Библия - Обещанное Восстановление

Повторення Закону

Розділ 1

1 Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всьо́го Ізраїля по тім боці Йорда́ну в пустині, на степу́, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом,

2 одина́дцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа.

3 І сталося сорокового року, одина́дцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них,

4 по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя баша́нського, що сидів в Аштароті в Едреї.

5 На тім боці Йорда́ну в моавському кра́ї став Мойсей виясняти Зако́на, говорячи:

6 „Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хори́ві, говорячи: До́сить вам сидіти на цій горі!

7 Оберніться й рушайте, і йдіть на го́ру амореянина, та до всіх сусідів його на степу́, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, — до кра́ю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, — річки Ефра́ту.

8 Ось Я дав вам цей край! Увійдіть, і заволодійте цим кра́єм, що на нього Господь був присяг вашим батькам, — Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них“.

9 І сказав я того ча́су до вас, говорячи: „Не мо́жу я сам носити вас.

10 Господь, Бог ваш, розмно́жив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зо́рі небесні!

11 Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагосло́вить вас, як Він говорив вам.

12 Як я сам понесу тяготу́ вашу, і тяга́р ваш, і ваші супере́чки?

13 Візьміть собі му́жів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі́ вас“.

14 І ви відповіли́ мені та й сказали: „Добра та річ, що ти кажеш зробити“.

15 І взяв я голі́в ваших племе́н, мужів мудрих та знаних, і поставив їх го́ловами над вами, — тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племе́н.

16 І наказав я того ча́су вашим су́ддям, говорячи: „Вислухо́вуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між прихо́дьком його.

17 Не будете звертати уваги на обличчя в суді, — як мало́го, так і великого ви́слухаєте, не будете боятися обличчя люди́ни, бо суд — Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка́ для вас, принесете мені, і я вислухаю її“.

18 I наказав я вам того ча́су про всі ті речі, що ви зробите.

19 І ми рушили з Хори́ву, та й перейшли цю велику й страшну́ пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа.

20 І сказав я до вас: „Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам.

21 Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся!“

22 А ви всі підійшли до мене та й сказали: „Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони ви́слідять нам той край, та нехай принесуть нам відо́мість про дорогу, що нею підемо, та про міста́, куди вві́йдемо“.

23 І була́ та річ добра в моїх оча́х, і взяв я у вас дванадцять му́жа, — муж один для пле́мени.

24 І вони відійшли, і зійшли на го́ру, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край.

25 І взяли вони в свою ру́ку з пло́ду того кра́ю, і прине́сли до нас, і здали́ нам справу, і сказали: „Добрий той край, що Господь, Бог наш, дає нам!“

26 Та ви не хотіли йти, і були неслухня́ні наказам Господа, Бога вашого.

27 І нарікали ви по ваших наметах і говорили: „З не́нависти до нас Господь вивів нас з єгипетського кра́ю, щоб дати нас у руку аморе́янина на ви́гублення нас.

28 Куди ми пі́демо? Брати́ наші розслабили наше серце, говорячи: Наро́д той більший та вищий від нас, міста великі й умі́цнені аж до неба, і навіть ве́летнів ми бачили там“.

29 І сказав я до вас: „Не лякайтеся й не бійтеся їх!

30 Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших оча́х,

31 і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого прихо́ду до цього місця.

32 Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога,

33 що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше табору́вання, — вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що бу́дете нею ходити, а хмарою вдень“.

34 І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи:

35 Поправді кажу́, — ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго кра́ю, що присяг Я дати вашим батькам,

36 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, — він побачить його, і йому Я дам той край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього.

37 Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: „І ти не ввійдеш туди!

38 Ісус, син Нави́нів, що стоїть перед тобою, він уві́йде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним.

39 А діти ваші, про яких ви сказали: „На здо́бич будуть вони“, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, — вони вві́йдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним.

40 А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря“.

41 А ви відповіли та й сказали мені: „Згрішили ми Господе́ві! Ми ви́йдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш“. І припереза́ли ви кожен військо́ву збро́ю свою, і відважилися вийти на го́ру.

42 Але Господь до мене сказав: „Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, — бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами“.

43 І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухня́ні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на го́ру.

44 І вийшов навпере́йми вас аморе́янин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли́ вас в Сеїрі аж до Горми.

45 І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, — та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас.

46 І сиділи ви в Кадешу багато днів, — стільки днів, скільки там ви сиділи.

Второзаконие

Глава 1

1 Вот слова, с которыми обратился Моисей ко всему народу Израиля в пустыне, за Иорданом, на восточном берегу реки, на равнине, неподалеку от Суфа, между Параном, Тофелом, Лаваном, Хацеротом и Ди-Захавом.

2 (От Хорива до Кадеш-Барнеа — одиннадцать дней пути, если идти дорогой по направлению к Сеирским горам.)

3 В первый день одиннадцатого месяца сорокового года после ухода из Египта Моисей обратился к сынам Израилевым, напоминая им обо всех тех заповедях, которые ГОСПОДЬ дал ему для них.

4 Произошло это после того, как одержали они победу над Сихоном, царем амореев, который правил в Хешбоне, и Огом, царем Башана, что правил в Аштароте и в Эдреи.

5 За Иорданом, в землях Моава, начал Моисей изъяснять Божьи законы и наставления. Такими были его слова:

6 «Еще у Хорива, говоря с нами, ГОСПОДЬ, Бог наш, сказал: „Долго вы здесь задержались, у этой горы.

7 Поднимайтесь и трогайтесь в путь. Идите в горы амореев и ко всем их соседям, что живут на равнине, на холмах и в низинах, в Негев и на морское побережье, в земли Ханаана и в Ливан, до самой великой реки Евфрат.

8 Знайте! Я отдал вам эту землю. Ступайте туда и овладейте землей, которую клятвенно обещал Я еще праотцам вашим: Аврааму, Исааку, Иакову, — им обещал отдать и потомкам их“.

9 А я сказал вам тогда: „Нести на себе все заботы о вас мне одному — сверх моих сил.

10 ГОСПОДЬ, Бог ваш, благоволил вам стать столь многочисленными, что теперь вас, словно звезд на небе, не счесть.

11 (И пусть ГОСПОДЬ, Бог отцов ваших, сделает вас еще в тысячу раз многочисленнее и благословит вас, как Он обещал это сделать.)

12 Но как могу нести я один это тяжкое бремя: и вас самих, и беспрестанные распри ваши?

13 В каждом из ваших колен выберите себе людей способных, разумных и достойных уважения, чтобы я поставил их над вами“.

14 Вы тогда согласились со мною: „Хорошее решение ты предложил“.

15 И вот взял я тех выбранных вами в ваших коленах мужей, способных и достойных уважения, и поставил их начальниками тысяч, сотен, полусотен и десятков человек и на посты иные в каждом колене людей назначил.

16 Тогда же я дал такой наказ вашим судьям: „Разбирайте тяжбы между братьями вашими и судите справедливо, будь то тяжба между вашими братьями, израильтянами, или между кем-то из них и переселенцем.

17 Будьте беспристрастными на суде, внимательно выслушивайте и человека простого, и знатного, никого не боясь, ибо вы отправляете суд Божий. Всякое дело, для вас слишком трудное, мне передавайте — я выслушаю его“.

18 Обо всех ваших обязанностях я дал вам тогда наставления.

19 И отправились мы от Хорива и одолели огромную и ужасную пустыню, на которую вы достаточно насмотрелись на пути к горам амореев, — всё, как повелел нам ГОСПОДЬ, Бог наш, — и достигли Кадеш-Барнеа.

20 Я сказал вам тогда: „Вот и пришли мы в горную страну амореев, которую дает нам ГОСПОДЬ, Бог наш.

21 Да будет вам известно, что ГОСПОДЬ, Бог ваш, отдал эту страну вам. Идите же и завладейте ею во исполнение обещания, которое ГОСПОДЬ, Бог ваших отцов, дал вам. Не бойтесь и не падайте духом!“

22 Вы тогда пришли ко мне и сказали, что хотели бы прежде послать несколько человек, чтобы они разведали местность и рассказали о пути, которым придется нам идти, и о городах, к которым мы подойдем.

23 Я нашел эту мысль разумной и отобрал двенадцать человек — от каждого колена по одному.

24 Они отправились в путь, прошли по горам до долины Эшкол и осмотрели ее.

25 Взяв некоторые из плодов той страны, наши посланники принесли их с собой и в своем рассказе об увиденном утверждали: „Земля, что дарует нам ГОСПОДЬ, Бог наш, прекрасна!“

26 Вы, однако, не захотели совершить тот переход, восстали против повеления ГОСПОДА, Бога вашего,

27 и ворчали у себя в шатрах: „Ненавидит нас ГОСПОДЬ. Он вывел нас из Египта, чтобы бросить амореям на истребление.

28 Как можем мы идти туда? Мы, выслушав рассказ братьев наших, что ходили смотреть ту землю, боимся людей тех, ведь они и сильнее, и выше, чем мы; города там огромные, с укреплениями до небес. И потомков Анака видели они в той стране“.

29 Я пытался рассеять ваши страхи: „Не бойтесь вы их!

30 ГОСПОДЬ, Бог ваш, идет впереди и будет опять за вас сражаться, как Он сделал это когда-то в Египте на ваших глазах,

31 а потом и в этой пустыне, — вы видели сами, как Он носил вас, как ребенка носит отец, и так было на всем вашем пути, пока не пришли вы сюда“.

32 Но, несмотря на это, вы не доверились ГОСПОДУ, Богу вашему,

33 Тому, Кто всегда и везде шел пред вами, подыскивая места для ваших стоянок и указывая вам дорогу: по ночам огнем, а днем облаком.

34 Когда услышал ГОСПОДЬ ваши жалобы, разгневался Он и поклялся:

35 „Ни один из людей сих, из этого погрязшего в пороках поколения, не увидит той прекрасной земли, которую Я клятвенно обещал праотцам их.

36 Ни один — кроме Халева, сына Ефуннэ. Он увидит ее. Ему и потомкам его отдам Я ту землю, по которой прошел он уже однажды; отдам ему — он безгранично предан Мне“.

37 И на меня разгневался ГОСПОДЬ из-за вас. „Ты тоже не войдешь в ту страну, — сказал Он. —

38 Но войдет в нее тот, кто служит при тебе ныне, — Иисус Навин. Поддержи его в решимости его, ведь он должен добиться того, чтоб Израиль унаследовал эту землю.

39 С ним, с Иисусом, пойдут ваши дети, о которых вы сокрушались, что станут они военной добычей; ваши сыновья, которые еще не ведают ни добра, ни зла, войдут в эту землю. Им отдам Я ее, и они будут владеть ею.

40 А вы поворачивайте и ступайте в пустыню дорогой, что ведет к Красному морю“.

41 Тогда вы заговорили: „Согрешили мы перед ГОСПОДОМ! Но теперь мы пойдем и будем сражаться, как велел нам ГОСПОДЬ, Бог наш!“ Вооружились вы и готовы уж были пойти безоглядно в нагорную страну.

42 Но ГОСПОДЬ повелел мне сказать вам: „Не поднимайтесь в горы, не начинайте там битву, потому что Я не с вами, вы потерпите поражение от ваших врагов“.

43 Передал я вам волю ГОСПОДА, однако вы не вняли: вы восстали против Его повеления и, возомнив о себе, двинулись в горы.

44 Но против вас вышли амореи, что жили в горах; они преследовали вас, словно потревоженный пчелиный рой; нанеся вам сокрушительное поражение, они гнали вас по Сеиру до самой Хормы.

45 Возвратившись с позором, рыдая, взывали вы к ГОСПОДУ; но не стал Он вас слушать, вашим воплям не внял.

46 Вот и пришлось вам долго оставаться в Кадеше — всё то время, что провели вы там.

Повторення Закону Розділ 1	Второзаконие Глава 1
1 Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всьо́го Ізраїля по тім боці Йорда́ну в пустині, на степу́, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом,	1 Вот слова, с которыми обратился Моисей ко всему народу Израиля в пустыне, за Иорданом, на восточном берегу реки, на равнине, неподалеку от Суфа, между Параном, Тофелом, Лаваном, Хацеротом и Ди-Захавом.
2 одина́дцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа.	2 (От Хорива до Кадеш-Барнеа — одиннадцать дней пути, если идти дорогой по направлению к Сеирским горам.)
3 І сталося сорокового року, одина́дцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них,	3 В первый день одиннадцатого месяца сорокового года после ухода из Египта Моисей обратился к сынам Израилевым, напоминая им обо всех тех заповедях, которые ГОСПОДЬ дал ему для них.
4 по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя баша́нського, що сидів в Аштароті в Едреї.	4 Произошло это после того, как одержали они победу над Сихоном, царем амореев, который правил в Хешбоне, и Огом, царем Башана, что правил в Аштароте и в Эдреи.
5 На тім боці Йорда́ну в моавському кра́ї став Мойсей виясняти Зако́на, говорячи:	5 За Иорданом, в землях Моава, начал Моисей изъяснять Божьи законы и наставления. Такими были его слова:
6 „Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хори́ві, говорячи: До́сить вам сидіти на цій горі!	6 «Еще у Хорива, говоря с нами, ГОСПОДЬ, Бог наш, сказал: „Долго вы здесь задержались, у этой горы.
7 Оберніться й рушайте, і йдіть на го́ру амореянина, та до всіх сусідів його на степу́, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, — до кра́ю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, — річки Ефра́ту.	7 Поднимайтесь и трогайтесь в путь. Идите в горы амореев и ко всем их соседям, что живут на равнине, на холмах и в низинах, в Негев и на морское побережье, в земли Ханаана и в Ливан, до самой великой реки Евфрат.
8 Ось Я дав вам цей край! Увійдіть, і заволодійте цим кра́єм, що на нього Господь був присяг вашим батькам, — Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них“.	8 Знайте! Я отдал вам эту землю. Ступайте туда и овладейте землей, которую клятвенно обещал Я еще праотцам вашим: Аврааму, Исааку, Иакову, — им обещал отдать и потомкам их“.
9 І сказав я того ча́су до вас, говорячи: „Не мо́жу я сам носити вас.	9 А я сказал вам тогда: „Нести на себе все заботы о вас мне одному — сверх моих сил.
10 Господь, Бог ваш, розмно́жив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зо́рі небесні!	10 ГОСПОДЬ, Бог ваш, благоволил вам стать столь многочисленными, что теперь вас, словно звезд на небе, не счесть.
11 Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагосло́вить вас, як Він говорив вам.	11 (И пусть ГОСПОДЬ, Бог отцов ваших, сделает вас еще в тысячу раз многочисленнее и благословит вас, как Он обещал это сделать.)
12 Як я сам понесу тяготу́ вашу, і тяга́р ваш, і ваші супере́чки?	12 Но как могу нести я один это тяжкое бремя: и вас самих, и беспрестанные распри ваши?
13 Візьміть собі му́жів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі́ вас“.	13 В каждом из ваших колен выберите себе людей способных, разумных и достойных уважения, чтобы я поставил их над вами“.
14 І ви відповіли́ мені та й сказали: „Добра та річ, що ти кажеш зробити“.	14 Вы тогда согласились со мною: „Хорошее решение ты предложил“.
15 І взяв я голі́в ваших племе́н, мужів мудрих та знаних, і поставив їх го́ловами над вами, — тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племе́н.	15 И вот взял я тех выбранных вами в ваших коленах мужей, способных и достойных уважения, и поставил их начальниками тысяч, сотен, полусотен и десятков человек и на посты иные в каждом колене людей назначил.
16 І наказав я того ча́су вашим су́ддям, говорячи: „Вислухо́вуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між прихо́дьком його.	16 Тогда же я дал такой наказ вашим судьям: „Разбирайте тяжбы между братьями вашими и судите справедливо, будь то тяжба между вашими братьями, израильтянами, или между кем-то из них и переселенцем.
17 Не будете звертати уваги на обличчя в суді, — як мало́го, так і великого ви́слухаєте, не будете боятися обличчя люди́ни, бо суд — Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка́ для вас, принесете мені, і я вислухаю її“.	17 Будьте беспристрастными на суде, внимательно выслушивайте и человека простого, и знатного, никого не боясь, ибо вы отправляете суд Божий. Всякое дело, для вас слишком трудное, мне передавайте — я выслушаю его“.
18 I наказав я вам того ча́су про всі ті речі, що ви зробите.	18 Обо всех ваших обязанностях я дал вам тогда наставления.
19 І ми рушили з Хори́ву, та й перейшли цю велику й страшну́ пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа.	19 И отправились мы от Хорива и одолели огромную и ужасную пустыню, на которую вы достаточно насмотрелись на пути к горам амореев, — всё, как повелел нам ГОСПОДЬ, Бог наш, — и достигли Кадеш-Барнеа.
20 І сказав я до вас: „Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам.	20 Я сказал вам тогда: „Вот и пришли мы в горную страну амореев, которую дает нам ГОСПОДЬ, Бог наш.
21 Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся!“	21 Да будет вам известно, что ГОСПОДЬ, Бог ваш, отдал эту страну вам. Идите же и завладейте ею во исполнение обещания, которое ГОСПОДЬ, Бог ваших отцов, дал вам. Не бойтесь и не падайте духом!“
22 А ви всі підійшли до мене та й сказали: „Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони ви́слідять нам той край, та нехай принесуть нам відо́мість про дорогу, що нею підемо, та про міста́, куди вві́йдемо“.	22 Вы тогда пришли ко мне и сказали, что хотели бы прежде послать несколько человек, чтобы они разведали местность и рассказали о пути, которым придется нам идти, и о городах, к которым мы подойдем.
23 І була́ та річ добра в моїх оча́х, і взяв я у вас дванадцять му́жа, — муж один для пле́мени.	23 Я нашел эту мысль разумной и отобрал двенадцать человек — от каждого колена по одному.
24 І вони відійшли, і зійшли на го́ру, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край.	24 Они отправились в путь, прошли по горам до долины Эшкол и осмотрели ее.
25 І взяли вони в свою ру́ку з пло́ду того кра́ю, і прине́сли до нас, і здали́ нам справу, і сказали: „Добрий той край, що Господь, Бог наш, дає нам!“	25 Взяв некоторые из плодов той страны, наши посланники принесли их с собой и в своем рассказе об увиденном утверждали: „Земля, что дарует нам ГОСПОДЬ, Бог наш, прекрасна!“
26 Та ви не хотіли йти, і були неслухня́ні наказам Господа, Бога вашого.	26 Вы, однако, не захотели совершить тот переход, восстали против повеления ГОСПОДА, Бога вашего,
27 І нарікали ви по ваших наметах і говорили: „З не́нависти до нас Господь вивів нас з єгипетського кра́ю, щоб дати нас у руку аморе́янина на ви́гублення нас.	27 и ворчали у себя в шатрах: „Ненавидит нас ГОСПОДЬ. Он вывел нас из Египта, чтобы бросить амореям на истребление.
28 Куди ми пі́демо? Брати́ наші розслабили наше серце, говорячи: Наро́д той більший та вищий від нас, міста великі й умі́цнені аж до неба, і навіть ве́летнів ми бачили там“.	28 Как можем мы идти туда? Мы, выслушав рассказ братьев наших, что ходили смотреть ту землю, боимся людей тех, ведь они и сильнее, и выше, чем мы; города там огромные, с укреплениями до небес. И потомков Анака видели они в той стране“.
29 І сказав я до вас: „Не лякайтеся й не бійтеся їх!	29 Я пытался рассеять ваши страхи: „Не бойтесь вы их!
30 Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших оча́х,	30 ГОСПОДЬ, Бог ваш, идет впереди и будет опять за вас сражаться, как Он сделал это когда-то в Египте на ваших глазах,
31 і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого прихо́ду до цього місця.	31 а потом и в этой пустыне, — вы видели сами, как Он носил вас, как ребенка носит отец, и так было на всем вашем пути, пока не пришли вы сюда“.
32 Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога,	32 Но, несмотря на это, вы не доверились ГОСПОДУ, Богу вашему,
33 що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше табору́вання, — вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що бу́дете нею ходити, а хмарою вдень“.	33 Тому, Кто всегда и везде шел пред вами, подыскивая места для ваших стоянок и указывая вам дорогу: по ночам огнем, а днем облаком.
34 І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи:	34 Когда услышал ГОСПОДЬ ваши жалобы, разгневался Он и поклялся:
35 Поправді кажу́, — ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго кра́ю, що присяг Я дати вашим батькам,	35 „Ни один из людей сих, из этого погрязшего в пороках поколения, не увидит той прекрасной земли, которую Я клятвенно обещал праотцам их.
36 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, — він побачить його, і йому Я дам той край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього.	36 Ни один — кроме Халева, сына Ефуннэ. Он увидит ее. Ему и потомкам его отдам Я ту землю, по которой прошел он уже однажды; отдам ему — он безгранично предан Мне“.
37 Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: „І ти не ввійдеш туди!	37 И на меня разгневался ГОСПОДЬ из-за вас. „Ты тоже не войдешь в ту страну, — сказал Он. —
38 Ісус, син Нави́нів, що стоїть перед тобою, він уві́йде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним.	38 Но войдет в нее тот, кто служит при тебе ныне, — Иисус Навин. Поддержи его в решимости его, ведь он должен добиться того, чтоб Израиль унаследовал эту землю.
39 А діти ваші, про яких ви сказали: „На здо́бич будуть вони“, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, — вони вві́йдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним.	39 С ним, с Иисусом, пойдут ваши дети, о которых вы сокрушались, что станут они военной добычей; ваши сыновья, которые еще не ведают ни добра, ни зла, войдут в эту землю. Им отдам Я ее, и они будут владеть ею.
40 А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря“.	40 А вы поворачивайте и ступайте в пустыню дорогой, что ведет к Красному морю“.
41 А ви відповіли та й сказали мені: „Згрішили ми Господе́ві! Ми ви́йдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш“. І припереза́ли ви кожен військо́ву збро́ю свою, і відважилися вийти на го́ру.	41 Тогда вы заговорили: „Согрешили мы перед ГОСПОДОМ! Но теперь мы пойдем и будем сражаться, как велел нам ГОСПОДЬ, Бог наш!“ Вооружились вы и готовы уж были пойти безоглядно в нагорную страну.
42 Але Господь до мене сказав: „Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, — бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами“.	42 Но ГОСПОДЬ повелел мне сказать вам: „Не поднимайтесь в горы, не начинайте там битву, потому что Я не с вами, вы потерпите поражение от ваших врагов“.
43 І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухня́ні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на го́ру.	43 Передал я вам волю ГОСПОДА, однако вы не вняли: вы восстали против Его повеления и, возомнив о себе, двинулись в горы.
44 І вийшов навпере́йми вас аморе́янин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли́ вас в Сеїрі аж до Горми.	44 Но против вас вышли амореи, что жили в горах; они преследовали вас, словно потревоженный пчелиный рой; нанеся вам сокрушительное поражение, они гнали вас по Сеиру до самой Хормы.
45 І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, — та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас.	45 Возвратившись с позором, рыдая, взывали вы к ГОСПОДУ; но не стал Он вас слушать, вашим воплям не внял.
46 І сиділи ви в Кадешу багато днів, — стільки днів, скільки там ви сиділи.	46 Вот и пришлось вам долго оставаться в Кадеше — всё то время, что провели вы там.

Старий
завіт

Новий
завіт

Повторення Закону

Розділ 1

Второзаконие

Глава 1

Повторення Закону

Розділ 1

Второзаконие

Глава 1

Старий завіт

Новий завіт

Повторення Закону

Розділ 1

Второзаконие

Глава 1

Повторення Закону

Розділ 1

Второзаконие

Глава 1

Старий
завіт

Новий
завіт