1-е до коринтянРозділ 15 |
1 |
2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп. |
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням, |
4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням, |
5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м. |
6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли. |
7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам. |
8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові. |
9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву. |
10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона. |
11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували. |
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих? |
13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес! |
14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! |
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. |
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! |
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах, |
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись! |
19 |
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних. |
21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих. |
22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, |
23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу. |
24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу. |
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“ |
26 Як ворог останній - смерть зни́щиться, |
27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все. |
28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все. |
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться? |
30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки? |
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. |
32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“ |
33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї! |
34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором! |
35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“ |
36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре. |
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого, |
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його. |
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб. |
40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним. |
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою! |
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає, |
43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає, |
44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. |
45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий. |
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. |
47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь. |
48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. |
49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити. |
50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. |
51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, — |
52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось! |
53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. |
54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“! |
55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́? |
56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н. |
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. |
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі! |
Первое послание Паула верующим в КоринфеГлава 15 |
1 |
2 Она спасительна для вас, если только твёрдо придерживаетесь того, что я вам возвещал, а иначе ваша вера напрасна. |
3 Самое важное, что я получил, я передал вам: Масих умер за наши грехи согласно Писанию. |
4 Он был погребён, и был воскрешён на третий день согласно Писанию. |
5 Он явился Кифе и потом двенадцати ученикам. |
6 После этого Он явился ещё более чем пятистам братьям одновременно. Большинство из них ещё живы, а некоторые уже умерли. |
7 Затем Он явился Якубу, . потом также всем посланникам Масиха, |
8 и последнему из всех явился мне, жалкому недоноску. |
9 Ведь я самый наименьший из посланников Масиха и даже не заслуживаю чести называться посланником, потому что я преследовал святой народ Всевышнего. |
10 Но по благодати Всевышнего я есть тот, кто я есть, и Его благодать во мне была не напрасной: я трудился больше, чем все остальные, впрочем не я, а благодать Всевышнего, которая со мной. |
11 Не имеет значения, кто возвещает: я или они. Главное – вы поверили в то, что мы возвещаем. |
12 |
13 Если воскресения мёртвых нет, то и Масих не мог быть воскрешён. |
14 А если Масих не воскрес, то и всё, что мы возвещаем, не имеет смысла, равно как и ваша вера. |
15 Мы сами в таком случае оказываемся лжесвидетелями о Всевышнем, так как мы засвидетельствовали о том, что Всевышний воскресил Масиха, Которого Он не воскрешал, если конечно мёртвых вообще нельзя воскресить. |
16 Ведь если мёртвых нельзя воскресить, то и Масих не был воскрешён. |
17 А если Масих не был воскрешён, то и вера ваша напрасна и ваши грехи по-прежнему на вас. |
18 Тогда и те, кто умер с верой в Масиха, погибли. |
19 Если мы надеемся на Масиха лишь в этой жизни, то мы находимся в более жалком положении, чем все прочие люди. |
20 Но Масих действительно воскрес из мёртвых! Он – первый плод будущего урожая, тех, кто воскреснет из мёртвых! |
21 И как смерть пришла в этот мир через одного человека, так через одного Человека пришло и воскресение мёртвых. |
22 Как умирают все, кто связан с Адамом, так будут оживлены все, кто связан с Масихом. |
23 Но каждый в своём порядке: вначале Масих, а потом, когда Он вернётся, будем воскрешены и мы, принадлежащие Ему. |
24 И потом наступит конец, когда Он, уничтожив всякое начальство, всякую власть и силу, передаст Царство Всевышнему, Небесному Отцу! |
25 Масиху предназначено царствовать до тех пор, пока Всевышний не повергнет всех врагов к Его ногам. |
26 Последний враг, который будет уничтожен, – это смерть. |
27 Ведь Всевышний «всё подчинил под ноги Его». |
28 Когда же всё будет Ему подчинено, тогда и Сам Сын будет подчинён Тому, Кто всё подчинил Ему, чтобы Всевышний безраздельно царствовал над всем. |
29 Что же тогда делают те, кто принимает обряд погружения в воду за мёртвых? Если мёртвых нельзя воскрешать, зачем люди принимают этот обряд за них? |
30 Зачем и нам каждый час рисковать своей жизнью? |
31 Я каждый день стою перед лицом смерти. Это верно, братья, как и то, что я хвалюсь вами перед Исой Масихом, нашим Повелителем! |
32 Если я только из человеческих побуждений боролся с дикими зверями в Эфесе, то что я этим приобрёл? Если мёртвые не могут быть воскрешены, тогда что же: |
33 |
34 Отрезвитесь, как вам и должно, и перестаньте грешить, ведь некоторые из вас даже не знают Всевышнего, – я говорю это к вашему стыду. |
35 |
36 Спрашивать об этом неразумно. Ведь каждому семени для того, чтобы прорасти, надо сначала умереть! |
37 Когда ты сеешь, ты же сеешь не само растение, а лишь семя, пшеничное или какое-либо другое. |
38 А Всевышний по Своему усмотрению даёт ему тело – каждому семени своё. |
39 Не все тела одинаковы: у людей не такое тело, как у зверей, у зверей не такое, как у птиц, а у птиц не такое, как у рыб. |
40 Есть тела небесные и тела земные. У небесных тел своя красота, и у земных тел своя. |
41 У солнца тоже своё сияние, у луны своё, у звёзд своё. Звёзды, в свою очередь, тоже отличаются по яркости друг от друга. |
42 Так же будет и при воскресении мёртвых. Предаётся земле тело тленное, а воскресает нетленное. |
43 Предаётся неприглядное, а воскресает великолепное! Предаётся в слабости, а воскресает в силе, |
44 предаётся физическое тело, а воскресает – духовное. |
45 Писание говорит, что первый человек, Адам, стал живым существом, но последний Адам (Иса) – духом животворящим. |
46 Сначала приходит не духовное, а физическое, и лишь потом – духовное. |
47 Первый человек был сотворён из праха земного, а второй Человек – это Человек с небес. |
48 Земные люди подобны первому земному человеку, а небесные будут такими же, как Человек, пришедший с небес. |
49 И как сейчас мы носим образ земного человека, точно так же мы будем похожи на Человека небесного. |
50 Я говорю вам, братья, что плоть и кровь не могут стать наследниками Царства Всевышнего; ничто тленное не может стать наследником нетленного. |
51 Послушайте, я открою вам тайну: мы не все умрём, но все будем изменены, |
52 внезапно, во мгновение ока, когда прозвучит последняя труба. По сигналу трубы мёртвые воскреснут нетленными, а мы будем изменены. |
53 Всё тленное должно превратиться в нетленное, и всё смертное – в бессмертное. |
54 Когда тленное облечётся в нетленное и смертное – в бессмертное, тогда исполнятся слова: |
55 |
56 |
57 Но благодарение Всевышнему! Он даёт нам победу через Повелителя Ису Масиха! |
58 |
1-е до коринтянРозділ 15 |
Первое послание Паула верующим в КоринфеГлава 15 |
1 |
1 |
2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп. |
2 Она спасительна для вас, если только твёрдо придерживаетесь того, что я вам возвещал, а иначе ваша вера напрасна. |
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням, |
3 Самое важное, что я получил, я передал вам: Масих умер за наши грехи согласно Писанию. |
4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням, |
4 Он был погребён, и был воскрешён на третий день согласно Писанию. |
5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м. |
5 Он явился Кифе и потом двенадцати ученикам. |
6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли. |
6 После этого Он явился ещё более чем пятистам братьям одновременно. Большинство из них ещё живы, а некоторые уже умерли. |
7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам. |
7 Затем Он явился Якубу, . потом также всем посланникам Масиха, |
8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові. |
8 и последнему из всех явился мне, жалкому недоноску. |
9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву. |
9 Ведь я самый наименьший из посланников Масиха и даже не заслуживаю чести называться посланником, потому что я преследовал святой народ Всевышнего. |
10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона. |
10 Но по благодати Всевышнего я есть тот, кто я есть, и Его благодать во мне была не напрасной: я трудился больше, чем все остальные, впрочем не я, а благодать Всевышнего, которая со мной. |
11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували. |
11 Не имеет значения, кто возвещает: я или они. Главное – вы поверили в то, что мы возвещаем. |
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих? |
12 |
13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес! |
13 Если воскресения мёртвых нет, то и Масих не мог быть воскрешён. |
14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! |
14 А если Масих не воскрес, то и всё, что мы возвещаем, не имеет смысла, равно как и ваша вера. |
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. |
15 Мы сами в таком случае оказываемся лжесвидетелями о Всевышнем, так как мы засвидетельствовали о том, что Всевышний воскресил Масиха, Которого Он не воскрешал, если конечно мёртвых вообще нельзя воскресить. |
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! |
16 Ведь если мёртвых нельзя воскресить, то и Масих не был воскрешён. |
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах, |
17 А если Масих не был воскрешён, то и вера ваша напрасна и ваши грехи по-прежнему на вас. |
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись! |
18 Тогда и те, кто умер с верой в Масиха, погибли. |
19 |
19 Если мы надеемся на Масиха лишь в этой жизни, то мы находимся в более жалком положении, чем все прочие люди. |
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних. |
20 Но Масих действительно воскрес из мёртвых! Он – первый плод будущего урожая, тех, кто воскреснет из мёртвых! |
21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих. |
21 И как смерть пришла в этот мир через одного человека, так через одного Человека пришло и воскресение мёртвых. |
22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, |
22 Как умирают все, кто связан с Адамом, так будут оживлены все, кто связан с Масихом. |
23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу. |
23 Но каждый в своём порядке: вначале Масих, а потом, когда Он вернётся, будем воскрешены и мы, принадлежащие Ему. |
24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу. |
24 И потом наступит конец, когда Он, уничтожив всякое начальство, всякую власть и силу, передаст Царство Всевышнему, Небесному Отцу! |
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“ |
25 Масиху предназначено царствовать до тех пор, пока Всевышний не повергнет всех врагов к Его ногам. |
26 Як ворог останній - смерть зни́щиться, |
26 Последний враг, который будет уничтожен, – это смерть. |
27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все. |
27 Ведь Всевышний «всё подчинил под ноги Его». |
28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все. |
28 Когда же всё будет Ему подчинено, тогда и Сам Сын будет подчинён Тому, Кто всё подчинил Ему, чтобы Всевышний безраздельно царствовал над всем. |
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться? |
29 Что же тогда делают те, кто принимает обряд погружения в воду за мёртвых? Если мёртвых нельзя воскрешать, зачем люди принимают этот обряд за них? |
30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки? |
30 Зачем и нам каждый час рисковать своей жизнью? |
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. |
31 Я каждый день стою перед лицом смерти. Это верно, братья, как и то, что я хвалюсь вами перед Исой Масихом, нашим Повелителем! |
32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“ |
32 Если я только из человеческих побуждений боролся с дикими зверями в Эфесе, то что я этим приобрёл? Если мёртвые не могут быть воскрешены, тогда что же: |
33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї! |
33 |
34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором! |
34 Отрезвитесь, как вам и должно, и перестаньте грешить, ведь некоторые из вас даже не знают Всевышнего, – я говорю это к вашему стыду. |
35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“ |
35 |
36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре. |
36 Спрашивать об этом неразумно. Ведь каждому семени для того, чтобы прорасти, надо сначала умереть! |
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого, |
37 Когда ты сеешь, ты же сеешь не само растение, а лишь семя, пшеничное или какое-либо другое. |
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його. |
38 А Всевышний по Своему усмотрению даёт ему тело – каждому семени своё. |
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб. |
39 Не все тела одинаковы: у людей не такое тело, как у зверей, у зверей не такое, как у птиц, а у птиц не такое, как у рыб. |
40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним. |
40 Есть тела небесные и тела земные. У небесных тел своя красота, и у земных тел своя. |
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою! |
41 У солнца тоже своё сияние, у луны своё, у звёзд своё. Звёзды, в свою очередь, тоже отличаются по яркости друг от друга. |
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає, |
42 Так же будет и при воскресении мёртвых. Предаётся земле тело тленное, а воскресает нетленное. |
43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає, |
43 Предаётся неприглядное, а воскресает великолепное! Предаётся в слабости, а воскресает в силе, |
44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. |
44 предаётся физическое тело, а воскресает – духовное. |
45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий. |
45 Писание говорит, что первый человек, Адам, стал живым существом, но последний Адам (Иса) – духом животворящим. |
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. |
46 Сначала приходит не духовное, а физическое, и лишь потом – духовное. |
47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь. |
47 Первый человек был сотворён из праха земного, а второй Человек – это Человек с небес. |
48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. |
48 Земные люди подобны первому земному человеку, а небесные будут такими же, как Человек, пришедший с небес. |
49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити. |
49 И как сейчас мы носим образ земного человека, точно так же мы будем похожи на Человека небесного. |
50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. |
50 Я говорю вам, братья, что плоть и кровь не могут стать наследниками Царства Всевышнего; ничто тленное не может стать наследником нетленного. |
51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, — |
51 Послушайте, я открою вам тайну: мы не все умрём, но все будем изменены, |
52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось! |
52 внезапно, во мгновение ока, когда прозвучит последняя труба. По сигналу трубы мёртвые воскреснут нетленными, а мы будем изменены. |
53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. |
53 Всё тленное должно превратиться в нетленное, и всё смертное – в бессмертное. |
54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“! |
54 Когда тленное облечётся в нетленное и смертное – в бессмертное, тогда исполнятся слова: |
55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́? |
55 |
56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н. |
56 |
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. |
57 Но благодарение Всевышнему! Он даёт нам победу через Повелителя Ису Масиха! |
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі! |
58 |