Der PsalterPsalm 31 |
1 Ein Psalm |
2 HErr, auf |
3 Neige deine Ohren zu mir, eilend hilf mir! Sei mir ein starker Fels |
4 Denn du bist |
5 Du wollest mich aus dem Netze ziehen, das sie |
6 In deine Hände befehle ich meinen Geist; du |
7 Ich |
8 Ich freue mich |
9 und |
10 HErr, sei mir gnädig, denn mir ist angst; meine Gestalt |
11 Denn mein Leben hat |
12 Es gehet mir so übel, daß ich bin eine große Schmach worden |
13 Mein ist |
14 Denn viele schelten mich übel, daß jedermann sich |
15 Ich aber, HErr, hoffe auf dich und |
16 Meine Zeit stehet in deinen Händen. Errette mich |
17 Laß leuchten dein Antlitz über deinen Knecht; hilf mir durch deine Güte! |
18 HErr, laß mich nicht |
19 Verstummen müssen falsche Mäuler, die da reden wider den Gerechten, steif, stolz und |
20 Wie groß ist deine Güte, die du |
21 Du |
22 Gelobet sei der HErr, daß |
23 Denn ich sprach in meinem Zagen: Ich bin von deinen Augen verstoßen; dennoch höretest du meines Flehens Stimme, da ich zu |
24 Liebet den HErrn, alle seine Heiligen! Die Gläubigen behütet der HErr |
25 Seid getrost |
ПсалмиПсалом 31 |
1 |
2 блаженна люди́на, що Госпо́дь їй гріха́ не залічить, що нема в її дусі лука́вства! |
3 Коли я мовчав, спорохня́віли кості мої в цілоде́нному зо́йку моєму, |
4 бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжи́ть, і воло́га моя обернулась на літню посу́ху!Се́ла. |
5 Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: „Признаю́ся в просту́пках своїх перед Господом!“ і провину мого гріха Ти простив. Се́ла. |
6 Тому кожен побожний відпові́дного ча́су молитися буде до Тебе, і навіть велика нава́ла води не дося́гне до нього! |
7 Ти покро́ва моя, Ти від у́тиску бу́деш мене стерегти́, Ти обго́рнеш мене радістю спасі́ння! Се́ла. |
8 „Я зроблю́ тебе мудрим, і буду навчати тебе у доро́зі, якою ти будеш ходи́ти, Я дам тобі раду, Моє око вважає на те́бе! |
9 Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба прибо́ркати оздо́бою їхньою — вуди́лом і вузде́чкою, як до тебе вони не зближа́ються“. |
10 Багато хворі́б — на безбожного, хто ж наді́ю свою покладає на Господа — того милість ото́чує! |
11 Веселі́тесь у Го́споді, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросе́рді! |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
Der PsalterPsalm 31 |
ПсалмиПсалом 31 |
1 Ein Psalm |
1 |
2 HErr, auf |
2 блаженна люди́на, що Госпо́дь їй гріха́ не залічить, що нема в її дусі лука́вства! |
3 Neige deine Ohren zu mir, eilend hilf mir! Sei mir ein starker Fels |
3 Коли я мовчав, спорохня́віли кості мої в цілоде́нному зо́йку моєму, |
4 Denn du bist |
4 бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжи́ть, і воло́га моя обернулась на літню посу́ху!Се́ла. |
5 Du wollest mich aus dem Netze ziehen, das sie |
5 Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: „Признаю́ся в просту́пках своїх перед Господом!“ і провину мого гріха Ти простив. Се́ла. |
6 In deine Hände befehle ich meinen Geist; du |
6 Тому кожен побожний відпові́дного ча́су молитися буде до Тебе, і навіть велика нава́ла води не дося́гне до нього! |
7 Ich |
7 Ти покро́ва моя, Ти від у́тиску бу́деш мене стерегти́, Ти обго́рнеш мене радістю спасі́ння! Се́ла. |
8 Ich freue mich |
8 „Я зроблю́ тебе мудрим, і буду навчати тебе у доро́зі, якою ти будеш ходи́ти, Я дам тобі раду, Моє око вважає на те́бе! |
9 und |
9 Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба прибо́ркати оздо́бою їхньою — вуди́лом і вузде́чкою, як до тебе вони не зближа́ються“. |
10 HErr, sei mir gnädig, denn mir ist angst; meine Gestalt |
10 Багато хворі́б — на безбожного, хто ж наді́ю свою покладає на Господа — того милість ото́чує! |
11 Denn mein Leben hat |
11 Веселі́тесь у Го́споді, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросе́рді! |
12 Es gehet mir so übel, daß ich bin eine große Schmach worden |
12 |
13 Mein ist |
13 |
14 Denn viele schelten mich übel, daß jedermann sich |
14 |
15 Ich aber, HErr, hoffe auf dich und |
15 |
16 Meine Zeit stehet in deinen Händen. Errette mich |
16 |
17 Laß leuchten dein Antlitz über deinen Knecht; hilf mir durch deine Güte! |
17 |
18 HErr, laß mich nicht |
18 |
19 Verstummen müssen falsche Mäuler, die da reden wider den Gerechten, steif, stolz und |
19 |
20 Wie groß ist deine Güte, die du |
20 |
21 Du |
21 |
22 Gelobet sei der HErr, daß |
22 |
23 Denn ich sprach in meinem Zagen: Ich bin von deinen Augen verstoßen; dennoch höretest du meines Flehens Stimme, da ich zu |
23 |
24 Liebet den HErrn, alle seine Heiligen! Die Gläubigen behütet der HErr |
24 |
25 Seid getrost |
25 |