CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Klag. 1
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Die Klagelieder Jeremias

Kapitel 1

1 Wie liegt die Stadt5892 so7227 wüste, die voll7227 Volks5971 war3427! Sie ist wie eine Witwe490. Die eine Fürstin unter den Heiden1471 und eine Königin8282 in den Ländern4082 war, muß nun dienen4522.

2 Sie1058 weinet des Nachts3915, daß ihr die Tränen1832 über die Backen3895 laufen. Es5162 ist niemand unter allen ihren Freunden157, der sie1058 tröste; alle ihre Nächsten7453 verachten898 sie und sind ihre Feinde341 worden.

3 Juda3063 ist gefangen1540 im Elend6040 und7230 schwerem Dienst5656; sie3427 wohnet unter den Heiden1471 und findet4672 keine Ruhe4494; alle ihre Verfolger7291 halten sie5381 übel4712.

4 Die Straßen1870 gen Zion6726 liegen wüste, weil niemand auf kein Fest4150 kommt935; alle ihre Tore8179 stehen öde; ihre Priester seufzen584, ihre Jungfrauen1330 sehen jämmerlich3013, und3548 sie ist8074 betrübt4843.

5 Ihre Widersacher6862 schweben empor7218, ihren Feinden6862 gehet es wohl7951; denn der HErr3068 hat sie voll Jammers gemacht3013 um ihrer großen7230 Sünden6588 willen; und sind1980 ihre Kinder5768 gefangen7628 vor6440 dem Feinde341 hingezogen.

6 Es ist von3318 der Tochter1323 Zion6726 aller Schmuck1926 dahin. Ihre Fürsten8269 sind4672 wie3212 die7291 Widder354, die keine Weide4829 finden und matt3581 vor6440 dem Treiber hergehen.

7 Jerusalem3389 denkt in dieser Zeit3117, wie elend6040 und3117 verlassen sie ist4788, und wieviel Gutes4262 sie von3027 alters6924 her gehabt hat5307, weil all ihr Volk5971 daniederliegt unter dem Feinde6862 und ihr niemand hilft5826; ihre Feinde6862 sehen7200 ihre Lust an2142 ihr und spotten7832 ihrer Sabbate4868.

8 Jerusalem3389 hat2398 sich2399 versündiget, darum muß sie sein7725 wie ein unrein5206 Weib. Alle, die sie ehrten3513, verschmähen sie jetzt2107, weil sie ihre Scham6172 sehen7200; sie aber seufzet und ist zurückgekehret.

9 Ihr Unflat2932 klebet an2142 ihrem Saum7757. Sie hätte nicht gemeinet, daß ihr zuletzt319 so gehen würde. Sie ist1431 ja zu greulich6382 heruntergestoßen3381 und hat dazu niemand, der sie tröstet5162. Ach, HErr3068, siehe an mein Elend6040; denn der Feind341 pranget sehr!

10 Der Feind6862 hat seine Hand3027 an7200 alle ihre Kleinode4261 gelegt; denn sie6680 mußte zusehen, daß die Heiden1471 in ihr Heiligtum4720 gingen935, davon du geboten hast, sie6951 sollten nicht6566 in deine Gemeine kommen935.

11 All ihr Volk5971 seufzet und gehet nach Brot3899; sie1245 geben5414 ihre Kleinode4261 um7725 Speise400, daß sie die See LE5315 laben. Ach, HErr3068, siehe7200 doch und schaue5027, wie schnöde ich worden bin2151!

12 Euch sage ich allen1870, die ihr5674 vorübergehet: Schauet5027 doch und sehet7200, ob irgendein Schmerz4341 sei3426 wie mein Schmerz4341, der mich getroffen hat5953. Denn der HErr3068 hat mich voll Jammers gemacht3013 am Tage3117 seines grimmigen Zorns2740.

13 Er hat ein Feuer784 aus der Höhe4791 in meine Beine gesandt7971 und dasselbige lassen5414 walten7287; er hat meinen Füßen7272 ein Netz7568 gestellet und mich268 zurückgeprellet; er hat mich8074 zur Wüste gemacht, daß ich täglich3117 trauern muß1739.

14 Meine schweren Sünden6588 sind8244 durch3027 seine Strafe3027 erwachet und5414 mit Haufen8276 mir auf5927 den Hals6677 kommen6965, daß mir alle meine Kraft3581 vergehet. Der HErr136 hat mich also zugerichtet, daß ich nicht aufkommen kann3201.

15 Der HErr136 hat zertreten5541 alle meine Starken47, so ich hatte7130; er hat über4150 mich ein Fest ausrufen7121 lassen, meine junge Mannschaft970 zu verderben7665. Der HErr136 hat der Jungfrauen1330 Tochter1323 Juda3063 eine Kelter1660 treten1869 lassen.

16 Darum weine ich1058 so, und meine beiden Augen5869 fließen mit Wasser4325, daß der Tröster5162, der meine See LE5315 sollte7725 erquicken, ferne7368 von mir5869 ist8074. Meine Kinder1121 sind3381 dahin, denn der Feind341 hat die Oberhand gekriegt1396.

17 Zion6726 streckt6566 ihre Hände3027 aus, und ist doch niemand, der sie6680 tröste; denn der HErr3068 hat5079 rings um Jakob3290 her5439 seinen Feinden6862 geboten, daß Jerusalem3389 muß zwischen ihnen sein5162 wie ein unrein Weib.

18 Der HErr3068 ist7200 gerecht6662; denn ich bin seinem Munde6310 ungehorsam4784 gewesen. Höret8085, alle Völker5971, und schauet meinen Schmerz4341! Meine Jungfrauen1330 und Jünglinge970 sind1980 ins Gefängnis7628 gegangen.

19 Ich rief7121 meine Freunde157 an, aber sie1245 haben mich betrogen7411. Meine Priester und3548 Ältesten2205 in der Stadt5892 sind verschmachtet1478, denn sie400 gehen7725 nach Brot, damit sie ihre See LE5315 laben.

20 Ach, HErr3068, siehe7200 doch, wie bange ist7921 mir2015, daß mir‘s4784 im Leibe7130 davon wehe tut6887! Mein Herz4578 wallet mir4784 in meinem Leibe; denn ich bin hochbetrübt. Draußen2351 hat mich das Schwert2719 und im Hause1004 hat mich der Tod4194 zur Witwe gemacht.

21 Man7121 höret es5162 wohl, daß ich seufze584, und habe6213 doch keinen Tröster; alle meine Feinde341 hören8085 mein Unglück7451 und freuen7797 sich; das machst du8085. So laß doch den Tag3117 kommen, den du ausrufest, daß ihnen gehen935 soll wie3644 mir.

22 Laß alle ihre Bosheit7451 vor dich3820 kommen und richte5953 sie zu, wie du mich6440 um aller meiner Missetat6588 willen zugerichtet hast5953; denn meines Seufzens585 ist935 viel7227, und mein Herz ist betrübt1742.

Плач Єремiї

Розділ 1

1 Як самі́тно сидить колись велелю́дне це місто, немов удова́ воно стало! Могутнє посе́ред наро́дів, княгиня посеред країн — воно стало данни́цею!

2 Гірко плаче по но́чах вона, і сльо́зи гарячі на що́ках у неї. Нема потіши́теля в неї зо всіх, що кохали її, — її зрадили всі її дру́зі, вони ворогами їй стали!

3 Юдея пішла на вигна́ння з біди та з роботи тяжко́ї, вона оселилася поміж пога́нами, спочи́нку собі не знайшла! Догнали її всі її переслі́дники серед тісно́т.

4 Доро́ги сіонської до́ньки сумні́, бо немає на свято проча́н! Усі брами її попусті́ли, зідхає свяще́нство її, посумні́лі дівчата її, а вона — гірко їй!

5 Її грабівники́ взяли го́ру над нею, і добре веде́ться її ворогам, бо їй завдав смутку Госпо́дь за числе́нність у неї гріхів: Немовлята її до поло́ну пішли перед ворогом.

6 І відійшла від сіонської до́ньки вся вели́чність її. Її князі́ стали, немов о́лені ті, що паші собі́ не знахо́дять, — і йдуть у безси́ллі перед переслі́дником.

7 У дні лиха свого та стражда́ння свого́ дочка єрусалимська спога́дує всі свої ска́рби, — що були від днів давніх, як наро́д її впав був у руку ворожу, і не було́, хто б їй поміч подав. Вороги спогляда́ли на неї, і сміялись з руїни її.

8 Дочка єрусалимська гріхом прогріши́лась, тому́ то нечистою стала, усі, що її шанували, пого́рджують нею, наготу́ бо її вони бачили! І зідхає вона, й відверта́ється взад.

9 Нечистість її на подо́лках у неї. Вона не згадала свого кінця, та й упала преди́вно, і ніко́го нема, хто б потішив її. „Побач, Господи, горе моє, бо звели́чився ворог!“

10 Гноби́тель простяг свою руку на всі її ска́рби, і бачить вона, що в святиню її увіходять пога́ни, про яких наказав Ти: „Не вві́йдуть вони в твої збо́ри!“

11 Увесь наро́д її сто́гне, шукаючи хліба, свої ска́рби кошто́вні за їжу дають, аби́ тільки душу свою проживи́ти. „Зглянься, Господи, і подивися, яка стала пого́рджена я!“

12 Не вам ка́жучи, гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль, що завда́ний мені, що Госпо́дь засмути́в ним мене у день лютого гніву Свого́?

13 Із височини́ Він послав в мої кості огонь, і над ними він запанува́в! Розтяг сітку на но́ги мої, повернув мене взад, учинив Він мене́ спустоші́лою, увесь день боля́щою.

14 Ярмо́ моїх про́гріхів зв'я́зане міцно рукою Його, плету́ться вони та прихо́дять на шию мою! Він зробив, що спіткну́лася сила моя, Господь передав мене в руки такого, що й зве́стись не мо́жу.

15 Усіх моїх сильних Господь поскида́в серед мене, мов на свято зібра́ння, Він скликав на мене, щоб моїх юнакі́в поторо́щити, як у чави́лі, стоптав Господь ді́вчину, Юдину до́ньку.

16 За оцим плачу я, око моє, — моє око слізьми́ заплива́є! бо дале́ко від мене втіши́тель, що душу мою оживив би; мої діти поне́хтувані, бо поси́лився ворог!

17 Сіонська дочка́ простягла свої руки, — немає розра́дника їй: Госпо́дь наказав проти Якова довкола ньо́го його ворогам, донька єрусали́мська нечистою стала між ними.

18 „Справедливий Господь, а я слову Його неслухня́на була́. Послухайте но, всі наро́ди, і побачте мій біль: дівчата мої та мої юнаки́ у неволю пішли́!

19 Взивала до дру́зів своїх, та вони обману́ли мене! Свяще́нство моє й мої ста́рші вмирають у місті, шукаючи їжі собі, щоб душу свою поживи́ти.

20 Зглянься, Господи, — тісно мені! Моє нутро бенте́житься, переверта́ється серце моє у мені, бо була́ зовсі́м неслухня́на. На вулиці меч осиро́чував, а в до́мі — смерть.

21 Почули, що я ось стогну́, й немає мені потіши́теля, вчули про лихо моє всі мої вороги́, — та й зраді́ли, що Ти це зроби́в. Спровадив Ти день, що його запові́в, — бодай ста́лося їм, як мені!

22 Бодай перед обличчя Твоє прийшло все їхнє лихо, — і вчини їм, як Ти учинив ось мені за гріхи мої всі, — бо числе́нні стогна́ння мої, моє ж серце боля́ще“.

Die Klagelieder Jeremias

Kapitel 1

Плач Єремiї

Розділ 1

1 Wie liegt die Stadt5892 so7227 wüste, die voll7227 Volks5971 war3427! Sie ist wie eine Witwe490. Die eine Fürstin unter den Heiden1471 und eine Königin8282 in den Ländern4082 war, muß nun dienen4522.

1 Як самі́тно сидить колись велелю́дне це місто, немов удова́ воно стало! Могутнє посе́ред наро́дів, княгиня посеред країн — воно стало данни́цею!

2 Sie1058 weinet des Nachts3915, daß ihr die Tränen1832 über die Backen3895 laufen. Es5162 ist niemand unter allen ihren Freunden157, der sie1058 tröste; alle ihre Nächsten7453 verachten898 sie und sind ihre Feinde341 worden.

2 Гірко плаче по но́чах вона, і сльо́зи гарячі на що́ках у неї. Нема потіши́теля в неї зо всіх, що кохали її, — її зрадили всі її дру́зі, вони ворогами їй стали!

3 Juda3063 ist gefangen1540 im Elend6040 und7230 schwerem Dienst5656; sie3427 wohnet unter den Heiden1471 und findet4672 keine Ruhe4494; alle ihre Verfolger7291 halten sie5381 übel4712.

3 Юдея пішла на вигна́ння з біди та з роботи тяжко́ї, вона оселилася поміж пога́нами, спочи́нку собі не знайшла! Догнали її всі її переслі́дники серед тісно́т.

4 Die Straßen1870 gen Zion6726 liegen wüste, weil niemand auf kein Fest4150 kommt935; alle ihre Tore8179 stehen öde; ihre Priester seufzen584, ihre Jungfrauen1330 sehen jämmerlich3013, und3548 sie ist8074 betrübt4843.

4 Доро́ги сіонської до́ньки сумні́, бо немає на свято проча́н! Усі брами її попусті́ли, зідхає свяще́нство її, посумні́лі дівчата її, а вона — гірко їй!

5 Ihre Widersacher6862 schweben empor7218, ihren Feinden6862 gehet es wohl7951; denn der HErr3068 hat sie voll Jammers gemacht3013 um ihrer großen7230 Sünden6588 willen; und sind1980 ihre Kinder5768 gefangen7628 vor6440 dem Feinde341 hingezogen.

5 Її грабівники́ взяли го́ру над нею, і добре веде́ться її ворогам, бо їй завдав смутку Госпо́дь за числе́нність у неї гріхів: Немовлята її до поло́ну пішли перед ворогом.

6 Es ist von3318 der Tochter1323 Zion6726 aller Schmuck1926 dahin. Ihre Fürsten8269 sind4672 wie3212 die7291 Widder354, die keine Weide4829 finden und matt3581 vor6440 dem Treiber hergehen.

6 І відійшла від сіонської до́ньки вся вели́чність її. Її князі́ стали, немов о́лені ті, що паші собі́ не знахо́дять, — і йдуть у безси́ллі перед переслі́дником.

7 Jerusalem3389 denkt in dieser Zeit3117, wie elend6040 und3117 verlassen sie ist4788, und wieviel Gutes4262 sie von3027 alters6924 her gehabt hat5307, weil all ihr Volk5971 daniederliegt unter dem Feinde6862 und ihr niemand hilft5826; ihre Feinde6862 sehen7200 ihre Lust an2142 ihr und spotten7832 ihrer Sabbate4868.

7 У дні лиха свого та стражда́ння свого́ дочка єрусалимська спога́дує всі свої ска́рби, — що були від днів давніх, як наро́д її впав був у руку ворожу, і не було́, хто б їй поміч подав. Вороги спогляда́ли на неї, і сміялись з руїни її.

8 Jerusalem3389 hat2398 sich2399 versündiget, darum muß sie sein7725 wie ein unrein5206 Weib. Alle, die sie ehrten3513, verschmähen sie jetzt2107, weil sie ihre Scham6172 sehen7200; sie aber seufzet und ist zurückgekehret.

8 Дочка єрусалимська гріхом прогріши́лась, тому́ то нечистою стала, усі, що її шанували, пого́рджують нею, наготу́ бо її вони бачили! І зідхає вона, й відверта́ється взад.

9 Ihr Unflat2932 klebet an2142 ihrem Saum7757. Sie hätte nicht gemeinet, daß ihr zuletzt319 so gehen würde. Sie ist1431 ja zu greulich6382 heruntergestoßen3381 und hat dazu niemand, der sie tröstet5162. Ach, HErr3068, siehe an mein Elend6040; denn der Feind341 pranget sehr!

9 Нечистість її на подо́лках у неї. Вона не згадала свого кінця, та й упала преди́вно, і ніко́го нема, хто б потішив її. „Побач, Господи, горе моє, бо звели́чився ворог!“

10 Der Feind6862 hat seine Hand3027 an7200 alle ihre Kleinode4261 gelegt; denn sie6680 mußte zusehen, daß die Heiden1471 in ihr Heiligtum4720 gingen935, davon du geboten hast, sie6951 sollten nicht6566 in deine Gemeine kommen935.

10 Гноби́тель простяг свою руку на всі її ска́рби, і бачить вона, що в святиню її увіходять пога́ни, про яких наказав Ти: „Не вві́йдуть вони в твої збо́ри!“

11 All ihr Volk5971 seufzet und gehet nach Brot3899; sie1245 geben5414 ihre Kleinode4261 um7725 Speise400, daß sie die See LE5315 laben. Ach, HErr3068, siehe7200 doch und schaue5027, wie schnöde ich worden bin2151!

11 Увесь наро́д її сто́гне, шукаючи хліба, свої ска́рби кошто́вні за їжу дають, аби́ тільки душу свою проживи́ти. „Зглянься, Господи, і подивися, яка стала пого́рджена я!“

12 Euch sage ich allen1870, die ihr5674 vorübergehet: Schauet5027 doch und sehet7200, ob irgendein Schmerz4341 sei3426 wie mein Schmerz4341, der mich getroffen hat5953. Denn der HErr3068 hat mich voll Jammers gemacht3013 am Tage3117 seines grimmigen Zorns2740.

12 Не вам ка́жучи, гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль, що завда́ний мені, що Госпо́дь засмути́в ним мене у день лютого гніву Свого́?

13 Er hat ein Feuer784 aus der Höhe4791 in meine Beine gesandt7971 und dasselbige lassen5414 walten7287; er hat meinen Füßen7272 ein Netz7568 gestellet und mich268 zurückgeprellet; er hat mich8074 zur Wüste gemacht, daß ich täglich3117 trauern muß1739.

13 Із височини́ Він послав в мої кості огонь, і над ними він запанува́в! Розтяг сітку на но́ги мої, повернув мене взад, учинив Він мене́ спустоші́лою, увесь день боля́щою.

14 Meine schweren Sünden6588 sind8244 durch3027 seine Strafe3027 erwachet und5414 mit Haufen8276 mir auf5927 den Hals6677 kommen6965, daß mir alle meine Kraft3581 vergehet. Der HErr136 hat mich also zugerichtet, daß ich nicht aufkommen kann3201.

14 Ярмо́ моїх про́гріхів зв'я́зане міцно рукою Його, плету́ться вони та прихо́дять на шию мою! Він зробив, що спіткну́лася сила моя, Господь передав мене в руки такого, що й зве́стись не мо́жу.

15 Der HErr136 hat zertreten5541 alle meine Starken47, so ich hatte7130; er hat über4150 mich ein Fest ausrufen7121 lassen, meine junge Mannschaft970 zu verderben7665. Der HErr136 hat der Jungfrauen1330 Tochter1323 Juda3063 eine Kelter1660 treten1869 lassen.

15 Усіх моїх сильних Господь поскида́в серед мене, мов на свято зібра́ння, Він скликав на мене, щоб моїх юнакі́в поторо́щити, як у чави́лі, стоптав Господь ді́вчину, Юдину до́ньку.

16 Darum weine ich1058 so, und meine beiden Augen5869 fließen mit Wasser4325, daß der Tröster5162, der meine See LE5315 sollte7725 erquicken, ferne7368 von mir5869 ist8074. Meine Kinder1121 sind3381 dahin, denn der Feind341 hat die Oberhand gekriegt1396.

16 За оцим плачу я, око моє, — моє око слізьми́ заплива́є! бо дале́ко від мене втіши́тель, що душу мою оживив би; мої діти поне́хтувані, бо поси́лився ворог!

17 Zion6726 streckt6566 ihre Hände3027 aus, und ist doch niemand, der sie6680 tröste; denn der HErr3068 hat5079 rings um Jakob3290 her5439 seinen Feinden6862 geboten, daß Jerusalem3389 muß zwischen ihnen sein5162 wie ein unrein Weib.

17 Сіонська дочка́ простягла свої руки, — немає розра́дника їй: Госпо́дь наказав проти Якова довкола ньо́го його ворогам, донька єрусали́мська нечистою стала між ними.

18 Der HErr3068 ist7200 gerecht6662; denn ich bin seinem Munde6310 ungehorsam4784 gewesen. Höret8085, alle Völker5971, und schauet meinen Schmerz4341! Meine Jungfrauen1330 und Jünglinge970 sind1980 ins Gefängnis7628 gegangen.

18 „Справедливий Господь, а я слову Його неслухня́на була́. Послухайте но, всі наро́ди, і побачте мій біль: дівчата мої та мої юнаки́ у неволю пішли́!

19 Ich rief7121 meine Freunde157 an, aber sie1245 haben mich betrogen7411. Meine Priester und3548 Ältesten2205 in der Stadt5892 sind verschmachtet1478, denn sie400 gehen7725 nach Brot, damit sie ihre See LE5315 laben.

19 Взивала до дру́зів своїх, та вони обману́ли мене! Свяще́нство моє й мої ста́рші вмирають у місті, шукаючи їжі собі, щоб душу свою поживи́ти.

20 Ach, HErr3068, siehe7200 doch, wie bange ist7921 mir2015, daß mir‘s4784 im Leibe7130 davon wehe tut6887! Mein Herz4578 wallet mir4784 in meinem Leibe; denn ich bin hochbetrübt. Draußen2351 hat mich das Schwert2719 und im Hause1004 hat mich der Tod4194 zur Witwe gemacht.

20 Зглянься, Господи, — тісно мені! Моє нутро бенте́житься, переверта́ється серце моє у мені, бо була́ зовсі́м неслухня́на. На вулиці меч осиро́чував, а в до́мі — смерть.

21 Man7121 höret es5162 wohl, daß ich seufze584, und habe6213 doch keinen Tröster; alle meine Feinde341 hören8085 mein Unglück7451 und freuen7797 sich; das machst du8085. So laß doch den Tag3117 kommen, den du ausrufest, daß ihnen gehen935 soll wie3644 mir.

21 Почули, що я ось стогну́, й немає мені потіши́теля, вчули про лихо моє всі мої вороги́, — та й зраді́ли, що Ти це зроби́в. Спровадив Ти день, що його запові́в, — бодай ста́лося їм, як мені!

22 Laß alle ihre Bosheit7451 vor dich3820 kommen und richte5953 sie zu, wie du mich6440 um aller meiner Missetat6588 willen zugerichtet hast5953; denn meines Seufzens585 ist935 viel7227, und mein Herz ist betrübt1742.

22 Бодай перед обличчя Твоє прийшло все їхнє лихо, — і вчини їм, як Ти учинив ось мені за гріхи мої всі, — бо числе́нні стогна́ння мої, моє ж серце боля́ще“.