До ФилимонаРозділ 1 |
1 |
2 і сестрі любій Апфі́ї, і співвойо́вникові нашому Архи́пові, і Церкві домашній твоїй: |
3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
4 |
5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих, |
6 щоб спільність віри твоєї дія́льна була в пізна́нні всякого добра, що в нас для Христа. |
7 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате. |
8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати нака́зи тобі про потрібне, |
9 але більше з любови благаю я, як Павло, стари́й, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса. |
10 |
11 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний. |
12 Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє. |
13 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайда́нах за Єва́нгелію, |
14 та без волі твоєї нічо́го робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби ви́мушений, але добровільний. |
15 Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, |
16 і вже не як раба, але вище від раба, — як брата улю́бленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, — і за ті́лом, і в Го́споді. |
17 Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене. |
18 Коли ж він чим скри́вдив тебе або винен тобі, — полічи це мені. |
19 Я, Павло, написав це рукою своєю: „Я віддам“, щоб тобі не казати, що ти навіть само́го себе мені винен. |
20 Так, брате, — нехай я оде́ржу те, що від тебе прохаю в Го́споді. Заспокой моє серце в Христі! |
21 Пересвідчений я про слухня́ність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю́. |
22 А ра́зом мені приготуй і поме́шкання, бо наді́юся я, що за ваші моли́тви я буду дарований вам. |
23 |
24 Ма́рко, Ариста́рх, Дима́с, Лука́, — мої співробі́тники. |
25 Благода́ть Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амі́нь. |
Послание ФилимонуГлава 1 |
1 |
2 сестре Апфии и соратнику нашему Архиппу, а также церкви, которая встречается в твоем доме. |
3 |
4 |
5 так как до меня доходят слухи о твоей вере в Господа Иисуса и о твоей любви ко всем Его последователям. |
6 Я молюсь о том, чтобы вера, общая для нас обоих, привела тебя к познанию всего того доброго, что мы обретаем в Христе. |
7 Меня очень радует и утешает твоя любовь, ведь благодаря тебе, брат, успокоились сердца верующих. |
8 |
9 я предпочитаю обратиться к тебе не с требованием, а с просьбой, потому что люблю тебя. Я, Павел, посол Иисуса Христа, а теперь еще и заключенный за веру в Него, |
10 прошу тебя проявить милость к Онисиму, который здесь, в темнице, стал мне сыном. |
11 Может быть, раньше он и был для тебя бесполезным, но сейчас он действительно полезный и тебе, и мне. |
12 Я посылаю его обратно к тебе, и для меня это все равно, что отделить часть самого себя. |
13 Я очень хотел бы оставить его при себе, чтобы он вместо тебя помогал мне здесь в темнице, куда я заключен за возвещение Радостной Вести. |
14 Но я не хочу ничего делать без твоего согласия. Хотелось бы, чтобы твоя доброта была проявлена не по долгу, но по желанию. |
15 Ведь, может быть, твой раб отсутствовал у тебя некоторое время для того, чтобы возвратиться к тебе навсегда, |
16 теперь уже не как раб, а больше чем раб — как дорогой брат. Он очень дорог мне, и я верю, что еще дороже он станет тебе и как работник, и как христианин. |
17 |
18 Если он обидел тебя чем-то или же должен тебе — считай этот долг за мной. |
19 Я, Павел, пишу тебе своей рукой, что оплачу тебе все его долги. Не будем уже говорить о том, что ты и сам должник передо мной, ты обязан мне самим собой. |
20 Поэтому, брат, окажи мне услугу в Господе и обрадуй меня этим. |
21 |
22 |
23 |
24 и мои соработники Марк, Аристарх, Димас и Лука. |
25 |
До ФилимонаРозділ 1 |
Послание ФилимонуГлава 1 |
1 |
1 |
2 і сестрі любій Апфі́ї, і співвойо́вникові нашому Архи́пові, і Церкві домашній твоїй: |
2 сестре Апфии и соратнику нашему Архиппу, а также церкви, которая встречается в твоем доме. |
3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
3 |
4 |
4 |
5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих, |
5 так как до меня доходят слухи о твоей вере в Господа Иисуса и о твоей любви ко всем Его последователям. |
6 щоб спільність віри твоєї дія́льна була в пізна́нні всякого добра, що в нас для Христа. |
6 Я молюсь о том, чтобы вера, общая для нас обоих, привела тебя к познанию всего того доброго, что мы обретаем в Христе. |
7 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате. |
7 Меня очень радует и утешает твоя любовь, ведь благодаря тебе, брат, успокоились сердца верующих. |
8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати нака́зи тобі про потрібне, |
8 |
9 але більше з любови благаю я, як Павло, стари́й, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса. |
9 я предпочитаю обратиться к тебе не с требованием, а с просьбой, потому что люблю тебя. Я, Павел, посол Иисуса Христа, а теперь еще и заключенный за веру в Него, |
10 |
10 прошу тебя проявить милость к Онисиму, который здесь, в темнице, стал мне сыном. |
11 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний. |
11 Может быть, раньше он и был для тебя бесполезным, но сейчас он действительно полезный и тебе, и мне. |
12 Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє. |
12 Я посылаю его обратно к тебе, и для меня это все равно, что отделить часть самого себя. |
13 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайда́нах за Єва́нгелію, |
13 Я очень хотел бы оставить его при себе, чтобы он вместо тебя помогал мне здесь в темнице, куда я заключен за возвещение Радостной Вести. |
14 та без волі твоєї нічо́го робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби ви́мушений, але добровільний. |
14 Но я не хочу ничего делать без твоего согласия. Хотелось бы, чтобы твоя доброта была проявлена не по долгу, но по желанию. |
15 Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, |
15 Ведь, может быть, твой раб отсутствовал у тебя некоторое время для того, чтобы возвратиться к тебе навсегда, |
16 і вже не як раба, але вище від раба, — як брата улю́бленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, — і за ті́лом, і в Го́споді. |
16 теперь уже не как раб, а больше чем раб — как дорогой брат. Он очень дорог мне, и я верю, что еще дороже он станет тебе и как работник, и как христианин. |
17 Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене. |
17 |
18 Коли ж він чим скри́вдив тебе або винен тобі, — полічи це мені. |
18 Если он обидел тебя чем-то или же должен тебе — считай этот долг за мной. |
19 Я, Павло, написав це рукою своєю: „Я віддам“, щоб тобі не казати, що ти навіть само́го себе мені винен. |
19 Я, Павел, пишу тебе своей рукой, что оплачу тебе все его долги. Не будем уже говорить о том, что ты и сам должник передо мной, ты обязан мне самим собой. |
20 Так, брате, — нехай я оде́ржу те, що від тебе прохаю в Го́споді. Заспокой моє серце в Христі! |
20 Поэтому, брат, окажи мне услугу в Господе и обрадуй меня этим. |
21 Пересвідчений я про слухня́ність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю́. |
21 |
22 А ра́зом мені приготуй і поме́шкання, бо наді́юся я, що за ваші моли́тви я буду дарований вам. |
22 |
23 |
23 |
24 Ма́рко, Ариста́рх, Дима́с, Лука́, — мої співробі́тники. |
24 и мои соработники Марк, Аристарх, Димас и Лука. |
25 Благода́ть Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амі́нь. |
25 |