2-а СамуїловаРозділ 17 |
1 |
2 І нападу́ я на нього, а він зму́чений та слабоси́лий, і він затремтить, — і повтікає ввесь народ, що з ним, а я вб'ю й самого царя. |
3 І наверну́ я ввесь народ до те́бе; як не буде чоловіка, якого душі́ ти шукаєш, то ввесь наро́д буде мати мир“. |
4 І була люба ця річ в оча́х Авесалома та в оча́х усіх Ізраїлевих старши́х. |
5 І сказав Авесалом: „Поклич теж аркеянина Хуша́я, та нехай послухаємо, що в устах його, — нехай скаже також він“. |
6 І прийшов Хушай до Авесалома, а Авесалом сказав до нього, говорячи: „Отак говорив Ахітофел. Чи виконаємо слова́ його? Якщо ні, говори ти“. |
7 І сказав Хушай до Авесалома: „Не добра та рада, яку цього ра́зу радив Ахітофел“. |
8 І сказав Хушай: „Ти знаєш батька свого та людей його, що вони ли́царі, та розлю́чені вони, як медве́диця, позба́влена на полі дітей. А батько твій воя́к, і не буде ночувати з народом. |
9 Ось тепер він ховається в одній з ям, або в іншому місці. І коли б сталося, що хтось упаде́ серед них, нападаючих, напоча́тку, а хтобудь почує та скаже: Сталася пора́зка в народі, який за Авесаломом, |
10 а хоча б він і хоробрий, якого серце — як серце ле́в'яче, то справді ослабне, бо ввесь Ізраїль знає, що батько твій ли́цар і хоробрі ті, що з ним. |
11 Тому ра́джу я: нехай конче збереться до тебе ввесь Ізра́їль від Дана й аж до Беер-Шеви, многото́ю як пісок, що над морем, і ти сам пі́деш до бо́ю. |
12 І при́йдемо ми проти нього в одне з місць, та й нападемо на нього, як падає роса́ на землю, і не позоставимо ані при нім, ані між усіма людьми́, що з ним, ані одно́го. |
13 А якщо він збереться до якого міста, то ввесь Ізраїль занесе́ на те місто шну́ри, та й потя́гнемо його аж до потоку, так, що не зали́шиться там ані камінчика“. |
14 І сказав Авесалом та всі Ізраїлеві мужі: „Ліпша рада аркеянина Хушая від ради Ахітофелової!“ Бо це Господь наказав зламати добру Ахітофелову раду, щоб Господь приніс зло на Авесалома. |
15 І сказав Хушай до священиків Садо́ка та Евіятара: „Так і так радив Ахітофел Авесаломові та Ізраїлевим старши́м, а я радив так і так. |
16 А тепер швидко пошліть і донесіть Давидові, говорячи: Не ночуй цієї ночі в степа́х пустині, але конче перейди на той бік, щоб не був погли́нутий цар та ввесь народ, що з ним“. |
17 А Йонатан та Ахіма́ац стояли в Ен-Роґелі. І пішла невільниця й розповіла́ їм, а вони пішли й доне́сли цареві Давидові, бо не могли ані показатися, ані ввійти до міста. |
18 Та їх побачив один юна́к та й доніс Авесаломові. І вони оби́двоє швидко пішли, та й увійшли до дому чоловіка в Бахурімі, що мав колодязя на своїм подвір'ї, і спусти́лися туди. |
19 А жінка тая взяла́ й розтягла́ заслону на верху́ колодязя, і розложила на ньому зе́рна, — і нічого не було пі́знано. |
20 І прийшли Авесаломові раби до тієї жінки до дому та й сказали: „Де Ахіма́ац та Йонатан?“ А жінка та їм сказала: „Перейшли́ через во́ду“. І ті шукали й не знайшли, та й вернулися до Єрусалиму. |
21 І сталося по їхньому відхо́ді, вони вийшли з колодязя, і пішли та доне́сли Давидові. І сказали вони до Давида: „Уставайте, і перехо́дьте швидко во́ду, бо отак радив на вас Ахітофел“. |
22 І повставали Давид та ввесь народ, що з ним, та до ра́нішнього світла перейшли Йордан, і не позоста́лося ані одно́го, що не перейшов би Йорда́ну. |
23 А коли Ахітофел побачив, що порада його не виконана, то осідлав осла, і встав та й пішов до свого дому, до свого міста. І він зарядив про дім свій, та й повісився, і помер, і був похований у гро́бі свого батька... |
24 А Давид прийшов до Маханаїму, а Авесалом перейшов Йордан, він та всі Ізраїлеві мужі із ним. |
25 І Авесалом настанови́в над військом Амасу замість Йоава. А Амаса був син чоловіка, що ім'я́ йому Їтра, їзрееліт, який увійшов був до Авіґаїл, дочки́ Нахашової, сестри Церуї, Йоавиної матері. |
26 І таборува́в Ізраїль та Авесалом у ґілеадському кра́ї. |
27 І сталося, коли Давид прийшов до Маханаїму, то Шові, Нахашів син з аммонітської Рабби, і Махір, Амміелів син з Ло-Девару, і ґілеадянин Барзіллай з Роґеліму |
28 поприносили посте́лі, і чаші, і ганча́рський по́суд, і пшениці, і ячменю, і муки, і пра́женого зе́рна, |
29 і меду, і масла, і худобу дрібну́, і товщу з худоби великої, — для Давида та для народу, що з ним, щоб їли, бо сказали: „Цей народ голодний і зму́чений та спра́гнений у пустині“. |
Вторая книга царствГлава 17 |
1 |
2 Я настигну его, пока он изнурен и слаб; его самого и весь народ при виде меня охватит ужас: люди его не устоят, разбегутся, но я убью одного лишь царя. |
3 Весь остальной народ я приведу к тебе — всех людей ценой одного, чьей смерти ты ищешь, а народ останется цел». |
4 Эти слова понравились Авессалому и всем старейшинам Израилевым. |
5 |
6 Хушай пришел к Авессалому, и тот спросил его: «Вот что предложил Ахитофел — поступить ли нам по его совету? А если нет — что предложишь ты?» |
7 Хушай отвечал Авессалому: «На сей раз совет, поданный Ахитофелом, не хорош. |
8 Ты ведь знаешь своего отца и его людей: они крепкие воины и теперь разъярены, как дикая медведица, у которой отняли детенышей. К тому же отец твой — опытный воин и не станет ночевать вместе с народом. |
9 Вот и теперь он скрывается в какой-нибудь пещере или укромном месте. Если он нападет первым и мы понесем потери, то разнесется слух: „Гибель настигла тех, кто шел за Авессаломом!“ |
10 Тогда и мужественный человек, чье сердце подобно львиному, падет духом, ведь весь Израиль знает, что и отец твой, и его люди — крепкие воины! |
11 Вот что я посоветую: лучше пусть соберется к тебе весь Израиль, от Дана до Беэр-Шевы, пусть людей будет так много, как песку на морском берегу, — и сам поведи их в битву! |
12 Тогда мы нагрянем, где бы он ни оказался, нападем на него, как роса падает на землю, и не останется ни одного человека из тех, кто был с ним. |
13 Если же он убежит в какой-нибудь город, то весь Израиль принесет к тому городу веревки, и мы растащим его по камешкам и сбросим в долину, ничего там не останется». |
14 |
15 |
16 А теперь срочно отправьте гонца и передайте Давиду: „Не ночуй сегодня у переправы через Иордан по дороге в пустыню, но скорее переправляйся, не то погибнут и царь, и всё его войско“». |
17 |
18 Но их увидел юноша, который донес на них Авессалому. Ионафан и Ахимаац спешно бежали и добрались до дома некоего человека в Бахуриме. У него во дворе был колодец, они спустились туда, |
19 а жена хозяина взяла покрывало и накрыла колодец, рассыпав сверху зерно, чтобы никто ничего не заметил. |
20 Слуги Авессалома пришли к той женщине в дом и спросили: «Где Ахимаац и Ионафан?» «Они ушли за реку», — ответила женщина. Те искали их, но не нашли и вернулись в Иерусалим. |
21 |
22 Давид и все люди, что были при нем, встали и еще до утренней зари переправились через Иордан, все до одного. Никого не осталось на том берегу Иордана. |
23 |
24 |
25 Авессалом поставил над войском вместо Йоава Амасу. Тот был сыном одного израильтянина по имена Итра, который жил с Авигалью, дочерью Нахаша, она была сестрой Церуи и матерью Йоава. |
26 Израильтяне и Авессалом расположились станом в Гиладской земле. |
27 |
28 принесли всё необходимое для войска: постель, чаши и глиняные сосуды, а также пшеницу, ячмень, муку, жареное зерно, бобы, чечевицу, |
29 мед, творог, овец и коровий сыр — на пропитание Давиду и людям, что были с ним, при этом они говорили: «Народ изнывает в пустыне от голода и жажды». |
2-а СамуїловаРозділ 17 |
Вторая книга царствГлава 17 |
1 |
1 |
2 І нападу́ я на нього, а він зму́чений та слабоси́лий, і він затремтить, — і повтікає ввесь народ, що з ним, а я вб'ю й самого царя. |
2 Я настигну его, пока он изнурен и слаб; его самого и весь народ при виде меня охватит ужас: люди его не устоят, разбегутся, но я убью одного лишь царя. |
3 І наверну́ я ввесь народ до те́бе; як не буде чоловіка, якого душі́ ти шукаєш, то ввесь наро́д буде мати мир“. |
3 Весь остальной народ я приведу к тебе — всех людей ценой одного, чьей смерти ты ищешь, а народ останется цел». |
4 І була люба ця річ в оча́х Авесалома та в оча́х усіх Ізраїлевих старши́х. |
4 Эти слова понравились Авессалому и всем старейшинам Израилевым. |
5 І сказав Авесалом: „Поклич теж аркеянина Хуша́я, та нехай послухаємо, що в устах його, — нехай скаже також він“. |
5 |
6 І прийшов Хушай до Авесалома, а Авесалом сказав до нього, говорячи: „Отак говорив Ахітофел. Чи виконаємо слова́ його? Якщо ні, говори ти“. |
6 Хушай пришел к Авессалому, и тот спросил его: «Вот что предложил Ахитофел — поступить ли нам по его совету? А если нет — что предложишь ты?» |
7 І сказав Хушай до Авесалома: „Не добра та рада, яку цього ра́зу радив Ахітофел“. |
7 Хушай отвечал Авессалому: «На сей раз совет, поданный Ахитофелом, не хорош. |
8 І сказав Хушай: „Ти знаєш батька свого та людей його, що вони ли́царі, та розлю́чені вони, як медве́диця, позба́влена на полі дітей. А батько твій воя́к, і не буде ночувати з народом. |
8 Ты ведь знаешь своего отца и его людей: они крепкие воины и теперь разъярены, как дикая медведица, у которой отняли детенышей. К тому же отец твой — опытный воин и не станет ночевать вместе с народом. |
9 Ось тепер він ховається в одній з ям, або в іншому місці. І коли б сталося, що хтось упаде́ серед них, нападаючих, напоча́тку, а хтобудь почує та скаже: Сталася пора́зка в народі, який за Авесаломом, |
9 Вот и теперь он скрывается в какой-нибудь пещере или укромном месте. Если он нападет первым и мы понесем потери, то разнесется слух: „Гибель настигла тех, кто шел за Авессаломом!“ |
10 а хоча б він і хоробрий, якого серце — як серце ле́в'яче, то справді ослабне, бо ввесь Ізраїль знає, що батько твій ли́цар і хоробрі ті, що з ним. |
10 Тогда и мужественный человек, чье сердце подобно львиному, падет духом, ведь весь Израиль знает, что и отец твой, и его люди — крепкие воины! |
11 Тому ра́джу я: нехай конче збереться до тебе ввесь Ізра́їль від Дана й аж до Беер-Шеви, многото́ю як пісок, що над морем, і ти сам пі́деш до бо́ю. |
11 Вот что я посоветую: лучше пусть соберется к тебе весь Израиль, от Дана до Беэр-Шевы, пусть людей будет так много, как песку на морском берегу, — и сам поведи их в битву! |
12 І при́йдемо ми проти нього в одне з місць, та й нападемо на нього, як падає роса́ на землю, і не позоставимо ані при нім, ані між усіма людьми́, що з ним, ані одно́го. |
12 Тогда мы нагрянем, где бы он ни оказался, нападем на него, как роса падает на землю, и не останется ни одного человека из тех, кто был с ним. |
13 А якщо він збереться до якого міста, то ввесь Ізраїль занесе́ на те місто шну́ри, та й потя́гнемо його аж до потоку, так, що не зали́шиться там ані камінчика“. |
13 Если же он убежит в какой-нибудь город, то весь Израиль принесет к тому городу веревки, и мы растащим его по камешкам и сбросим в долину, ничего там не останется». |
14 І сказав Авесалом та всі Ізраїлеві мужі: „Ліпша рада аркеянина Хушая від ради Ахітофелової!“ Бо це Господь наказав зламати добру Ахітофелову раду, щоб Господь приніс зло на Авесалома. |
14 |
15 І сказав Хушай до священиків Садо́ка та Евіятара: „Так і так радив Ахітофел Авесаломові та Ізраїлевим старши́м, а я радив так і так. |
15 |
16 А тепер швидко пошліть і донесіть Давидові, говорячи: Не ночуй цієї ночі в степа́х пустині, але конче перейди на той бік, щоб не був погли́нутий цар та ввесь народ, що з ним“. |
16 А теперь срочно отправьте гонца и передайте Давиду: „Не ночуй сегодня у переправы через Иордан по дороге в пустыню, но скорее переправляйся, не то погибнут и царь, и всё его войско“». |
17 А Йонатан та Ахіма́ац стояли в Ен-Роґелі. І пішла невільниця й розповіла́ їм, а вони пішли й доне́сли цареві Давидові, бо не могли ані показатися, ані ввійти до міста. |
17 |
18 Та їх побачив один юна́к та й доніс Авесаломові. І вони оби́двоє швидко пішли, та й увійшли до дому чоловіка в Бахурімі, що мав колодязя на своїм подвір'ї, і спусти́лися туди. |
18 Но их увидел юноша, который донес на них Авессалому. Ионафан и Ахимаац спешно бежали и добрались до дома некоего человека в Бахуриме. У него во дворе был колодец, они спустились туда, |
19 А жінка тая взяла́ й розтягла́ заслону на верху́ колодязя, і розложила на ньому зе́рна, — і нічого не було пі́знано. |
19 а жена хозяина взяла покрывало и накрыла колодец, рассыпав сверху зерно, чтобы никто ничего не заметил. |
20 І прийшли Авесаломові раби до тієї жінки до дому та й сказали: „Де Ахіма́ац та Йонатан?“ А жінка та їм сказала: „Перейшли́ через во́ду“. І ті шукали й не знайшли, та й вернулися до Єрусалиму. |
20 Слуги Авессалома пришли к той женщине в дом и спросили: «Где Ахимаац и Ионафан?» «Они ушли за реку», — ответила женщина. Те искали их, но не нашли и вернулись в Иерусалим. |
21 І сталося по їхньому відхо́ді, вони вийшли з колодязя, і пішли та доне́сли Давидові. І сказали вони до Давида: „Уставайте, і перехо́дьте швидко во́ду, бо отак радив на вас Ахітофел“. |
21 |
22 І повставали Давид та ввесь народ, що з ним, та до ра́нішнього світла перейшли Йордан, і не позоста́лося ані одно́го, що не перейшов би Йорда́ну. |
22 Давид и все люди, что были при нем, встали и еще до утренней зари переправились через Иордан, все до одного. Никого не осталось на том берегу Иордана. |
23 А коли Ахітофел побачив, що порада його не виконана, то осідлав осла, і встав та й пішов до свого дому, до свого міста. І він зарядив про дім свій, та й повісився, і помер, і був похований у гро́бі свого батька... |
23 |
24 А Давид прийшов до Маханаїму, а Авесалом перейшов Йордан, він та всі Ізраїлеві мужі із ним. |
24 |
25 І Авесалом настанови́в над військом Амасу замість Йоава. А Амаса був син чоловіка, що ім'я́ йому Їтра, їзрееліт, який увійшов був до Авіґаїл, дочки́ Нахашової, сестри Церуї, Йоавиної матері. |
25 Авессалом поставил над войском вместо Йоава Амасу. Тот был сыном одного израильтянина по имена Итра, который жил с Авигалью, дочерью Нахаша, она была сестрой Церуи и матерью Йоава. |
26 І таборува́в Ізраїль та Авесалом у ґілеадському кра́ї. |
26 Израильтяне и Авессалом расположились станом в Гиладской земле. |
27 І сталося, коли Давид прийшов до Маханаїму, то Шові, Нахашів син з аммонітської Рабби, і Махір, Амміелів син з Ло-Девару, і ґілеадянин Барзіллай з Роґеліму |
27 |
28 поприносили посте́лі, і чаші, і ганча́рський по́суд, і пшениці, і ячменю, і муки, і пра́женого зе́рна, |
28 принесли всё необходимое для войска: постель, чаши и глиняные сосуды, а также пшеницу, ячмень, муку, жареное зерно, бобы, чечевицу, |
29 і меду, і масла, і худобу дрібну́, і товщу з худоби великої, — для Давида та для народу, що з ним, щоб їли, бо сказали: „Цей народ голодний і зму́чений та спра́гнений у пустині“. |
29 мед, творог, овец и коровий сыр — на пропитание Давиду и людям, что были с ним, при этом они говорили: «Народ изнывает в пустыне от голода и жажды». |