CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Сам. 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

2-а Самуїлова

Розділ 2

1 І сталося пото́му, і запита́вся Давид Господа, говорячи: „Чи йти мені в одне з Юдиних міст?“ А Господь відказав йому: „Іди!“ І сказав Давид: „Куди я піду́?“ А Він відказав: „У Хевро́н!“

2 І ввійшов туди Давид, а також дві жі́нки його: їзреелі́тка Ахіно́ам та Авіґа́їл, коли́шня жінка кармеля́нииа Нава́ла.

3 І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осі́лися по хевро́нських міста́х.

4 І посхо́дилися Юдині му́жі, і пома́зали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли́, кажучи: „Люди ґілеа́дського Яве́шу похова́ли Саула“.

5 І послав Давид людей до ґілеа́дського Яве́шу, і сказав до них: „Благослове́нні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та похова́ли його́!

6 А тепер нехай Господь зро́бить вам милість та правду, і я теж зроблю́ вам те добро за те, що ви зроби́ли цю річ.

7 А тепер нехай зміцня́ться ваші руки, і бу́дьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім пома́зав мене царем над собою“.

8 А Авне́р, Не́рів син, провідни́к Саулового війська, узяв Іш-Бо́шета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму.

9 І він настанови́в його царем над Ґілеадом, і над Ашуре́янином, і над Їзрее́лем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем.

10 Іш-Бо́шет, Саулів син, був віку сорока́ літ, коли зацарюва́в над Ізраїлем, і царюва́в два роки, — тільки дім Юди був за Давидом.

11 А число днів, що Давид був царем у Хевро́ні над Юдиним домом, — сім літ і шість місяців.

12 І вийшов Авне́р, Нерів син, та слу́ги Іш-Бо́шета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів'ону.

13 А Йоа́в, син Церуї, та Давидові слу́ги вийшли й зустрі́ли їх ра́зом при ґів'онському ста́ві. І засіли вони — ті з того бо́ку ставу, а ті з цього боку ста́ву.

14 І сказав Авне́р до Йоава: „Нехай встануть ці юнаки́, і поба́вляться перед нами!“ І сказав Йоа́в: „Нехай встануть“.

15 І встали, і перейшли́ в числі дванадцяти́ для Веніямина та для Іш-Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг.

16 І схопи́ли один о́дного за го́лову, та й всадили свого меча́ до бо́ку один о́дного, — і попадали ра́зом. І назвали ім'я тому місцю: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів'о́ні.

17 І зня́вся того дня дуже жорсто́кий бій, і був побитий Авне́р та Ізраїлеві люди Давидовими слу́гами.

18 І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А Асаїл був легки́й в нога́х своїх, як польова́ та газе́ля.

19 І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані право́руч, ані ліво́руч із погоні за Авнером.

20 І оберну́вся Авне́р позад себе й сказав: „Чи це ти, Асаїле?“ А той відказав: „Я“.

21 І сказав йому Авне́р: „Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи́ собі одно́го із слуг, і візьми́ собі збро́ю його́“. Та не хотів Асаїл спини́ти пого́ні за ним.

22 А Авнер знов говорив до Асаїла: „Спини́ся в гонитві за мною! На́що я вб'ю тебе́? І як зведу́ я обличчя своє́ до брата твого́ Йоа́ва?“

23 А той відмо́вився спини́тися. І вдарив його Авнер заднім кінце́м списа в живіт, — і спис вийшов ізза́ду його! І впав він там, і помер на місці. І сталося, — кожен, хто прихо́див до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся.

24 І гналися Йоав та Авішай за Авнером. І сонце зайшло, а вони прийшли до згір'я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів'о́нської пустині.

25 І зібралися Веніями́нові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спини́лися на верхі́в'ї одно́го взгір'я.

26 І кликнув Авнер до Йоава й сказав: „Чи за́вжди меч буде жерти? Чи ти не знаєш, що гірко́та бу́де наоста́нку? І аж доки ти не скажеш наро́дові спини́тися в гонитві за своїми брата́ми?“

27 А Йоав відказав: „Як живий Бог, — коли б ти не сказав був іншого, то ще від ра́нку наро́д був би перестав гнатися за братом своїм“.

28 І засурми́в Йоав у сурму́, і спини́вся ввесь наро́д, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воюва́ли.

29 А Авне́р та люди його йшли сте́пом усю ту ніч, і перейшли Йорда́н, і пройшли ввесь Бітро́н, і прийшли до Махана́їму.

30 І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь наро́д, і забра́кло з Давидових слуг дев'ятнадцяти́ чоловіка та Асаїла.

31 А Давидові слу́ги побили з Веніямина та з людей Авнера, — три сотні й шістдеся́т чоловіка, що померли.

32 І ви́несли Асаїла, і поховали його в гро́бі батька його́, що в Віфлеємі. І йшли ці́лу ніч Йоав та люди його, а розсвіло́ їм у Хевро́ні.

Вторая книга царств

Глава 2

1 После этого Давид вопросил ГОСПОДА, идти ли ему в один из городов Иудеи. ГОСПОДЬ ответил ему: «Иди». Тогда Давид спросил, куда ему идти. «В Хеврон», — был ответ.

2 Давид пошел туда, взяв с собой обеих жен: Ахиноам из Изреэля и Авигаиль, бывшую жену Навала с Кармила.

3 Взял он с собой и своих людей с семьями, чтобы и они поселились в окрестностях Хеврона.

4 Когда иудеи собрались там, они помазали Давида в цари над коленом Иуды. Там же, в Хевроне, Давиду сообщили, что Саула похоронили жители города Явеша Гиладского.

5 Давид отправил гонцов к жителям Явеша Гиладского с вестью: «Благословенны вы у ГОСПОДА, что праведно, милостиво поступили с владыкой вашим Саулом, похоронив его.

6 Пусть за это явит ГОСПОДЬ вам Свою неизменную милость, и я тоже буду поступать с вами по-доброму за то, что вы сделали.

7 Теперь крепитесь и мужайтесь, потому что владыка ваш Саул умер, а меня потомки Иуды помазали в цари над Иудеей».

8 Но Авнер, сын Нера, что командовал войском Саула, взял Иевосфея, сына Саула, и привел в Маханаим.

9 Он поставил его царем над Гиладом, Ашуром, Изреэлем, Ефремом, Вениамином и всем Израилем.

10 Сыну Саула Иевосфею было сорок лет, когда он взошел на израильский престол, и царствовал он два года, однако колено Иуды следовало за Давидом.

11 Давид был царем в Хевроне и правил над коленом Иуды семь лет и шесть месяцев.

12 Авнер, сын Нера, вместе с воинами Иевосфея выступил из Маханаима к Гивону.

13 А Йоав, сын Церуи, двинулся им навстречу с воинами Давида, и сошлись они у Гивонского пруда: одни стояли по эту сторону пруда, другие — по ту.

14 Авнер сказал Йоаву: «Пусть воины выйдут на поединок и сразятся перед нами!» «Пусть выйдут!» — ответил Йоав.

15 Тогда поднялись и сошлись в бою двенадцать воинов из колена Вениамина за Иевосфея, сына Саула, и двенадцать из тех, кто служил Давиду.

16 Каждый схватил своего противника за затылок и вонзил своему противнику меч в бок, так что в одночасье пали и те, и другие. А место это получило название Хелкат-Хаццурим, что в Гивоне.

17 В тот день было жестокое сражение, и Авнер с воинами Израиля потерпел поражение от людей, служивших Давиду.

18 В той битве сражались и три сына Церуи: Йоав, Авишай и Асахэль. Асахэль был быстроногим, словно дикая серна.

19 Он погнался за Авнером и преследовал его, не сворачивая ни вправо, ни влево.

20 Авнер, обернувшись, спросил: «Ты ли это, Асахэль?» Тот ответил: «Да, я».

21 «Сверни лучше в сторону, — предложил ему Авнер, — захвати кого-нибудь из воинов и сними с него доспехи себе в добычу». Но Асахэль не отставал.

22 «Отстань, не преследуй меня, — снова предупредил его Авнер, — а не то мне придется убить тебя — и как я потом буду смотреть в глаза твоему брату Йоаву?»

23 Но тот не отставал. Тогда Авнер ударил его древком копья в живот, и копье прошло насквозь, так что он упал и тут же умер. И все, кто ни подходил к тому месту, где Асахэль пал замертво, останавливались.

24 А Йоав и Авишай пустились вслед за Авнером. Солнце уже зашло, когда они добрались до холма Амма, что перед Гиахом, по дороге к Гивонской пустыне.

25 Там вениаминитяне собрались вокруг Авнера в единый отряд и заняли вершину одного из холмов.

26 Авнер обратился к Йоаву с такими словами: «Вечно ли меч будет пожирать людей? Разве ты не знаешь, как горько будет потом? Когда ты наконец велишь твоим людям прекратить гнаться за своими братьями?»

27 Йоав ответил: «Богом клянусь, если бы ты не сказал этого, с утра люди снова погнались бы за своими братьями».

28 Йоав протрубил в рог, весь народ остановился и прекратил преследовать израильтян. Так утихло сражение.

29 Авнер со своими людьми шел всю ночь: они прошли по Иорданской долине, переправились через реку, прошли весь Битрон и добрались до Маханаима.

30 А Йоав вернулся из погони за Авнером и собрал всё войско. В рядах тех, кто служил Давиду, недосчитались девятнадцати человек и еще Асахэля.

31 Зато сторонники Давида сразили на смерть триста шестьдесят вениаминитян и людей Авнера.

32 Асахэля подобрали и похоронили в гробнице его отца в Вифлееме. А Йоав со своими людьми шел всю ночь, так что рассвет застал их в Хевроне.

2-а Самуїлова

Розділ 2

Вторая книга царств

Глава 2

1 І сталося пото́му, і запита́вся Давид Господа, говорячи: „Чи йти мені в одне з Юдиних міст?“ А Господь відказав йому: „Іди!“ І сказав Давид: „Куди я піду́?“ А Він відказав: „У Хевро́н!“

1 После этого Давид вопросил ГОСПОДА, идти ли ему в один из городов Иудеи. ГОСПОДЬ ответил ему: «Иди». Тогда Давид спросил, куда ему идти. «В Хеврон», — был ответ.

2 І ввійшов туди Давид, а також дві жі́нки його: їзреелі́тка Ахіно́ам та Авіґа́їл, коли́шня жінка кармеля́нииа Нава́ла.

2 Давид пошел туда, взяв с собой обеих жен: Ахиноам из Изреэля и Авигаиль, бывшую жену Навала с Кармила.

3 І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осі́лися по хевро́нських міста́х.

3 Взял он с собой и своих людей с семьями, чтобы и они поселились в окрестностях Хеврона.

4 І посхо́дилися Юдині му́жі, і пома́зали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли́, кажучи: „Люди ґілеа́дського Яве́шу похова́ли Саула“.

4 Когда иудеи собрались там, они помазали Давида в цари над коленом Иуды. Там же, в Хевроне, Давиду сообщили, что Саула похоронили жители города Явеша Гиладского.

5 І послав Давид людей до ґілеа́дського Яве́шу, і сказав до них: „Благослове́нні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та похова́ли його́!

5 Давид отправил гонцов к жителям Явеша Гиладского с вестью: «Благословенны вы у ГОСПОДА, что праведно, милостиво поступили с владыкой вашим Саулом, похоронив его.

6 А тепер нехай Господь зро́бить вам милість та правду, і я теж зроблю́ вам те добро за те, що ви зроби́ли цю річ.

6 Пусть за это явит ГОСПОДЬ вам Свою неизменную милость, и я тоже буду поступать с вами по-доброму за то, что вы сделали.

7 А тепер нехай зміцня́ться ваші руки, і бу́дьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім пома́зав мене царем над собою“.

7 Теперь крепитесь и мужайтесь, потому что владыка ваш Саул умер, а меня потомки Иуды помазали в цари над Иудеей».

8 А Авне́р, Не́рів син, провідни́к Саулового війська, узяв Іш-Бо́шета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму.

8 Но Авнер, сын Нера, что командовал войском Саула, взял Иевосфея, сына Саула, и привел в Маханаим.

9 І він настанови́в його царем над Ґілеадом, і над Ашуре́янином, і над Їзрее́лем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем.

9 Он поставил его царем над Гиладом, Ашуром, Изреэлем, Ефремом, Вениамином и всем Израилем.

10 Іш-Бо́шет, Саулів син, був віку сорока́ літ, коли зацарюва́в над Ізраїлем, і царюва́в два роки, — тільки дім Юди був за Давидом.

10 Сыну Саула Иевосфею было сорок лет, когда он взошел на израильский престол, и царствовал он два года, однако колено Иуды следовало за Давидом.

11 А число днів, що Давид був царем у Хевро́ні над Юдиним домом, — сім літ і шість місяців.

11 Давид был царем в Хевроне и правил над коленом Иуды семь лет и шесть месяцев.

12 І вийшов Авне́р, Нерів син, та слу́ги Іш-Бо́шета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів'ону.

12 Авнер, сын Нера, вместе с воинами Иевосфея выступил из Маханаима к Гивону.

13 А Йоа́в, син Церуї, та Давидові слу́ги вийшли й зустрі́ли їх ра́зом при ґів'онському ста́ві. І засіли вони — ті з того бо́ку ставу, а ті з цього боку ста́ву.

13 А Йоав, сын Церуи, двинулся им навстречу с воинами Давида, и сошлись они у Гивонского пруда: одни стояли по эту сторону пруда, другие — по ту.

14 І сказав Авне́р до Йоава: „Нехай встануть ці юнаки́, і поба́вляться перед нами!“ І сказав Йоа́в: „Нехай встануть“.

14 Авнер сказал Йоаву: «Пусть воины выйдут на поединок и сразятся перед нами!» «Пусть выйдут!» — ответил Йоав.

15 І встали, і перейшли́ в числі дванадцяти́ для Веніямина та для Іш-Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг.

15 Тогда поднялись и сошлись в бою двенадцать воинов из колена Вениамина за Иевосфея, сына Саула, и двенадцать из тех, кто служил Давиду.

16 І схопи́ли один о́дного за го́лову, та й всадили свого меча́ до бо́ку один о́дного, — і попадали ра́зом. І назвали ім'я тому місцю: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів'о́ні.

16 Каждый схватил своего противника за затылок и вонзил своему противнику меч в бок, так что в одночасье пали и те, и другие. А место это получило название Хелкат-Хаццурим, что в Гивоне.

17 І зня́вся того дня дуже жорсто́кий бій, і був побитий Авне́р та Ізраїлеві люди Давидовими слу́гами.

17 В тот день было жестокое сражение, и Авнер с воинами Израиля потерпел поражение от людей, служивших Давиду.

18 І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А Асаїл був легки́й в нога́х своїх, як польова́ та газе́ля.

18 В той битве сражались и три сына Церуи: Йоав, Авишай и Асахэль. Асахэль был быстроногим, словно дикая серна.

19 І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані право́руч, ані ліво́руч із погоні за Авнером.

19 Он погнался за Авнером и преследовал его, не сворачивая ни вправо, ни влево.

20 І оберну́вся Авне́р позад себе й сказав: „Чи це ти, Асаїле?“ А той відказав: „Я“.

20 Авнер, обернувшись, спросил: «Ты ли это, Асахэль?» Тот ответил: «Да, я».

21 І сказав йому Авне́р: „Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи́ собі одно́го із слуг, і візьми́ собі збро́ю його́“. Та не хотів Асаїл спини́ти пого́ні за ним.

21 «Сверни лучше в сторону, — предложил ему Авнер, — захвати кого-нибудь из воинов и сними с него доспехи себе в добычу». Но Асахэль не отставал.

22 А Авнер знов говорив до Асаїла: „Спини́ся в гонитві за мною! На́що я вб'ю тебе́? І як зведу́ я обличчя своє́ до брата твого́ Йоа́ва?“

22 «Отстань, не преследуй меня, — снова предупредил его Авнер, — а не то мне придется убить тебя — и как я потом буду смотреть в глаза твоему брату Йоаву?»

23 А той відмо́вився спини́тися. І вдарив його Авнер заднім кінце́м списа в живіт, — і спис вийшов ізза́ду його! І впав він там, і помер на місці. І сталося, — кожен, хто прихо́див до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся.

23 Но тот не отставал. Тогда Авнер ударил его древком копья в живот, и копье прошло насквозь, так что он упал и тут же умер. И все, кто ни подходил к тому месту, где Асахэль пал замертво, останавливались.

24 І гналися Йоав та Авішай за Авнером. І сонце зайшло, а вони прийшли до згір'я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів'о́нської пустині.

24 А Йоав и Авишай пустились вслед за Авнером. Солнце уже зашло, когда они добрались до холма Амма, что перед Гиахом, по дороге к Гивонской пустыне.

25 І зібралися Веніями́нові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спини́лися на верхі́в'ї одно́го взгір'я.

25 Там вениаминитяне собрались вокруг Авнера в единый отряд и заняли вершину одного из холмов.

26 І кликнув Авнер до Йоава й сказав: „Чи за́вжди меч буде жерти? Чи ти не знаєш, що гірко́та бу́де наоста́нку? І аж доки ти не скажеш наро́дові спини́тися в гонитві за своїми брата́ми?“

26 Авнер обратился к Йоаву с такими словами: «Вечно ли меч будет пожирать людей? Разве ты не знаешь, как горько будет потом? Когда ты наконец велишь твоим людям прекратить гнаться за своими братьями?»

27 А Йоав відказав: „Як живий Бог, — коли б ти не сказав був іншого, то ще від ра́нку наро́д був би перестав гнатися за братом своїм“.

27 Йоав ответил: «Богом клянусь, если бы ты не сказал этого, с утра люди снова погнались бы за своими братьями».

28 І засурми́в Йоав у сурму́, і спини́вся ввесь наро́д, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воюва́ли.

28 Йоав протрубил в рог, весь народ остановился и прекратил преследовать израильтян. Так утихло сражение.

29 А Авне́р та люди його йшли сте́пом усю ту ніч, і перейшли Йорда́н, і пройшли ввесь Бітро́н, і прийшли до Махана́їму.

29 Авнер со своими людьми шел всю ночь: они прошли по Иорданской долине, переправились через реку, прошли весь Битрон и добрались до Маханаима.

30 І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь наро́д, і забра́кло з Давидових слуг дев'ятнадцяти́ чоловіка та Асаїла.

30 А Йоав вернулся из погони за Авнером и собрал всё войско. В рядах тех, кто служил Давиду, недосчитались девятнадцати человек и еще Асахэля.

31 А Давидові слу́ги побили з Веніямина та з людей Авнера, — три сотні й шістдеся́т чоловіка, що померли.

31 Зато сторонники Давида сразили на смерть триста шестьдесят вениаминитян и людей Авнера.

32 І ви́несли Асаїла, і поховали його в гро́бі батька його́, що в Віфлеємі. І йшли ці́лу ніч Йоав та люди його, а розсвіло́ їм у Хевро́ні.

32 Асахэля подобрали и похоронили в гробнице его отца в Вифлееме. А Йоав со своими людьми шел всю ночь, так что рассвет застал их в Хевроне.