в Израиле? Что же ты не охраняешь владыки своего, царя? Приходил тут один безродный погубить царя, твоего владыку! |
16 Разве это хорошо?! Жив ГОСПОДЬ, вы достойны смерти за то, что не охраняли своего владыки — помазанника ГОСПОДНЕГО! Посмотри теперь, где копье и сосуд с водой, что стояли у него в изголовье?» |
17 |
18 И добавил: «Зачем владыка мой гоняется за слугой своим? Что я сделал тебе плохого? |
19 Пусть выслушает теперь владыка мой царь слугу своего: если ГОСПОДЬ тебя послал, настроив против меня, то да будет Ему угодна эта жертва, но если люди тому причиной, то прокляты они пред ГОСПОДОМ! Именно они сегодня лишают меня доли в наследии ГОСПОДНЕМ, отправляют служить другим богам. |
20 Да не прольется кровь моя на землю здесь, вдали от ГОСПОДА! Вышел царь Израиля в поход на поиски одной-единственной блохи, гоняется по горам, будто за куропаткой». |
21 |
22 Давид сказал: «Вот копье царя, пусть придет сюда один из царских слуг и заберет его. |
23 А ГОСПОДЬ пусть воздаст каждому по вере и правде его: сегодня ГОСПОДЬ предал тебя в мои руки, но я не пожелал поднять руку на помазанника ГОСПОДНЕГО. |
24 И как я сегодня счел драгоценной твою жизнь, так пусть будет сочтена драгоценной моя жизнь в глазах ГОСПОДА, и пусть Он избавит меня от всякой беды». |
25 Саул отвечал Давиду: «Благословен ты, сын мой Давид! Многое ты еще свершишь, во многом преуспеешь!» И пошел Давид своим путем, а Саул вернулся к себе. |
1-а СамуїловаРозділ 26 |
Первая книга царствГлава 26 |
1 |
1 |
2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф. |
2 Саул с отборным войском из трех тысяч израильтян выступил в поход в пустыню Зиф на поиски Давида. |
3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробува́в у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині. |
3 Саул расположился станом на холме Хахила возле Ешимона, у дороги. Давид, скрываясь в пустыне, узнал, что Саул разыскивает его там, |
4 І послав Давид підгля́дачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов. |
4 и, отправив лазутчиков, выяснил, что тот действительно близко. |
5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборува́в Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авне́р, син Нерів, керівни́к його війська. А Саул лежав у табо́рі, а наро́д таборува́в навколо нього. |
5 Тогда Давид отправился к месту расположения стана Саула высмотреть, где ночуют Саул и военачальник Авнер, сын Нера. Саул ночевал посреди стана, а войско расположилось вокруг него. |
6 І звернувся Давид, і сказав до хітте́янина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: „Хто зі́йде зо мною до Саула до табо́ру?“ І сказав Авішай: „Я зійду́ з тобою!“ |
6 |
7 І прийшов Давид та Авішай до Сау́лового народу вночі, аж ось Саул лежить, — спить у табо́рі, а спис його встромлений у землю в приголі́в'ї його, а Авне́р та народ лежать навколо нього. |
7 Давид с Авишаем отправились ночью прямо в стан Саула. Сам царь ночевал посреди стана, его копье было воткнуто в землю у изголовья, а всё войско во главе с Авнером расположилось вокруг него. |
8 І сказав Авіша́й до Давида: „Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю́ я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю́ йому!“ |
8 Авишай сказал Давиду: «Ныне предал Бог твоего врага тебе в руки! Позволь мне пригвоздить его копьем к земле — одним ударом, и второго не понадобится». |
9 І сказав Давид до Авіша́я: „Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього пома́занця, і був невинний?“ |
9 Давид ответил Авишаю: «Не убивай его! Кто может безнаказанно поднять руку на помазанника ГОСПОДНЕГО?» |
10 І сказав Давид: „Як живий Господь, — тільки Господь ура́зить його: або при́йде день його — і він помре, або він пі́де на війну́ і загине. |
10 И добавил: «Жив ГОСПОДЬ! Пусть ГОСПОДЬ поразит его, или сам он умрет в свой срок, или пойдет на войну и погибнет, |
11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього пома́занця! А тепер візьми цього списа, що в приголі́в'ї його, та горня́ води, і ходімо собі!“ |
11 а меня упаси ГОСПОДЬ поднять руку на помазанника ГОСПОДНЕГО. Подай мне копье, что у него в изголовье, и сосуд с водой и пойдем отсюда». |
12 І взяв Давид списа та горня́ води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа. |
12 Давид забрал копье и сосуд с водой, стоявшие у Саула в изголовье, и они пошли прочь. Никто их не видел, и не знал о них, и даже не проснулся — все спали, потому что напал на них крепкий сон от ГОСПОДА. |
13 І перейшов Давид на той бік, і став зда́лека на верхови́ні гори, а між ними — велика про́сторінь. |
13 |
14 І крикнув Давид до народу та до Авне́ра, Нерового сина, говорячи: „Чи ж не відповіси́, Авне́ре?“ А Авне́р відповів та сказав: „Хто ти, що кликав до царя?“ |
14 Давид воззвал к войску и к Авнеру, сыну Нера: «Ответь мне, Авнер!» «Кто ты, — отозвался Авнер, — что будишь царя?» |
15 І сказав Давид до Авнера: „Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо прихо́див один із народу, щоб погубити царя, твого пана. |
15 Крикнул Давид Авнеру: «Разве ты не мужчина? Да и кто равен тебе в Израиле? Что же ты не охраняешь владыки своего, царя? Приходил тут один безродный погубить царя, твоего владыку! |
16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, — ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього пома́занця! А тепер побач, де царів спис, та де горня́ води, що були в приголі́в'ї його?“ |
16 Разве это хорошо?! Жив ГОСПОДЬ, вы достойны смерти за то, что не охраняли своего владыки — помазанника ГОСПОДНЕГО! Посмотри теперь, где копье и сосуд с водой, что стояли у него в изголовье?» |
17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: „Чи це твій голос, сину мій Дави́де?“ А Давид сказав: „Мій голос, пане мій, ца́рю!“ |
17 |
18 І далі сказав: „На́що то пан мій ганя́ється за своїм рабом? Бо що́ я зробив, і яке зло в моїй руці? |
18 И добавил: «Зачем владыка мой гоняется за слугой своим? Что я сделал тебе плохого? |
19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашно́ю жертвою, а якщо лю́дські сини, — прокля́ті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спа́дку, говорячи: „Іди, служи іншим богам!“ |
19 Пусть выслушает теперь владыка мой царь слугу своего: если ГОСПОДЬ тебя послал, настроив против меня, то да будет Ему угодна эта жертва, но если люди тому причиной, то прокляты они пред ГОСПОДОМ! Именно они сегодня лишают меня доли в наследии ГОСПОДНЕМ, отправляют служить другим богам. |
20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропа́тву в гора́х!“ |
20 Да не прольется кровь моя на землю здесь, вдали от ГОСПОДА! Вышел царь Израиля в поход на поиски одной-единственной блохи, гоняется по горам, будто за куропаткой». |
21 І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню́ вже тобі зла за те, що дороге́ було моє життя в оча́х твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помиля́вся“. |
21 |
22 А Давид відповів та й сказав: „Ось царів спис, — і нехай при́йде один із слуг, і нехай його ві́зьме. |
22 Давид сказал: «Вот копье царя, пусть придет сюда один из царских слуг и заберет его. |
23 А Господь відпла́тить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього пома́занця. |
23 А ГОСПОДЬ пусть воздаст каждому по вере и правде его: сегодня ГОСПОДЬ предал тебя в мои руки, но я не пожелал поднять руку на помазанника ГОСПОДНЕГО. |
24 І ось, — яке велике було життя твоє цього дня в оча́х моїх, таке велике нехай буде моє життя в оча́х Господа, і нехай Він урятує мене від усякого у́тиску!“ |
24 И как я сегодня счел драгоценной твою жизнь, так пусть будет сочтена драгоценной моя жизнь в глазах ГОСПОДА, и пусть Он избавит меня от всякой беды». |
25 І сказав Саул до Давида: „Благослове́нний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зро́биш, і дійсно зможеш ти!“ І пішов Давид на свою доро́гу, а Саул вернувся на своє місце. |
25 Саул отвечал Давиду: «Благословен ты, сын мой Давид! Многое ты еще свершишь, во многом преуспеешь!» И пошел Давид своим путем, а Саул вернулся к себе. |