Библия - Обещанное Восстановление

耶利米哀歌

第3章

1 主怒余責予、備嘗艱苦、惟余一人兮。

2 導予入幽暗之途、非光明之域兮。

3 彼屢害予、終日不息兮。

4 肌膚槁枯、骨骸摧折兮、

5 彼沮尼余、如荼如瞻、四面皆是兮。

6 置我於暗地、與久死之人無異兮。

7 藩籬四圍、使我不出、繫我以鐵索兮。

8 我雖龥呼、不得升聞兮。

9 以石塞途、使我行於曲徑兮。

10 主欲執余、有若熊獅、伏於密林兮。

11 忽搏噬予、傷予喪予兮、

12 張弓發矢、以我爲的兮。

13 弢中之箭、入我腎腸兮。

14 人姍笑予、日作歌以譏刺兮。

15 主使予食苦荼、餐茵蔯兮。

16 嚙沙石、折余齒兮、陷灰中、氣難息兮。

17 不可得兮平康、不復見兮福祉。

18 我曰、予力困憊、不復望耶和華兮。

19 余也追思禍患、回憶苦境、如荼如膽兮。

20 予心思之、殷憂靡已兮。

21 予復憶念、猶可望兮。

22 耶和華仁慈是尚、不廢矜憫、故予不亡兮、

23 矜憫日新、仁義無涯兮。

24 予自謂得耶和華佑、猶可冀望兮。

25 凡瞻望耶和華、求沾恩澤者、耶和華善視之兮。

26 惟耶和華是賴、望其拯救、必蒙福祉兮。

27 自幼負軛、猶以爲幸兮。

28 旣負重任、默然獨坐兮。

29 頭搶泥塗、庶有企望兮。

30 人欲批其頰、則以頰應之、懷羞隱忍兮。

31 主棄人、不終棄兮。

32 雖令人懷憂、必加矜恤、仁澤靡涯兮、

33 主責民、非其心兮。

34 蹂躪俘囚、罔上陷人、屈害平民者、俱主所不悅兮。

35 併於上節

36 併於上節

37 未得主命、誰能言而有應兮。

38 禍福之來、俱由至上者定之兮。

39 人生於世、犯罪愆、受撲責、何怨之有。

40 當省察我行、歸誠耶和華兮。

41 當拱手立志、祈求天上上帝兮。

42 予蹈罪愆、爾不赦宥兮。

43 爾赫斯怒、督責予躬、加以殺戮、不復矜恤兮。

44 維爾所在、有雲蔽之、我禱於上、不得升聞兮。

45 爾之視予、若被污穢、受世俗之塵垢兮。

46 敵口孔張、吞噬我兮。

47 我常驚駭、罹於陷阱、殲滅殆盡兮。

48 斯民被戮、我目流淚而不止兮。

49 澘然出涕、晝夜不息兮。

50 望耶和華、自天垂顧兮。

51 邑民淪喪、我淚盈睫、至於患疾兮。

52 敵人追予、出於無因、若鳥被逐兮。

53 下我於井、置石於上、幾絶我生命兮。

54 水滅我頂、我曰命絶兮。

55 我於井中、龥耶和華名兮。

56 予曰爾其聽我歔欷、不復充耳、我之祈禱、庶得上聞兮。

57 我旣禱爾、爾眷顧予、命余勿懼兮。

58 主伸我寃、救我生命兮。

59 我受屈抑、耶和華鑒之、伸我之寃兮。

60 敵痛疾予、謀害予、爾亦鑒之兮。

61 彼凌侮予、腹誹予、爾亦聞之兮。

62 無日不詈予、靡刻不謀予、爾亦知之兮。

63 彼或坐或起、作歌以刺我兮。

64 耶和華兮、視彼所爲、而加報施兮。

65 以帕蒙心、加以咒詛。

66 盛怒追襲、絶於耶和華之天下兮。

Плач Єремiї

Розділ 3

1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

31 Бо Господь не наві́ки ж покине!

32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

耶利米哀歌第3章	Плач Єремiї Розділ 3
1 主怒余責予、備嘗艱苦、惟余一人兮。	1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 導予入幽暗之途、非光明之域兮。	2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 彼屢害予、終日不息兮。	3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 肌膚槁枯、骨骸摧折兮、	4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 彼沮尼余、如荼如瞻、四面皆是兮。	5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 置我於暗地、與久死之人無異兮。	6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 藩籬四圍、使我不出、繫我以鐵索兮。	7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 我雖龥呼、不得升聞兮。	8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 以石塞途、使我行於曲徑兮。	9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 主欲執余、有若熊獅、伏於密林兮。	10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 忽搏噬予、傷予喪予兮、	11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 張弓發矢、以我爲的兮。	12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 弢中之箭、入我腎腸兮。	13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 人姍笑予、日作歌以譏刺兮。	14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 主使予食苦荼、餐茵蔯兮。	15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 嚙沙石、折余齒兮、陷灰中、氣難息兮。	16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 不可得兮平康、不復見兮福祉。	17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 我曰、予力困憊、不復望耶和華兮。	18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 余也追思禍患、回憶苦境、如荼如膽兮。	19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 予心思之、殷憂靡已兮。	20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 予復憶念、猶可望兮。	21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 耶和華仁慈是尚、不廢矜憫、故予不亡兮、	22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 矜憫日新、仁義無涯兮。	23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 予自謂得耶和華佑、猶可冀望兮。	24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 凡瞻望耶和華、求沾恩澤者、耶和華善視之兮。	25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 惟耶和華是賴、望其拯救、必蒙福祉兮。	26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 自幼負軛、猶以爲幸兮。	27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 旣負重任、默然獨坐兮。	28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 頭搶泥塗、庶有企望兮。	29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 人欲批其頰、則以頰應之、懷羞隱忍兮。	30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 主棄人、不終棄兮。	31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 雖令人懷憂、必加矜恤、仁澤靡涯兮、	32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—
33 主責民、非其心兮。	33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 蹂躪俘囚、罔上陷人、屈害平民者、俱主所不悅兮。	34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 併於上節	35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 併於上節	36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 未得主命、誰能言而有應兮。	37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 禍福之來、俱由至上者定之兮。	38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 人生於世、犯罪愆、受撲責、何怨之有。	39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 當省察我行、歸誠耶和華兮。	40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 當拱手立志、祈求天上上帝兮。	41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 予蹈罪愆、爾不赦宥兮。	42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 爾赫斯怒、督責予躬、加以殺戮、不復矜恤兮。	43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 維爾所在、有雲蔽之、我禱於上、不得升聞兮。	44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 爾之視予、若被污穢、受世俗之塵垢兮。	45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 敵口孔張、吞噬我兮。	46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 我常驚駭、罹於陷阱、殲滅殆盡兮。	47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 斯民被戮、我目流淚而不止兮。	48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 澘然出涕、晝夜不息兮。	49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 望耶和華、自天垂顧兮。	50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 邑民淪喪、我淚盈睫、至於患疾兮。	51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 敵人追予、出於無因、若鳥被逐兮。	52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 下我於井、置石於上、幾絶我生命兮。	53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 水滅我頂、我曰命絶兮。	54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“
55 我於井中、龥耶和華名兮。	55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 予曰爾其聽我歔欷、不復充耳、我之祈禱、庶得上聞兮。	56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 我旣禱爾、爾眷顧予、命余勿懼兮。	57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 主伸我寃、救我生命兮。	58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 我受屈抑、耶和華鑒之、伸我之寃兮。	59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 敵痛疾予、謀害予、爾亦鑒之兮。	60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 彼凌侮予、腹誹予、爾亦聞之兮。	61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 無日不詈予、靡刻不謀予、爾亦知之兮。	62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 彼或坐或起、作歌以刺我兮。	63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 耶和華兮、視彼所爲、而加報施兮。	64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 以帕蒙心、加以咒詛。	65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 盛怒追襲、絶於耶和華之天下兮。	66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

舊約

新約

耶利米哀歌

第3章

Плач Єремiї

Розділ 3

耶利米哀歌

第3章

Плач Єремiї

Розділ 3