1-е до коринтянРозділ 15 |
1 |
2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп. |
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням, |
4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням, |
5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м. |
6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли. |
7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам. |
8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові. |
9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву. |
10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона. |
11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували. |
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих? |
13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес! |
14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! |
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. |
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! |
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах, |
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись! |
19 |
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних. |
21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих. |
22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, |
23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу. |
24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу. |
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“ |
26 Як ворог останній - смерть зни́щиться, |
27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все. |
28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все. |
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться? |
30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки? |
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. |
32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“ |
33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї! |
34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором! |
35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“ |
36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре. |
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого, |
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його. |
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб. |
40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним. |
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою! |
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає, |
43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає, |
44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. |
45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий. |
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. |
47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь. |
48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. |
49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити. |
50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. |
51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, — |
52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось! |
53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. |
54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“! |
55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́? |
56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н. |
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. |
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі! |
1-е Послание к коринфянамГлава 15 |
1 |
2 которым и спасаетесь. В этом смысле я благовествовал вам, если вы держитесь моего благовествования, если только вы не напрасно уверовали. |
3 Ибо я передал вам во-первых то, что и принял: что Христос умер за грехи наши по Писаниям, |
4 и что Он был погребён, и что Он воздвигнут в третий день по Писаниям, |
5 и что Он явился Кифе, потом — Двенадцати; |
6 затем свыше чем пятистам братьям одновременно, из которых большая часть доныне в живых, а некоторые почили; |
7 затем явился Иакову, потом всем апостолам; |
8 а после всех явился и мне, словно недоноску. |
9 Ибо я наименьший из апостолов, я, который недостоин называться апостолом, потому что гнал Церковь Божию. |
10 Но благодатию Божией я есмь то, что я есмь, и благодать Его во мне не оказалась тщетной, но я больше всех их потрудился, впрочем не я, но благодать Божия со мною. |
11 Итак, я ли, они ли, — мы так проповедуем, и вы так уверовали. |
12 |
13 Если же нет воскресения мёртвых, — то и Христос не восстал; |
14 а если Христос не восстал, тщетна наша проповедь, тщетна и вера ваша. |
15 При этом мы оказываемся и лжесвидетелями о Боге, потому что свидетельствовали против Бога, что Он воздвиг Христа, Которого Он не воздвигал, если действительно мёртвые не восстают. |
16 Ибо, если мёртвые не восстают, то и Христос не восстал. |
17 А если Христос не восстал, напрасна вера ваша: вы еще во грехах ваших. |
18 Значит и усопшие во Христе погибли. |
19 Если мы в этой только жизни возложили надежду на Христа, — мы несчастнее всех людей. |
20 |
21 Ибо, поскольку чрез человека — смерть, чрез Человека и воскресение мёртвых. |
22 Ибо, как в Адаме все умирают, так и во Христе все будут оживотворены. |
23 Но каждый в своем чине: начаток Христос, затем Христовы в пришествие Его. |
24 Потом конец, когда Он предает Царство Богу и Отцу, когда Он упразднит всякое начало и всякую власть и силу. |
25 Ибо надлежит Ему царствовать до тех пор, пока Он не положит всех врагов под ноги Свои. |
26 Как последний враг, упразднена будет смерть. |
27 Ибо Бог всё подчинил под ноги Его. Когда же Он скажет, что всё подчинено, — ясно, что за исключением Подчинившего Ему всё. |
28 Когда же подчинено Ему будет всё, тогда и Сам Сын будет подчинен Подчинившему Ему всё, чтобы был Бог всё во всём. |
29 |
30 Для чего и мы подвергаемся опасностям ежечасно? |
31 Я каждый день умираю: клянусь, братья, похвалою вашей, которую я имею во Христе Иисусе, Господе нашем. |
32 Если я из человеческих побуждений боролся со зверями в Ефесе, какая мне польза? Если мёртвые не восстают, |
33 |
34 |
35 |
36 Неразумный! то, что ты сеешь, не может быть оживотворено, если не умрёт. |
37 И то, что ты сеешь, не тело будущее ты сеешь, но голое зерно, какое случится, пшеничное или другое какое. |
38 Но Бог дает ему тело, какое Он захотел дать, и каждому семени — свое тело. |
39 Не всякая плоть — та же плоть, но одна — у людей, другая плоть — у скотов, другая плоть — у птиц, другая — у рыб. |
40 И есть тела небесные, и есть тела земные, но иная слава небесных, иная слава земных. |
41 Одна слава солнца, и другая слава луны, и другая слава звёзд; и звезда от звезды отличается славой. |
42 |
43 сеется в бесчестии, восстает в славе; сеется в немощи, восстает в силе. |
44 Сеется тело душевное, восстает тело духовное. Если есть тело душевное, есть и духовное. |
45 Так и написано: стал первый человек, Адам, душою живою; последний Адам — духом животворящим. |
46 Но не духовное прежде, а душевное, затем духовное. |
47 Первый человек — от земли из праха; второй Человек — с неба. |
48 Каков тот, кто из праха, таковы и те, кто из праха, и каков Небесный, таковы и небесные; |
49 и как мы носили образ того, кто из праха, так и будем носить и образ Небесного. |
50 |
51 Вот я говорю вам тайну: все мы не умрём, но будем все изменены, |
52 вдруг, во мгновение ока, при последней трубе; ибо вострубит она, и мёртвые будут воздвигнуты нетленными, и мы будем изменены. |
53 Ибо надо, чтобы это тленное естество облеклось в нетление, и это смертное естество облеклось в бессмертие. |
54 Когда же это тленное естество облечётся в нетление, и это смертное естество облечётся в бессмертие, тогда сбудется слово написанное: |
55 |
56 |
57 Но Богу — благодарение, дающему нам победу Господом нашим Иисусом Христом. |
58 Итак, братья возлюбленные, твёрдыми будьте, непоколебимыми, всегда преизобилующими в деле Господа, зная, что труд ваш не тщетен в Господе. |
1-е до коринтянРозділ 15 |
1-е Послание к коринфянамГлава 15 |
1 |
1 |
2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп. |
2 которым и спасаетесь. В этом смысле я благовествовал вам, если вы держитесь моего благовествования, если только вы не напрасно уверовали. |
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням, |
3 Ибо я передал вам во-первых то, что и принял: что Христос умер за грехи наши по Писаниям, |
4 і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням, |
4 и что Он был погребён, и что Он воздвигнут в третий день по Писаниям, |
5 і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м. |
5 и что Он явился Кифе, потом — Двенадцати; |
6 А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли. |
6 затем свыше чем пятистам братьям одновременно, из которых большая часть доныне в живых, а некоторые почили; |
7 Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам. |
7 затем явился Иакову, потом всем апостолам; |
8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові. |
8 а после всех явился и мне, словно недоноску. |
9 Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву. |
9 Ибо я наименьший из апостолов, я, который недостоин называться апостолом, потому что гнал Церковь Божию. |
10 Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона. |
10 Но благодатию Божией я есмь то, что я есмь, и благодать Его во мне не оказалась тщетной, но я больше всех их потрудился, впрочем не я, но благодать Божия со мною. |
11 Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували. |
11 Итак, я ли, они ли, — мы так проповедуем, и вы так уверовали. |
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих? |
12 |
13 Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес! |
13 Если же нет воскресения мёртвых, — то и Христос не восстал; |
14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! |
14 а если Христос не восстал, тщетна наша проповедь, тщетна и вера ваша. |
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. |
15 При этом мы оказываемся и лжесвидетелями о Боге, потому что свидетельствовали против Бога, что Он воздвиг Христа, Которого Он не воздвигал, если действительно мёртвые не восстают. |
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! |
16 Ибо, если мёртвые не восстают, то и Христос не восстал. |
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах, |
17 А если Христос не восстал, напрасна вера ваша: вы еще во грехах ваших. |
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись! |
18 Значит и усопшие во Христе погибли. |
19 |
19 Если мы в этой только жизни возложили надежду на Христа, — мы несчастнее всех людей. |
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних. |
20 |
21 Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих. |
21 Ибо, поскольку чрез человека — смерть, чрез Человека и воскресение мёртвых. |
22 Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, |
22 Ибо, как в Адаме все умирают, так и во Христе все будут оживотворены. |
23 кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу. |
23 Но каждый в своем чине: начаток Христос, затем Христовы в пришествие Его. |
24 А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу. |
24 Потом конец, когда Он предает Царство Богу и Отцу, когда Он упразднит всякое начало и всякую власть и силу. |
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“ |
25 Ибо надлежит Ему царствовать до тех пор, пока Он не положит всех врагов под ноги Свои. |
26 Як ворог останній - смерть зни́щиться, |
26 Как последний враг, упразднена будет смерть. |
27 бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все. |
27 Ибо Бог всё подчинил под ноги Его. Когда же Он скажет, что всё подчинено, — ясно, что за исключением Подчинившего Ему всё. |
28 А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все. |
28 Когда же подчинено Ему будет всё, тогда и Сам Сын будет подчинен Подчинившему Ему всё, чтобы был Бог всё во всём. |
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться? |
29 |
30 Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки? |
30 Для чего и мы подвергаемся опасностям ежечасно? |
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. |
31 Я каждый день умираю: клянусь, братья, похвалою вашей, которую я имею во Христе Иисусе, Господе нашем. |
32 Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“ |
32 Если я из человеческих побуждений боролся со зверями в Ефесе, какая мне польза? Если мёртвые не восстают, |
33 Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї! |
33 |
34 Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором! |
34 |
35 Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“ |
35 |
36 Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре. |
36 Неразумный! то, что ты сеешь, не может быть оживотворено, если не умрёт. |
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого, |
37 И то, что ты сеешь, не тело будущее ты сеешь, но голое зерно, какое случится, пшеничное или другое какое. |
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його. |
38 Но Бог дает ему тело, какое Он захотел дать, и каждому семени — свое тело. |
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб. |
39 Не всякая плоть — та же плоть, но одна — у людей, другая плоть — у скотов, другая плоть — у птиц, другая — у рыб. |
40 Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним. |
40 И есть тела небесные, и есть тела земные, но иная слава небесных, иная слава земных. |
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою! |
41 Одна слава солнца, и другая слава луны, и другая слава звёзд; и звезда от звезды отличается славой. |
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає, |
42 |
43 сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає, |
43 сеется в бесчестии, восстает в славе; сеется в немощи, восстает в силе. |
44 сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. |
44 Сеется тело душевное, восстает тело духовное. Если есть тело душевное, есть и духовное. |
45 Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий. |
45 Так и написано: стал первый человек, Адам, душою живою; последний Адам — духом животворящим. |
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. |
46 Но не духовное прежде, а душевное, затем духовное. |
47 Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь. |
47 Первый человек — от земли из праха; второй Человек — с неба. |
48 Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. |
48 Каков тот, кто из праха, таковы и те, кто из праха, и каков Небесный, таковы и небесные; |
49 І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити. |
49 и как мы носили образ того, кто из праха, так и будем носить и образ Небесного. |
50 І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. |
50 |
51 Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, — |
51 Вот я говорю вам тайну: все мы не умрём, но будем все изменены, |
52 раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось! |
52 вдруг, во мгновение ока, при последней трубе; ибо вострубит она, и мёртвые будут воздвигнуты нетленными, и мы будем изменены. |
53 Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. |
53 Ибо надо, чтобы это тленное естество облеклось в нетление, и это смертное естество облеклось в бессмертие. |
54 А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“! |
54 Когда же это тленное естество облечётся в нетление, и это смертное естество облечётся в бессмертие, тогда сбудется слово написанное: |
55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́? |
55 |
56 Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н. |
56 |
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. |
57 Но Богу — благодарение, дающему нам победу Господом нашим Иисусом Христом. |
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі! |
58 Итак, братья возлюбленные, твёрдыми будьте, непоколебимыми, всегда преизобилующими в деле Господа, зная, что труд ваш не тщетен в Господе. |