1-е до коринтян

Розділ 15

1 Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.

2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.

3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,

4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,

5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.

6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.

7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.

8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.

9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.

10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.

11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.

12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?

13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!

14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.

16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!

17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,

18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!

19 Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!

20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.

21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.

22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,

23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.

24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.

25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“

26 Як ворог останній - смерть зни́щиться,

27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.

28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.

29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?

30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?

31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“

33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!

34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!

35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“

36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.

37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,

38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.

39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.

40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.

41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!

42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,

43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,

44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.

46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.

48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.

50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —

52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!

53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!

55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́?

56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.

57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!

1-е Послание к коринфянам

Глава 15

1 А я объявляю вам, братья, то Евангелие, которое я благовествовал вам, которое вы и приняли, в котором и утвердились,

2 которым и спасаетесь. В этом смысле я благовествовал вам, если вы держитесь моего благовествования, если только вы не напрасно уверовали.

3 Ибо я передал вам во-первых то, что и принял: что Христос умер за грехи наши по Писаниям,

4 и что Он был погребён, и что Он воздвигнут в третий день по Писаниям,

5 и что Он явился Кифе, потом — Двенадцати;

6 затем свыше чем пятистам братьям одновременно, из которых большая часть доныне в живых, а некоторые почили;

7 затем явился Иакову, потом всем апостолам;

8 а после всех явился и мне, словно недоноску.

9 Ибо я наименьший из апостолов, я, который недостоин называться апостолом, потому что гнал Церковь Божию.

10 Но благодатию Божией я есмь то, что я есмь, и благодать Его во мне не оказалась тщетной, но я больше всех их потрудился, впрочем не я, но благодать Божия со мною.

11 Итак, я ли, они ли, — мы так проповедуем, и вы так уверовали.

12 Если же о Христе проповедуется, что Он восстал из мёртвых, — как говорят некоторые между вами, что нет воскресения мёртвых?

13 Если же нет воскресения мёртвых, — то и Христос не восстал;

14 а если Христос не восстал, тщетна наша проповедь, тщетна и вера ваша.

15 При этом мы оказываемся и лжесвидетелями о Боге, потому что свидетельствовали против Бога, что Он воздвиг Христа, Которого Он не воздвигал, если действительно мёртвые не восстают.

16 Ибо, если мёртвые не восстают, то и Христос не восстал.

17 А если Христос не восстал, напрасна вера ваша: вы еще во грехах ваших.

18 Значит и усопшие во Христе погибли.

19 Если мы в этой только жизни возложили надежду на Христа, — мы несчастнее всех людей.

20 Но Христос восстал из мёртвых, начаток усопших.

21 Ибо, поскольку чрез человека — смерть, чрез Человека и воскресение мёртвых.

22 Ибо, как в Адаме все умирают, так и во Христе все будут оживотворены.

23 Но каждый в своем чине: начаток Христос, затем Христовы в пришествие Его.

24 Потом конец, когда Он предает Царство Богу и Отцу, когда Он упразднит всякое начало и всякую власть и силу.

25 Ибо надлежит Ему царствовать до тех пор, пока Он не положит всех врагов под ноги Свои.

26 Как последний враг, упразднена будет смерть.

27 Ибо Бог всё подчинил под ноги Его. Когда же Он скажет, что всё подчинено, — ясно, что за исключением Подчинившего Ему всё.

28 Когда же подчинено Ему будет всё, тогда и Сам Сын будет подчинен Подчинившему Ему всё, чтобы был Бог всё во всём.

29 Потому что, иначе, что будут делать те, которые принимают крещение за мёртвых? Если мёртвые вообще не восстают, почему же принимают крещение за них?

30 Для чего и мы подвергаемся опасностям ежечасно?

31 Я каждый день умираю: клянусь, братья, похвалою вашей, которую я имею во Христе Иисусе, Господе нашем.

32 Если я из человеческих побуждений боролся со зверями в Ефесе, какая мне польза? Если мёртвые не восстают, будем есть и пить, ибо завтра умрём!

33 Не заблуждайтесь: Дурное общество развращает добрые нравы.

34 Отрезвитесь, как должно, и не грешите. Ибо некоторые не имеют знания Бога: к стыду вашему говорю.

35 Но скажет кто-нибудь: как восстают мёртвые и в каком теле они приходят?

36 Неразумный! то, что ты сеешь, не может быть оживотворено, если не умрёт.

37 И то, что ты сеешь, не тело будущее ты сеешь, но голое зерно, какое случится, пшеничное или другое какое.

38 Но Бог дает ему тело, какое Он захотел дать, и каждому семени — свое тело.

39 Не всякая плоть — та же плоть, но одна — у людей, другая плоть — у скотов, другая плоть — у птиц, другая — у рыб.

40 И есть тела небесные, и есть тела земные, но иная слава небесных, иная слава земных.

41 Одна слава солнца, и другая слава луны, и другая слава звёзд; и звезда от звезды отличается славой.

42 Так и воскресение мёртвых: сеется в тлении, восстает в нетлении;

43 сеется в бесчестии, восстает в славе; сеется в немощи, восстает в силе.

44 Сеется тело душевное, восстает тело духовное. Если есть тело душевное, есть и духовное.

45 Так и написано: стал первый человек, Адам, душою живою; последний Адам — духом животворящим.

46 Но не духовное прежде, а душевное, затем духовное.

47 Первый человек — от земли из праха; второй Человек — с неба.

48 Каков тот, кто из праха, таковы и те, кто из праха, и каков Небесный, таковы и небесные;

49 и как мы носили образ того, кто из праха, так и будем носить и образ Небесного.

50 Но то говорю вам, братья, что плоть и кровь Царства Божия наследовать не могут, и тление нетления не наследует.

51 Вот я говорю вам тайну: все мы не умрём, но будем все изменены,

52 вдруг, во мгновение ока, при последней трубе; ибо вострубит она, и мёртвые будут воздвигнуты нетленными, и мы будем изменены.

53 Ибо надо, чтобы это тленное естество облеклось в нетление, и это смертное естество облеклось в бессмертие.

54 Когда же это тленное естество облечётся в нетление, и это смертное естество облечётся в бессмертие, тогда сбудется слово написанное: поглощена смерть победою.

55 Где, смерть, твоя победа? Где, смерть, твое жало?

56 Жало же смерти — грех, а сила греха — Закон.

57 Но Богу — благодарение, дающему нам победу Господом нашим Иисусом Христом.

58 Итак, братья возлюбленные, твёрдыми будьте, непоколебимыми, всегда преизобилующими в деле Господа, зная, что труд ваш не тщетен в Господе.

1-е до коринтян

Розділ 15

1-е Послание к коринфянам

Глава 15

1 Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.

1 А я объявляю вам, братья, то Евангелие, которое я благовествовал вам, которое вы и приняли, в котором и утвердились,

2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.

2 которым и спасаетесь. В этом смысле я благовествовал вам, если вы держитесь моего благовествования, если только вы не напрасно уверовали.

3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,

3 Ибо я передал вам во-первых то, что и принял: что Христос умер за грехи наши по Писаниям,

4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,

4 и что Он был погребён, и что Он воздвигнут в третий день по Писаниям,

5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.

5 и что Он явился Кифе, потом — Двенадцати;

6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.

6 затем свыше чем пятистам братьям одновременно, из которых большая часть доныне в живых, а некоторые почили;

7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.

7 затем явился Иакову, потом всем апостолам;

8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.

8 а после всех явился и мне, словно недоноску.

9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.

9 Ибо я наименьший из апостолов, я, который недостоин называться апостолом, потому что гнал Церковь Божию.

10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.

10 Но благодатию Божией я есмь то, что я есмь, и благодать Его во мне не оказалась тщетной, но я больше всех их потрудился, впрочем не я, но благодать Божия со мною.

11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.

11 Итак, я ли, они ли, — мы так проповедуем, и вы так уверовали.

12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?

12 Если же о Христе проповедуется, что Он восстал из мёртвых, — как говорят некоторые между вами, что нет воскресения мёртвых?

13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!

13 Если же нет воскресения мёртвых, — то и Христос не восстал;

14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

14 а если Христос не восстал, тщетна наша проповедь, тщетна и вера ваша.

15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.

15 При этом мы оказываемся и лжесвидетелями о Боге, потому что свидетельствовали против Бога, что Он воздвиг Христа, Которого Он не воздвигал, если действительно мёртвые не восстают.

16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!

16 Ибо, если мёртвые не восстают, то и Христос не восстал.

17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,

17 А если Христос не восстал, напрасна вера ваша: вы еще во грехах ваших.

18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!

18 Значит и усопшие во Христе погибли.

19 Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!

19 Если мы в этой только жизни возложили надежду на Христа, — мы несчастнее всех людей.

20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.

20 Но Христос восстал из мёртвых, начаток усопших.

21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.

21 Ибо, поскольку чрез человека — смерть, чрез Человека и воскресение мёртвых.

22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,

22 Ибо, как в Адаме все умирают, так и во Христе все будут оживотворены.

23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.

23 Но каждый в своем чине: начаток Христос, затем Христовы в пришествие Его.

24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.

24 Потом конец, когда Он предает Царство Богу и Отцу, когда Он упразднит всякое начало и всякую власть и силу.

25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“

25 Ибо надлежит Ему царствовать до тех пор, пока Он не положит всех врагов под ноги Свои.

26 Як ворог останній - смерть зни́щиться,

26 Как последний враг, упразднена будет смерть.

27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.

27 Ибо Бог всё подчинил под ноги Его. Когда же Он скажет, что всё подчинено, — ясно, что за исключением Подчинившего Ему всё.

28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.

28 Когда же подчинено Ему будет всё, тогда и Сам Сын будет подчинен Подчинившему Ему всё, чтобы был Бог всё во всём.

29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?

29 Потому что, иначе, что будут делать те, которые принимают крещение за мёртвых? Если мёртвые вообще не восстают, почему же принимают крещение за них?

30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?

30 Для чего и мы подвергаемся опасностям ежечасно?

31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

31 Я каждый день умираю: клянусь, братья, похвалою вашей, которую я имею во Христе Иисусе, Господе нашем.

32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“

32 Если я из человеческих побуждений боролся со зверями в Ефесе, какая мне польза? Если мёртвые не восстают, будем есть и пить, ибо завтра умрём!

33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!

33 Не заблуждайтесь: Дурное общество развращает добрые нравы.

34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!

34 Отрезвитесь, как должно, и не грешите. Ибо некоторые не имеют знания Бога: к стыду вашему говорю.

35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“

35 Но скажет кто-нибудь: как восстают мёртвые и в каком теле они приходят?

36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.

36 Неразумный! то, что ты сеешь, не может быть оживотворено, если не умрёт.

37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,

37 И то, что ты сеешь, не тело будущее ты сеешь, но голое зерно, какое случится, пшеничное или другое какое.

38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.

38 Но Бог дает ему тело, какое Он захотел дать, и каждому семени — свое тело.

39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.

39 Не всякая плоть — та же плоть, но одна — у людей, другая плоть — у скотов, другая плоть — у птиц, другая — у рыб.

40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.

40 И есть тела небесные, и есть тела земные, но иная слава небесных, иная слава земных.

41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!

41 Одна слава солнца, и другая слава луны, и другая слава звёзд; и звезда от звезды отличается славой.

42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,

42 Так и воскресение мёртвых: сеется в тлении, восстает в нетлении;

43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,

43 сеется в бесчестии, восстает в славе; сеется в немощи, восстает в силе.

44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

44 Сеется тело душевное, восстает тело духовное. Если есть тело душевное, есть и духовное.

45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.

45 Так и написано: стал первый человек, Адам, душою живою; последний Адам — духом животворящим.

46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

46 Но не духовное прежде, а душевное, затем духовное.

47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.

47 Первый человек — от земли из праха; второй Человек — с неба.

48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

48 Каков тот, кто из праха, таковы и те, кто из праха, и каков Небесный, таковы и небесные;

49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.

49 и как мы носили образ того, кто из праха, так и будем носить и образ Небесного.

50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

50 Но то говорю вам, братья, что плоть и кровь Царства Божия наследовать не могут, и тление нетления не наследует.

51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —

51 Вот я говорю вам тайну: все мы не умрём, но будем все изменены,

52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!

52 вдруг, во мгновение ока, при последней трубе; ибо вострубит она, и мёртвые будут воздвигнуты нетленными, и мы будем изменены.

53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

53 Ибо надо, чтобы это тленное естество облеклось в нетление, и это смертное естество облеклось в бессмертие.

54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!

54 Когда же это тленное естество облечётся в нетление, и это смертное естество облечётся в бессмертие, тогда сбудется слово написанное: поглощена смерть победою.

55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́?

55 Где, смерть, твоя победа? Где, смерть, твое жало?

56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.

56 Жало же смерти — грех, а сила греха — Закон.

57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

57 Но Богу — благодарение, дающему нам победу Господом нашим Иисусом Христом.

58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!

58 Итак, братья возлюбленные, твёрдыми будьте, непоколебимыми, всегда преизобилующими в деле Господа, зная, что труд ваш не тщетен в Господе.