JobChapter 31 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
ЙовРозділ 31 |
|
1 |
|
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот? |
|
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям? |
|
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки? |
|
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, — |
|
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає! |
|
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, — |
|
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням! |
|
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша, |
|
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші! |
|
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна, |
|
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій! |
|
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною, |
|
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м? |
|
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі? |
|
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував? |
|
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́? |
|
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його! |
|
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, — |
|
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся? |
|
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, — |
|
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана! |
|
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти. |
|
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“? |
|
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? |
|
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́, |
|
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, — |
|
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! |
|
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його? |
|
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його. |
|
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“ |
|
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому. |
|
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою? |
|
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див. |
|
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник. |
|
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми? |
|
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього. |
|
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею, |
|
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, — |
|
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися. |
JobChapter 31 |
ЙовРозділ 31 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот? |
|
3 |
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям? |
|
4 |
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки? |
|
5 |
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, — |
|
6 |
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає! |
|
7 |
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, — |
|
8 |
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням! |
|
9 |
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша, |
|
10 |
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші! |
|
11 |
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна, |
|
12 |
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій! |
|
13 |
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною, |
|
14 |
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м? |
|
15 |
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі? |
|
16 |
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував? |
|
17 |
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́? |
|
18 |
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його! |
|
19 |
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, — |
|
20 |
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся? |
|
21 |
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, — |
|
22 |
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана! |
|
23 |
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти. |
|
24 |
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“? |
|
25 |
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? |
|
26 |
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́, |
|
27 |
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, — |
|
28 |
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! |
|
29 |
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його? |
|
30 |
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його. |
|
31 |
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“ |
|
32 |
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому. |
|
33 |
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою? |
|
34 |
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див. |
|
35 |
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник. |
|
36 |
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми? |
|
37 |
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього. |
|
38 |
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею, |
|
39 |
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, — |
|
40 |
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися. |