約翰福音第11章 |
1 |
2 (這馬利亞就是那用香膏抹主,又用頭髮擦他腳的;患病的拉撒路是她的兄弟。) |
3 她姊妹兩個就打發人去見耶穌,說:「主啊,請看 |
4 耶穌聽見,就說:「這病不至於死,乃是為神的榮耀,叫神的兒子因此得榮耀。」 |
5 耶穌素來愛馬大和她妹子並拉撒路。 |
6 聽見拉撒路病了。就在所居之地仍住了兩天。 |
7 |
8 門徒說:「夫子 |
9 耶穌回答說:「白日不是有十二小時嗎?人在白日走路,就不至跌倒,因為看見這世上的光。 |
10 若在黑夜走路,就必跌倒,因為他沒有光。」 |
11 耶穌說了這些 |
12 門徒說:「主啊,他若睡了,就必好了。」 |
13 然而 |
14 耶穌就明明的告訴他們說:「拉撒路死了。 |
15 我沒有在那裏就歡喜,這是為你們的緣故,好叫你們相信。如今我們可以往他那裏去吧。」 |
16 多馬,又稱為低土馬,就對那同作門徒的說:「我們也去和他同死吧。」 |
17 |
18 伯大尼離耶路撒冷不遠,約有十五弗隆的 |
19 有許多 |
20 馬大一 |
21 馬大對耶穌說:「主啊,你若早在這裏,我兄弟必不死。 |
22 雖然這樣,我卻知道 |
23 耶穌說:「你兄弟必然復活。」 |
24 馬大說:「我知道在末日復活的時候,他必復活。」 |
25 耶穌對她說:「我是復活,也是生命 |
26 凡活著信我的人必永遠不死。你信這話嗎?」 |
27 馬大說:「主啊,是的,我信你是基督,是神的兒子,就是那要臨到世界的。」 |
28 |
29 馬利亞一 |
30 那時,耶穌還沒有進村子,仍在馬大迎接他的地方。 |
31 那些同馬利亞在家裏安慰她的猶太人,見她急忙起來出去,就跟著她,說 |
32 馬利亞到了耶穌那裏,既 |
33 耶穌看見她哭,並看見與她同來的猶太人也哭,就靈 |
34 便說:「你們把他安放在哪裏?」他們回答他 |
35 耶穌哭了。 |
36 猶太人就說:「你看他愛這人是何等懇切。」 |
37 其中有人說:「他既然開了瞎子的眼睛,豈不能叫這人不死嗎?」 |
38 |
39 耶穌說:「你們把石頭挪開。」那死人的姊姊馬大對他說:「主啊,他現在必是臭了,因為他死了已經四天了。」 |
40 耶穌說:「我不是對你說過,你若信,就必看見神的榮耀嗎?」 |
41 他們就把石頭從安放死人的地方 |
42 我也知道你常聽我,但我說這話是為旁邊 |
43 說了這話,就大聲呼叫說:「拉撒路出來。」 |
44 那死人就出來了,手腳裹著布,臉上包著手巾。耶穌對他們說:「解開,叫他走。」 |
45 |
46 但其中也有去見法利賽人的,將耶穌所作的事告訴他們。 |
47 祭司長和法利賽人聚集公會,說:「這人行許多 |
48 若這樣由著他,人人都要信他,羅馬人也要來奪我們的地土和我們的國 |
49 內中有一個人,名叫該亞法,本年作大祭司,對他們說:「你們不知道甚麼。 |
50 獨不想一個人替百姓死,免得通國滅亡,就是我們 |
51 他這話不是出於自己,是因他本年作大祭司,所以預言耶穌將要替這一國死; |
52 也不但替這一國死,並要將神四散的子民都聚集歸一。 |
53 從那日起,他們就一同 |
54 |
55 |
56 他們就尋找耶穌,站在殿裏彼此說:「你們的意思如何,他不來過節嗎?」 |
57 那時,祭司長和法利賽人早已吩咐說,若有人知道耶穌在哪裏,就要報明,好去拿他。 |
Вiд IванаРозділ 11 |
1 |
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла. |
3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“ |
4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“. |
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. |
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. |
7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“. |
8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“ |
9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить. |
10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“. |
11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“. |
12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“. |
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже. |
14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар. |
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“. |
16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“. |
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі. |
18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять. |
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх. |
20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. |
21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат. |
22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“ |
23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“ |
24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“. |
25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити. |
26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“ |
27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“. |
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“ |
29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла. |
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його. |
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там. |
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“ |
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам, |
34 і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“ |
35 I заплакав Ісус. |
36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“ |
37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“ |
38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в. |
39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“. |
40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“ |
41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув. |
42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“. |
43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“ |
44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“. |
45 |
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив. |
47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? |
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“ |
49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте, |
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“ |
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти, |
52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей. |
53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його. |
54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями. |
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе. |
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“ |
57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його. |
約翰福音第11章 |
Вiд IванаРозділ 11 |
1 |
1 |
2 (這馬利亞就是那用香膏抹主,又用頭髮擦他腳的;患病的拉撒路是她的兄弟。) |
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла. |
3 她姊妹兩個就打發人去見耶穌,說:「主啊,請看 |
3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“ |
4 耶穌聽見,就說:「這病不至於死,乃是為神的榮耀,叫神的兒子因此得榮耀。」 |
4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“. |
5 耶穌素來愛馬大和她妹子並拉撒路。 |
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. |
6 聽見拉撒路病了。就在所居之地仍住了兩天。 |
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. |
7 |
7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“. |
8 門徒說:「夫子 |
8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“ |
9 耶穌回答說:「白日不是有十二小時嗎?人在白日走路,就不至跌倒,因為看見這世上的光。 |
9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить. |
10 若在黑夜走路,就必跌倒,因為他沒有光。」 |
10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“. |
11 耶穌說了這些 |
11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“. |
12 門徒說:「主啊,他若睡了,就必好了。」 |
12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“. |
13 然而 |
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже. |
14 耶穌就明明的告訴他們說:「拉撒路死了。 |
14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар. |
15 我沒有在那裏就歡喜,這是為你們的緣故,好叫你們相信。如今我們可以往他那裏去吧。」 |
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“. |
16 多馬,又稱為低土馬,就對那同作門徒的說:「我們也去和他同死吧。」 |
16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“. |
17 |
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі. |
18 伯大尼離耶路撒冷不遠,約有十五弗隆的 |
18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять. |
19 有許多 |
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх. |
20 馬大一 |
20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. |
21 馬大對耶穌說:「主啊,你若早在這裏,我兄弟必不死。 |
21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат. |
22 雖然這樣,我卻知道 |
22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“ |
23 耶穌說:「你兄弟必然復活。」 |
23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“ |
24 馬大說:「我知道在末日復活的時候,他必復活。」 |
24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“. |
25 耶穌對她說:「我是復活,也是生命 |
25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити. |
26 凡活著信我的人必永遠不死。你信這話嗎?」 |
26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“ |
27 馬大說:「主啊,是的,我信你是基督,是神的兒子,就是那要臨到世界的。」 |
27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“. |
28 |
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“ |
29 馬利亞一 |
29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла. |
30 那時,耶穌還沒有進村子,仍在馬大迎接他的地方。 |
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його. |
31 那些同馬利亞在家裏安慰她的猶太人,見她急忙起來出去,就跟著她,說 |
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там. |
32 馬利亞到了耶穌那裏,既 |
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“ |
33 耶穌看見她哭,並看見與她同來的猶太人也哭,就靈 |
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам, |
34 便說:「你們把他安放在哪裏?」他們回答他 |
34 і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“ |
35 耶穌哭了。 |
35 I заплакав Ісус. |
36 猶太人就說:「你看他愛這人是何等懇切。」 |
36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“ |
37 其中有人說:「他既然開了瞎子的眼睛,豈不能叫這人不死嗎?」 |
37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“ |
38 |
38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в. |
39 耶穌說:「你們把石頭挪開。」那死人的姊姊馬大對他說:「主啊,他現在必是臭了,因為他死了已經四天了。」 |
39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“. |
40 耶穌說:「我不是對你說過,你若信,就必看見神的榮耀嗎?」 |
40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“ |
41 他們就把石頭從安放死人的地方 |
41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув. |
42 我也知道你常聽我,但我說這話是為旁邊 |
42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“. |
43 說了這話,就大聲呼叫說:「拉撒路出來。」 |
43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“ |
44 那死人就出來了,手腳裹著布,臉上包著手巾。耶穌對他們說:「解開,叫他走。」 |
44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“. |
45 |
45 |
46 但其中也有去見法利賽人的,將耶穌所作的事告訴他們。 |
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив. |
47 祭司長和法利賽人聚集公會,說:「這人行許多 |
47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? |
48 若這樣由著他,人人都要信他,羅馬人也要來奪我們的地土和我們的國 |
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“ |
49 內中有一個人,名叫該亞法,本年作大祭司,對他們說:「你們不知道甚麼。 |
49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте, |
50 獨不想一個人替百姓死,免得通國滅亡,就是我們 |
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“ |
51 他這話不是出於自己,是因他本年作大祭司,所以預言耶穌將要替這一國死; |
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти, |
52 也不但替這一國死,並要將神四散的子民都聚集歸一。 |
52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей. |
53 從那日起,他們就一同 |
53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його. |
54 |
54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями. |
55 |
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе. |
56 他們就尋找耶穌,站在殿裏彼此說:「你們的意思如何,他不來過節嗎?」 |
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“ |
57 那時,祭司長和法利賽人早已吩咐說,若有人知道耶穌在哪裏,就要報明,好去拿他。 |
57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його. |