Книга СуддiвРозділ 1 |
1 |
2 І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“. |
3 І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н. |
4 І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка. |
5 І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина. |
6 І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг. |
7 І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“ |
8 І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем. |
9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі. |
10 І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая. |
11 А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер. |
12 І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“. |
13 І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку. |
14 І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“ |
15 І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній. |
16 А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом. |
17 І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма. |
18 І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його. |
19 І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці. |
20 І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів. |
21 А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня. |
22 І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними. |
23 І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз. |
24 І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“ |
25 І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили. |
26 І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня. |
27 А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї. |
28 І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його. |
29 І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері. |
30 Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну. |
31 Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову. |
32 І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його. |
33 Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину. |
34 І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину. |
35 І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину. |
36 А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище. |
Книга СудейГлава 1 |
1 |
2 Господь ответил им: |
3 Иуда попросил помощи у братьев из семьи Симеона. Он сказал: |
4 |
5 Там же они встретились с правителем Везека и сразились с ним. |
6 Правитель Везека пытался бежать, но они поймали его и отсекли у него на руках и ногах большие пальцы. |
7 Тогда царь Везека сказал: |
8 Сыновья Иуды воевали против Иерусалима и захватили его. Они убили людей мечами, а город сожгли. |
9 |
10 Колено Иуды выступило против хананеев, которые жили в Хевроне (раньше Хеврон назывался Кириаф-Арба). Там они убили Шешая, Ахимана и Фалмая. |
11 |
12 До того как они начали сражаться, Халев обещал им: |
13 Гофониил, сын Кеназа, младший брат Халева, захватил город Кириаф-Сефер, и тогда Халев отдал ему в жёны свою дочь Ахсу. |
14 |
15 Она ответила: |
16 |
17 |
18 Иудеи также захватили город Газу и Аскалон со всеми малыми городами вокруг них. |
19 |
20 Моисей, как и обещал, отдал народу Халева город Хеврон, и они изгнали оттуда трёх сыновей Енака. |
21 |
22 |
23 |
24 Эти люди увидели человека, идущего из города, и сказали ему: |
25 Тогда тот человек показал разведчикам потайной вход в город. Потомки Иосифа напали на город Вефиль и мечами убили его жителей. Но они не тронули человека, который помог им. Этот человек с семьёй был отпущен на свободу. |
26 Он пошёл в землю, где жили хеттеи, и построил там город, который назвал Луз. Он и до сих пор так называется. |
27 |
28 Позже, набрав силу, Израиль сделал этих хананеев своими рабами, но изгнать их со своей земли так и не смог. |
29 |
30 |
31 |
32 Народ Асира не смог заставить хананеев покинуть свою землю, и поэтому они жили среди хананеев. |
33 |
34 |
35 Аморреи решили остаться жить на горе Херес, в Аиалоне и Шаалвиме, но позже народ Иосифа стал сильным и сделал аморреев своими рабами. |
36 Земли аморреев тянулись от перевала Скорпиона до Селы и простирались далее. |
Книга СуддiвРозділ 1 |
Книга СудейГлава 1 |
1 |
1 |
2 І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“. |
2 Господь ответил им: |
3 І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н. |
3 Иуда попросил помощи у братьев из семьи Симеона. Он сказал: |
4 І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка. |
4 |
5 І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина. |
5 Там же они встретились с правителем Везека и сразились с ним. |
6 І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг. |
6 Правитель Везека пытался бежать, но они поймали его и отсекли у него на руках и ногах большие пальцы. |
7 І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“ |
7 Тогда царь Везека сказал: |
8 І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем. |
8 Сыновья Иуды воевали против Иерусалима и захватили его. Они убили людей мечами, а город сожгли. |
9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі. |
9 |
10 І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая. |
10 Колено Иуды выступило против хананеев, которые жили в Хевроне (раньше Хеврон назывался Кириаф-Арба). Там они убили Шешая, Ахимана и Фалмая. |
11 А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер. |
11 |
12 І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“. |
12 До того как они начали сражаться, Халев обещал им: |
13 І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку. |
13 Гофониил, сын Кеназа, младший брат Халева, захватил город Кириаф-Сефер, и тогда Халев отдал ему в жёны свою дочь Ахсу. |
14 І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“ |
14 |
15 І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній. |
15 Она ответила: |
16 А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом. |
16 |
17 І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма. |
17 |
18 І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його. |
18 Иудеи также захватили город Газу и Аскалон со всеми малыми городами вокруг них. |
19 І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці. |
19 |
20 І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів. |
20 Моисей, как и обещал, отдал народу Халева город Хеврон, и они изгнали оттуда трёх сыновей Енака. |
21 А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня. |
21 |
22 І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними. |
22 |
23 І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз. |
23 |
24 І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“ |
24 Эти люди увидели человека, идущего из города, и сказали ему: |
25 І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили. |
25 Тогда тот человек показал разведчикам потайной вход в город. Потомки Иосифа напали на город Вефиль и мечами убили его жителей. Но они не тронули человека, который помог им. Этот человек с семьёй был отпущен на свободу. |
26 І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня. |
26 Он пошёл в землю, где жили хеттеи, и построил там город, который назвал Луз. Он и до сих пор так называется. |
27 А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї. |
27 |
28 І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його. |
28 Позже, набрав силу, Израиль сделал этих хананеев своими рабами, но изгнать их со своей земли так и не смог. |
29 І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері. |
29 |
30 Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну. |
30 |
31 Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову. |
31 |
32 І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його. |
32 Народ Асира не смог заставить хананеев покинуть свою землю, и поэтому они жили среди хананеев. |
33 Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину. |
33 |
34 І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину. |
34 |
35 І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину. |
35 Аморреи решили остаться жить на горе Херес, в Аиалоне и Шаалвиме, но позже народ Иосифа стал сильным и сделал аморреев своими рабами. |
36 А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище. |
36 Земли аморреев тянулись от перевала Скорпиона до Селы и простирались далее. |