Вiд МаркаРозділ 1 |
1 |
2 Як у пророка Ісаї написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є. |
3 Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки́ Йому!“ — |
4 виступив був так Іван, що в пустині христив та проповідував хрищення на покая́ння — для про́щення гріхів. |
5 І до нього прихо́дила вся країна Юдейська та всі єрусали́мляни, і в річці Йорда́ні від нього христились вони, і визнава́ли гріхи свої. |
6 А Іван зодягався в одежу з верблю́жого во́лосу, і мав пояс ремі́нний на сте́гнах своїх, а їв сарану́ та мед польови́й. |
7 І він проповідував, кажучи: „Услід за мною йде Поту́жніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв'язати ремінця́ від узуття Його. |
8 Я христив вас водою, а Той вас христи́тиме Духом Святим“. |
9 |
10 І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що схо́див на Нього. |
11 І голос із неба почувся: „Ти Син Мій Улю́блений, що Я вподо́бав Його!“ |
12 |
13 І Він був сорок днів у пустині, випробо́вуваний від сатани́, і перебував зо звірино́ю. І служили Йому анголи́. |
14 |
15 і говорив: „Збулися часи, — і Боже Царство набли́зилось. Покайтеся, і віруйте в Єва́нгелію!“ |
16 |
17 I сказав їм Ісус: „Ідіть услід за Мною, — і зроблю́, що станете ви ловця́ми людей“. |
18 І зараз вони свого не́вода кинули, — та й пішли вслід за Ним. |
19 А коли недалеко прийшов, то побачив Він Якова Зеведе́євого та брата його Івана, що й вони в чо́вні не́вода ла́годили. |
20 І зараз покликав Він їх. І вони залишили батька свого Зеведе́я в чо́вні з робі́тниками, — і пішли вслід за Ним. |
21 |
22 І дивувались науці Його, бо навчав Він їх, як можновла́дний, а не як ті книжники. |
23 І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав, |
24 і сказав: „Що́ Тобі до нас, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто́ Ти, — Божий Святий“. |
25 Ісус же йому заказав: „Замовчи, і вийди з нього!“ |
26 І затряс дух нечистий того, і, скрикнувши голосом гучни́м, вийшов із нього. |
27 І жахну́лися всі, — аж питали вони один о́дного, кажучи: „Що це таке? Нова наука із потугою! Навіть ду́хам нечистим наказує Він, — і вони Його слухають“. |
28 І чутка про Нього пішла хвилі тієї по всій Галіле́йській країні. |
29 І вийшли вони із синагоги неба́вом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Си́монового й Андрієвого. |
30 А те́ща Си́монова лежала в гаря́чці; і зараз сказали про неї Йому. |
31 І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, — і гаря́чка покинула ту, — і вона зачала́ прислуго́вувати їм. |
32 А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали прино́сити до Нього недужих усіх та біснува́тих. |
33 І все місто зібралося перед двери́ма. |
34 І Він уздоро́вив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох де́монів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його. |
35 |
36 А Си́мон та ті, що були з ним, поспішили за Ним. |
37 І, знайшовши Його, вони кажуть Йому: „Усі шукають Тебе“. |
38 А Він промовляє до них: „Ходім в інше місце, до сіл та око́лишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов“. |
39 І пішов, і проповідував в їхніх синаго́гах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв. |
40 |
41 І змилосе́рдився Він, — простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: „Хо́чу, — будь чистий!“ |
42 І проказа зійшла з нього хвилі тієї, — і чистим він став. |
43 А Він, погрози́вши йому, зараз вислав його, |
44 і йому́ наказав: „Гляди, — не оповіда́й нічо́го ніко́му. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, що Мойсей заповів, їм на свідо́цтво“. |
45 А він, вийшовши, став багато оповіда́ти й говори́ти про поді́ю, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебува́в віддалік по самі́тних місцях. І схо́дилися звідусюди до Нього. |