2-е до коринтянРозділ 12 |
1 |
2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирна́дцять ро́ків тому — чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог — був узятий до третього неба. |
3 І чоловіка я знаю такого, — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, — |
4 що до ра́ю був узятий, і чув він слова́ невимо́вні, що не можна люди́ні їх висловити. |
5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, — хіба тільки своїми не́мочами. |
6 Бо коли я захо́чу хвалитись, то безумний не бу́ду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не поду́мав, ніж бачить у мені або чує від мене. |
7 А щоб я через пребагато об'я́влень не велича́вся, то да́но мені в тіло колючку, — посланця́ сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не велича́вся. |
8 Про нього три ра́зи благав я Господа, щоб він відступився від мене. |
9 І сказав Він мені: „До́сить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі“. Отож, краще я буду хвалитись своїми не́мочами, щоб сила Христова вселилася в мене. |
10 Тому любо мені перебува́ти в неду́гах, у при́кростях, у бі́дах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слаби́й, тоді я сильни́й. |
11 Хва́лячися, я став нерозумний, — до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, — бо ні в чо́му я не залиши́вся позад від найперших апо́столів, хоч я й ніщо. |
12 А ознаки апо́стола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаме́нах і чу́дах та в силах. |
13 Що бо є, що ним ви пони́зилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягаре́м вам не був? Даруйте мені цю провину! |
14 Ось утре́тє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягаре́м, — не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батька́м, але дітям батьки́. |
15 Я ж з охотою ви́трачуся й себе ви́трачу за душі ваші, хоч що більше люблю́ вас, то менше я лю́блений. |
16 Та нехай буде так, — тягара́ я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав. |
17 Чи я використо́вував вас через когось із тих, кого́ до вас посилав? |
18 Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит ви́користав вас чим? Хіба ми ходили не в одно́му дусі? Хіба не одни́ми стопа́ми? |
19 Чи ви зно́ву не ду́маєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову! |
20 Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хо́чу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, — хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, сва́ри, на́шепти, пихи́, безладдя, |
21 щоб зно́ву, коли я прийду́, не прини́зив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечи́стості, і в пере́любі, і в розпусті, що ко́їли їх. |
2-е Послание к коринфянамГлава 12 |
1 |
2 Знаю я о человеке во Христе, что он четырнадцать лет тому назад — было ли то в теле, не знаю; было ли вне тела, не знаю, Бог знает, — восхищен был до третьего неба. |
3 И знаю об этом человеке — было ли то в теле, не знаю; было ли без тела, не знаю, Бог знает, — |
4 что он был восхищен в рай и слышал неизреченные слова, которых нельзя человеку выразить. |
5 О нем буду хвалиться, о себе же самом не буду хвалиться, разве только немощами. |
6 Ибо если я захочу хвалиться, я не буду неразумен; ибо я скажу истину. Но я от этого воздерживаюсь, чтобы не подумал кто обо мне сверх того, что видит и слышит от меня. |
7 И чтобы я не превозносился чрезвычайностью этих откровений, дано мне было жало во плоть, ангел сатаны, заушать меня, чтобы я не превозносился. |
8 О нем я трижды просил Господа, чтобы отступил он от меня. |
9 И сказал мне Господь: довольно для тебя благодати Моей: ибо сила Моя в немощи совершается. Поэтому очень охотно я буду хвалиться скорее немощами моими, чтобы вселилась в меня сила Христова. |
10 Поэтому я радуюсь немощам, обидам, нужде, гонениям и притеснениям за Христа: ибо когда я немощен, тогда я силен. |
11 |
12 Признаки апостола были показаны между вами на деле во всяком терпении, и в знамениях, и чудесах и силах. |
13 Ибо в чём поставлены были вы в худшее положение по сравнению с прочими церквами? Разве только в том, что сам я не стал вам в тягость. Простите мне такую обиду! |
14 Это вот третий раз я готов придти к вам и не стану вам в тягость; ибо я ищу не вашего, а вас. Ибо не дети должны сберегать для родителей, но родители для детей. |
15 Я же очень охотно буду тратить и себя самого истощу за души ваши. Если я вас особенно люблю, то буду ли я менее любим вами? |
16 Пусть так, я не обременил вас; но как лукавый, я взял вас хитростью. |
17 Через кого-нибудь из тех, кого я послал к вам, искал ли я от вас корысти? |
18 Я просил Тита и послал с ним одного брата. Разве Тит искал от вас корысти? Не в одном ли духе мы ходили? Не по тем ли же следам? |
19 |
20 Ибо я боюсь, как бы, придя, я нашел вас не такими, какими хочу, и вы не нашли бы меня таким, каким не хотите; как бы не было раздоров, зависти, гнева, своекорыстия, наговоров, нашёптываний, надменности, беспорядков, |
21 чтобы снова, когда я приду, не смирил меня Бог мой перед вами, и не оплакал бы я многих, впавших прежде в грех и не покаявшихся в нечистоте и блуде и распутстве, которое они совершили. |
2-е до коринтянРозділ 12 |
2-е Послание к коринфянамГлава 12 |
1 |
1 |
2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирна́дцять ро́ків тому — чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог — був узятий до третього неба. |
2 Знаю я о человеке во Христе, что он четырнадцать лет тому назад — было ли то в теле, не знаю; было ли вне тела, не знаю, Бог знает, — восхищен был до третьего неба. |
3 І чоловіка я знаю такого, — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, — |
3 И знаю об этом человеке — было ли то в теле, не знаю; было ли без тела, не знаю, Бог знает, — |
4 що до ра́ю був узятий, і чув він слова́ невимо́вні, що не можна люди́ні їх висловити. |
4 что он был восхищен в рай и слышал неизреченные слова, которых нельзя человеку выразить. |
5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, — хіба тільки своїми не́мочами. |
5 О нем буду хвалиться, о себе же самом не буду хвалиться, разве только немощами. |
6 Бо коли я захо́чу хвалитись, то безумний не бу́ду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не поду́мав, ніж бачить у мені або чує від мене. |
6 Ибо если я захочу хвалиться, я не буду неразумен; ибо я скажу истину. Но я от этого воздерживаюсь, чтобы не подумал кто обо мне сверх того, что видит и слышит от меня. |
7 А щоб я через пребагато об'я́влень не велича́вся, то да́но мені в тіло колючку, — посланця́ сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не велича́вся. |
7 И чтобы я не превозносился чрезвычайностью этих откровений, дано мне было жало во плоть, ангел сатаны, заушать меня, чтобы я не превозносился. |
8 Про нього три ра́зи благав я Господа, щоб він відступився від мене. |
8 О нем я трижды просил Господа, чтобы отступил он от меня. |
9 І сказав Він мені: „До́сить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі“. Отож, краще я буду хвалитись своїми не́мочами, щоб сила Христова вселилася в мене. |
9 И сказал мне Господь: довольно для тебя благодати Моей: ибо сила Моя в немощи совершается. Поэтому очень охотно я буду хвалиться скорее немощами моими, чтобы вселилась в меня сила Христова. |
10 Тому любо мені перебува́ти в неду́гах, у при́кростях, у бі́дах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слаби́й, тоді я сильни́й. |
10 Поэтому я радуюсь немощам, обидам, нужде, гонениям и притеснениям за Христа: ибо когда я немощен, тогда я силен. |
11 Хва́лячися, я став нерозумний, — до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, — бо ні в чо́му я не залиши́вся позад від найперших апо́столів, хоч я й ніщо. |
11 |
12 А ознаки апо́стола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаме́нах і чу́дах та в силах. |
12 Признаки апостола были показаны между вами на деле во всяком терпении, и в знамениях, и чудесах и силах. |
13 Що бо є, що ним ви пони́зилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягаре́м вам не був? Даруйте мені цю провину! |
13 Ибо в чём поставлены были вы в худшее положение по сравнению с прочими церквами? Разве только в том, что сам я не стал вам в тягость. Простите мне такую обиду! |
14 Ось утре́тє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягаре́м, — не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батька́м, але дітям батьки́. |
14 Это вот третий раз я готов придти к вам и не стану вам в тягость; ибо я ищу не вашего, а вас. Ибо не дети должны сберегать для родителей, но родители для детей. |
15 Я ж з охотою ви́трачуся й себе ви́трачу за душі ваші, хоч що більше люблю́ вас, то менше я лю́блений. |
15 Я же очень охотно буду тратить и себя самого истощу за души ваши. Если я вас особенно люблю, то буду ли я менее любим вами? |
16 Та нехай буде так, — тягара́ я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав. |
16 Пусть так, я не обременил вас; но как лукавый, я взял вас хитростью. |
17 Чи я використо́вував вас через когось із тих, кого́ до вас посилав? |
17 Через кого-нибудь из тех, кого я послал к вам, искал ли я от вас корысти? |
18 Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит ви́користав вас чим? Хіба ми ходили не в одно́му дусі? Хіба не одни́ми стопа́ми? |
18 Я просил Тита и послал с ним одного брата. Разве Тит искал от вас корысти? Не в одном ли духе мы ходили? Не по тем ли же следам? |
19 Чи ви зно́ву не ду́маєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову! |
19 |
20 Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хо́чу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, — хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, сва́ри, на́шепти, пихи́, безладдя, |
20 Ибо я боюсь, как бы, придя, я нашел вас не такими, какими хочу, и вы не нашли бы меня таким, каким не хотите; как бы не было раздоров, зависти, гнева, своекорыстия, наговоров, нашёптываний, надменности, беспорядков, |
21 щоб зно́ву, коли я прийду́, не прини́зив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечи́стості, і в пере́любі, і в розпусті, що ко́їли їх. |
21 чтобы снова, когда я приду, не смирил меня Бог мой перед вами, и не оплакал бы я многих, впавших прежде в грех и не покаявшихся в нечистоте и блуде и распутстве, которое они совершили. |