耶利米書第6章 |
|
1 禍自北至、毀傷特甚、爾便雅憫子孫、宜和集、出耶路撒冷、在提哥亞吹角、在伯哈西林舉烽火、 |
|
2 郇邑雖美、甚有容儀、我命翦滅。 |
|
3 牧羊之民、驅羣畜至、郇邑四周張幕、隨意嚙蒭。 |
|
4 敵曰、興戎攻城、勿過日午、如待日昃、薄暮將至、行路尤難、 |
|
5 旣至則曰、當夤夜攻城、毀其殿宇。 |
|
6 萬有之主耶和華曰、耶路撒冷人、強暴特甚、當降以災、代木築壘以環攻。 |
|
7 彼常行惡、如源泉混混、彼爲暴虐、行強據、皆耳聞之、彼殘疾人、困苦人、我目覩之。 |
|
8 耶路撒冷人歟、宜受勸迪、否則我厭棄爾、使地荒蕪、無人居處。 |
|
9 萬有之主耶和華曰、以色列族遺民、爲人所虜、若採葡萄、承之於筐、止而復採。 |
|
10 我將與誰言、使之聽命、彼充耳不聽、彼姍笑我命、不以爲悅。 |
|
11 故我忿怒盈懷、不能復忍、必降災於逵衢之孩提、結黨之壯士、夫妻耆老、俱被俘囚。 |
|
12 耶和華又曰、我將舉手、擊斯土之民、其宅第、田疇、妻室爲他人所得、 |
|
13 自尊逮卑、貪婪無厭、先知祭司、俱言詐偽。 |
|
14 醫民之傷、不過皮毛、謂有平康、平康不至。 |
|
15 彼行可惡之事、豈有羞惡之心哉。恬不知恥、毫不懷慙、故我耶和華降災之時、必使傾圮淪胥以亡。 |
|
16 耶和華曰、當立道旁、訪其舊途、正直者履之、可得平康。人曰、余不欲正直是履。 |
|
17 我置邏卒、使聽角聲、民曰、我不欲聞。 |
|
18 異邦之人、斯會之衆、宜聽我言、知禍將及。 |
|
19 我告天下、尚其聽予、斯民不從我言、不遵我法、故我降災、罰其詭謀、 |
|
20 香品攜自示巴、菖蒲得自遠方、獻我曷故、爾之燔祭禮物、我不悅納。 |
|
21 耶和華又曰、我將置窒礙於民前、使父子友朋、顛躓而亡。 |
|
22 耶和華曰、大邦之民、勃然而興、來從北方、至自地極。 |
|
23 執弓持戟、殘忍不慈、聲若海濤、乘馬列陳、以戰郇邑。 |
|
24 先知曰、我聞其聲、已喪厥膽、我懷憂戚、若婦將產。 |
|
25 勿往於田、勿行於途、敵人執刃、四周震懼、 |
|
26 殘賊猝至、民必衣麻、坐於塗炭、舉哀甚慘、若喪獨子。 |
|
27 耶和華告先知曰、我使爾試民、同於煉金、置爾於戍樓、知民所行。 |
|
28 彼悉違予、評人長短、若金與銅鐵交融、 |
|
29 冶金者徒勞、風箱已焚、鉛以火消、相雜不分、 |
|
30 僅成頑金、見棄於耶和華。 |
ЄремiяРозділ 6 |
|
1 |
|
2 І ви́кореню Я Сіонську дочку́, вродли́ву та ви́пещену. |
|
3 Пастухи поприхо́дять до неї з своїми стада́ми, понапина́ють наме́ти навко́ло при ній, кожен місце своє випаса́тиме. |
|
4 Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опі́вдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тя́гнуться тіні вечі́рні! |
|
5 Уставайте та пі́демо вночі і пони́щмо пала́ти її! |
|
6 Бо так промовляє Господь Саваот: Постина́йте дере́ва та ва́ла насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйно́ване бути, в ньому повно наси́льства: |
|
7 як випри́скує воду свою джерело́, так випри́скує він своє зло. Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безпере́стань хворо́ба та рана. |
|
8 Будь на́вчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відверну́лась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спусто́шенням, незасе́леним кра́єм! |
|
9 Так говорить Госпо́дь Савао́т: Позбирають доре́шти оста́нки Ізраїля, мов виноградові ре́штки, — простягни́ свою руку, немов виногра́дар по гро́на! |
|
10 До ко́го я буду казати та сві́дчити буду, — і слуха́тимуть? Необрізане ось їхнє вухо — і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало по́сміхом — вони не жада́ють його́! |
|
11 І гніву Господнього по́вен я став, зму́чився я, його стримуючи, — на вулиці виллю його на дітей та на збір юнакі́в одноча́сно, бо схо́плені будуть чоловік із жінкою, старий із віджи́лим літа́, |
|
12 і дістануться іншим доми́ їхні, теж поля́ та жінки́. Бо Я руку Свою простягну́ на мешка́нців цієї землі, говорить Госпо́дь. |
|
13 Бо вони від мало́го свого й до великого, — усі пожадли́ві на зи́ски, і від пророка та аж до священика роблять неправду. |
|
14 І рани наро́ду Мого́ легковажно лікують, говорячи: „Мир, мир“, а миру нема! |
|
15 Чи вони засоромилися, що гидо́ту робили? не засоро́милися ані тро́хи вони й застида́тись не вміють. Тому́ то впадуть між упа́лими в ча́сі, — коли їх навіщу́ Я, спіткну́ться, говорить Госпо́дь. |
|
16 Так говорить Госпо́дь: На дорогах спині́ться та гляньте, і спитайте про давні стежки́, де то добра дорога, — то нею ідіть, і зна́йдете мир для своєї душі! Та вони відказали: „Не пі́демо!“ |
|
17 І Я сторожі́в був поставив над вами, говорячи: Прислуха́йтесь до голосу сурми́! Та вони відказали: „Не будем прислу́хуватись! |
|
18 Тому слухайте, люди, і пізнай, ти грома́до, що станеться з ними. |
|
19 Послухай, ти зе́мле: Ось Я веду́ на наро́д цей лихе, плід їхніх думо́к, бо до слів Моїх не прислуха́лись вони, а Зако́ном Моїм погорди́ли! |
|
20 Наві́що Мені те кади́ло, що з Шеви прихо́дить, запашни́й очере́т із далекого кра́ю? Цілопа́лення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні! |
|
21 Тому́ то Господь каже так: Ось Я дам спотика́ння оцьо́му наро́дові, і спіткну́ться об них разом ваші батьки́ та сини́, сусід та приятель його, — і загинуть! |
|
22 Так говорить Госпо́дь: Ось прихо́дить наро́д із півні́чного кра́ю, і збу́джується люд великий із кі́нців землі. |
|
23 Лу́ка та ра́тище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве́, і гарцю́ють на ко́нях вони. Ушико́ваний, мов чоловік той до бо́ю, на те́бе, о до́чко Сіону! |
|
24 Як почули ми звістку про ньо́го, омлі́ли нам руки, обняла́ нас триво́га та біль, немов в породі́ллі. |
|
25 Не вихо́дьте на поле й не йді́те дорогою, бо в во́рога меч та страхі́ття навко́ло! |
|
26 До́чко наро́ду Мого́, — вере́тою підпережи́сь та качайся у по́пелі! Справ жало́бу собі, немов над одноро́дженим, голосі́ння гірке́, — бо при́йде знена́цька руїнник на нас! |
|
27 Я дав був тебе випробо́вувачем у наро́ді Моїм, за тверди́ню, щоб ти знав і випробо́вував їхню доро́гу. |
|
28 Вони всі відсту́пники над відсту́пниками, чинять на́клепи, усі вони мідь та залізо, вони згу́бники! |
|
29 Спали́лося ду́хало, від огню́ зникло о́ливо, — нада́рмо стара́нно розто́плювано, бо злих не відді́лено. |
|
30 Срі́блом відки́неним на́звано їх, бо Госпо́дь їх відкинув“. |
耶利米書第6章 |
ЄремiяРозділ 6 |
|
1 禍自北至、毀傷特甚、爾便雅憫子孫、宜和集、出耶路撒冷、在提哥亞吹角、在伯哈西林舉烽火、 |
1 |
|
2 郇邑雖美、甚有容儀、我命翦滅。 |
2 І ви́кореню Я Сіонську дочку́, вродли́ву та ви́пещену. |
|
3 牧羊之民、驅羣畜至、郇邑四周張幕、隨意嚙蒭。 |
3 Пастухи поприхо́дять до неї з своїми стада́ми, понапина́ють наме́ти навко́ло при ній, кожен місце своє випаса́тиме. |
|
4 敵曰、興戎攻城、勿過日午、如待日昃、薄暮將至、行路尤難、 |
4 Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опі́вдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тя́гнуться тіні вечі́рні! |
|
5 旣至則曰、當夤夜攻城、毀其殿宇。 |
5 Уставайте та пі́демо вночі і пони́щмо пала́ти її! |
|
6 萬有之主耶和華曰、耶路撒冷人、強暴特甚、當降以災、代木築壘以環攻。 |
6 Бо так промовляє Господь Саваот: Постина́йте дере́ва та ва́ла насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйно́ване бути, в ньому повно наси́льства: |
|
7 彼常行惡、如源泉混混、彼爲暴虐、行強據、皆耳聞之、彼殘疾人、困苦人、我目覩之。 |
7 як випри́скує воду свою джерело́, так випри́скує він своє зло. Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безпере́стань хворо́ба та рана. |
|
8 耶路撒冷人歟、宜受勸迪、否則我厭棄爾、使地荒蕪、無人居處。 |
8 Будь на́вчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відверну́лась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спусто́шенням, незасе́леним кра́єм! |
|
9 萬有之主耶和華曰、以色列族遺民、爲人所虜、若採葡萄、承之於筐、止而復採。 |
9 Так говорить Госпо́дь Савао́т: Позбирають доре́шти оста́нки Ізраїля, мов виноградові ре́штки, — простягни́ свою руку, немов виногра́дар по гро́на! |
|
10 我將與誰言、使之聽命、彼充耳不聽、彼姍笑我命、不以爲悅。 |
10 До ко́го я буду казати та сві́дчити буду, — і слуха́тимуть? Необрізане ось їхнє вухо — і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало по́сміхом — вони не жада́ють його́! |
|
11 故我忿怒盈懷、不能復忍、必降災於逵衢之孩提、結黨之壯士、夫妻耆老、俱被俘囚。 |
11 І гніву Господнього по́вен я став, зму́чився я, його стримуючи, — на вулиці виллю його на дітей та на збір юнакі́в одноча́сно, бо схо́плені будуть чоловік із жінкою, старий із віджи́лим літа́, |
|
12 耶和華又曰、我將舉手、擊斯土之民、其宅第、田疇、妻室爲他人所得、 |
12 і дістануться іншим доми́ їхні, теж поля́ та жінки́. Бо Я руку Свою простягну́ на мешка́нців цієї землі, говорить Госпо́дь. |
|
13 自尊逮卑、貪婪無厭、先知祭司、俱言詐偽。 |
13 Бо вони від мало́го свого й до великого, — усі пожадли́ві на зи́ски, і від пророка та аж до священика роблять неправду. |
|
14 醫民之傷、不過皮毛、謂有平康、平康不至。 |
14 І рани наро́ду Мого́ легковажно лікують, говорячи: „Мир, мир“, а миру нема! |
|
15 彼行可惡之事、豈有羞惡之心哉。恬不知恥、毫不懷慙、故我耶和華降災之時、必使傾圮淪胥以亡。 |
15 Чи вони засоромилися, що гидо́ту робили? не засоро́милися ані тро́хи вони й застида́тись не вміють. Тому́ то впадуть між упа́лими в ча́сі, — коли їх навіщу́ Я, спіткну́ться, говорить Госпо́дь. |
|
16 耶和華曰、當立道旁、訪其舊途、正直者履之、可得平康。人曰、余不欲正直是履。 |
16 Так говорить Госпо́дь: На дорогах спині́ться та гляньте, і спитайте про давні стежки́, де то добра дорога, — то нею ідіть, і зна́йдете мир для своєї душі! Та вони відказали: „Не пі́демо!“ |
|
17 我置邏卒、使聽角聲、民曰、我不欲聞。 |
17 І Я сторожі́в був поставив над вами, говорячи: Прислуха́йтесь до голосу сурми́! Та вони відказали: „Не будем прислу́хуватись! |
|
18 異邦之人、斯會之衆、宜聽我言、知禍將及。 |
18 Тому слухайте, люди, і пізнай, ти грома́до, що станеться з ними. |
|
19 我告天下、尚其聽予、斯民不從我言、不遵我法、故我降災、罰其詭謀、 |
19 Послухай, ти зе́мле: Ось Я веду́ на наро́д цей лихе, плід їхніх думо́к, бо до слів Моїх не прислуха́лись вони, а Зако́ном Моїм погорди́ли! |
|
20 香品攜自示巴、菖蒲得自遠方、獻我曷故、爾之燔祭禮物、我不悅納。 |
20 Наві́що Мені те кади́ло, що з Шеви прихо́дить, запашни́й очере́т із далекого кра́ю? Цілопа́лення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні! |
|
21 耶和華又曰、我將置窒礙於民前、使父子友朋、顛躓而亡。 |
21 Тому́ то Господь каже так: Ось Я дам спотика́ння оцьо́му наро́дові, і спіткну́ться об них разом ваші батьки́ та сини́, сусід та приятель його, — і загинуть! |
|
22 耶和華曰、大邦之民、勃然而興、來從北方、至自地極。 |
22 Так говорить Госпо́дь: Ось прихо́дить наро́д із півні́чного кра́ю, і збу́джується люд великий із кі́нців землі. |
|
23 執弓持戟、殘忍不慈、聲若海濤、乘馬列陳、以戰郇邑。 |
23 Лу́ка та ра́тище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве́, і гарцю́ють на ко́нях вони. Ушико́ваний, мов чоловік той до бо́ю, на те́бе, о до́чко Сіону! |
|
24 先知曰、我聞其聲、已喪厥膽、我懷憂戚、若婦將產。 |
24 Як почули ми звістку про ньо́го, омлі́ли нам руки, обняла́ нас триво́га та біль, немов в породі́ллі. |
|
25 勿往於田、勿行於途、敵人執刃、四周震懼、 |
25 Не вихо́дьте на поле й не йді́те дорогою, бо в во́рога меч та страхі́ття навко́ло! |
|
26 殘賊猝至、民必衣麻、坐於塗炭、舉哀甚慘、若喪獨子。 |
26 До́чко наро́ду Мого́, — вере́тою підпережи́сь та качайся у по́пелі! Справ жало́бу собі, немов над одноро́дженим, голосі́ння гірке́, — бо при́йде знена́цька руїнник на нас! |
|
27 耶和華告先知曰、我使爾試民、同於煉金、置爾於戍樓、知民所行。 |
27 Я дав був тебе випробо́вувачем у наро́ді Моїм, за тверди́ню, щоб ти знав і випробо́вував їхню доро́гу. |
|
28 彼悉違予、評人長短、若金與銅鐵交融、 |
28 Вони всі відсту́пники над відсту́пниками, чинять на́клепи, усі вони мідь та залізо, вони згу́бники! |
|
29 冶金者徒勞、風箱已焚、鉛以火消、相雜不分、 |
29 Спали́лося ду́хало, від огню́ зникло о́ливо, — нада́рмо стара́нно розто́плювано, бо злих не відді́лено. |
|
30 僅成頑金、見棄於耶和華。 |
30 Срі́блом відки́неним на́звано їх, бо Госпо́дь їх відкинув“. |