2-е до коринтянРозділ 5 |
|
1 |
|
2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба, |
|
3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́! |
|
4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям. |
|
5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа. |
|
6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, |
|
7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням, |
|
8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. |
|
9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими. |
|
10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́. |
|
11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. |
|
12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем. |
|
13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас. |
|
14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. |
|
15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес. |
|
16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! |
|
17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́! |
|
18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення, |
|
19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення. |
|
20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! |
|
21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім! |
2-е Послание к коринфянамГлава 5 |
|
1 |
|
2 Ибо, действительно, в ней мы стонем, томясь желанием облечься в жилище наше с неба, |
|
3 только бы нам, и одетым, не быть найденными нагими. |
|
4 Ибо, действительно, мы, находящиеся в палатке, стонем под бременем, потому что не хотим совлечься, но облечься, чтобы смертное поглощено было жизнью. |
|
5 А на это, именно, создал нас Бог, давший нам залог Духа. |
|
6 |
|
7 ибо мы ходим верою, а не видением, — |
|
8 мы бодры и предпочитаем покинуть тело и поселиться у Господа. |
|
9 Потому мы и стараемся ревностно, поселяясь ли, покидая ли, быть Ему угодными. |
|
10 Ибо должно нам всем быть явленными как есть пред судом Христовым с тем, чтобы каждый получил за то, что он сделал в теле: будь то доброе, будь то плохое. |
|
11 |
|
12 Мы не снова заверяем вас о самих себе, но даем вам повод хвалиться нами, чтобы вы имели что сказать хвалящимся тем, что внешне, а не тем, что в сердце. |
|
13 Ибо, если мы вышли из себя, то для Бога; если мыслим здраво, то для вас. |
|
14 Ибо любовь Христова понуждает нас, рассудивших так: Один умер за всех, значит все умерли. |
|
15 А за всех Он умер, чтобы живые уже не для себя жили, но для Умершего за них и Воскресшего. |
|
16 |
|
17 Так что, если кто во Христе, тот новая тварь: древнее прошло, вот наступило новое. |
|
18 Всё же — от Бога, примирившего нас с Собою чрез Христа и давшего нам служение примирения, |
|
19 потому что Бог был во Христе, примиряя с Собою мир, не вменяя им грехов их и дав нам слово примирения. |
|
20 Итак, мы — посланники от лица Христа, словно Бог увещает через нас. Мы просим от лица Христа: будьте примирены с Богом. |
|
21 Не Знавшего греха Он соделал грехом вместо нас, чтобы мы стали праведностью Божией в Нем. |
2-е до коринтянРозділ 5 |
2-е Послание к коринфянамГлава 5 |
|
1 |
1 |
|
2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба, |
2 Ибо, действительно, в ней мы стонем, томясь желанием облечься в жилище наше с неба, |
|
3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́! |
3 только бы нам, и одетым, не быть найденными нагими. |
|
4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям. |
4 Ибо, действительно, мы, находящиеся в палатке, стонем под бременем, потому что не хотим совлечься, но облечься, чтобы смертное поглощено было жизнью. |
|
5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа. |
5 А на это, именно, создал нас Бог, давший нам залог Духа. |
|
6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, |
6 |
|
7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням, |
7 ибо мы ходим верою, а не видением, — |
|
8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. |
8 мы бодры и предпочитаем покинуть тело и поселиться у Господа. |
|
9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими. |
9 Потому мы и стараемся ревностно, поселяясь ли, покидая ли, быть Ему угодными. |
|
10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́. |
10 Ибо должно нам всем быть явленными как есть пред судом Христовым с тем, чтобы каждый получил за то, что он сделал в теле: будь то доброе, будь то плохое. |
|
11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. |
11 |
|
12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем. |
12 Мы не снова заверяем вас о самих себе, но даем вам повод хвалиться нами, чтобы вы имели что сказать хвалящимся тем, что внешне, а не тем, что в сердце. |
|
13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас. |
13 Ибо, если мы вышли из себя, то для Бога; если мыслим здраво, то для вас. |
|
14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. |
14 Ибо любовь Христова понуждает нас, рассудивших так: Один умер за всех, значит все умерли. |
|
15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес. |
15 А за всех Он умер, чтобы живые уже не для себя жили, но для Умершего за них и Воскресшего. |
|
16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! |
16 |
|
17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́! |
17 Так что, если кто во Христе, тот новая тварь: древнее прошло, вот наступило новое. |
|
18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення, |
18 Всё же — от Бога, примирившего нас с Собою чрез Христа и давшего нам служение примирения, |
|
19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення. |
19 потому что Бог был во Христе, примиряя с Собою мир, не вменяя им грехов их и дав нам слово примирения. |
|
20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! |
20 Итак, мы — посланники от лица Христа, словно Бог увещает через нас. Мы просим от лица Христа: будьте примирены с Богом. |
|
21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім! |
21 Не Знавшего греха Он соделал грехом вместо нас, чтобы мы стали праведностью Божией в Нем. |