До римлянРозділ 1 |
1 |
2 яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях, |
3 про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового, |
4 і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого, |
5 що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами, |
6 між якими й ви, покликані Ісуса Христа, — |
7 усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! |
8 |
9 Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас, |
10 і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас. |
11 Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас, |
12 цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю. |
13 Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів. |
14 А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к. |
15 Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію. |
16 |
17 Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“. |
18 |
19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив. |
20 Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання, |
21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце. |
22 Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли, |
23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів. |
24 Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. |
25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь. |
26 Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне. |
27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові. |
28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне. |
29 Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв, |
30 обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам, |
31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві. |
32 Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке. |
Послание римлянамГлава 1 |
1 |
2 которая была заранее обещана через Его пророков в святых Писаниях. |
3 Эта весть о Его Сыне, Который по Своему человеческому происхождению был потомком Давида, |
4 а через воскресение из мертвых, по Духу святости, был объявлен полноправным Сыном Божьим во всем Его могуществе. |
5 Через Него мы получили благодать и апостольство, чтобы ради Его имени покорить вере людей из всех народов, |
6 в том числе и вас, призванных Иисусом Христом. |
7 |
8 |
9 Пусть Бог, Которому я от всего сердца служу, возвещая Радостную Весть о Его Сыне, будет мне свидетелем в том, что я постоянно вспоминаю о вас |
10 и всегда прошу в своих молитвах, чтобы, если на то будет воля Божья, я смог бы, наконец, посетить вас. |
11 Я очень хочу увидеть вас и поделиться с вами духовным благословением, чтобы укрепить вас, |
12 то есть, чтобы мы могли взаимно ободрить друг друга своей верой, вашей и моей. |
13 Я хочу, чтобы вы знали, братья, что я уже много раз собирался прийти к вам, но до сих пор мне постоянно что-то препятствовало. Я хотел увидеть плод своего служения среди вас, как видел среди других народов. |
14 Я должник и перед греками и варварами, и перед образованными и невеждами. |
15 Поэтому я так жажду возвещать Радостную Весть и вам, живущим в Риме. |
16 |
17 В Радостной Вести открывается, что мы можем оправдаться перед Богом верой, и только верой, как и написано: «Праведный верой жив будет». |
18 |
19 Им известно то, что можно знать о Боге, потому что Бог явил им это. |
20 От создания мира невидимые свойства Бога — Его вечная сила и божественная природа — вполне могут быть поняты через рассматривание того, что Он сотворил. И значит, людям нет извинения, |
21 потому что хотя они и знали о Боге, тем не менее, они не прославили Его как Бога и не были благодарны Ему, но предались бесполезным размышлениям, и их неразумные сердца погрузились во мрак. |
22 Притязая на мудрость, они стали глупыми |
23 и заменили славу нетленного Бога на образы, похожие на тленных людей, птиц, четвероногих животных и пресмыкающихся. |
24 |
25 Эти люди заменили истину Божью на ложь и поклонялись и служили созданию, а не Создателю, Который достоин вечной славы, аминь. |
26 |
27 так же и мужчины вместо естественных сношений с женщинами стали разжигаться страстью друг к другу; мужчины с мужчинами делают постыдные вещи и сами в себе получают заслуженное наказание за свое извращение. |
28 |
29 Они полны всякой неправедности, зла, жадности, порочности; полны зависти, убийства, раздоров, обмана, коварства, сплетен. |
30 Они клеветники, они ненавидят Бога, они наглы, надменны, хвастливы, изобретательны на зло, непокорны родителям; |
31 нет в них ни рассудка, ни веры, ни любви, ни милости. |
32 Отношение Божье им известно — все, кто живет такой жизнью, достойны смерти, но они не только сами продолжают грешить, но и одобряют других, поступающих так же. |
До римлянРозділ 1 |
Послание римлянамГлава 1 |
1 |
1 |
2 яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях, |
2 которая была заранее обещана через Его пророков в святых Писаниях. |
3 про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового, |
3 Эта весть о Его Сыне, Который по Своему человеческому происхождению был потомком Давида, |
4 і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого, |
4 а через воскресение из мертвых, по Духу святости, был объявлен полноправным Сыном Божьим во всем Его могуществе. |
5 що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами, |
5 Через Него мы получили благодать и апостольство, чтобы ради Его имени покорить вере людей из всех народов, |
6 між якими й ви, покликані Ісуса Христа, — |
6 в том числе и вас, призванных Иисусом Христом. |
7 усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! |
7 |
8 |
8 |
9 Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас, |
9 Пусть Бог, Которому я от всего сердца служу, возвещая Радостную Весть о Его Сыне, будет мне свидетелем в том, что я постоянно вспоминаю о вас |
10 і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас. |
10 и всегда прошу в своих молитвах, чтобы, если на то будет воля Божья, я смог бы, наконец, посетить вас. |
11 Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас, |
11 Я очень хочу увидеть вас и поделиться с вами духовным благословением, чтобы укрепить вас, |
12 цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю. |
12 то есть, чтобы мы могли взаимно ободрить друг друга своей верой, вашей и моей. |
13 Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів. |
13 Я хочу, чтобы вы знали, братья, что я уже много раз собирался прийти к вам, но до сих пор мне постоянно что-то препятствовало. Я хотел увидеть плод своего служения среди вас, как видел среди других народов. |
14 А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к. |
14 Я должник и перед греками и варварами, и перед образованными и невеждами. |
15 Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію. |
15 Поэтому я так жажду возвещать Радостную Весть и вам, живущим в Риме. |
16 |
16 |
17 Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“. |
17 В Радостной Вести открывается, что мы можем оправдаться перед Богом верой, и только верой, как и написано: «Праведный верой жив будет». |
18 |
18 |
19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив. |
19 Им известно то, что можно знать о Боге, потому что Бог явил им это. |
20 Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання, |
20 От создания мира невидимые свойства Бога — Его вечная сила и божественная природа — вполне могут быть поняты через рассматривание того, что Он сотворил. И значит, людям нет извинения, |
21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце. |
21 потому что хотя они и знали о Боге, тем не менее, они не прославили Его как Бога и не были благодарны Ему, но предались бесполезным размышлениям, и их неразумные сердца погрузились во мрак. |
22 Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли, |
22 Притязая на мудрость, они стали глупыми |
23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів. |
23 и заменили славу нетленного Бога на образы, похожие на тленных людей, птиц, четвероногих животных и пресмыкающихся. |
24 Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. |
24 |
25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь. |
25 Эти люди заменили истину Божью на ложь и поклонялись и служили созданию, а не Создателю, Который достоин вечной славы, аминь. |
26 Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне. |
26 |
27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові. |
27 так же и мужчины вместо естественных сношений с женщинами стали разжигаться страстью друг к другу; мужчины с мужчинами делают постыдные вещи и сами в себе получают заслуженное наказание за свое извращение. |
28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне. |
28 |
29 Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв, |
29 Они полны всякой неправедности, зла, жадности, порочности; полны зависти, убийства, раздоров, обмана, коварства, сплетен. |
30 обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам, |
30 Они клеветники, они ненавидят Бога, они наглы, надменны, хвастливы, изобретательны на зло, непокорны родителям; |
31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві. |
31 нет в них ни рассудка, ни веры, ни любви, ни милости. |
32 Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке. |
32 Отношение Божье им известно — все, кто живет такой жизнью, достойны смерти, но они не только сами продолжают грешить, но и одобряют других, поступающих так же. |