2-е до коринтянРозділ 5 |
1 |
2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба, |
3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́! |
4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям. |
5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа. |
6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, |
7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням, |
8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. |
9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими. |
10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́. |
11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. |
12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем. |
13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас. |
14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. |
15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес. |
16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! |
17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́! |
18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення, |
19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення. |
20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! |
21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім! |
2-е Послание к коринфянамГлава 5 |
1 |
2 |
3 только |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 то мы благодушествуем |
9 И |
10 |
11 |
12 Не |
13 Если |
14 |
15 А |
16 |
17 Итак, |
18 |
19 |
20 Итак |
21 |
2-е до коринтянРозділ 5 |
2-е Послание к коринфянамГлава 5 |
1 |
1 |
2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба, |
2 |
3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́! |
3 только |
4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям. |
4 |
5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа. |
5 |
6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, |
6 |
7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням, |
7 |
8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. |
8 то мы благодушествуем |
9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими. |
9 И |
10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́. |
10 |
11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. |
11 |
12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем. |
12 Не |
13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас. |
13 Если |
14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. |
14 |
15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес. |
15 А |
16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! |
16 |
17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́! |
17 Итак, |
18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення, |
18 |
19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення. |
19 |
20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! |
20 Итак |
21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім! |
21 |