2-е до коринтянРозділ 1 |
1 |
2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, |
4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих. |
5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується. |
6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми. |
7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі. |
8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити. |
9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, |
10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він, |
11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас. |
12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас. |
13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте, |
14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса. |
15 |
16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили. |
17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“ |
18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“. |
19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“. |
20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас. |
21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог, |
22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа. |
23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р, |
24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою! |
2-е Послание коринфянамГлава 1 |
1 |
2 Благодать вам и мир от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа. |
3 |
4 Он утешает нас во всех горестях, чтобы мы могли утешить скорбящих тем утешением, которым Бог утешил нас самих. |
5 Мы разделяем страдания Христовы, и через Христа мы утешаемся. |
6 И если мы скорбим, то это ради вашего утешения и спасения. И если мы утешены, то тогда мы можем и вам дать утешение. Всё это помогает вам вытерпеть страдания, которые подобны нашим страданиям. |
7 Мы без сомнения надеемся на вас, потому что знаем: если вы разделяете наши страдания, то и утешение наше вы также разделяете. |
8 |
9 Да, нам казалось, что Бог обрёк нас на смерть, но это случилось только ради того, чтобы мы не доверяли самим себе, а верили только Богу, воскрешающему мёртвых. |
10 Он спас нас от страшной угрозы смерти и по-прежнему спасает нас. Мы не сомневаемся, что Он и впредь будет нас спасать. |
11 Только мы просим вас, чтобы вы помогали нам вашими молитвами, чтобы у многих появился повод быть благодарными за нас, — за то, что Бог благословил нас, услышав молитвы множества людей. |
12 |
13 И потому мы не пишем вам ничего, чего бы вы не смогли прочесть и понять. Я надеюсь, что вы поймёте нас до конца, |
14 как уже поняли многое и осознаёте, что можете гордиться нами, так же как мы будем гордиться вами в День прихода Господа нашего Иисуса. |
15 |
16 Я намеревался посетить вас на пути в Македонию, а потом и на обратном пути оттуда, чтобы вы снарядили меня в путешествие в Иудею. |
17 Неужели вы думаете, что когда я принимал такое решение, то сделал это легкомысленно? Или вы считаете, что я строю планы по-мирски, как бы одновременно говоря «да» и «нет»? |
18 Бог подтверждает мои слова: мы никогда не скажем вам «да» и «нет» в одно и то же время. |
19 Потому что Сын Божий Иисус Христос, о Котором мы проповедовали вам (Силуан, Тимофей и я), не был «да» и «нет» в одно и то же время. Напротив, через Него было сказано последнее «да». |
20 Потому что, сколько бы обещаний ни дал Бог, все они будут «да» во Христе. Вот почему через Христа мы произносим «аминь» славе Божьей. |
21 Бог — Тот, Кто даёт нам и вам силу во Христе, и именно Он избрал нас исполнить эту службу. |
22 Бог отметил нас Своей печатью в доказательство того, что мы принадлежим Ему. Бог также вложил нам в сердца Духа в залог того, что Он исполнит все Свои обещания. |
23 |
24 Это не значит, что мы пытаемся управлять вашей верой, так как вы тверды в своей вере, а наоборот, это означает, что мы вместе трудимся ради вашей радости. |
2-е до коринтянРозділ 1 |
2-е Послание коринфянамГлава 1 |
1 |
1 |
2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! |
2 Благодать вам и мир от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа. |
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, |
3 |
4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих. |
4 Он утешает нас во всех горестях, чтобы мы могли утешить скорбящих тем утешением, которым Бог утешил нас самих. |
5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується. |
5 Мы разделяем страдания Христовы, и через Христа мы утешаемся. |
6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми. |
6 И если мы скорбим, то это ради вашего утешения и спасения. И если мы утешены, то тогда мы можем и вам дать утешение. Всё это помогает вам вытерпеть страдания, которые подобны нашим страданиям. |
7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі. |
7 Мы без сомнения надеемся на вас, потому что знаем: если вы разделяете наши страдания, то и утешение наше вы также разделяете. |
8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити. |
8 |
9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, |
9 Да, нам казалось, что Бог обрёк нас на смерть, но это случилось только ради того, чтобы мы не доверяли самим себе, а верили только Богу, воскрешающему мёртвых. |
10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він, |
10 Он спас нас от страшной угрозы смерти и по-прежнему спасает нас. Мы не сомневаемся, что Он и впредь будет нас спасать. |
11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас. |
11 Только мы просим вас, чтобы вы помогали нам вашими молитвами, чтобы у многих появился повод быть благодарными за нас, — за то, что Бог благословил нас, услышав молитвы множества людей. |
12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас. |
12 |
13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте, |
13 И потому мы не пишем вам ничего, чего бы вы не смогли прочесть и понять. Я надеюсь, что вы поймёте нас до конца, |
14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса. |
14 как уже поняли многое и осознаёте, что можете гордиться нами, так же как мы будем гордиться вами в День прихода Господа нашего Иисуса. |
15 |
15 |
16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили. |
16 Я намеревался посетить вас на пути в Македонию, а потом и на обратном пути оттуда, чтобы вы снарядили меня в путешествие в Иудею. |
17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“ |
17 Неужели вы думаете, что когда я принимал такое решение, то сделал это легкомысленно? Или вы считаете, что я строю планы по-мирски, как бы одновременно говоря «да» и «нет»? |
18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“. |
18 Бог подтверждает мои слова: мы никогда не скажем вам «да» и «нет» в одно и то же время. |
19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“. |
19 Потому что Сын Божий Иисус Христос, о Котором мы проповедовали вам (Силуан, Тимофей и я), не был «да» и «нет» в одно и то же время. Напротив, через Него было сказано последнее «да». |
20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас. |
20 Потому что, сколько бы обещаний ни дал Бог, все они будут «да» во Христе. Вот почему через Христа мы произносим «аминь» славе Божьей. |
21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог, |
21 Бог — Тот, Кто даёт нам и вам силу во Христе, и именно Он избрал нас исполнить эту службу. |
22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа. |
22 Бог отметил нас Своей печатью в доказательство того, что мы принадлежим Ему. Бог также вложил нам в сердца Духа в залог того, что Он исполнит все Свои обещания. |
23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р, |
23 |
24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою! |
24 Это не значит, что мы пытаемся управлять вашей верой, так как вы тверды в своей вере, а наоборот, это означает, что мы вместе трудимся ради вашей радости. |